16 ноября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

16 ноября

Софонісба АНГІССОЛА (бл. 1532, Кремона - 16 листопада 1625, Палермо) - італійська художниця, перша відома художниця епохи Ренесансу.

Народилася в аристократичній родині. Вона отримала всебічну якісну освіту, разом з тим навчалась образотворчому мистецтву. У 27 років Ангіссола, яка була вже визнаним живописцем, приїхала в Іспанію до двору короля, щоб служити придворною художницею і придворною дамою королеви Єлизавети Валуа. У наступні роки писала, в основному, офіційні придворні портрети. Кращі з них (Єлизавети Валуа і Анни Австрійської) динамічні і повні життя. Повертаючись до Італії, Софонісба познайомилася з Ораціо Ломелліно, капітаном судна, на якому вона пливла. Вони покохали один одного з першого погляду і незабаром одружилися в січні 1580 в Пізі. Шлюб був виключно щасливим, хоча чоловік був значно молодшим 47-річної художниці. У Генуї, у великому будинку, де жила сім'я її чоловіка, Софонісбі були створені прекрасні умови для творчості, окремі апартаменти і власна майстерня. Багато художників приїжджали до неї вчитися. Її успіх відкрив шлях у художники іншим жінкам епохи Ренесансу, таким як Лавінія Фонтана, Барбара Лонгі, Феде Галіція і Артемізія Джентілескі.

В останні роки життя Ангіссола писала не тільки портрети, а й полотна на релігійні теми, як і в дні своєї юності. Однак багато її картини були згодом втрачені. Вдала торгівля чоловіка і щедра пенсія від Філіпа II дозволили їй вільно займатися живописом і комфортно жити. Вона була провідним портретистом в Генуї, поки не переїхала в Палермо, де, майже осліпнувши, провела останні роки життя.

«Автопортрет» «Троє дітей з собачкою»


Хрещений Барент ФАБРІЦІУС (до 16 листопада 1624, Бемстер - 20 жовтня 1673, Амстердам) - голландський художник, ймовірно, учень Рембрандта, брат художників Карела і Йоганнеса Фабриціусів.

Близько 1643 року переїхав до Амстердама, де, вірогідно, навчався у Рембрандта, проте незабаром повернувся додому. Близько 1647 року знову приїжджає до Амстердама. Близько 1650 року згадується в історичних документах як незалежний художник. 18 серпня 1652 року одружився на Катарині Муссерс з Делфта, від якої мав шістьох дітей.

У 1657-59 рр. Фабріціус жив в Лейдені, де був членом гільдії св. Луки. По датах, проставлених на картинах, що дійшли до нашого часу, видно, що він працював ще в 1672 р. Писав переважно на біблійні, міфічні та історичні теми, також написав низку портретів. У творчості помітний вплив Рембрандта та Вермера.

З картин Фабріціуса видно, що його техніка була досить нерівною: іноді вона близька до техніки Рембрандта, з золотавим тоном та майстерною світлотінню, іноді — досить посередня, суха, з неприродними червоним тоном і чорно-синявим тінями.

«Автопортрет в образі Іоанна Богослова» «Портрет сімейства архитектора ван дер Гельма» (Амстердамський музей)


Ґодфрід Корнеліс СХАЛКЕН (1643, Маде, Північний Брабант — 16 листопада 1706, Гаага) — відомий нідерландський живописець і графік.

Коли Ґодфріду виповнилось 4 роки, його родина переїхала у Дордрехт, де його батько став ректором латинської школи. Схалкен навчався у Самюеля ван Гогстратена, а потім в учня Рембрандта Герарда Доу в Лейдені. Жив і працював у Лейдені, Дордрехті і Гаазі. У 1692-1697 роках Схалкен працював в Англії, де малював портрети членів королівської сім'ї.

Довгий час Схалкен був простим наслідувачем Доу, але потім, під впливом творчості Рембрандта, він став писати портрети і міфологічні сцени. Схалкен особливо відомий штучними світловими ефектами свічки, а також численними картинами з ефектами денного світла.

Автопортрет, 1679 «Чоловік з запаленою свічкою», 1700


Народився Франсуа-Жозеф НАВЕЗ (16 листопада 1787, Шарлеруа - 12 жовтня 1869, Брюссель) - бельгійський художник.

Ф.-Ж.Навез у своїй творчості дотримувався неокласичного напрямку живопису. Навчався спершу у П'єра Франсуа в Брюсселі, а потім в Парижі у Жака-Луї Давида. У 1810 році, спільно з іншими бельгійськими художниками, засновує Товариство любителів художньої живопису. У 1817-1822 роках здійснює подорож по Італії, в цей період своєї творчості знаходиться під впливом живопису Енгра.

У 1835-1862 роках Навез - директор Королівської Академії витончених мистецтв у Брюсселі. Був учителем таких художників, як Жан-Франсуа Портель, Фанні Гіфс, Альфред Стівенс. Навез отримав визнання як чудовий портретист, писав також картини на міфологічні та історичні теми.

Автопортрет, 1826 «Хвора дитина», 1844


Родился Михаил Иванович ЛЕБЕДЕВ (4 ноября 1811, Дерпт — 13 июля 1837, Неаполь) — русский живописец-пейзажист.

Сын крепостного. В 1826 году отец вместе с семьей записался в «мещанский оклад», и юноша получил возможность учиться. За полтора года в Дерптской гимназии проявил исключительные способности и по «Высочайшему повелению» Николая I в 1829 году был помещен в ученики Императорской академии художеств «за счёт Кабинета Его Величества». Учился у М. Н. Воробьёва и В. Е. Раева. Во время прохождения академического курса, Лебедев был награждён двумя серебряными медалями. В 1833 году, получив Большую золотую медаль за «Вид в окрестностях Ладожского озера» (приобретена Императором Николаем I, автору пожалован бриллиантовый перстень), был отправлен в качестве пенсионера Академии в Италию, где с жаром принялся трудиться над изучением южной природы и усвоением простой и верной передачи её эффектов. Плодом этих трудов было несколько десятков картин, поставивших его имя в ряду лучших пейзажистов того времени. Художник умер в возрасте 25 лет в Неаполе от холеры.

В картинах Михаила Лебедева присутствует динамизм, не характерный академической школе того времени, его работы оказали несомненное воздействие на последующее развитие пленэрной живописи в России.

«Аричча близ Рима»


Помер Александер РАЧИНСЬКИЙ (1822, Львів, Галичина, Австрійська імперія - 16 листопада 1889 році, там само) - польський художник-портретист.

Спочатку навчався мистецтву живопису у Львові під керівництвом Яна Машковського. Потім до 1846 у Віденській академії образотворчих мистецтв і Мюнхенській академії мистецтв. Удосконалював майстерність у Національній вищій школі образотворчих мистецтв в Парижі. В період навчання створив ряд гумористичних малюнків про життя богеми і карикатур.

Близько 1857 здійснив поїздку до Італії, після чого повернувся на батьківщину і оселився у Львові. Був близьким другом Артура Гротгера, для багатьох полотен якого створив пейзажний фон. Був відомим портретистом, траплялося через нестачу коштів вимушений був писати портрети навіть з фотографій. Свої картини виставляв рідко: у Кракові в 1856-1858 рр. у Товаристві друзів витончених мистецтв, у Львові в 1868, 1877, 1878 і 1881. Був одним з творців львівського Товариства любителів витончених мистецтв і членом його Художньої комісії, а також директором Технічної академії. Кілька картин художника знаходяться зараз у Львівській галереї мистецтв та варшавському палаці-музеї Вілянув.

Автопортрет «Зуави в бою», 1858. Львівська національна галерея мистецтв


Народився Микола Львович СКАДОВСЬКИЙ (16 листопада 1846, с. Білозерка, Херсонський повіт - 11 червня 1892, Ланжерон під Одесою) - український художник. Автор переважно жанрових картин, але також пейзажів, портретів. Працював у своєму маєтку на Херсонщині та в Одесі. Один із засновників Товариства південноросійських художників.

Нащадок старовинного польського дворянського роду Скодовських. У 1865 році, дев'ятнадцятирічним юнаком, вступив до Московського університету. Одночасно записався вільним слухачем до Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Деякий час займався в Дюссельдорфській академії мистецтв. Будучи заможною людиною, вивчав роботи провідних майстрів у кращих галереях Європи, відвідавши Рим, Падую, Флоренцію, Париж і Відень.

З 1876 року Микола Львович почав працювати в своєму власному ательє, в рідному селі Білозерка. Але відірваність від активного мистецького життя змусила його три роки по тому переселитися до Одеси, де він відразу набув багато друзів серед місцевих художників, артистів, музикантів. А садиба і майстерня в Білозерці стали центром літнього паломництва багатьох відомих художників. У його гостинному домі жили і працювали Геннадій Ладиженський, Микола Кузнєцов, який написав портрет Скадовського, відомі художники Костанді, Размаріцин, скульптор Едуарде. Два літа поспіль у Білозерці гостював Руфін Судковський.

«Трактирний оратор», 1881

Особливо розкрився талант художника в 1880-і роки. У 1882 році картина Скадовського «Трактирний оратор» була придбана для Третьяковської галереї. У 1883 році з картиною «Відкриття полювання» Скадовський (а Микола Львович і сам був пристрасним мисливцем) бере участь в міжнародній художній виставці в Мюнхені. У тому ж році Товариство заохочення художників видало йому премію за картину «Безпритульні», а в 1888 році на конкурсі Московського товариства любителів мистецтва він також отримав премію за картину «Розтин мертвого тіла». У 1887 році 70 картин Скадовського і 50 його акварелей були показані на виставці в Херсоні.

«Безпритульні»

Всього Миколою Скадовським було написано понад сто картин, місцезнаходження багатьох з яких в даний час невідомо. У збірці Херсонського художнього музею зберігається найбільш повна колекція творів Миколи Скадовського: 13 живописних полотен, 22 малюнка та акварелі, два дорожніх альбома з олівцевими начерками та ескізами, акварельними етюдами.

«Віолончеліст перед концертом», 1889


Народився Михайло Іванович ПАРАЩУК (16 листопада 1878, с. Варваринці, нині Тернопільська область — 24 грудня 1963, с. Баня, Пловдивська область або Софія, Болгарія) — український і болгарський архітектор, скульптор і громадський діяч. Працював у галузі портрета, декоративної та монументальної скульптури.

Навчався у Мюнхенській, Краківській та Віденській академіях мистецтв, Академії Жуліана та майстернях Оґюста Родена у Франції. У Баварії в 1911 році був одним із засновників та першим головою Українського освітнього Товариства — організації, що була першою з офіційно зареєстрованих українцями в Мюнхені. З 1898 р. проживав у Львові, потім у Варшаві (1902—1905), у Москві (1910—1911) і Києві (1911—1913). Виконав близько 30 портретів — В. Стефаника, С. Людкевича (обидва — 1906), Т. Шевченка (1912), І. Франка, М. Лисенка (обидва — 1913), О. Олеся, М. Яцківа, ряд жанрових композицій, в яких помітні риси роденівського імпресіонізму. Брав участь у створенні відомого пам'ятника А. Міцкевичу у Львові (1905—1906, бронза, граніт).

Під час Першої світової війни в 1914–1918 роках був активним членом Союзу визволення України. В 1915–1918 роках вів курси скульптури, гончарства і різьби по дереву для полонених солдат-українців російської армії в таборах Раштаті і Вецларі. 1918 року повернувся в Україну. З 1920 року — секретар, а згодом голова дипломатичної місії УНР у Таллінні, радник представництва УНР у Литві.

З 1921 Паращук оселився в Софії (Болгарія), де відкрив свою мистецьку школу. Він створив чимало портретів визначних політичних і культурних діячів Болгарії, визначних діячів української культури. Скульптурно оздобив репрезентативні будівлі Міністерства оборони, Військової академії, Академії наук, Народного театру, бібліотеки ім. В. Коларова, Національної бібліотеки ім. Кирила і Мефодія, ректорату Софійського університету, будівля Національного банку Болгарії.

У Болгарії Михайло Паращук брав активну участь у громадському житті української еміграції, був активним діячем товариства, організував з'їзд української еміграції і очолив Малу Раду, обрану на ньому. Він кавалер ордена Кирила і Мефодія.

Пам'ятник загиблим полоненим-українцям у Раштаті (Німеччина)


16 листопада 1914 року був заснований Балтиморський музей мистецтв (скор. BMA) - художній музей в місті Балтимор на сході США.

Будівля музею побудована 1929 року в класичних формах на зразок давньоримського храму за проектом Джона Рассела Поупа. ВМА змагається за звання головного музею Балтимора з Художнім музеєм Волтерса.

Колекція Балтиморського музею налічує 90 000 експонатів. Крім традиційного європейського мистецтва, інтерес представляють відділи мистецтва доколумбових цивілізацій, тихоокеанських островів і Азії, зібрання античних мозаїк з Антіохії і колекція сестер Коун. ВМА став одним з перших музеїв у США, що показав колекцію африканського мистецтва. Окреме крило виділено під сучасне мистецтво.

ВМА володіє однією з кращих в світі колекцій творів американського мистецтва, що охоплює період від колоніальної епохи до кінця ХХ століття. І, зрозуміло, що у музеї прекрасно представлене мистецтво Балтимора: портрети Чарльза Вілсона Піла, Рембрандта Піла та інших членів цієї родини художників. У зібрання живопису входять портрети XVIII- XIX ст., пейзажі та інші полотна - від американського імпресіонізму до модернізму, в т.ч. роботи Джона Сінглтона Коплі, Томаса Саллі, Томаса Ікінса, Джона Сінгера Сарджента, Чайльда Гассама і Томаса Гарта Бентона.

Із зібрання музею: Поль Гоген.
«Портрет скрипаля Шнеклюда», 1894


Народився Григорій Олексійович ТОМЕНКО (16 листопада 1915, с. Велика Рогозянка, нині Харківська обл. - 24 жовтеня 1994, Харків) - живописець, графік, плакатник. Народний художник України (1966).

Закінчив Харківський художній технікум (1934-38 р.р.) і Харківський художній інститут (1938-42 р.р.), де навчався у М.Федорова, С. Прохорова, О.Хвостенко-Хвостова. Член Харківського відділення Спілки художників України з 1942 року. Учасник радянсько-німецької війни.

Г.о. Томенко - учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок від 1946 року. Персональні виставки художника: Харків (1959, 1965, 1975, 1986), Одеса (1959), Львів (1966), Київ (1968), м. Золочів (Харківська область) - 1990 рік.

Томенко Григорій Олексійович викладав у Харківському державному художньому інституті. У 1949 році був призначений на посаду доцента.

«М.Лисенко слухає кобзаря», 1958


Народився Сергій Вадимович ОДАЙНИК (16 листопада 1949, Київ) - український художник, живописець, педагог. Заслужений художник України (2002).

Син художників: заслуженого художника України Зої Одайник-Самойленко та народного художника УРСР Вадима Одайника, брат народного художника України Оксани Одайник. Був чоловіком художниці Галини Бородай (1949-1980).

У 1967 році закінчив Республіканську художню середню школу ім.Т.Г.Шевченка, в 1973 році - Київський державний художній інститут, майстерню монументального живопису під керівництвом Тетяни Яблонської, в 1977 році - Творчі майстерні Академії мистецтв СРСР під керівництвом Сергія Григор’єва.

Сергій Одайник працює в галузі станкового живопису та монументально-декоративного мистецтва. Від 1971 року - учасник всесоюзних, республіканських і групових виставок. Викладач на кафедрі живопису в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

«Галя. Ранковий етюд», 1978