18 октября -Музей українського живопису

18 октября

18 жовтня церква славить пам'ять св. євангеліста Луки, якого вважають покровителем художників.

Лука — євангеліст, супутник св. апостола Павла в його апостольських подорожах, автор третьої Євангелії та Діянь святих апостолів. Лука походив із Антіохії в Сирії та ймовірно був лікарем. Він описав життя і діяльність апостолів та детальніше події пов'язані з апостолом Павлом у книзі Діянь святих Апостолів. Симеон Метафраст (X ст.) твердить, що св. Лука був і малярем та перший намалював ікону пресвятої Богородиці.

Гільдія Святого Луки - цехові об'єднання художників, скульпторів і друкарів, які поширені з XV століття в пониззі Рейну і Нідерландах. Гільдія отримала назву по імені апостола Луки, покровителя художників. У деяких містах, як наприклад, в Антверпені, в гільдії Св. Луки були представники багатьох видів мистецтва, а в інших, як в Брюгге, гільдія була строго регламентованим професійним об'єднанням художників, а скульптори, склярі або друкарі мали власні цехи і перебували під захистом інших покровителів.

Для вступу в гільдію часто вимагалося, щоб художник був громадянином міста і мав власне житло. Для реєстрації в статусі майстра, який давав доступ до високих і дохідних посад в суспільстві, від художника вимагалося ще й бути одруженим.

Ян де Брей. «Члени управління Гільдії Святого Луки, Харлем», 1675

За часів економічної нестабільності членство в гільдії забезпечувало художникам певну впевненість. Воно гарантувало просування місцевих художників і виключало конкуренцію. Гільдія надавала можливість відкрити майстерню і набрати учнів. Учні не мали права підписувати свої роботи, і вони автоматично ставали власністю вчителя. Іншою перевагою було право члена гільдії продавати свої творіння на офіційному ринку мистецтв. В Антверпені та інших містах на півдні Нідерландів гільдії здійснювали контроль якості і ставили на придатних картинах своє клеймо. Ці заходи контролю якості гарантували покупцям по всій Європі єдиний стандарт творів мистецтва з Антверпена.

Крім цього гільдія була свого роду соціальним захистом, наприклад, на випадок бідності і хвороби. Гільдія також брала на себе турботу про ритуальні послуги та поховання покійних членів гільдії.

Джорджо Вазарі . «Св. Лука, який малює мадонну» Гверчіно. «Святий Лука показує картину Богородиці», 1562/1563


Гуго ван дер ГУС (бл. 1420/1425, Гент ? — 1482, Одергем) — фламандський художник. Альбрехт Дюрер назвав ван дер Гуса найбільшим нідерландським художником поряд з Яном ван Ейком і Рогиром ван дер Вейденом.

Народився в Генті або в містечку Тер Гус у Зеландії. Точна дата народження невідома, однак знайдений указ від 1451 року, який дозволив йому повернутися з вигнання. Відтак він встиг на той час у чомусь провинитися і побути деякий час у вигнанні. Входив у гільдію св. Луки. У 1467 році став майстром гільдії, а в 1473–1476 був її деканом у Генті. 18 жовтня 1468 року ван дер Гус та інші члени гільдії художників запросили художників з міста Турне в Гент на свою асамблею з нагоди дня Святого Луки. Від 1475 року працював у августинському монастирі Родендале поблизу Брюсселя. Там же в 1478 прийняв чернечий сан. Останні роки його були затьмарені душевною хворобою. Однак він продовжував працювати, виконував замовлення на портрети. У монастирі його відвідав майбутній імператор Священної Римської Імперії Максиміліан Габсбург.

Продовжив художні традиції нідерландського живопису першої половини XV століття. Художня діяльність різноманітна. Брав участь як декоратор в оздобленні міста Брюгге з нагоди весілля в 1468 року герцога Бургундії Карла Сміливого і Маргарити Йоркської, пізніше в оформленні урочистостей у місті Генті з нагоди в'їзду в місто Карла Сміливого і нової графині Фландрської в 1472 році. Очевидно його роль у цих роботах була провідною, бо за збереженими документами він отримав більшу платню, ніж інші художники. Однак, картини, що були частиною оформлення, не збереглися.

Творча біографія має безліч неясностей і прогалин, оскільки жодна з картин не датована художником і не підписана ним. Найвідоміший твір — великий вівтарний образ «Поклоніння пастухів», або «Вівтар Портінарі», який був написаний бл. 1475 року на замовлення Томмазо Портінарі — представника банку Медічі в Брюгге. Гуго ван дер Гус мав глибокий вплив на флорентійських живописців: Доменіко Гірландайо, Леонардо да Вінчі та ін.

«Поклоніння пастухів (Вівтар Портінарі)». 1473—1475 рр. Уффіці. Флоренція


Родилась Анна АНКЕР (18 августа 1859, Скаген — 15 апреля 1935, Скаген) — датская художница, жена художника Микаэля Анкера.

Анна Кристине Брённум родилась в датском рыбацком посёлке Скаген, на севере Ютландии в семье торговца. Она с детства проявляла интерес к живописи, была знакома со многими художниками, поселившимися в Скагене. Обучалась живописи в Копенгагене, потом в Париже. В 1880 году Анна Брённум вышла замуж за художника Микаэля Анкера. Она выработала свой собственный стиль, проявила себя как характерный художник и наблюдательный колорист. Творчество Анны представляет собой важную веху на пути скандинавской живописи к реализму: художница предпочитала писать интерьеры и простые сцены из повседневной жизни крестьян, рыбаков, их жён и детей.

«Автопортрет», 1877-78 «Солнечный свет в синей комнате»


Народився Адольф Йосипович СТРАХОВ (справжнє прізвище Браславський) (18 жовтня 1896, Катеринослав, нині Дніпро - З січня 1979, Харків) - український скульптор і графік. Народний художник УРСР (1943).

Закінчив Одеське художнє училище (1913-1915). Навчався у М.Сапожнікова та Й.Мормоне. У 1919-1922 рр. Адольф Браславський працював художником в газетах. У Дніпропетровську створив тріумфальну арку на честь Першої кінної армії з панно «Червона кіннота не знає перешкод» (1920). Від 1921 року почав займатися політичним плакатом - серія «Азбука революції». Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1925. Член Спілки художників України з 1938 року. Персональні виставки: Харків - 1955, 1976, 1997. Працював викладачем у Харківському державному художньому інституті (1948-1951). Багато працював в галузі книжкової графіки - ілюстрував твори Т. Шевченка, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, С. Степняка-Кравчинського, О. Купріна, М. Твена, П. Тичини ... Як скульптор Страхов створив бюст Т. Г. Шевченка (1933; масово поширений), пам'ятники: М. І. Глінці в Запоріжжі (1955), С. М. Кірову в Макіївці (1959), В. І. Леніну в Новочеркаську (1961), Луганську (1963) та інших містах.

«Розкріпачена жінка - будуй соціалізм!», 1920-і

Родился Джеймс БРУКС (18 октября 1906, Сент-Луис — 9 марта 1992 г. Брукхейвен, штат Нью-Йорк) — американский художник-абстракционист.

Родился на американском Юге, в штате Миссури. Затем переезжает в Техас, где с 1923 по 1925 год изучает живопись в далласском Южном методистском университете. С 1926 года художник живёт в Нью-Йорке, здесь в 1927—1930 годах учится на курсах Студенческой лиги искусств.

В 1938 году создаёт картины настенной живописи в Публичной библиотеке Квинсборо, в 1942 году — для аэропорта Ла Гуардия в Нью-Йорке. С 1946 году на родину преподаёт нью-йоркском Колумбийском университете, а с 1948 года — в институте Пратта, в Бруклине. В 1952 году художник удостоен первой премии «Международной выставки художников» при институте Карнеги, в Филадельфии.

Boon, 1957


Народився Олександр Васильович МАТІЙКО (18 жовтня 1950, Красноярськ, Росія) - миколаївський художник-живописець, заслужений діяч мистецтв України (2013).

Закінчив Одеське державне художнє училище ім. М.Б. Грекова (педагоги: Г.Гармідер, С.Лукін) в 1978 році, а також Київський національний університет культури і мистецтв в 2007 році. Член НСХУ з 1986 року. Працює в галузі станкового живопису, в жанрі тематичної картини, портрета, пейзажу. Створив ряд картин, присвячених радянсько-німецькій війні. Викладає малюнок, живопис і композицію на кафедрі дизайну Миколаївського університету культури. Учасник численних виставок в Україні та за її межами: «У автора є все. Від реалістичної прози нашого буття ... до зображення тихої ... природи, до філософської думки ... Він, представник південної школи, все життя прожив у Миколаєві. Він, думаючий художник, постійно націлений на думку, образ», - К.Наточа, журналіст.



18 октября 1962 г. в Москве вновь открылся Музей-панорама «Бородинская битва».

Панорама работы Ф.А.Рубо была отреставрирована в центральной научно-реставрационной мастерской бригадой художников под руководством М.Ф.Иванова-Чуронова. Специально для ее размещения возведено здание на Кутузовском проспекте. Вместе с «Кутузовской избой», вошедшей в ее состав на правах отдела, панорама стала неотъемлемой частью сложившегося у бывшей Поклонной горы мемориального комплекса, связанного с событиями Отечественной войны 1812 года.

Первоначально панорама художника-баталиста Ф.А. Рубо «Бородино» была торжественно открыта 11 сентября 1912 года. Панорама разместилась в специально построенном для нее павильоне на Чистых прудах. Картину Бородинского боя художник писал по заказу Российского императорского правительства. Панорама «Бородино» демонстрировалась в павильоне на Чистых прудах до февраля 1918 года, а затем была свернута и вывезена на склад.

Здание панорамы Фрагмент панорамы «Бородинская битва»