16 июля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

16 июля

Народився Андреа дель САРТО (16 липня 1486, Флоренція - 21 грудня 1531, Флоренція) - італійський живописець флорентійської школи.

Справжнє ім'я - Андреа д'Аньоло ді Франческо ді Лука ді Паоло дель Мільоре Ваннуккі. На його становлення як художника вплинули Фра Бартоломео і Леонардо да Вінчі, пізніше - Мікеланджело. Дель Сарто товаришував з Рафаелем, Тіціаном, Франчабіджо. Автор великої кількості фресок в церквах Флоренції і станкових картин на релігійні теми. Картини Андреа дель Сарто відрізняються барвистою гамою і багатством переходу світлотіні. Учень дель Сарто, художник і письменник Джорджо Вазарі стверджував, що, незважаючи на наявність всього необхідного, щоб стати великим художником, тому не вистачало амбіцій і божественного вогню натхнення. У 1518-1519 художник працював у Франції на запрошення короля Франциска I. Андреа помер у Флоренції у віці 43 років під час епідемії чуми.

«Автопортрет» «Жертвопринесення Авраама», 1527. Галерея старих майстрів, Дрезден



Народився сер Джошуа РЕЙНОЛЬДС (16 липня 1723, Плімптон - 23 лютого 1792, Річмонд) - англійський історичний і портретний живописець. Перший президент Королівської академії мистецтв. Теоретик мистецтва.

Батько призначав його до кар'єри медика, але любов юнака виключно до мистецтва і читання трактатів портретиста Дж. Річардсона (1665-1745) про живопис визначили його справжнє покликання. Навчався в Лондоні у портретиста Т. Гудсона. У 1749 Рейнольдс відправився в Італію, де вивчав твори великих майстрів, переважно Тіціана, Корреджо, Рафаеля та Мікеланджело. Після повернення в Лондон, у 1752 р, він незабаром набув гучної популярності, як надзвичайно вправний портретист, і посів високе становище серед англійських художників. Будинок його став збірним пунктом для видатних людей розуму, смаку і таланту. З ініціативи Рейнольдса вперше з’явилися в Лондоні публічні художні виставки. У 1768 р він був обраний на посаду президента новозаснованої Королівської академії мистецтв і з цієї нагоди зведений у дворянське достоїнство. У 1784 р подаровано йому звання першого королівського ординарного живописця. За рік до своєї смерті він втратив зір. Рейнольдса можна вважати родоначальником англійської школи живопису.

«Автопортрет» «Леді Кароліна Говард», 1777


Ян КУПЕЦЬКИЙ (1667, Пезінок, в той час - Угорщина, нині - Словаччина - 16 липня 1740, Нюрнберг, Німеччина) - словацький портретний та історичний живописець. Працював в Угорщині, Словаччині, Італії, Австрії, Німеччині. Склався під впливом Караваджо, Рембрандта, Гвідо Рені.

З родини протестантів, належав до громади моравських братів. Учень Бенедіктa Клауса в Люцерні, вдосконалився в Італії за вивченням великих майстрів. Під час свого двадцятидворічного перебування в цій країні, а потім і у Відні, написав кілька історичних картин, але здобув популярність, головним чином, завдяки своїм портретам, виконаним з великим смаком, соковитим і вільним пензлем, у приємних тонах, хоча іноді і занадто вишуканим у позах і вираженні. Художник створив серію портретів членів імператорської сім'ї і наближених до неї високопоставлених дворян.

Зі вступом на престол Карла VI Купецький залишає Відень і оселяється 1723 року в Нюрнберзі, де проводить останні сімнадцять років свого життя. У цей період творчість художника досягає світової слави. Він стає найбільшим портретистом свого часу, отримуючи замовлення з Лондона, Ганновера, Копенгагена та інших міст. Але художник вже був не в силах робити нові подорожі.

«Автопортрет», 1711 «Юнак зі скрипкою»


Народився Михайло Олександрович КОКІН (16 липня 1921, Дніпропетровськ — 22 червня 2009, Дніпропетровськ, зараз – м.Дніпро) — відомий український живописець, педагог, один із засновників дніпровської школи живопису. Заслужений художник УРСР (1976), народний художник України (2001).

Дванадцятирічним хлопчаком Михайло сам прийшов у студію Палацу піонерів, керівником якої в той час був В. В. Девятнін. З 1936 по 1941 рік Кокін вчився у Дніпропетровському художньому училищі. Пройшов фронтовими дорогами, отримав бойові нагороди. Закінчив училище вже 1947 року по класу чудового педагога, учня І.Є. Репіна, М.М. Паніна. У повоєнний час вчився у Київському художньому інституті, який закінчив 1954 року, його вчителями були В. Костецький та С. Григорьєв.

У мистецтво Михайло Олександрович прийшов уже людиною цілком зрілою, привніс у свою творчість великий інтерес до життя, любов до рідної землі, загострене сприйняття прекрасного. З 1947 року почав брати участь у виставках — спочатку в обласних, у Дніпропетровську, згодом в республіканських, на його рахунку понад десяток персональних виставок. 1958 року Михайло Кокін став членом Спілки художників УРСР. Від 1965 до 1987 — Михайло Кокін працював головним художником Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату. Художник відомий у галузі станкового живопису як портретист і пейзажист, автор натюрмортів і жанрових картин.

«Автопортрет» Із зібрання Музею українського живопису (м. Дніпро): «Гурзуф», 1990-ті.


16 июля 1943 года указом Президиума Верховного Совета СССР было учреждено почётное звание «Народный художник СССР» «для наиболее выдающихся деятелей советского изобразительного искусства, имеющих особые заслуги в развитии живописи, скульптуры, графики, декоративного и прикладного искусства». Это высшее звание для советских художников присваивалось Президиумом Верховного Совета СССР.

Первыми кавалерами почётного звания «Народный художник СССР» 26 июля 1943 года стали четыре человека: живописцы Александр Герасимов и Борис Иогансон, скульпторы Сергей Меркуров и Вера Мухина. Второе присвоение звания произошло в 1944: народными художниками СССР стали украинцы – график Василий Ильич Касиян и живописец Анатолий Галактионович Петрицкий. До 1958 года почетное звание получили еще только 6 человек, украинцев среди них не было. С 1958 года звание «Народный художник СССР» присваивалось чаще, но по-прежнему нерегулярно. Наиболее массовое награждение было в 1963 году – 19 человек, в том числе украинские художники Михаил Михайлович Божий, Иосип Иосипович Бокшай, Михаил Гордеевич Дерегус, а также украинский скульптор Михаил Григорьевич Лысенко. В дальнейшем народными художниками СССР стали такие представители Украины: художники Сергей Алексеевич Григорьев (1974 год), Виктор Григорьевич Пузырьков (1979), Татьяна Ниловна Яблонская (1982), а также скульптор Василий Захарович Бородай (1977). Последние присвоения почётного звания произошли в 1991 году. Всего звание «Народный художник СССР» было присвоено около 150 выдающимся художникам и скульпторам.

Нагрудный знак Народный художник СССР Анатолий Петрицкий.
«Инвалиды», 1924. Национальный художественный музей Украины, Киев



16 липня 2011 року в лондонській Національній галереї 57-річний чоловік обмалював червоною фарбою картину «Поклоніння золотому тельцю» (1634) французького художника Нікола Пуссена. Британська поліція затримала зловмисника.

Нікола Пуссен (1594-1665) - французький живописець, засновник стилю «класицизм». «Поклоніння золотому тельцю» було задумано художником як парна картина до «Переходу євреїв через Чермне море» (1633-1634, Національна галерея Вікторії, Мельбурн). Обидві вони були написані для Амадео даль Поццо, кузена Касіяна даль Поццо - головного римського покровителя художника. До 1945 роботи висіли разом, поки Національна галерея не придбала більш пізню.

Як і інші картини Пуссена, «Поклоніння золотому тельцю» наповнене безліччю персонажів, всі вони залучені до дії, а композиція становить єдине ціле. У цьому Пуссен був неперевершеним майстром і використовував свої знахідки в повній мірі, втілюючи їх у різних комбінаціях і контекстах.

Нікола Пуссен. «Поклоніння золотому тельцю», 1633-1634. Полотно, олія. 153,4х211,8.
Національна галерея (Лондон)