17 декабря -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

17 декабря

Народилася Сюзі БІСХОП-РОБЕРТСОН (17 грудня 1855, Гаага - 18 жовтня 1922, Гаага) - голландська художниця, яка, як і Вінсент ван Гог, шукала свої типажі і сюжети в Брабанті.

З 1875 по 1877 рік навчалася в Королівській академії мистецтв у Гаазі в жіночому класі. Її педагогом був художник і скульптор Ян (Йоган) Філіп Кулман. За час навчання вона удостоїлася бронзової і двох срібних медалей. У 1882 році переїхала в Амстердам і вступила на вечірнє відділення амстердамської Академії мистецтв. Вона викликала скандал, коли зажадала, щоб її допустили до занять в класи оголеної натури разом з колегами-чоловіками.

У 1892 році Робертсон вийшла заміж за художника Річарда Бісхопа, який спеціалізувався на зображенні церковних інтер'єрів. Основними темами Сюзі були: жінки за роботою, інтер'єри старих будинків і сюжетні сценки в селянських дворах. 1900 року вона взяла участь в декількох великих міжнародних виставках в Дюссельдорфі, Парижі та Лондоні, де її роботи були відзначені медалями. У 1905 році вона була удостоєна золотої медалі на виставці сучасного мистецтва в Арнемі.

Протягом свого творчого життя Сюзі Бісхоп-Робертсон вважалася дуже талановитим художником, хоча її роботи більше цінувалися колегами, критиками і колекціонерами, ніж широкою громадськістю. Її живопис тісно пов'язаний з Гаазької школою, але він досить похмурий, в ньому немає романтизації. Бісхоп-Робертсон вважається предтечею експресіонізму.

Автопортрет, 1890 «Селянка, яка чистить картоплю». Державний музей, Амстердам


Антоні СТЕФАНОВИЧ (1858, с. Кадубівці, нині Чернівецька обл. – 17 грудня 1929, Львів) – галицький художник і педагог вірменського походження.

У 1876 – 1879 рр. здобуває художню освіту у Віденській академії мистецтв під керівництвом К. Вурцінгера, К. Гріпенкерла і А. Ейзенменгера. 1883 року вперше бере участь у виставці «Товариства шанувальників красних мистецтв» в Кракові. У 1885 розпочинає працю викладачем рисунку в гімназії ім.Франца-Йосифа в Дрогобичі, від 1887 – професор. 1893 року розпочинає багаторічну працю у Вищій Реальній школі у Львові. Пише, ілюструє та видає у Львові підручник для вчителів «Наука рисунку з вільної руки», згодом ще один - «Наука елементарного рисунку з натури, заснованого на законах перспективи». У 1906-1914 Антоні Стефанович працює на посаді головного інспектора з мистецьких питань у професійних художньо-промислових школах Австрії. 1924 року офіційно припиняє педагогічну діяльність в зв’язку із виходом на пенсію.

Антоні Стефанович, на відміну від свого сина Каетана Стефановича, залишався вірним академічним традиціям, незважачи на всепоглинаючу хвилю мистецтва модерну. 1900 року бере участь у розписах плафону Оперного театру у Львові (його авторству належить алегорична фігура «Ілюзія»).

Автопортрет, 1908 «Чоловік, що спить»


Народився Микола Никанорович ДУБО́ВСЬКИЙ (05 грудня 1859, м. Новочеркаськ, нині Ростоська обл., РФ – 28 лютого 1918, Петроград, нині С.-Петербург) – російський живописець, академик.

Микола Дубовський народився в сім'ї родового козака - військового старшини Війська Донського. Незважаючи на проявлений з ранніх років інтерес до малювання, за непорушною сімейною традицією він зобов'язаний був вибрати долю військового. У1870 році Микола був зарахований кадетом у Володимирську Київську військову гімназію, де урок малювання став його улюбленим предметом. Помітивши захоплення Н. Дубовського мистецтвом, директор військової гімназії настійно радив його батькові послати сина вчитися живопису.

У 1877 році сімнадцятирічний Дубовський відправляється до Петербурга, де успішно вступає до Імператорської Академії мистецтв: спочатку вільним слухачем, а потім переводиться в майстерню пейзажного живопису професора М. К. Клодта. За роки навчання отримав чотири срібні малі медалі в Академії. Учасник художніх виставок від 1882. Срібна медаль Всесвітньої виставки у Парижі (1900), золота медаль Всесвітньої виставки в Мюнхені (1913).

«Притихло», 1890

Видатний художник, Микола Дубовський був одним із організаторів та ідеологів Товариства передвижників. Майже з перших кроків на мистецькій ниві окреслилося обдарування Дубовського як непересічного пейзажиста. Він став академіком (1898), очолив пейзажний клас Імператорської академії мистецтв, де свого часу не довчився через те, що відмовився виконувати конкурсну роботу на офіційну тему. Від 1900 – дійсний член АМ, професор. За життя написав близько чотирьохсот картин.

«Земля», 1894

М.Н. Дубовський заповів Новочеркаську зібрану ним колекцію творів російських художників, а також багато власних робіт, на основі яких створено художній відділ Новочеркаського музею донського козацтва.

«Водоспад Іматра», 1894. Севастопольський художній музей імені М. П. Крошицького


Народився Поль Сезар ЕЛЛЬО (17 грудня 1859, Ванн - 23 березня 1927, Париж) - французький художник.

У 1876 році він вступив до Паризької школи красних мистецтв, де навчався під керівництвом Жан-Леона Жерома. Молодий художник поринув у паризьке життя. Серед його знайомих цього періоду — Джеймс Вістлер, Джон Сінгер Сарджент, Клод Моне. Він навіть брав участь у другій виставці французьких імпресіоністів.

Пол Елльо - автор цікавих портретів фігур прекрасної епохи, найчастіше жіночих, найбільш відомий серед яких - портрет паризької куртизанки Ліани де Пужі. Часто писав свою дружину Алісу Герен в образі жінки з довгим рудим волоссям. Був дружний з Робером де Монтеск'ю, Джованні Болдіні, Марселем Прустом. Розписав плафон Центрального вокзалу в Нью-Йорку. Займався графікою і керамікою: працював з офортом, сухою голкою, також і з пастеллю. Був відомий не тільки в Парижі, але і в Лондоні. Кавалер ордена Почесного легіону (1904). Пол Елльо став прототипом художника Ельстіра в романі Пруста «У пошуках втраченого часу».


Джон Сінгер Сарджент.
«Портрет Поля Елльо», пастель
«Портрет Аліси Герен», 1900


Народився Євген Йосипович БУКОВЕЦЬКИЙ (17 грудня 1866, Одеса - 27 липня 1948, Одеса) - відомий одеський художник-портретист та митець побутового жанру.

Закінчив Одеську школу рисування, де займався у Г. О. Ладиженського і К. К. Костанді. Потім, провчившись один рік в Петербурзькій Академії мистецтв, Буковецький подорожував по Європі, відвідуючи музеї в Парижі і Мюнхені і навчаючись живопису у західних майстрів, зокрема в Академії Жюліана в Парижі.

В Одесу він повернувся у 1891 році і з цього часу постійно брав участь у виставках Товариства південно-руських художників. З початку 1890-х років художник також брав участь у виставках передвижників у Москві і Петербурзі. У 1894 році разом з П. О. Нілусом став автором статуту Товариства південно-руських художників. 1919 року відкрив художню студію. А в 1920-і роки він став одним з ініціаторів створення художнього Товариства ім. К. Костанді. У 1937 році почав викладати в Одеському художньому училищі.

Фігуру Євгена Йосиповича Буковецького можна з повним правом назвати однією з ключових для культурного життя Одеси кінця XIX - початку XX ст. Його будинок на вул. Княжій, 27, де спочатку по четвергах, а потім по неділях протягом багатьох років збирався цвіт місцевої інтелігенції, був одним з найзначніших культурних центрів міста. В особняку на Княжій жив і працював П.О. Нілус, тут провів останні "окаянні дні" 1919-20 рр. перед від'їздом в еміграцію І.О. Бунін. Буковецький написав сотні портретів своїх співгромадян, так що його можна вважати портретистом всієї Одеси.

«Біля вікна»


Родился Николай Николаевич САПУНОВ (17 декабря 1880, Москва — 14 июня 1912, Териоки под Санкт-Петербургом) — живописец, театральный художник, один из лучших сценографов в истории русского театра.

Учился в Московском училище живописи, ваяния и зодчества у К. А. Коровина, И. И. Левитана, В. А. Серова, в Академии художеств у А. А. Киселёва (1904—1911). Начал работу оформителем спектаклей (Москва и Санкт-Петербург). Как театральный художник получил известность после спектакля «Балаганчик» (1906, по мотивам произведения А. А. Блока). Член объединений «Венок — Стефанос», Московского товарищества художников, «Алая роза» и «Голубая роза», «Мир искусства» (т. н. «младший мирискусник»); известен также большим циклом натюрмортов.

Сапунов погиб во время лодочной прогулки в Териоках; перегруженная лодка перевернулась, и он утонул (остальные пассажиры были спасены подоспевшим судном).

«У окна»


Родился Ян (Йоханнес) СЛЁЙТЕРС (17 декабря 1881, Хертогенбос — 8 мая 1957, Амстердам) — нидерландский живописец.

С 1896 учился в Академии художеств в Амстердаме. В 1904 работа Слёйтерса была отмечена Римской премией. Полученная стипендия позволила художнику в 1904—1905 посетить Париж, в 1905—1906 — Италию и Испанию. С 1911 г. жил в Амстердаме. В 1917 — член Гаагского сообщества художников Pulchri Studio. Был принят в гильдию Святого Луки.

В разные периода своего творчества испытал влияние неоимпрессионизма, затем Винсента ван Гога, Поля Гогена и Анри Матисса. Один из ведущих представителей различных постимпрессионистских течений в Нидерландах. Экспериментировал с различными стилями, в том числе фовизмом, луминизмом и кубизмом, пока в итоге не остановился на красочном экспрессионизме. Автор портретов, пейзажей, натюрмортов, ню, отличающихся яркостью колорита, динамикой форм, широкой и энергичной манерой письма. Картины художника хранятся сейчас во многих музеях мира, в том числе в Музее Винсента ван Гога в Амстердаме.

Автопортрет


Народився Йозеф ЛАДА (17 грудня 1887, Грусіце, Австро-Угорщина - 14 січня 1957, Прага) - чеський художник-графік і прозаїк. Творець образу «бравого вояка Швейка». Народний художник Чехословацької республіки (1947).

Народився в родині шевця. У 14 років Йозеф був відправлений до Праги, де почав вчитися на позолотника книжкових палітурок. З 1905 року недовго вчився в художньо-промисловій школі. Працював для журналів і газет, тоді вже почав проявлятися його талант карикатуриста і письменника. Для художнього стилю Лади характерна графічна лаконічність і виразність, що досягається за допомогою точних спрощених ліній. Йозеф Лада любив малювати сільське життя і чеський пейзаж, де людина існує в злагоді з природою і навколишнім світом.

Міжнародну популярність художнику принесла серія ілюстрацій до роману свого друга Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» (1924), виконаних тушшю. У число інших значних творів входять: «Триптих з чеським пейзажем» (1935, Національна галерея, Прага), акварельні ілюстрації до «Бешкетних казок» (1946) і до своєї книжки «Спогади дитинства» (1953). Крім численних ілюстрацій художник створив безліч яскравих карикатур і малюнків для мультфільмів. Автор дитячих казок з власними ілюстраціями. Йозеф Лада створив за своє життя майже 15 тисяч малюнків - чорно-білих і кольорових, 400 картин.

Ілюстрація до роману «Пригоди бравого вояка Швейка»


Народився Леонід Овсійович МУЧНИК (17 грудня 1896, Одеса — 8 січня 1966, Одеса) — відомий український художник радянських часів, професор, педагог.

В 1911—1914 роках навчався у Одеському художньому училищі — педагоги К. Костанді та Г. Ладиженський. 1926 закінчив Одеський художній інститут, в якому довгі роки працював викладачем. Серед його вихованців: О. Ацманчук, В. Власов, К. Ломикін, А. Сорока, С. Рябченко, К. Філатов.

Однією з основних тем його творчості стали революційні події на Чорному морі. Вже в студентські роки Мучник бере участь у виставках товариства імені К.К Костанді. В 1934 році на VI всеукраїнській виставці у Києві було показано його картину «Підвіз провіанту до панцерника "Потьомкін" у 1905 р.». Через три роки з'являється друга картина О. Мучника, присвячена тій же темі — «Повстання на крейсері Очаков» (1937). З 1949 по 1957 рік Л. О. Мучник працює над монументальним полотном «Повсталі потьомкінці виносять тіло Вакулінчука на берег».

У повоєнні роки художник продовжує плідно працювати, головну увагу, насамперед, зосереджуючи на мариністиці. Малював також пейзажі, міські види. Особливо плідними для творчості художника стали два літа, проведені ним у Криму (1950 і 1955 роки). Яскрава, своєрідна природа півдня повністю захопила художника і знайшла своє відображення в багатьох сонячних, колори¬стично насичених пейзажах та картинах: «Пушкінська скеля», «Вид на Ай-Петрі», «Ай-Далари» і. т. д. 1963-го в Одесі відбувається його персональна виставка.

«Підвіз провіанту на пацерник "Потьомкін"»


Родился Пол КАДМУС (17 декабря 1904, Нью-Йорк, США — 12 декабря 1999, Вестон, США) — американский художник, иллюстратор. Известен своими изображениями обнаженных мужчин.

Пол Кадмус родился в Нью-Йорке в семье бедных художников. Отец, Эгбер Кадмус, занимался литографией, а мать была увлечена иллюстрацией книг для детей. В 15 лет он поступил в Национальную Академию Дизайна в Нью-Йорке. За годы учебы он выиграл несколько студенческих творческих конкурсов, получал денежные призы и стипендию. Поработав в рекалмном агентстве, Пол отправился в путешествие на велосипеде через всю Францию и Испанию в компании со своим другом и возлюбленным Джаредом Френчем, который был тоже начинающим художником. Они проводили время в музеях европейских столиц, изучая работы великих мастеров эпохи Ренессанса. Кадмус на два года поселился на Майорке, где начал писать свои первые работы.

С 1930-х годов Кадмус начал активно рисовать обнаженных мужчин, позже художника назвали одним из первых американских художников, изображающих гей-жизнь. Кураторы выставок часто отказывались включать его картины в выставочные экспозиции из-за гомоэротической тематики. От масляной живописи художник перешел к яичной темпере – очень кропотливому методу рисования. Многие работы художника отвергали, находя в них слишком сатирическое изображение американской жизни. В 1974 году Кадмус наконец-то становится членом Американской академии искусств и профессором Института искусств.

«Двойной автопортрет. 1940-1990» «Душ», 1943


Родился Петр Тарасович МАЛЬЦЕВ (17 декабря 1907, Мариуполь Екатеринославской губернии — 5 октября 1993, Москва) — советский живописец. Народный художник СССР (1974). Автор картин на военно-исторические сюжеты, диорам.

Учился в Запорожской художественной школе (1921—1924) у В. Н. Невского, в Высшем художественно-техническом институте (1924—1930) у П. В. Кузнецова, В. А. Фаворского, Л. А. Бруни, Н. М. Чернышёва. Участник художественных выставок с 1928 года. Член Союза художников СССР с 1932 года. С 1949 года член студии военных художников имени М. Б. Грекова. Участвовал в восстановлении панорамы Ф. А. Рубо «Бородинская битва», в создании диорам «Альпийский поход Суворова» (1952 год), «Штурм Сапун-Горы» (1958 год), «Форсирование Днепра в районе Переяслава-Хмельницкого» (1975 год), панорамы «Сталинградская битва» (1980-82 г.г.).

«Штурм Сапун-горы», 1958