16 ноября
Софонісба АНГІССОЛА (бл. 1532, Кремона - 16 листопада 1625, Палермо) - італійська художниця, перша відома художниця епохи Ренесансу.
Народилася в аристократичній родині. Вона отримала всебічну якісну освіту, разом з тим навчалась образотворчому мистецтву. У 27 років Ангіссола, яка була вже визнаним живописцем, приїхала в Іспанію до двору короля, щоб служити придворною художницею і придворною дамою королеви Єлизавети Валуа. У наступні роки писала, в основному, офіційні придворні портрети. Кращі з них (Єлизавети Валуа і Анни Австрійської) динамічні і повні життя. Повертаючись до Італії, Софонісба познайомилася з Ораціо Ломелліно, капітаном судна, на якому вона пливла. Вони покохали один одного з першого погляду і незабаром одружилися в січні 1580 в Пізі. Шлюб був виключно щасливим, хоча чоловік був значно молодшим 47-річної художниці. У Генуї, у великому будинку, де жила сім'я її чоловіка, Софонісбі були створені прекрасні умови для творчості, окремі апартаменти і власна майстерня. Багато художників приїжджали до неї вчитися. Її успіх відкрив шлях у художники іншим жінкам епохи Ренесансу, таким як Лавінія Фонтана, Барбара Лонгі, Феде Галіція і Артемізія Джентілескі.
В останні роки життя Ангіссола писала не тільки портрети, а й полотна на релігійні теми, як і в дні своєї юності. Однак багато її картини були згодом втрачені. Вдала торгівля чоловіка і щедра пенсія від Філіпа II дозволили їй вільно займатися живописом і комфортно жити. Вона була провідним портретистом в Генуї, поки не переїхала в Палермо, де, майже осліпнувши, провела останні роки життя.
 |
 |
| «Автопортрет» | «Троє дітей з собачкою» |
Хрещений Барент ФАБРІЦІУС (до 16 листопада 1624, Бемстер - 20 жовтня 1673, Амстердам) - голландський художник, ймовірно, учень Рембрандта, брат художників Карела і Йоганнеса Фабриціусів.
Близько 1643 року переїхав до Амстердама, де, вірогідно, навчався у Рембрандта, проте незабаром повернувся додому. Близько 1647 року знову приїжджає до Амстердама. Близько 1650 року згадується в історичних документах як незалежний художник. 18 серпня 1652 року одружився на Катарині Муссерс з Делфта, від якої мав шістьох дітей.
У 1657-59 рр. Фабріціус жив в Лейдені, де був членом гільдії св. Луки. По датах, проставлених на картинах, що дійшли до нашого часу, видно, що він працював ще в 1672 р. Писав переважно на біблійні, міфічні та історичні теми, також написав низку портретів. У творчості помітний вплив Рембрандта та Вермера.
З картин Фабріціуса видно, що його техніка була досить нерівною: іноді вона близька до техніки Рембрандта, з золотавим тоном та майстерною світлотінню, іноді — досить посередня, суха, з неприродними червоним тоном і чорно-синявим тінями.
 |
 |
| «Автопортрет в образі Іоанна Богослова» | «Портрет сімейства архитектора ван дер Гельма» (Амстердамський музей) |
Ґодфрід Корнеліс СХАЛКЕН (1643, Маде, Північний Брабант — 16 листопада 1706, Гаага) — відомий нідерландський живописець і графік.
Коли Ґодфріду виповнилось 4 роки, його родина переїхала у Дордрехт, де його батько став ректором латинської школи. Схалкен навчався у Самюеля ван Гогстратена, а потім в учня Рембрандта Герарда Доу в Лейдені. Жив і працював у Лейдені, Дордрехті і Гаазі. У 1692-1697 роках Схалкен працював в Англії, де малював портрети членів королівської сім'ї.
Довгий час Схалкен був простим наслідувачем Доу, але потім, під впливом творчості Рембрандта, він став писати портрети і міфологічні сцени. Схалкен особливо відомий штучними світловими ефектами свічки, а також численними картинами з ефектами денного світла.
 |
 |
| Автопортрет, 1679 | «Чоловік з запаленою свічкою», 1700 |
Народився Франсуа-Жозеф НАВЕЗ (16 листопада 1787, Шарлеруа - 12 жовтня 1869, Брюссель) - бельгійський художник.
Ф.-Ж.Навез у своїй творчості дотримувався неокласичного напрямку живопису. Навчався спершу у П'єра Франсуа в Брюсселі, а потім в Парижі у Жака-Луї Давида. У 1810 році, спільно з іншими бельгійськими художниками, засновує Товариство любителів художньої живопису. У 1817-1822 роках здійснює подорож по Італії, в цей період своєї творчості знаходиться під впливом живопису Енгра.
У 1835-1862 роках Навез - директор Королівської Академії витончених мистецтв у Брюсселі. Був учителем таких художників, як Жан-Франсуа Портель, Фанні Гіфс, Альфред Стівенс. Навез отримав визнання як чудовий портретист, писав також картини на міфологічні та історичні теми.
 |
 |
| Автопортрет, 1826 | «Хвора дитина», 1844 |
Родился Михаил Иванович ЛЕБЕДЕВ (4 ноября 1811, Дерпт — 13 июля 1837, Неаполь) — русский живописец-пейзажист.
Сын крепостного. В 1826 году отец вместе с семьей записался в «мещанский оклад», и юноша получил возможность учиться. За полтора года в Дерптской гимназии проявил исключительные способности и по «Высочайшему повелению» Николая I в 1829 году был помещен в ученики Императорской академии художеств «за счёт Кабинета Его Величества». Учился у М. Н. Воробьёва и В. Е. Раева. Во время прохождения академического курса, Лебедев был награждён двумя серебряными медалями. В 1833 году, получив Большую золотую медаль за «Вид в окрестностях Ладожского озера» (приобретена Императором Николаем I, автору пожалован бриллиантовый перстень), был отправлен в качестве пенсионера Академии в Италию, где с жаром принялся трудиться над изучением южной природы и усвоением простой и верной передачи её эффектов. Плодом этих трудов было несколько десятков картин, поставивших его имя в ряду лучших пейзажистов того времени. Художник умер в возрасте 25 лет в Неаполе от холеры.
В картинах Михаила Лебедева присутствует динамизм, не характерный академической школе того времени, его работы оказали несомненное воздействие на последующее развитие пленэрной живописи в России.
 |
 |
| «Аричча близ Рима» |
Помер Александер РАЧИНСЬКИЙ (1822, Львів, Галичина, Австрійська імперія - 16 листопада 1889 році, там само) - польський художник-портретист.
Спочатку навчався мистецтву живопису у Львові під керівництвом Яна Машковського. Потім до 1846 у Віденській академії образотворчих мистецтв і Мюнхенській академії мистецтв. Удосконалював майстерність у Національній вищій школі образотворчих мистецтв в Парижі. В період навчання створив ряд гумористичних малюнків про життя богеми і карикатур.
Близько 1857 здійснив поїздку до Італії, після чого повернувся на батьківщину і оселився у Львові. Був близьким другом Артура Гротгера, для багатьох полотен якого створив пейзажний фон. Був відомим портретистом, траплялося через нестачу коштів вимушений був писати портрети навіть з фотографій. Свої картини виставляв рідко: у Кракові в 1856-1858 рр. у Товаристві друзів витончених мистецтв, у Львові в 1868, 1877, 1878 і 1881. Був одним з творців львівського Товариства любителів витончених мистецтв і членом його Художньої комісії, а також директором Технічної академії. Кілька картин художника знаходяться зараз у Львівській галереї мистецтв та варшавському палаці-музеї Вілянув.
 |
 |
| Автопортрет | «Зуави в бою», 1858. Львівська національна галерея мистецтв |
Народився Микола Львович СКАДОВСЬКИЙ (16 листопада 1846, с. Білозерка, Херсонський повіт - 11 червня 1892, Ланжерон під Одесою) - український художник. Автор переважно жанрових картин, але також пейзажів, портретів. Працював у своєму маєтку на Херсонщині та в Одесі. Один із засновників Товариства південноросійських художників.
Нащадок старовинного польського дворянського роду Скодовських. У 1865 році, дев'ятнадцятирічним юнаком, вступив до Московського університету. Одночасно записався вільним слухачем до Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Деякий час займався в Дюссельдорфській академії мистецтв. Будучи заможною людиною, вивчав роботи провідних майстрів у кращих галереях Європи, відвідавши Рим, Падую, Флоренцію, Париж і Відень.
З 1876 року Микола Львович почав працювати в своєму власному ательє, в рідному селі Білозерка. Але відірваність від активного мистецького життя змусила його три роки по тому переселитися до Одеси, де він відразу набув багато друзів серед місцевих художників, артистів, музикантів. А садиба і майстерня в Білозерці стали центром літнього паломництва багатьох відомих художників. У його гостинному домі жили і працювали Геннадій Ладиженський, Микола Кузнєцов, який написав портрет Скадовського, відомі художники Костанді, Размаріцин, скульптор Едуарде. Два літа поспіль у Білозерці гостював Руфін Судковський.
 |
| «Трактирний оратор», 1881 |
Особливо розкрився талант художника в 1880-і роки. У 1882 році картина Скадовського «Трактирний оратор» була придбана для Третьяковської галереї. У 1883 році з картиною «Відкриття полювання» Скадовський (а Микола Львович і сам був пристрасним мисливцем) бере участь в міжнародній художній виставці в Мюнхені. У тому ж році Товариство заохочення художників видало йому премію за картину «Безпритульні», а в 1888 році на конкурсі Московського товариства любителів мистецтва він також отримав премію за картину «Розтин мертвого тіла». У 1887 році 70 картин Скадовського і 50 його акварелей були показані на виставці в Херсоні.
 |
| «Безпритульні» |
Всього Миколою Скадовським було написано понад сто картин, місцезнаходження багатьох з яких в даний час невідомо. У збірці Херсонського художнього музею зберігається найбільш повна колекція творів Миколи Скадовського: 13 живописних полотен, 22 малюнка та акварелі, два дорожніх альбома з олівцевими начерками та ескізами, акварельними етюдами.
 |
 |
| «Віолончеліст перед концертом», 1889 |
Народився Михайло Іванович ПАРАЩУК (16 листопада 1878, с. Варваринці, нині Тернопільська область — 24 грудня 1963, с. Баня, Пловдивська область або Софія, Болгарія) — український і болгарський архітектор, скульптор і громадський діяч. Працював у галузі портрета, декоративної та монументальної скульптури.
Навчався у Мюнхенській, Краківській та Віденській академіях мистецтв, Академії Жуліана та майстернях Оґюста Родена у Франції. У Баварії в 1911 році був одним із засновників та першим головою Українського освітнього Товариства — організації, що була першою з офіційно зареєстрованих українцями в Мюнхені. З 1898 р. проживав у Львові, потім у Варшаві (1902—1905), у Москві (1910—1911) і Києві (1911—1913). Виконав близько 30 портретів — В. Стефаника, С. Людкевича (обидва — 1906), Т. Шевченка (1912), І. Франка, М. Лисенка (обидва — 1913), О. Олеся, М. Яцківа, ряд жанрових композицій, в яких помітні риси роденівського імпресіонізму. Брав участь у створенні відомого пам'ятника А. Міцкевичу у Львові (1905—1906, бронза, граніт).
Під час Першої світової війни в 1914–1918 роках був активним членом Союзу визволення України. В 1915–1918 роках вів курси скульптури, гончарства і різьби по дереву для полонених солдат-українців російської армії в таборах Раштаті і Вецларі. 1918 року повернувся в Україну. З 1920 року — секретар, а згодом голова дипломатичної місії УНР у Таллінні, радник представництва УНР у Литві.
З 1921 Паращук оселився в Софії (Болгарія), де відкрив свою мистецьку школу. Він створив чимало портретів визначних політичних і культурних діячів Болгарії, визначних діячів української культури. Скульптурно оздобив репрезентативні будівлі Міністерства оборони, Військової академії, Академії наук, Народного театру, бібліотеки ім. В. Коларова, Національної бібліотеки ім. Кирила і Мефодія, ректорату Софійського університету, будівля Національного банку Болгарії.
У Болгарії Михайло Паращук брав активну участь у громадському житті української еміграції, був активним діячем товариства, організував з'їзд української еміграції і очолив Малу Раду, обрану на ньому. Він кавалер ордена Кирила і Мефодія.
 |
 |
| Пам'ятник загиблим полоненим-українцям у Раштаті (Німеччина) |
16 листопада 1914 року був заснований Балтиморський музей мистецтв (скор. BMA) - художній музей в місті Балтимор на сході США.
Будівля музею побудована 1929 року в класичних формах на зразок давньоримського храму за проектом Джона Рассела Поупа. ВМА змагається за звання головного музею Балтимора з Художнім музеєм Волтерса.
Колекція Балтиморського музею налічує 90 000 експонатів. Крім традиційного європейського мистецтва, інтерес представляють відділи мистецтва доколумбових цивілізацій, тихоокеанських островів і Азії, зібрання античних мозаїк з Антіохії і колекція сестер Коун. ВМА став одним з перших музеїв у США, що показав колекцію африканського мистецтва. Окреме крило виділено під сучасне мистецтво.
ВМА володіє однією з кращих в світі колекцій творів американського мистецтва, що охоплює період від колоніальної епохи до кінця ХХ століття. І, зрозуміло, що у музеї прекрасно представлене мистецтво Балтимора: портрети Чарльза Вілсона Піла, Рембрандта Піла та інших членів цієї родини художників. У зібрання живопису входять портрети XVIII- XIX ст., пейзажі та інші полотна - від американського імпресіонізму до модернізму, в т.ч. роботи Джона Сінглтона Коплі, Томаса Саллі, Томаса Ікінса, Джона Сінгера Сарджента, Чайльда Гассама і Томаса Гарта Бентона.
 |
 |
| Із зібрання музею: Поль Гоген. «Портрет скрипаля Шнеклюда», 1894 |
Народився Григорій Олексійович ТОМЕНКО (16 листопада 1915, с. Велика Рогозянка, нині Харківська обл. - 24 жовтеня 1994, Харків) - живописець, графік, плакатник. Народний художник України (1966).
Закінчив Харківський художній технікум (1934-38 р.р.) і Харківський художній інститут (1938-42 р.р.), де навчався у М.Федорова, С. Прохорова, О.Хвостенко-Хвостова. Член Харківського відділення Спілки художників України з 1942 року. Учасник радянсько-німецької війни.
Г.о. Томенко - учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок від 1946 року. Персональні виставки художника: Харків (1959, 1965, 1975, 1986), Одеса (1959), Львів (1966), Київ (1968), м. Золочів (Харківська область) - 1990 рік.
Томенко Григорій Олексійович викладав у Харківському державному художньому інституті. У 1949 році був призначений на посаду доцента.
 |
 |
| «М.Лисенко слухає кобзаря», 1958 |
Народився Сергій Вадимович ОДАЙНИК (16 листопада 1949, Київ) - український художник, живописець, педагог. Заслужений художник України (2002).
Син художників: заслуженого художника України Зої Одайник-Самойленко та народного художника УРСР Вадима Одайника, брат народного художника України Оксани Одайник. Був чоловіком художниці Галини Бородай (1949-1980).
У 1967 році закінчив Республіканську художню середню школу ім.Т.Г.Шевченка, в 1973 році - Київський державний художній інститут, майстерню монументального живопису під керівництвом Тетяни Яблонської, в 1977 році - Творчі майстерні Академії мистецтв СРСР під керівництвом Сергія Григор’єва.
Сергій Одайник працює в галузі станкового живопису та монументально-декоративного мистецтва. Від 1971 року - учасник всесоюзних, республіканських і групових виставок. Викладач на кафедрі живопису в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.
 |
 |
| «Галя. Ранковий етюд», 1978 |