15 августа -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

15 августа

15 серпня 1483 року в свято Вознесіння Богоматері була освячена Сікстинська Капела в Римі.

Капела (маленька католицька церква) була побудована в 1473-1481 роках архітектором Джордже де Дольчі на замовлення Папи Римського Сікста IV, звідки і пішла назва. Зовні це прямокутна триповерхова будівля, 40,93 метрів завдовжки і 13,41 метрів шириною, що відповідає розмірам Храма Соломона, як то написано у Старому Завіті.

Проект створив архітектор Баччо Понтеллі, а роботи велися під керівництвом Джорджа де Дольчі. Всередині приміщення прикрашене розписами стін, виконаними в 1481-1483 роках Сандро Боттічеллі, П'єтро Перуджино, Доменіко Гірляндайо і Козімо Росселлі, за участі своїх помічників: Пінтуріккьо, Сіньйореллі, Бартоломео делла Гатта, Давида Гірландайо, П'єро ді Козімо, Б'яджо д'Антоніоі. Стіни оперізують два цикли фресок: Історія Христа і Історія Мойсея. Спочатку фресок було 16, збереглося 12. У 1508-1512 роках Мікеланджело розписував склепіння на замовлення папи Юлія II. А в 1536-1541 роках Мікеланджело розписував вівтарну стіну - фреска «Страшний суд», за замовленням папи Павла III.

Нині Капела - музей, видатний пам'ятник Відродження, який з 1492 року використовується також для проведення конклавів, на яких кардинали обирають нового Папу Римського. Хор Сікстинської капели - всесвітньовідомий професійний церковний хор католиків.

Сікстинська капела, вид зверху


Народився Жан Антуан Теодор ГЮДЕН (15 серпня 1802, Париж - 11 квітень 1880, Булонь-Бійанкур) - французький художник-мариніст.

Був учнем Жироде-Тріозона і барона Гро, але присвятив себе зображенню моря, кораблів, морських битв і т.п. Картини в цьому роді, виставлені їм у Паризькому салоні 1822 року, звернули на нього загальну увагу; але його популярність особливо зросла з 1831 року, після появи перед публікою кращого з усіх його творів: «Подвиг капітана Десса під час аварії голландського корабля Колумбус». Отримавши в 1838 році доручення увічнити пензлем пам'ять про славні епізоди історії французького флоту, він написав 90 картин, з яких 63 зберігалися у Версальському палаці.

У 1838-1840 роках подорожував на Схід, а в 1841 році на запрошення імператора Миколи I відвідав Росію.

Кількість виконаних ним картин - величезна. Багато з них свідчать про те, що він був наділений тонким відчуттям гармонії тонів, володів прекрасним колоритом, розумно вибирав мотиви морської природи і відповідний до них стаффаж. Але, будучи постійно завалений замовленнями, він нерідко працював недбало, впадав у декоративність, в зайве позування бравурністю виконання і в вишукану ефектність. Тому слава його швидко згасла, і останні роки життя він провів майже усіма забутий.

«Битва біля Уессана в 1778 році»


15 серпня 1809 року в палаці 17 століття урочисто відкрилася Бре́ра (Національна пінакотека Брера) — картинна галерея в Мілані (Італія). Тут розташована мистецька збірка творів європейських художників (Рафаеля, П'єтро да Кортона, Джованні Белліні, Веронезе, Джамбаттісти Піттоні, Тінторетто, Рембрандта, Рубенса, Ван Дейка та інших). Переважають твори італійських майстрів і митців пов'язаних з Міланом і Ломбардією.

Коли Ломбардію і Венецію захопили війська Наполеона, то було закрито багато церков та монастирів. Саме в монастирях та церквах і утримувалась найбільша кількість мистецьких творів. Влада загарбників-французів створила комісію, яку очолив художник Андреа Аппіані (1754—1817). Комісія місяцями переглядала майно закритих церков та монастирів і забирала найцінніше. Місцевість біля Мілану з назвою Брера відома з середньовіччя. У 17 столітті тут будують величний палац у стилі бароко (архітектор Франческо Маріо Рікіні). Саме в цей палац і повезуть художні скарби з закритих церковних установ.

Картини розмістили в палаці на другому поверсі. А перший поверх зайняла Міланська Академія мистецтв. Відділенням Академії спочатку й була галерея Брера. Повну самостійність галерея Брера отримала лише у 1882 році, але залишилася в тих же палацових залах.

Відділи галереї Брера: Фрески Ломбардії 15-16 століть. Живопис Венеції та області Венето 15-16 століть. Ломбардський живопис 15-17 століть. Регіональні мистецькі центри Італії 15-16 століть. Живопис Італії 17 століття. Живопис майстрів інших країн 17 століття. Живопис Італії 18 століття. Живопис Італії 19 століття.

Рафаель. «Заручини Діви Марії». Пінакотека Брера.


Народився Волтер КРЕЙН (15 серпня 1845, Ліверпуль - 14 березня 1915, Горшем, Західний Суссекс) - англійський живописець, ілюстратор і дизайнер. Прихильник прерафаелітів.

Син живописця і мініатюриста Томаса Крейна, який став першим учителем хлопчика. Після смерті батька в 1859 році Волтер став учнем гравера Вільяма Джеймса Лінтона. Молодий художник відразу потрапив під вплив ідей так званого "Братства прерафаелітів". У 1862 році Крейн дебютував на виставці в Королівській Академії своєю картиною «Леді Шалотт». У 1871 році художник одружився і восени того ж року вирушив у весільну подорож по Італії. По дорозі в Рим він побував у Вероні і Венеції, а також у Флоренції, де прийшов в захоплення від картин Боттічеллі «Весна» і «Народження Венери», представлених в Галереї Уффіці, тоді ще не на найпочесніших місцях. Пізніше Крейн висловив своє захоплення, написавши власне «Народження Венери».

«Народження Венери», 1877


Крейн виконував малюнки для шпалер, розробляв ескізи гобеленів, вітражів та керамічної плитки, займався дизайном інтер'єру. У 1888 році художник став одним з організаторів і першим президентом «Товариства мистецтв і ремесел», мету якого він бачив в тому, щоб «перетворити художників у ремісників, а ремісників - в художників». Відчутний внесок він вніс і в англійську книжкову графіку. Крейн виконав понад 50 багато ілюстрованих книг для дітей.

До кінця свого життя Волтер Крейн продовжував займатися живописом, який користувався успіхом і за межами Англії. Його мальовничий стиль відповідав вимогам естетики загальноєвропейського стилю модерн з його тяжінням до витонченості, декоративності та історичним стилізаціям.

«Міст життя»

«Коні Нептуна», 1892. Нова пінакотека, Мюнхен


У 1895 році Крейн був обраний почесним членом Мюнхенської Академії. Протягом багатьох років художник виконував обов'язки директора Манчестерської Школи мистецтв; у 1897-1898 роках він нетривалий час також очолював Королівський художній коледж. Свої естетичні погляди митець виклав у роботах «Завдання декоративного мистецтва» (1892), «Декоративна книжкова ілюстрація» (1896), «Основи рисунка» (1898), «Лінії та форми» (1900) та інших. У 1907 році побачила світ книга спогадів художника.

«Африка. Європа. Азія»


Народився Лауріц Андерсен РІНГ (15 серпня 1854, село Рінг, Зеландія - 10 вересня 1933, Роскілле) - данський художник, один з видатних представників данського символізму. У 2006 році його картина «Літній день у фйорда Роскілле, 1900» була офіційна включена в Данський культурний канон.

Народився в сім'ї дрібного землевласника і теслі. У 1881 році він взяв псевдонім за назвою свого рідного села. З тих пір Лауріц Андерсен підписував свої картини «L.A. Ring». Був студентом Данської королівської академії красних мистецтв у 1875-1877 і 1884-1885 роках, але не закінчив курс освіти через нелюбов до формального навчання. У 1889 році він побував у Парижі, а в 1890-і роки відвідав Італію. Основною темою картин Л. А. Рінга було сільське життя і сільські пейзажі південної Зеландії. Його роботи можна зустріти практично у всіх данських музеях.

«Портрет Лауріца Андерсена Рінга»
пензля Кнуда Ларсена. 1901
«Літній день у фйорда Роскілле», 1900


Народився Володимир Олександрович БЕКЛЕМІШЕВ (15 серпня 1861, Катеринославщина — 3 січня 1920, Новоржев, нині місто Псковської області, Росія) — український і російський скульптор та педагог. Серед учнів митця – видатні митці Матвій Манізер, Коньонков Сергій та Голубкіна Анна.

Народився на Катеринославщині в сім'ї художника-декоратора. Початкову художню освіту здобув у 2-ї харківській гімназії (1873-1878), де малювання викладав український художник Дмитро Іванович Безперчий. У 1875-1878 відвідував приватну студію українського живописця-пейзажиста Єгора Єгоровича Шрейдера. Одночасно навчався у Харківській малювальній школі Марії Раєвської-Іванової (1875—1878). Освіту продовжив в Петербурзькій академії мистецтв (1878—1887). Успіхи в навчанні дали право на пенсіонерську подорож до Італії, куди він відбув у 1888.

В Італії працював плідно, створив декілька скульптур, надихаючись літературними чи біблійними сюжетами. Повернувшись з Італії, він показав свої твори на академічній виставці в Петербурзі, після чого 1892 року отримав звання академіка Петербурзької академії мистецтв, від 1894 — професор академії. У 1901-1911 — ректор Вищого художнього училища при академії. Будучи самим затребуваним російським скульптором свого часу і, як наслідок, досить заможною людиною, Беклемішев незадовго до революції придбав маєток у князів Мещерських.

Творчість Беклемішева розвивалась під впливом реалізму передвижників (жанрова скульптура, портрети). Скульптуру «Раб-втікач», створену в Італії, визнавали особливо вдалою. Саме вона представляла скульптурне мистецтво Російської імперії в Чикаго на Всесвітній виставці в 1893. Автор пам’ятників Єрмаку (Новочеркаськ, 1904), Грибоєдову (Тегеран, 1904), С. Боткіну (Петербург, 1908). Серед творів на українську тему — портрети Тараса Шевченка (1898, 1899). 1909 і 1913 брав участь у конкурсах на проект пам’ятника Тарасові Шевченку для Києва.

Скульптура «Раб-втікач» довгий час вважалася втраченою, лише 2010 року була випадково знайдена замурованою в стіні Ермітажу.

«Раб-втікач»


Народився Олександр Романович МРЕВЛІШВІЛІ (15 серпня 1866, Мцхета - 25 січня 1933, Тбілісі) - грузинський живописець, представник реалістичного напряму в грузинському мистецтві.

Мревлішвілі у 1884-1890 роках навчався в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, а в 1898-1901 - в Парижі, в Академії Жюліана. Відомий картинами «Біля сільської канцелярії» (1899), «Низький паркан» (1901), «Збір податі» (1900-ті роки).

«Біля сільської канцелярії», 1899


15 августа 1893 года состоялось официальное открытие музея под названием «Московская городская галерея Павла и Сергея Михайловичей Третьяковых», ныне Государственная Третьяковская галерея.

Годом основания Третьяковской галереи принято считать 1856 год, когда Павел Третьяков приобрел две картины русских художников: «Искушение» Н. Г. Шильдера и «Стычка с финляндскими контрабандистами» В. Г. Худякова. В августе 1892 года Павел Михайлович передал свою художественную галерею в дар городу Москве. В собрании к этому времени насчитывалось 1287 живописных и 518 графических произведений русской школы, 75 картин и 8 рисунков европейской школы, 15 скульптур и коллекция икон. Галерея находилась в доме, который семья Третьяковых купила ещё в 1851 году. По мере роста собрания к жилой части особняка постепенно пристраивались новые помещения, необходимые для хранения и демонстрации произведений искусств. В 1902—1904 годах появился знаменитый фасад, разработанный в 1900—1903 годах архитектором В. Н. Башкировым по рисункам художника В. М. Васнецова. 3 июня 1918 года Третьяковская галерея была объявлена «государственной собственностью Российской Федеративной Советской Республики» и получила название Государственная Третьяковская галерея. В

1985 году Государственная картинная галерея, располагавшаяся на Крымском Валу, 10, была объединена с Третьяковской галереей в единый музейный комплекс. В настоящее время коллекция включает русскую живопись, графику, скульптуру, отдельные произведения декоративно-прикладного искусства XI — начала XXI веков.

Государственная Третьяковская галерея Из собрания музея: Андрей Рублёв «Троица», начало 15 века.


Народився Джек ТВОРКОВ (15 серпня 1900, Бяла Подляска, Російська імперія – 4 вересня 1982, Провінстаун, Массачусетс) - американський художник польського походження, абстрактний експресіоніст.

Іммігрував до США 1913 року з матір'ю і молодшою сестрою. З наміром стати письменником Творк навчався в Колумбійському університеті, але в 1921 після знайомства з картинами Сезанна і Матісса, вирішив вивчати мистецтво в Національній академії дизайну і мистецтва Ліги студентів Нью-Йорка. На початку кар'єри Творков був реалістом (ранній живопис відображає захоплення Сезанном), експерименти з кубізмом поступово переходять до жестикуляційного живопису, багато пізніше вибрав геометричні форми мінімалізму. Він міняв свій стиль без зусиль, але рідко відкривав щось нове. Під час великої депресії Творков зустрів Віллема де Кунінга, з яким ділив студію, разом з групою абстрактних експресіоністів, включаючи Аршила Горкі, Марка Ротко і Джексона Поллока, заснував нову нью-йоркську школу.

Творков вважається одним з найбільших художників, який поряд з Віллемом де Кунінгом, Францем Клайном і Джексоном Поллоком стоїть біля витоків абстрактного експресіонізму в Америці. Протягом життя Творк викладав в ряді провідних навчальних закладів.

Pink Mississippi, 1954


Родился Юрий Михайлович НЕПРИНЦЕВ (15 августа 1909, Тбилиси — 20 октября 1996, Санкт-Петербург) — советский живописец, график, педагог. Народный художник СССР (1965). Действительный член АХ СССР, лауреат Сталинской премии первой степени (1952 год), профессор.

Родился в семье архитектора. В детстве Юрий занимался в студии художника Бориса Фогеля при тбилисском Доме Красной Армии. В 1926—1930 годах Непринцев в Ленинграде посещал занятия в студии академика В. Е. Савинского, известного педагога, ученика и последователя П. П. Чистякова. В 1934 году Юрий Непринцев поступил на отделение живописи ЛИЖСА имени И. Е. Репина, где занимался у П. С. Наумова, А. М. Любимова, В. А. Серова, И. И. Бродского. В 1938 году Непринцев окончил институт по мастерской И. Бродского. После защиты диплома Непринцев был принят в аспирантуру Академии художеств, где занимался под руководством Р. Р. Френца и Б. В. Иогансона.

Юрий Непринцев участвовал в выставках с 1928 года, экспонируя свои работы вместе с произведениями ведущих мастеров изобразительного искусства Ленинграда. Помимо тематических картин писал портреты, пейзажи, много работал в технике литографии и книжной графики: им созданы известная серия «Мы пришли защищать Ленинград» (1948), иллюстрации к роману В. Гюго «Труженики моря» (1950), «Морским рассказам» К. М. Станюковича (1951) и другие. С 1948 по 1996 год Юрий Непринцев преподавал в ЛИЖСА имени И. Е. Репина, в качестве профессора (1954), руководителя персональной мастерской.

«Отдых после боя», 1951. Государственная Третьяковская галерея, Москва


Широкую известность получила картина Ю. М. Непринцева «Отдых после боя. Василий Тёркин» (1951), отмеченная Сталинской премией первой степени 1952 года. Сам художник ушел на фронт добровольцем в 1941, участвовал в обороне Ленинграда. Сюжет для картины кроме личных впечатлений подсказала знаменитая поэма А. Твардовского «Василий Тёркин». Эта картина была очень популярна в Советском Союзе и репродуцировалась миллионными тиражами. Оригинал картины «Отдых после боя» был подарен руководителю КНР Мао Цзэдуну. В 1953 году Юрий Непринцев написал вторую авторскую версию картины для Георгиевского зала московского Кремля, а в 1955 году — третью версию для Государственной Третьяковской галереи.

«Молодость мира (Борьба за мир)», 1974


Народився Яніс БРЕКТЕ (15 серпня 1920, Рига - 27 січня 1985, Рига) - латиський художник, заслужений діяч мистецтв Латвійської РСР (1981), один з найпопулярніших і плідних акварелістів радянського часу.

Яніс Бректе народився в Ризі в родині садівника. Дитинство провів в маленькому містечку Лізума, від 1934 року і до кінця життя жив у Ризі. У 1936 році вступив на курси малювання художника Карліса Андрійовича Бренценса. У 1940 році Яніс продовжив навчання в Латвійській Академії мистецтв. Серед його педагогів були відомі пейзажисти Лео Свемпс, Карліс Міесніекс і Ніколас Брейкш. 1950 року Яніс Бректе стає членом Спілки художників, в 1981 році йому присвоюється звання Заслуженого діяча мистецтв Латвійської РСР.

Бректе спеціалізувався на пейзажах і натюрмортах. Але якщо в ранній творчості художник зосередився на індустріальному пейзажі (він написав багато видів гавані і порту), то в наступні роки Яніс приділяв більше уваги природі. Великі персональні виставки художника пройшли в Ризі (1977, 1980) і Єлгаві (1981). Але, перш за все, ім'я художника нерозривно пов'язане зі Старої Ригою. Бректе написав чимало серій акварелей з видами вуличок Старого міста в різні пори року і з різними станами природи. У творчому доробку Яніса Бректе кілька тисяч робіт

Із серії «Стара Рига»


Народився Антонович ЯРЕМЧУК (15 серпня 1954, м.Судова Вишня Львівської обл.) — український скульптор. Заслужений художник України (1999).

Закінчив відділ художньої кераміки Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша (1973, учитель з фаху – Тарас Драган), Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (1978, учитель з фаху – професор Дмитро Крвавич). Лауреат Обласної премії в галузі літератури та мистецтва ім. О. Гаврилюка. Член Національної спілки художників України від 1984. Деякий час завідував секцією скульптури Львівської організації Спілки художників. Член утвореного 1989 року Клубу українських митців. Працює в галузі станкової та монументальної скульптури.

«...Повіяв вітер степовий»