16 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

16 мая

Народився (хрещений) Віллем ван АЛСТ (16 травня 1627, Утрехт або Дельфт - 1683, Амстердам) - нідерландський художник епохи бароко, майстер натюрморту.

Навчався живопису у свого дядька, художника Еверта ван Алста. У 16 років був прийнятий в делфтську гільдію художників св. Луки. У 1645-1657 роках Віллем ван Алст жив і працював у Франції та Італії, т.ч. у Флоренції, де виконував замовлення великого герцога Тосканського Фердінандо II Медічі. Тут Віллем здружився зі своїм співвітчизником Отто Марсеусом ван Скріком, у якого перейняв деякі прийоми живопису, наприклад, «гладкий стиль». Ван Скрік часто зображав комах на полотнах ван Алста. Покинувши Італію, останні десятиліття свого життя художник провів в Амстердамі.

Віллем ван Алст прославився своїми натюрмортами із зображеннями фруктів і мисливських трофеїв, позначених точною передачею на полотні кольору і деталей предметів, фактури металів, тканин, пташиного пір'я. Роботи ван Алста часто відрізняє прекрасне зображення синього оксамиту, так як художник використовував для фарб дорогий китайський пігмент - лазурит. Його полотна знаходяться в музейних зібраннях провідних музеїв Європи і Америки.

«Натюрморт з фруктами і равликом»


Народився Казімєж МІРЕЦЬКИЙ (16 травня 1830, Генуя - 25 жовтня 1911, Краків) - польський художник. Син композитора і диригента Францішека Мірецького.

У 1839 році разом з сім'єю повернувся до Польщі і вступив до школи живопису і рисунка при Ягеллонському університеті в клас художника Войцеха Статлера. Закінчивши заняття в 1852 р., виїхав за кордон і до 1866 року працював, в основному, в Брюсселі. Повернувшись до Польщі, влаштувався в Закопане, написав в Татрах багато пейзажів і портретів місцевих жителів. Після 1879 жив у Варшаві.

Автор картин на історичні та релігійні теми, замальовок з сільського життя. У 1886 р опублікував «Альбом чарівних варшав'янок» (пол. Album pięknych warszawianek). Графіка Мірецького друкувалася в провідних польських журналах.

Жіночий портрет


Родился Антонин СЛАВИЧЕК (16 мая 1870, Прага — 1 февраля 1910, Прага) — один из лучших представителей чешской живописи начала XX века.

В 1887 – 1899 гг. Антонин обучался в Академии изобразительного искусства в Праге под руководством Юлия Маржака. Свою учебу он несколько раз прерывал, в 1888 году из-за несчастной любви даже на время уходил монастырь. В 1893 г. Славичек впервые представил общественности свои пейзажи на выставке «Художественной беседы».

После окончания академии Антонин перестал работать в стиле реализма Маржака и начал искать свой особенный стиль, который он нашел в импрессионизме. Вскоре он стал мастером в изображении красот чешской природы во всех ее оттенках. Славичек считается выдающейся фигурой в чешском импрессионизме и пейзаже. В селе Каменички он создал более 70 картин, которые стали лучшим достижением его творчества. Художнику удалось великолепно отразить красочную чешскую природу с деревенскими домами.

В 1905 г. Антонин Славичек начал рисовать закоулки Праги, которая стала его новым вдохновением и главной темой его полотен. Осенью 1908 г. он начал работать над импрессионистическим образом собора св. Вита в Праге. 10 августа 1909 года при купании в реке у Славичека случился инсульт, за которым последовала длительная восстановительная фаза. Так как правая рука художника была парализована, он пытался рисовать левой рукой, однако был настолько разочарован результатами, что вскоре застрелился.

«У нас в Каменичках», 1904


Народилася Тамара де ЛЕМПИЦЬКА (власне Марія Гурвич-Гурська, 16 травня 1898 Варшава, Польща - 18 березня 1980, Куернавака, Мексика) - польська та американська художниця, популярна серед верхів суспільства портретистка 20-х і 30-х років ХХ століття.

Батько - Борис Гурвич-Гурський, підприємець єврейського походження. Мати - Мальвіна Деклер, полька, світська левиця, дочка банкіра з Варшави. У 1914 Марія-Тамара переїжджає до Санкт-Петербурга, де зустрічає свого майбутнього чоловіка – адвоката Тадеуша Лемпицького. Після революції Лемпицькі були змушені терміново виїхати за кордон, до Франції. Тамара бере уроки у відомих французьких живописців - Андре Лота і Моріса Дені , аби заробляти на життя живописом. Вона стає не тільки популярною художницею, але і відомою світською левицею, для якої відкриті двері кращих будинків Парижа. В холодно-еротичному стилі Лемпицька зображувала світських жінок за лаштунками великого міста. У 1930-і рр. переїжджає в США, де виходить заміж за барона Рауля Куфнера і поселяється в Нью-Йорку. У той же час Лемпицька - завсідник світських хронік, учасниця вечірок творчої богеми, їй приписують бісексуальні романи, в тому числі з відомими жінками. В кінці 1960-х художниця переїжджає в мексиканську провінцію. За заповітом її попіл розвіяно над вулканом Попокатепетль.

Роботи художниці поєднують ар-деко і кубізм, флорентійських маньєристів і класицизм Енгра. Її сміливий і оригінальний художній почерк розвинувся швидко і був натхненний тим, що Андре Лот називав «м'яким кубізмом» або, за словами Моріса Дені, «синтетичним кубізмом». Стиль Тамари де Лемпицької був втіленням прохолодної, але вельми чуттєвої сторони ар-деко. Вона критикувала багатьох імпресіоністів за те, що вони використовували «брудні кольори». Її ж техніка була чистою, точною і елегантною.

Роботи художниці присутні в багатьох відеокліпах Мадонни. Серед колекціонерів живопису Лемпицької – актори Джек Ніколсон і Барбра Стрейзанд.

«Автопортрет у зеленому Бугатті», 1925 «Прекрасна Рафаелла», 1927


Народився Олександр Данилович ПОКОСЕНКО (16 травня 1924, Миколаїв) – миколаївський живописець і графік. Заслужений художник України від 2014 року.

Ще з дитинства захоплювався малюванням, у дев’ятирічному віці вперше взяв участь у художній виставці (1937), виставив малюнок «Дуель», присвячений Пушкіну. Але довелось іти у ФЗУ, працювати на суднобудівному заводі. Учасник Другої світової війни, був полоненим концтабору в Кенігсбергу (1942 – 1944), зумів втекти (1944), потрапив до штрафбату, де був поранений. Після війни служив у Прибалтиці, в муз взводі. Вже зрілою людиною закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова (1959), Московський поліграфічний інститут (1969).

Учасник установчих зборів Миколаївського обласного товариства художників (1951), на першій груповій виставці Товариства (1952), виставив дві написані олією роботи – «На балу» і портрет. У шістдесяті роки займається промисловим дизайном. Як патріот свого міста, художник дуже багато зробив для нього. Це портрети людей, які тут живуть і працюють, це живописні роботи, навіяні морською і кораблебудівною романтикою. У 1970-і роки художник захоплюється історичною темою, з під його пензля виходить серія живописних і графічних робіт, присвячених Миколаєву. Серія «Старий Миколаїв» нараховує біля 200 картин. На полотнах оживають вулиці міста корабелів різних епох – 40-х, 60-х років XX і навіть XIX століть.



Народився Микола Никифорович ГРОХ (16 травня 1936, Ленінград, нині – С.-Петербург) — український графік, від 1970 — член Національної спілки художників України, з 1982 — заслужений художник УРСР, народний художник України від 2013. Один з найкращих акварелістів України.

1952 року переїхав до Києва. У 1957 році закінчив навчання в Київському училищі образотворчого мистецтва по відділу художнього текстилю. 1965 року закінчив Київський державний художній інститут, де його педагогами були Василь Касіян та Тимофій Лящук, під час навчання працював в Художньому фонді УРСР. З того ж року почав брати участь у виставках.

Є засновником та керівником художньої студії Національної Спілки художників України — з 1993 року. Основні роботи – у галузях книжкової та станкової графіки. Виконані у реалістичній манері роботи сповнені емоційного настрою. Автор ілюстрацій до збірки Гарсіа Лорки «Лірика», триптиха «Сказання про Стародавній Київ», серії офортів на теми українських пісень, пастелей «По Україні», серії натюрмортів і пейзажів.

Автопортрет Натюрморт, 2003. Акварель


16 мая 2008 года 27-летний бывший охранник Художественного музея Карнеги в Питтсбурге Тимур Серебриков, уроженец Азербайджана, испортил картину «Ночное небо №2» американской художницы Вии Целминьш, уроженки Латвии, стоимостью в $1,2 млн. Акт вандализма был зафиксирован камерой слежения в музее. Написанное маслом полотно разорвано по высоте и восстановлению не подлежит. На вопрос, почему он надругался над картиной, преступник ответил кратко: «А мне она не понравилась».

Вия Целминьш родилась в 1938 году в Риге. Осенью 1944 года ее семья оказалась в Германии, где несколько лет была вынуждена жить в лагере для беженцев. В 1948 году вместе с родителями Вия эмигрировала в США. Сегодня она – классик американского искусства, чьи персональные выставки проходят по всему миру, а работы хранятся в собраниях таких музеев, как нью-йоркский Metropolitan, Вашингтонская Национальная галерея, парижский Центр Помпиду и др. В 2007-м выставка Вии Целминьш оказалась на третьем месте в топе лучших американских экспозиций года по версии журнала Time, всего на одну позицию уступив Анри Матиссу. В 2009 году художница получила высшую европейскую художественную награду – премию швейцарского мецената Росвиты Хафтман. В своих работах Целминьш отдает предпочтение простому графитовому карандашу.

Вия Целминьш Картина из серии «Ночное небо»