18 августа -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

18 августа

Народився Віктор МЕЙРЕЛЛІС ді Ліма (18 серпня 1832, Флоріанополіс, Бразилія - 22 лютого 1903, Ріо-де-Жанейро) - відомий бразильський художник.

У 1847 році Мейрелліс переїхав до Ріо-де-Жанейро, де навчався в Імператорській академії красних мистецтв. Продовжив художню освіту в Парижі, Римі та Флоренції. Належав до школи бразильського неокласицизму. У другій половині 19 століття створив багато картин на історичну тематику.

«Натюрморт»


Народилася Анна АНКЕР (18 серпня 1859, Скаген — 15 квітня 1935, Скаген) — данська художниця, дружина відомого живописця Мікаеля Анкера.

Народилася в данському рибальському селищі Скаген, на півночі Ютландії в багатодітній родині. Вона з дитинства цікавилась живописом, була знайома з багатьма художниками, які жили у Скагені. Їй давали перші уроки відомі митці Карл Мадсен, Вігго Йогансен і Мікаель Анкер. Впродовж 1875-78 років вона відвідувала Школу живопису для жінок Вільгельма Кіна в Копенгагені, після чого повернулася додому. Анна навчалась живопису також в Парижі. У 1880 році Анна вийшла заміж за художника Мікаеля Анкера.

Ранні картини художниці витримані в коричнево-червонуватих тонах і відбивають, за словами мистецтвознавців, «реальності нелегкого життя селянства». Згодом у полотнах з'явилося більше повітря, світла. У Анни був свій власний стиль, вона проявила себе як характерний художник і спостережливий колорист. Анна Анкер вважала за краще писати інтер'єри і прості сцени з повсякденного життя селян, рибалок, їхніх дружин і дітей. Жанрові картини і портрети вважаються душевнішими у Анни Анкер, ніж у чоловіка, Мікаеля. При цьому Анна — єдиний живописець з колонії Скаген, яка неодноразово зображувала релігійне життя Скагена. Творчість Анни є важливою віхою на шляху скандинавського живопису до реалізму.

Автопортрет «Сонячне світло у синій кімнаті»


Народився Жан Леон Жером ФЕРРІС (18 серпня 1863, Філадельфія - 18 березня 1930, там само) - американський художник, більш відомий як історичний живописець.

Народився в сім'ї живописця-портретиста Стівена Джеймса Ферріса і Маріано Фортуни. Найбільше відомий як автор 78 картин на тему американської історії.

«Перший День подяки»


Народився Василь Захарович БОРОДАЙ (18 серпня 1917, Катеринослав (зараз м.Дніпро) —19 квітня 2010, Київ) — видатний український скульптор. Народний художник СРСР і УРСР, дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1973 року) і Академії мистецтв України (з 1997 року).

Учасник німецько-радянської війни. Під час війни командував ротою розвідників. У 1947–1953 роках навчався в Київському художньому інституті у Михайла Лисенка. В 1966–1973 роках — ректор Київського художнього інституту (з 1971 року — професор). Заслужений діяч мистецтв Української РСР (з 1960 року). У 1968–1980 роках — голова Спілки художників УРСР.

Працював в галузі монументальної і станкової пластики. Автор пам'ятників та монументів, станкових тематичних композицій, портретів. Як професор-педагог здійснював підготовку скульпторів вищої кваліфікації у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Виховав плеяду майстрів пластики, які стали відомими митцями як в Україні, так і за її межами.

Широка тематична царина його творчості – скульптурні образи історії, портрети видатних сучасників, меморіальні ансамблі, пам’ятники та ін. До найзначніших належать: сповнені глибокого образно-емоційного змісту композиції «Юність» (1951), «Іван Богун» (1953), «А мати чекає» (1985); паркова скульптура «Леся Українка» (поблизу Маріїнського палацу в Києві, 1965); серія скульптурних творів «По Єгипту» (1961–1964); портрети Василя Касіяна, Петра Панча, Левка Ревуцького, Павла Тичини, Тетяни Яблонської (1960–1974); пам’ятники – М. Щорсу в Києві (у співавторстві, 1954), чекістам (1960–1987), «Засновникам Києва» (1982) у Києві, партизанам – у м. Яремче Івано-Франківської обл. (1967), В. Скопенку – в м. Сандомеж, Польща (1971), П. Калнишевському (у співавторстві) – в с. Пустовійтівка на Сумщині (1991), Т.Г. Шевченку – в Арров парку поблизу Нью-Йорка (США, 1970) та у м. Білий Бір (Польща, 1991) та ін. В.Бородай – один із авторів меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс» у Києві.

Пам'ятний знак на честь заснування міста Києва (1982).
Автор – Василь Бородай


Народився Андрій Андрійович СЕРБУТОВСЬКИЙ (18 серпня 1923, Полтава - 31 жовтня 2006, там само) – відомий полтавський митець, заслужений художник України (1993).

Учасник Другої світової війни. Спеціальної освіти не мав. Брав участь у виставках в Полтаві від 1948, у всеукраїнських - з 1954, а також в Японії (1975, 1980, 1981), Болгарії (1976, 1982), Польщі (1992), Німеччині (1992), США (1992). Член Національної спілки художників України. Лауреат обласної щорічної премії ім.Панаса Мирного (2004) за картини «Подруги» (Солдатські вдови), «Хліба половіють». Працював в різних жанрах - портрет, натюрморт, тематична картина, але улюбленим жанром художника був пейзаж. Картини А.А.Сербутовського зберігаються в музеях Полтави, Києва, Харкова.

«Розлив Псла», 1981


Народилася Ольга Вікторівна ЛЕ́БІДЬ (18 серпня 1943, с-ще Посьєт Приморського краю, РФ) – графік. Заслужений художник України від 2011.

Народилася у сім'ї військовослужбовця. Пізніше сім'я переїхала до України. 1960 року, закінчивши середню школу, вступила до Дніпропетровського художнього училища на живописно-педагогічний факультет. Закінчила Київський художній інститут у 1974 (викладачі - В. Касіян, В. Чебаник). Від 1965 співпрацює із київським видавництвом «Ве-селка». Працювала художником-оформлювачем у м. Нікополь (Дніпропетровської обл., 1966), у майстер¬нях Художнього фонду (1967–68), на Миколаївському художньо-виробничому комбінаті (1974–91). Член НСХУ від 1978. Голова секції з естетичного виховання дітей при Миколаївській організації СХУ (1978–88). Викладач рисунку і живопису Миколаївської філії Київського ун-ту культури і мистецтв (2001–05). Основні галузі – книжкова і станкова графіка, монументальне мистецтвово.

Учасниця виставок від 1970. Персональні – у Миколаєві (1970, 1975, 1984, 1995, 2001, 2003), Воз¬несенську (Микол. обл., 2010). Твори: настінні розписи – у Палаці урочистих подій (1976), Будинку урочистої реєстрації дітей (1982), музшколі № 5 (1983; усі – Миколаїв); графічні серії – «Українські народні піс¬ні про кохання» (1982–90), «Дорогоцінні метали» (1984–85), «З історії Причор¬номор’я» (1984–86), «Мистецтво» (1985), «Українські народні казки» (1985–89), «Дощі» (2008–09).

Ілюстрація до української народної казки «Летючий корабель», 1992. Папір, акварель.