18 марта -Музей українського живопису

18 марта

Родился Адам ЭЛЬСХАЙМЕР (18 марта 1578, Франкфурт-на-Майне – 11 декабря 1610, Рим) – немецкий живописец и гравер.

Учился во Франкфурте у Филиппа Уффенбаха. Работал сначала в Венеции, а с 1600 года поселился в Риме, где был очень дружен с Питером Паулем Рубенсом и Паулем Брилем.

Эльсхаймер писал картины небольшого формата, преимущественно на меди, в тщательной миниатюрной манере. Изображая религиозные и мифологические сцены на фоне прекрасных пейзажей, художник обычно придавал им простое, житейское звучание. Прославился своими световыми эффектами, в последние годы жизни отдавал предпочтение ночным сценам. В картине «Бегство в Египет» он использовал живописные эффекты лунного света и горящего костра на переднем плане. Творчество Эльсхаймера оказало значительное влияние на Рембрандта, Рубенса и других мастеров.

В энциклопедическом словаре Брокгауза и Ефрона творчество художника оценивалось очень высоко: «Старание Э. передавать впечатления природы точно и поэтично при тесной связи пейзажных мотивов с фигурами было новизной в тогдашней живописи, а потому этот мастер не замедлил обратить на себя необыкновенное внимание в кругу римских художников и, заняв среди них видное место, оказал большое влияние как на многих из их числа, так и на посещавших Рим нидерландских живописцев, а через них и на голландскую школу XVII столетия».

«Бегство в Египет». 1609. Старая пинакотека, Мюнхен


Народився Ян ВЕЙСЕНБРУХ (18 березня 1822, Гаага - 15 лютого 1880, Гаага) - голландський художник, один з кращих представників Гаазької школи в галузі міського пейзажу.

Ян був племінником відомого голландського живописця Йохана Хендріка Вейсенбруха. У 1839-1847 роках навчався в гаазькій Академії мистецтв. Однією з основних тем у творчості художника було зображення, іноді дуже ретельне, видів і пейзажів голландських міст - з мостами, каналами і т. п. Писав свої картини він переважно в рідній Гаазі, але іноді також в Леердамі, в Куленборзі (Гелдерланд) і в Бельгії (наприклад, в Льєжі). Крім живопису, Я.Вейсенбрух створював і графічні твори - акварелі, літографії та ін.

«Старий порт», 1850


Народився Педер Каппелен ТУРМАНН (18 березня 1839, Халден, Норвегія - 21 травня 1919, Осло, Норвегія) - норвезький художник-пейзажист Дюссельдорфської школи живопису.

Педер Турманн був сином священика. У 1854 році він відвідував Королівську художню школу Християнії (так називався тоді Осло). Потім, як і багато норвезьких художників того часу, відправився вчитися в Дюссельдорф, де з 1856 по 1859 рік був студентом знаменитої Академії мистецтв. Після цього Турманн прожив кілька років в Мюнхені, звідки він здійснював навчальні відрядження по Баварії і в Італію.

У 1869 році Педер Турманн починає викладати в Королівській художній школі в Християнії, а з 1884 по 1912 рік обіймає в ній посаду старшого викладача. З 1870 року він зробив ще кілька художніх відряджень, побувавши в Австрії та Італії, Данії, а також в Німеччині.

«Пейзаж»


Народився Яніс РОЗЕНТАЛС (18 березня 1866, Курляндська губ. - 8 січня 1917, Гельсінкі) - один з перших професійних латиських художників.

Яніс Розенталс народився в сім'ї коваля. Закінчив у 1896 Імператорську Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі (дипломна робота «З церкви», керівник В. Є. Маковський). Від 1894 року брав участь у виставках. Був членом петербурзького гуртка латиських художників «Рукіс» ( «Rūķis»). У 1905-1913 викладав у художніх студіях і в Ризькому міському художньому училищі. У 1915 у зв'язку з Першою світовою війною переїхав з Риги в Гельсінкі, де незабаром помер після важкої хвороби.

Розенталс писав пейзажі, портрети і жанрові композиції, займався графікою і розписами в церквах, ілюстрував книги і журнали, публікував матеріали з історії мистецтва та критичні статті. Яніс Розенталс вважається одним із творців латиської національної школи живопису.

«Автопортрет». 1900 «В майстерні художника». 1896


Родился Йозеф ШИМА, во Франции — Жозе́ф Сима́ (18 марта 1891, Яромерж, Чехия — 24 июля 1971, Париж) — чешский и французский художник, ставший важной фигурой в современном европейском искусстве.

Шима относится к одним из наиболее значительных представителей сюрреализма и позднее — абстрактной живописи в период после Второй мировой войны. Художественное образование получил в пражской Академии изящных искусств. В 1920 году Шима становится одним из основателей художественной группы Девять сил (Devětsil). В том же году он уезжает в Париж и присоединяется к сюрреалистскому движению. В 1926 он получает французское гражданство. В то же время он постоянно поддерживает связи с художественным и литературным авангардным движением в Чехословакии. В 1934 году Шима создаёт группу Чешские сюрреалисты.

Источниками его вдохновения стали чувственность отношений; геометрические абстракции; творческие поиски от природных архетипов, вещей и изображения человеческого существования в виде кристаллов, космического яйца и женских торсов до увлечения ландшафтами и мифологией, пока, наконец, не удалось соединить все эти элементы и синтезировать их в космических видениях и символах человеческой судьбы.



18 марта 1907 года в Москве в доме фабриканта фарфора М. Кузнецова открылась выставка «Голубая роза», в которой участвовали художники П. Кузнецов, Н. Сапунов, С. Судейкин, Н. Крымов, М. Сарьян, скульптор А. Матвеев и др.

Художник Сергей Виноградов вспоминал: «Первая выставка “Голубой Розы” была сенсацией в московском мире искусства. И устроена она была с такой исключительной изысканности красотой, что подобного не видали никогда». Название «Голубая роза» словно выражало поэтическую мечту о несбыточно-прекрасном. Работы молодых художников поразили зрителей нежными, дымчатыми, будто тающими красками и зыбкими, ускользающими формами, характерными для короткого расцвета символизма и московского модерна.

Выставку посетило более пяти тысяч человек. Художественное объединение мастеров «Голубая роза» прекратило свое существование в 1910 году.

Обложка каталога выставки «Голубая роза». 1907 Интерьер выставки «Голубая роза»


Народився Василь Іванович ГУРІН (18 березня 1939, смт Первомайське, Крим) — живописець, педагог. Дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997), народний художник України (1992), професор (1987).

У 1965 році закінчив Київський художній інститут (майстерня професора К. Трохименка), навчався у творчій майстерні Академії мистецтв СРСР під керівництвом С. Григор'єва (1968). Працює у галузі станкового живопису. Автор тематичних картин, портретів, натюрмортів, пейзажних циклів. Найвідоміші роботи майстра: «Перша весна» (1966), «Матері ждуть» (1974), «А льон цвіте» (1977), «Низький уклін Вам, мамо» (1989), «Повернення» (1990), «Знак біди» (1993), «Наше дитинство», «Джерело» (1994), «У чорному квадраті» (1996), «Великдень» (1997), «Сріблястий день» (1997), триптих «Пам’ять» (1985), серія з 8 робіт «Ранкова молитва» (2011).

Педагогічну роботу в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури розпочав у 1969 році, з 1987 — професор, з 1989 — завідувач кафедри живопису і композиції, з 1993 — керівник навчально-творчої майстерні станкового живопису. У 1997—2005 роках очолював Київську організацію Національної спілки художників України.

«Солнце сходить». 2008


18 марта 1990 года в бостонском Музее Гарднер (США) произошло одно из самых громких и дерзких ограблений XX века.

В ночь с 17-го на 18-е в музей проникли злоумышленники в полицейской форме и вынесли с собой тринадцать экспонатов, включая бесценный «Концерт» Вермеера, три полотна Рембрандта (в том числе его единственный морской пейзаж), пять работ Эдгара Дега, а также работы Мане, и Говарта Флинка. Это самое крупное ограбление музея в истории США. Преступление было раскрыто только спустя 23 года, но похищенные полотна до настоящего времени не обнаружены. Музей объявил вознаграждение за сведения о местонахождении картин — 5 миллионов долларов.

Музей Гарднер в Бостоне

Музей Гарднер— частная художественная галерея, расположенная в стилизованном под венецианское палаццо здании в Бостоне. Галерея учреждена в 1903 году филантропом Изабеллой Стюарт Гарднер (1840—1924), которая собрала 2500 предметов европейского искусства, среди которых такие шедевры, как «Похищение Европы» Тициана и «Алтарь семейства Колонна» кисти Рафаэля. Весьма полно были представлены в её собрании американские художники рубежа веков — Джон Сарджент и Джеймс Уистлер.

Ян Вермеер. «Концерт», 1660 Похищенный морской пейзаж Рембрандта


18 березня 1997 року грабіжники в масках винесли з Полтавського художнього музею дві найцінніші картини: «Натюрморт (Сніданок)» роботи фламандської художниці Клари Петерс (1612) і «Нічний бій турків з хрестоносцями» Ежена Делакруа (1848). Експертна оцінка вартості двох полотен - два мільйони доларів. Робота Клари Петерс - єдине полотно цієї художниці на території не тільки України, але всього колишнього СРСР.

Ця детективна історія отримала щасливу розв'язку: в листопаді 1997 року поліція Манчестера спільно з Інтерполом провела операцію із затримання громадянина України та чотирьох громадян Великобританії при спробі збути крадені картини за півмільйона англійських фунтів стерлінгів. Обидві картини були повернуті музею.

Колишній будинок
Полтавського художнього музею
Клара Петерс. «Натюрморт (Сніданок)», 1612