18 ноября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

18 ноября

Народився Луї ДАГЕР (18 листопада 1787, Кормей-ан-Парізі поблизу Парижа - 10 липня 1851, Брі-Сюр-Марн, Франція) - французький художник, хімік і винахідник, один з творців фотографії.

Шкільної освіти практично не отримав, в тринадцять років батько віддав його в учні до архітектора, а в 16 років - в майстерню театрального декоратора «Гранд Опера» Деготті в Парижі. Луї творив чудеса на сцені: глядачі могли побачити який-небудь величезний собор зовні, а потім раптом опинитися всередині. Для цього писалися дві картини, розміром до двадцяти двох метрів у висоту. Щоб спростити собі роботу при створенні таких величезних картин, Дагер використовував камеру обскуру, але не було можливості закріпити зображення. Після багаторічних дослідів у 1839 році Дагер представив Французької академії наук процес отримання дагеротипа. Після цього його ім'я і його технологія стали відомі в усьому світі. До нього прийшли слава, багатство і впевненість. Ім'я Дагера внесено до списку найвидатніших учених Франції, який знаходиться на першому поверсі Ейфелевої вежі.

«Руїни каплиці в Холіруді»


Народився Антоніо Муньйос ДЕГРЕЙН (ДЕГРАН) (18 листопада 1840, Валенсія - 12 жовтня 1924, Малага) - іспанський художник популярного в середині 19 століття, так званого, еклектичного стилю, що змішує романтизм з модернізмом.

З 12 років почав вивчати архітектуру в Академії Сан-Карлоса в Валенсії, але незабаром віддав перевагу живопису. Муньйос Дегрейн рано почав виставлятися, він регулярно брав участь у Національній виставці красних мистецтв від 1862 по 1915 рік. Його виставкові успіхи сприяли блискучій кар'єрі художника. 1870 року переїхав в Малагу для розпису стелі театру Сервантеса. У Малазі Муньйос одружився і від 1879 року став викладати в Королівській Академії красних мистецтв Сан-Тельмо, розвиваючи малазьку школу живопису. Митця вважають своїм учителем ціле покоління художників Андалузії, серед яких був і молодий Пікассо.

Золота медаль Національної виставки 1881 року за картину «Отелло і Дездемона» дозволила Муньйосу Дегрейну отримати від уряду грант і здійснити давно бажану подорож до Італії, де художник відвідав Рим, Тоскану і Венецію. Саме в Італії Муньйос Дегрейн створив свою найвідомішу картину «Los amantes de Teruel» (Коханці Теруеля, 1884, Музей Прадо), яку мистецтвознавці вважають шедевром іспанського живопису дев'ятнадцятого століття. Художник послав цю роботу з Риму на чергову виставку образотворчих мистецтв 1884 року і знову отримав Золоту медаль.

«Коханці Теруеля», 1884, Музей Прадо, Мадрид

З цього моменту настає період успіху і визнання, Муньйос отримує чимало почесних звань і нагород. У 1899 році художник переїздить до столиці, стає професором, а в 1901 році президентом Академії Сан-Фернандо.

Муньйос Дегрейн увійшов в історію іспанського живопису, в основному, як пейзажист, хоча в його творчому доробку є чимало жанрових і історичних картин.

Портрет роботи Х.Соролли «Вогнище на пляжі», 1881. Музей Кармен Тіссен, Малага


Родился Ми́колаш А́ЛЕШ (18 ноября 1852, Миротице — 10 июля 1913, Прага) — чешский художник и иллюстратор. Один из крупнейших чешских художников XIX столетия.

Рисовать Миколаш начал в возрасте четырёх лет. В 1869 году Алеш уезжает в Прагу и учится там в Академии художеств. Во время этого обучения зарабатывает рисованием и иллюстрированием. В 1876 году, за участие в протесте студентов против реакционной профессуры был арестован и затем исключён из Академии.

В 1879 году М. Алеш, совместно с Ф. Женишеком и Богумиром Роубаликом, выигрывает конкурс на право художественного декорирования внутренних помещений здания Национального театра в Праге. В 1889 году художник создаёт цикл иллюстраций на темы народных чешских песен и пишет акварели. Последняя серия иллюстраций Алеша относится к 1913 году. В 1895 году состоялась выставка художника в Праге. К его 60-летию М. Алешу присваивается звание почётного гражданина Праги, а также титул «Инспектора живописи и советника по изобразительному искусству».

«У могилы боевого товарища (Последний таборит)»

Ранние работы М. Алеша созданы в романтическом стиле. Позднее писал в стиле модерн. В центре внимания художника всегда находился чешский народ и его история. Оставил также большое количество графических работ, изображающих улицы и здания Праги, Пльзеня и других чешских городов. Картины маслом работы М. Алеша стали широко известны уже после его смерти.

«Карлштейнский ворон», 1882


Народився Северин БЕЩАД (18 листопада 1852, Ясло - 17 червня 1923, Кросно) - польський художник.

Перші уроки живопису отримав у свого батька-художника. У 1868-1876 роках навчався в Школі витончених мистецтв в Кракові. Учень Владислава Лущкевича, пізніше - Яна Матейка. Як стипендіат краківської школи образотворчих мистецтв був направлений для вдосконалення майстерності в академію мистецтв у Мюнхен, де займався під керівництвом професора А. Вагнера. Потім стажувався в Дрездені. У 1891 повернувся на батьківщину і оселився в Кросно, де прожив до кінця життя.

«Сільський пейзаж» «На ринку»


Родился Александр Алексеевич БУЧКУРИ (18 ноября 1870 года, сл. Бутурлиновка, Воронежская губерния — 5 июля 1942 года, Воронеж) — российский, советский художник-живописец. Лауреат Премии им. А. И. Куинджи(1905).

Отец Александра Бучку́ри был таганрогским купцом, греком турецкого подданства. Александр учился в Воронежской бесплатной рисовальной школе, петербургской школе М. К. Тенишевой (1898-99), окончил Петербургскую Академию Художеств (1904; дипломная работа — «Смерть Дмитрия Самозванца»). Ученик И. Е. Репина, который писал о Бучкури: «…он отличный художник, и я горжусь таким моим бывшим учеником».

В 1907 вернулся в Воронеж. Бучкури работал преподавателем в Воронежской бесплатной рисовальной школе (с 1909), Свободных художественных мастерских (1919-22), Художественно-промышленном изотехникуме (1923-29). В 1920-е гг. один из организаторов филиалов Ассоциации художников революционной России и ОМАХР в Воронеже. В 1942 году, в период временной оккупации Воронежа, Александр Алексеевич Бучкури погиб от рук фашистских захватчиков.

Бучкури любил изображать русскую деревенскую женщину в многочисленных портретных произведениях, отмечая интересные лица и характеры, увлекаясь красотой национального русского костюма. Он отдавал дань художника очарованию сельского пейзажа.

«Пряхи»


Народилася Софія Юліанівна АЛЬБІНОВСЬКА-МІНКЕВИЧ (18 листопада 1886, Клагенфурт, Австрія - 30 червня 1972, Львів) - польський і український живописець і графік, майстер натюрморту.

Навчалася в художніх студіях Відня (1901-1906) і Парижа (1906 -1909), у віденській Вищій школі ужиткового та декоративного мистецтва (1909-1912). Подорожувала по Англії, Бельгії, Голландії та Італії. З 1912 року жила і працювала у Львові. Дружина архітектора Вітольда Мінкевича (1880-1961), професора Львівської політехніки.

Активний учасник мистецького життя Львова. Організатор і голова жіночого мистецького об'єднання «Союз Львівських мисткинь» (1917-1939). Член Спілки радянських художників України з 1939 року. Брала участь у численних республіканських і зарубіжних виставках (з 1908). Персональні виставки Софії Альбіновської-Мінкевич відбулися в 1929 і 1940 роках у Польщі, також у Львові в 1956 році. Твори художниці зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв, Національному музеї у Львові, Івано-Франківському художньому музеї та приватних колекціях Європи.

«Квіти в білій вазі»


Родился Корнелиу БАБА (18 ноября 1906, Крайова, Румыния — 28 декабря 1997, Бухарест) — живописец и график, иллюстратор книг, народный художник Румынии (1962), член-корреспондент Румынской Академии наук (1963) и Германской Академии художеств (ГДР, 1964), почётный член Академии художеств СССР (1958).

Учился сначала у своего отца, художника Георге Баба, затем недолго на факультете изящных искусств в Бухаресте. Продолжил обучение в Школе изящных искусств в Яссах (1934-38) у Николае Тоницы. В 1939 году был принят преподавать на тот же факультет ассистентом, в 1946 году профессором. В 1948 году, после своего дебюта на салоне в Бухаресте, был арестован, заключен в тюрьму в Яссах, на следующий год без объяснения уволен с работы и выслан в Бухарест. В 1958 году Корнелиу Баба был назначен профессором Института изящных искусств имени Николае Григореску в Бухаресте. Ежегодно участвовал в выставках по всему миру. В 1964 году была организована его персональная выставка в Брюсселе, в 1970 году в Нью-Йорке. Был чрезвычайно знаменит в Румынии.

Работал в традициях реализма, хотя в его творчестве заметно влияние экспрессионизма, модерна и импрессионизма. Сам художник считал, что на него оказали особенно сильное влияние Эль Греко, Рембрандт и Гойя. Так как его творчество, особенно раннее, не укладывалось в рамки официального социалистического реализма, власти постоянно критиковали его за формализм.

Практически все произведения Корнелиу Баба находятся в Румынии, распределённые по всем художественным музеям страны. Это портреты, натюрморты, пейзажи, написанные широким густым мазком. Главными героями многочисленных жанровых полотен румынский живописец избрал крестьян, их тяжкий труд на земле, скупой отдых, жизнь, небогатую радостями.

Автопортрет «Отдых на поле»


Народився Олександр Григорович МАКСИМЕНКО (18 листопада 1916, с. Вільхуватка, тепер Кобеляцького району Полтавської обл. - 15 березня 2011, Київ) - живописець. Заслужений художник України (1972).

Майстер натюрморту, пейзажу, жанрової картини, автор численних портретів. У 1933-1938 роках навчався в Дніпропетровському художньому училищі (викладачі - Ю. Бондар, М. Панін). У 1938 році вступив до КДХІ на живописний факультет. Був художником I-го Українського фронту. У 1947 закінчив Київський художній інститут (майстерня К. Єлеви, О. Шовкуненка). Член СХУ з 1947. Так само з 1947 року брав участь у виставках, в тому числі зарубіжних. Дипломна робота «Господарі землі» стала широко відомою, виставлялася в Третьяковці, і за неї О. Максименко отримав Державну (Сталінську) премію III ступеня в 1949 р. Харківський композитор Нахабін написав музику на тему картини «Господарі землі».

Олександр Григорович викладав композицію в художньому інституті і керував організованою ним художньою студією в Полтаві. Створив ряд робіт на тему «радянське село» - «Колгоспна сюїта», «Подруги» (1948), «Під осінь» (1948), «Весна» (1950), «Земля. Оранка» (1950), «Колгоспне поле » (1956), «Новатори колгоспних полів» (1951) та ін.

«Господарі землі», 1947


Народився Борис Олександрович ЛИТОВЧЕНКО (18 листопада 1938 року, м. Запоріжжя) - український живописець. Заслужений діяч мистецтв України (2002).

У 1953-1958 роках навчався в Одеському державному художньому училищі ім. М.Б. Грекова. У 1964 році закінчив Київський державний художній інститут. Вчителі з фаху: професора І.М. Штільман, В.М. Костецький, В.Г. Пузирьков. Працював у Республіканській художній середній школі ім.Т.Г.Шевченка викладачем рисунку, живопису та композиції.

З 1967 р - учасник республіканських, всеукраїнських, зарубіжних художніх виставок, зокрема виставки сучасного мистецтва в Токіо (1990). Відбулася персональна виставка Б.Литовченка в Сан-Франциско (1990). Брав участь в аукціонах Франції та Англії UKRAINART.

«Натюрморт. Півонії і троянди»


Народилася Ама́нда ЛІР, справжнє ім'я Ама́нда Тепп (18 листопада 1946 (або 1939), Гонконґ) — французька співачка, модель, актриса, художниця. Муза іспанського художника-сюрреаліста Сальвадора Далі.

Лір почала свою кар'єру фотомоделі в середині 1960-х років. З середини 1970-х до початку 1980-х платівки Аманди продаються мільйонними тиражами, через що на території Європи їй вдалось отримати звання Королеви Диско. Протягом 15 років залишалася музою Сальвадора Далі, моделлю і його близьким другом. У пресі не вщухали суперечки з приводу її зовнішності, низького голосу і манери поведінки - багато хто стверджував, що вона народилася чоловіком і пізніше змінила стать. Аманда не підтверджувала цих чуток, але і не заперечувала.

Аманда Лір позує Сальвадору Далі

У середині 1980-х років Лір стає успішною телезіркою в Італії та у Франції, де вона стає учасницею та ведучою багатьох ТВ-шоу. З 1990-х років зосереджується на музиці, телебаченні, письменництві та кіномистецтві, а також продовжує свою кар'єру художниці. Аманда Лір - автор спогадів про Сальвадора Далі «Далі очима Аманди», виданих вперше у Франції на початку 1980-х років, в яких яскраво описані персонажі богеми кількох європейських столиць. В даний час вона живе в Сент-Етьєн-дю-Гре поблизу Авіньйона на півдні Франції.



Народився Міле ДАВИДОВИЧ (18 листопада 1958, село Хлебіне, Хорватія) - сучасний сербський художник-примітивіст, громадянин світу.

Народився поблизу села Хлебіне - всесвітньо відомого по школі наївного малярства (Генералич, Лацкович, Ковачич, Веченай ...). У Белграді живе від 1977 року, закінчив Вищу економічну школу. В молодості Міле займався спортом, фольклором і сучасними танцями. Пізніше працював керівником відділу маркетингу в "Новинах кіно", оператором на телевізійному каналі SOS, репортером журналу "Satelit TV" в Афінах, де прожив шість років.

Любов до мистецтва він виявив ще під час навчання в Белграді. Його картини брали участь майже в 400 виставках у 50 країнах на всіх п'яти континентах. Від березня 2002 року Давидович є членом Міжнародної Асоціації наївного мистецтва в Парижі. Від жовтня 2005 року він є президентом Асоціації наївного мистецтва в Белграді. Його картини яскраві, кольорові, казково прекрасні, чисто по-дитячому наївні і в той же час мудрі і багатозначні.