19 января
Народився Вільям Пауелл ФРАЙТ (19 січня 1819, Харрогіт, Північний Йоркшир, Англія - 9 листопада 1909, Лондон) - англійський художник, обраний до Королівської Академії в 1852 році. Його характеризували як «найбільшого британського художника соціальних сцен з часів Хогарта».
У 1835 році Вільям переїхав до Лондона і почав вчитися в Академії Генрі Сасса, щоб підготувались до вступу в школу Королівської академії мистецтв. Фрайт почав працювати в жанрі портрета, його перша виставка пройшла в 1838 році в Британському інституті. У 1840-і роки він часто писав портрети діячів літератури, таких як Чарльз Діккенс або Лоуренс Стерн. Фрайт також створює складні композиції з зображенням багатьох значущих фігур вікторіанської епохи, їх зустрічі і взаємодія в громадських місцях. У 1865 році Вільям малював весілля принца Уельського. Життя вікторіанської епохи зображено на багатьох полотнах художника: «Рамсгейтскі піски: життя на морі», «День Дербі», «Залізничний вокзал» та ін.
 |
 |
| «Автопортрет». 1884 | «Перетин перехрестя», 1893 |
Народився Поль СЕЗАНН (19 січня 1839, Екс-ан-Прованс — 22 жовтня 1906, Екс-ан-Прованс) — видатний французький художник-постімпресіоніст.
Народився у заможній родині. У 1858—1862 відвідував художню школу в Ексі. Продовжив навчання у Паризькій Академії Сюїса (1862-1865). У 1874 році Сезанн бере участь у першій виставці художників-імпресіоністів, втім його виставлені роботи, як і на наступній експозиції, зазнають нищівної критики. Персональна виставка Сезанна, влаштована колекціонером Амбруазом Волларом у 1895 році, несподівано приносить Полю Сезанну очікувану славу і робить його культовою фігурою серед молодих художників. У 1901 році Сезанн влаштовує студію на окраїні Екса, де багато і невтомно працює. Поль Сезанн помер від пневмонії у віці 67 років.
Ранні твори Поля Сезанна позначені впливом П.Веронезе, О.Дом'є та ін. На противагу розпливчатості, нетривкості форм, властивих імпресіонізму, Сезанн прагнув до відтворення матеріального світу, до вагомості й об'ємності форми. Принципи мистецтва Сезанна мали великий вплив на живопис ХХ ст., зокрема на розвиток кубізму.
 |
| «Натюрморт з апельсинами та яблуками», 1895-1900 |
Художній спадок Сезанна нараховує понад 800 картин тільки олією, незважаючи на те, що митець вважав свої твори недосконалими і багато з них знищив. Він не отримав хорошої професійної освіти, але був твердо упевнений у своїй геніальності. Ціною титанічних зусиль художник намагався примирити у своїй творчості класику та сучасність. Сезанн негативно ставився до живопису багатьох своїх сучасників-новаторів саме тому, що бачив у їх роботах перевагу індивідуального тлумачення світу над пошуками основних законів його реального існування. Як і художники Відродження, Сезанн вважав, що творча сила має все упорядкувати, вибудувати гармонію із хаосу. В історії мистецтва саме плідність спроб Сезанна створити новий великий стиль, а не сам стиль Сезанна як художній канон, створила його славу.
 |
| «Гравці у карти», 1892—1893. Власність родини еміра Катару |
Одна з найпопулярніших картин Сезанна - "Гравці у карти" (третя у серії) – у 2012 році була продана за $250 млн. родині еміра Катару для національного музею і посідає зараз друге місце серед найдорожчих у світі. Усього серія Поля Сезанна "Гравці в карти" включає 5 полотен. Картини серії відрізняються між собою кількістю зображених гравців та розміром. Третя, на відміну від інших чотирьох, які зберігаються в музеях Європи та США, донедавна перебувала в приватній колекції.
 |
 |
| «Автопортрет». 1881 | «Пейзаж з віадуком». 1885-1887. Музей Метрополітен, Нью-Йорк |
Родился Валентин Александрович СЕРОВ (19 января 1865, Петербург – 5 декабря 1911, Москва) - русский художник-передвижник, действительный член ИАХ (1903).
Учился живописи в Киевской рисовальной школе Николая Мурашко в 1877 – 1878, позднее у И. Репина в Париже и Москве. В 1880-1885 годах занимался в Петербургской академии художеств у П. Чистякова.
Уже первые произведения Серова отличались целостностью образов, поэтичностью, свежестью колорита, тонкой передачей воздуха и света. Живописец создал много портретов, поражающих точностью своей психологической характеристики, считался ведущим портретистом своего времени.
 |
| «Девочка с персиками (Портрет Мамонтовой)». 1887 |
Член товарищества передвижников (с 1894), в начале ХХ века вошел в состав художественного объединения «Мир искусства». В 1897-1909 гг. преподавал в Московском училище живописи, ваяния и зодчества, где его учениками были П. В. Кузнецов, Н. Н. Сапунов, К. С. Петров-Водкин, К. Ф. Юон и др.
 |
 |
| «Похищение Европы», 1910 |
Народився Жан ДЕЛЬВІЛЬ (19 січня 1867, Левен - 19 січня 1953, Брюссель) - бельгійський художник-символіст, письменник, окультист і теософ.
Навчався живопису в Королівській Академії витончених мистецтв у Брюсселі, а потім в Римі, Парижі та Лондоні. Головний літературний твір, створений Дельвілем, «Діалог між нами. Аргументація кабаліста, окультиста, ідеаліста» (1895) присвячений пропаганді ідей містики і окультизму. У 1892 році Дельвіль створює Салон ідеалістичного мистецтва. Він починає писати картини, наповнені духовним символізмом. Між 1892 і 1895 влаштовує свої виставки в Салоні Роза + Хрест. У 1895 році Дельвіль виграє гранд - написати для Сорбони полотно "Школа Платона".
 |
| «Школа Платона» |
Після Першої світової війни до 1937 року Дельвіль був директором в брюссельській Académie Royale. Тривалий час творчість Дельвіля була забута, але в наші дні йому повернуто увагу мистецтвознавців і інтерес любителів живопису.
 |
 |
| «Автопортрет» | «Прометей» |
Народилася Марія Василівна ЯКУНЧИКОВА, в заміжжі Вебер (19 січня 1870, Вісбаден, Німеччина - 27 грудня 1902, Шен-Бужрі, Швейцарія) - російська художниця, у своїй творчості близька до стилю модерн.
Походила з багатої сім'ї: батько - Василь Іванович Якунчиков, відомий підприємець і меценат; мати - Зінаїда Миколаївна, уроджена Мамонтова. У 1885 році вступила вільним слухачем у Московське училище живопису, скульптури та архітектури. У початковий період творчості Якунчикову більше приваблювали пейзажі з широким охопленням натури. Восени 1889 Якунчикова вступила в паризьку академію Жюліана, де навчалася протягом чотирьох років. У наступні роки вона жила в Парижі, приїжджаючи на літо в Росію. У 1894 році Якунчикова залишила академію, зняла майстерню і почала працювати самостійно, виставляючи свої твори в Паризькому салоні. Вона багато і плідно працювала, особливо захоплюючись декоративно-прикладним мистецтвом. Її ім'я називали серед імен кращих російських художників тих років. Крім живопису, вона пробувала свої сили в майоліці і графіці, створюючи кольорові офорти, близькі до стилю модерн.
У 1900 році у Марії Якунчикової знову відкрився діагностований ще в кінці 80-х років туберкульозний процес. Народження другого сина остаточно підірвало її здоров'я. Останні місяці свого життя художниця провела в Швейцарії. Значна частина її творів знаходиться в приватних колекціях спадкоємців сім'ї Вебер у Швейцарії, в будинку художниці.
 |
 |
| «З вікна старого будинку. Введенське», 1897. ДТГ |
Народилася Софі ТОЙБЕР-АРП (19 січня 1889, Давос - 13 грудня 1943, Цюріх) - швейцарська художниця і скульптор, дружина художника і скульптора Ганса Арпа, представник дадаїзму і абстракціонізму в мистецтві.
Софі Тойбер народилася в родині аптекаря, вихідця з Німеччини. Батько рано помер, мати з дочкою жили по черзі то в Швейцарії, то в Німеччині. Дівчинка професійно займалася виготовленням предметів прикладного мистецтва, а також вчилася танцю. У Цюріху знайомиться (у 1915) зі своїм майбутнім чоловіком Гансом Арпом та іншими художниками-авангардистами, бере участь у різних дадаїстських акціях і заходах в Кабаре Вольтер, де тоді виступала танцівницею. Тоді ж стає автором танцювальних і художніх костюмів, декорацій, тканин.
У 1916 році отримує місце викладача при Цюріхській школі прикладного мистецтва по класу техніки малюнка тканин. В цей же період Софі розробляє свій абстрактно-геометричний стиль живопису. Найбільш яскравим художнім періодом її життя стали 1936-1939 роки, коли художниця створює 117 полотен.
Справжнє визнання до творчості Софі Тойбер-Арп прийшло вже після Другої світової війни. Зображення художниці поміщено на сучасну банкноту в 50 франків Національного банку Швейцарії.
 |
 |
| «Фігури», 1926 |
Народився Френсіс БРАУН (19 січня 1891, Гласборо, штат Нью-Джерсі - 14 квітня 1971, Мансі, штат Індіана) - американський художник-імпресіоніст, член спілки художників Richmond Group. Професор і керівник факультету образотворчого мистецтва університету в Мансі, штат Індіана, в 1925-1957 роках - директор художнього музею цього міста.
Брав уроки живопису у Джона Адамса. Прислухавшись до порад Адамса, Браун вступив в John Herron Art Institute, де навчався у Вільяма Форсайта, відомого своєю строгою манерою. Він жив у студії з дружиною, у якої була алергія на олійні фарби, тому більшість робіт Брауна цього періоду створена темперою, акрилом, аквареллю, пастеллю, вугіллям і олівцем.
Отримавши визнання як професійний художник, Браун викладав у різних містах Індіани. Він часто виставлявся і був учасником кількох мистецьких об'єднань. Його роботи знаходяться в багатьох музеях США.
 |
| «Мальви» |
Родился Давид ОЛЕР (19 января 1902, Варшава – 21 августа 1985, Париж) – знаменитый еврейский художник.
Жил и работал в Польше, затем во Франции. 20 февраля 1943 года Олер был арестован французской полицией во время облавы на евреев в Сенэтуаз. Сначала его поместили в тюрьму Дранси, затем депортировали в Аушвиц (Освенцим), где художник провел почти два года, с 2 марта 1943 года по 19 января 1945 года. Давид Олер стал одним из немногих пленников Аушвица, которым было суждено войти в темные помещения крематориев и газовых камер и выйти оттуда живым. Работы художника представляют колоссальную документальную ценность, поскольку в рисунках и картинах дают реальное представление о том, что на самом деле происходило в лагере смерти.
Картины и рисунки, сделанные художником после освобождения, превратились в своего рода дань тем, кому не удалось избежать ужасной участи жертв Холокоста. Олер считал, что должен был поведать миру об их страшной судьбе. В своих картинах он зачастую представал в качестве духа, тихого печального свидетеля, наблюдающего со стороны за сценами нечеловеческой жестокости, которые никогда не исчезнут из его памяти. В 1962 году Олер перестал писать.
 |
 |
| Автопортрет | «Нетрудоспособные» |
Родился Дире ВАА (19 января 1903, Квитесэйд, Телемарк — 11 мая 1980, Рауланд, Телемарк) — норвежский скульптор и художник.
Живопись и скульптуру изучал в Государственной школе прикладного искусства и в Художественной академии Осло (в 1922—1923). Ещё в годы студенчества совершил путешествия по Греции, Испании и Италии, побывал в Париже. Первые творческие успехи были отмечены в 1923 году, когда Норвежская национальная галерея приобрела несколько его скульптур для своей ежегодной Осенней выставки. В 1925—1926 совершил путешествие по Франции и Англии.
Среди работ скульптора следует отметить: группу Хольберга, установленную перед зданием Национального театра в Осло; серию скульптур «Человек познаёт Природу», установленную на Якорном мосту в Осло; бронзовую конную статую норвежского короля Олафа II Харальдсона в Стиклестаде; Лебединый источник во дворе Ратуши Осло; Памятник морякам в Бергене.
Всего создал около 250 скульптур, памятников и бюстов, почти 1200 картин, 31 литографию. Автор скульптурных портретов-бюстов выдающихся норвежских писателей и драматургов В своём завещании оставил гипсовые модели многих своих работ коммуне Винье в Телемарке, где в посёлке Рауланд скульптор жил, начиная с 1930-х годов, и где в 1981 году был открыт посвящённый его творчеству музей.
 |
 |
| Памятник морякам в Бергене. |
Родилась Синди ШЕРМАН (19 января 1954, Глен Ридж, Нью-Джерси) — популярная современная американская художница, работающая в технике постановочных фотографий. Считается одной из самых известных и влиятельных художниц в мире. 17 ее работ были проданы за суммы, превышающие миллион долларов.
В 1977, в возрасте двадцати трех лет, Синди Шерман начала свою знаменитую серию Untitled Film Stills. Фотографии выглядели как кадры из фильмов, Синди Шерман снимала саму себя, перевоплощаясь в разные образы. Хотя все персонажи были вымышленными, у зрителей возникало ощущение, что они эти кадры где-то видели. Такой эффект возникал благодаря тому, что Шерман использовала стереотипы массовой культуры. Серия была завершена в 1980, Шерман остановилась, как она объяснила, когда исчерпала клише. В декабре 1995 Музей современного искусства в Нью-Йорке приобрел все шестьдесят девять черно-белых фотографий Синди Шерман из серии Untitled Film Stills.
 |
 |
Ещё одна известная серия, History Portraits, была создана в 1988—1990. Используя накладные части тела, Шерман изображает себя в виде модели из произведений старых мастеров. Некоторые работы в серии отсылают к реальным живописным полотнам, но большинство из них выглядит как с трудом припоминаемые посетителем произведения после непродолжительного посещения музея. Хотя в этот период времени она жила в Риме, Шерман не посещала музеи, предпочтя работать с репродукциями из художественных альбомов.
 |
 |
| Без названия #153 |
Народився Томас КІНКЕЙД (19 січня 1958, Сакраменто, Каліфорнія - 6 квітня 2012, Монте-Серено, Каліфорнія) - американський художник, відрізнявся активним поширенням друкованих репродукцій своїх робіт, зокрема, його картини часто зустрічаються на пазлах.
Навчався в Каліфорнійському університеті в Берклі і Коледжі Мистецтва в Пасадені. Він зображував в імпресіоністському стилі буколічні, ідилічні пейзажі - сади, струмки, кам'яні котеджі, міські вулички. Також Кінкейд писав картини на різні християнські теми, одна з улюблених - Різдво. Він вважав, що його завдання як художника зачіпати людей усіх віросповідань, щоб принести мир і радість в їх життя через образи, які він створює. Головною особливістю картин Кінкейда є яскраві відблиски і насичені пастельні тони.
 |
| «Різдвяний котедж», 1990 |
Мистецтво Кінкейда часто критикувалося за зайву комерціалізованість. Він характеризував себе як «Томас Кінкейд, Художник Світла» (зареєстрована торгова марка). Компанія Media Arts, яка поширює продукцію Томаса Кінкейда, заявляє, що хоча б в одному з кожних 20 будинків США в тій чи іншій формі є одне із зображень, виконане Кинкейдом.
 |
 |
| « Ніч перед Різдвом» |