15 августа -Музей українського живопису

15 августа

15 серпня 1483 року в свято Вознесіння Богоматері була освячена Сікстинська Капела в Римі.

Капела (маленька католицька церква) була побудована в 1473-1481 роках архітектором Джордже де Дольчі на замовлення Папи Римського Сікста IV, звідки і пішла назва. Зовні це прямокутна триповерхова будівля, 40,93 метрів завдовжки і 13,41 метрів шириною, що відповідає розмірам Храма Соломона, як то написано у Старому Завіті.

Проект створив архітектор Баччо Понтеллі, а роботи велися під керівництвом Джорджа де Дольчі. Всередині приміщення прикрашене розписами стін, виконаними в 1481-1483 роках Сандро Боттічеллі, П'єтро Перуджино, Доменіко Гірляндайо і Козімо Росселлі, за участі своїх помічників: Пінтуріккьо, Сіньйореллі, Бартоломео делла Гатта, Давида Гірландайо, П'єро ді Козімо, Б'яджо д'Антоніоі. Стіни оперізують два цикли фресок: Історія Христа і Історія Мойсея. Спочатку фресок було 16, збереглося 12. У 1508-1512 роках Мікеланджело розписував склепіння на замовлення папи Юлія II. А в 1536-1541 роках Мікеланджело розписував вівтарну стіну - фреска «Страшний суд», за замовленням папи Павла III.

Нині Капела - музей, видатний пам'ятник Відродження, який з 1492 року використовується також для проведення конклавів, на яких кардинали обирають нового Папу Римського. Хор Сікстинської капели - всесвітньовідомий професійний церковний хор католиків.

Сікстинська капела, вид зверху Козімо Росселлі. «Нагірна проповідь», 1481/1482


Народився Жан Антуан Теодор ГЮДЕН (15 серпня 1802, Париж - 11 квітень 1880, Булонь-Бійанкур) - французький художник-мариніст.

Був учнем Жироде-Тріозона і барона Гро, але присвятив себе зображенню моря, кораблів, морських битв і т.п. Картини в цьому роді, виставлені їм у Паризькому салоні 1822 року, звернули на нього загальну увагу; але його популярність особливо зросла з 1831 року, після появи перед публікою кращого з усіх його творів: «Подвиг капітана Десса під час аварії голландського корабля Колумбус». Отримавши в 1838 році доручення увічнити пензлем пам'ять про славні епізоди історії французького флоту, він написав 90 картин, з яких 63 зберігалися у Версальському палаці.

У 1838-1840 роках подорожував на Схід, а в 1841 році на запрошення імператора Миколи I відвідав Росію. Кількість виконаних ним картин - величезна. Багато з них свідчать про те, що він був наділений тонким відчуттям гармонії тонів, володів прекрасним колоритом, розумно вибирав мотиви морської природи і відповідний до них стаффаж. Але, будучи постійно завалений замовленнями, він нерідко працював недбало, впадав у декоративність, в зайве позування бравурністю виконання і в вишукану ефектність. Тому слава його швидко згасла, і останні роки життя він провів майже усіма забутий.

«Битва біля Уессана в 1778 році»


Родился Уолтер КРЕЙН (15 августа 1845, Ливерпуль — 14 марта 1915, Хоршем, Западный Суссекс) — английский живописец, иллюстратор и дизайнер. Сторонник прерафаэлитов.

Родился в семье живописца и миниатюриста Томаса Крейна, который стал первым учителем мальчика. После смерти отца в 1859 году Уолтер стал учеником гравёра Уильяма Джеймса Линтона. Молодой художник сразу попал под влияние идей так называемого "Братства прерафаэлитов". В 1862 году Крейн дебютировал на выставке в Королевской Академии своей картиной «Леди Шалотт». В 1871 году художник женился и осенью того же года отправился в свадебное путешествие по Италии. По дороге в Рим он побывал в Вероне и Венеции, а также во Флоренции, где пришёл в восхищение от картин Боттичелли «Весна» и «Рождение Венеры», представленных в Галерее Уффици, тогда ещё не на самых почётных местах. (Позднее он выразил свой восторг, написав собственное «Рождение Венеры).

«Рождение Венеры», 1877


Крейн выполнял рисунки для обоев, разрабатывал эскизы гобеленов, витражей и керамической плитки, занимался дизайном интерьера. В 1888 году художник стал одним из организаторов и первым президентом «Общества искусств и ремёсел», цель которого он видел в том, чтобы «превратить художников в ремесленников, а ремесленников — в художников». Ощутимый вклад он внес и в английскую книжную графику. Крейн выполнил более 50 богато иллюстрированных книг для детей.

До конца своей жизни Уолтер Крейн продолжал заниматься живописью, которая пользовалась успехом и за пределами Англии. Его живописный стиль отвечал требованиям эстетики общеевропейского стиля модерн с его тяготением к утонченности, декоративности и историческим стилизациям.

«Мост жизни»

«Кони Нептуна», 1892. Новая пинакотека


В 1895 году Крейн был избран почётным членом Мюнхенской Академии. В течение многих лет художник исполнял обязанности директора Манчестерской Школы искусств; в 1897—1898 годах он также непродолжительное время возглавлял Королевский художественный колледж. Свои эстетические взгляды он изложил в работах «Задачи декоративного искусства» (1892), «Декоративная книжная иллюстрация» (1896), «Основы рисунка» (1898), «Линии и формы» (1900) и другие. В 1907 году увидела свет книга воспоминаний художника.

«Африка. Европа. Азия»


Родился Лауриц Андерсен РИНГ (15 августа 1854, село Ринг, Зеландия — 10 сентября 1933, Роскилле) — датский художник, один из выдающихся представителей датского символизма. В 2006 году его картина «Летний день у фьорда Роскилле, 1900» была официальна включена в Датский культурный канон.

Родился в семье мелкого землевладельца и плотника. В 1881 году он взял псевдоним по названию своей родной деревни. С тех пор Лауриц Андерсен подписывал свои картины «L.A. Ring». Был студентом Датской королевской академии изящных искусств в 1875-1877 и 1884-1885 годах, но не закончил курс образования из-за нелюбви к формальной учебе. В 1889 году он побывал в Париже, а в 1890-е годы посетил Италию. Основной темой картин Л. А. Ринга была деревенская жизнь и сельские пейзажи южной Зеландии. Его работы можно встретить практически во всех датских музеях.

«Портрет Лаурица Андерсена Ринга»
кисти Кнуда Ларсена. 1901
«Летний день у фьорда Роскилле», 1900


Народився Володимир Олександрович БЕКЛЕМІШЕВ (15 серпня 1861, Катеринославщина — 3 січня 1920, Новоржев, нині місто Псковської області, Росія) — український і російський скульптор та педагог. Серед учнів митця - Матвій Манізер, Коньонков Сергій та Голубкіна Анна.

Народився на Катеринославщині в сім'ї художника-декоратора. Початкову художню освіту здобув у 2-ї харківській гімназії (1873-1878), де малювання викладав український художник Дмитро Іванович Безперчий. У 1875-1878 відвідував приватну студію українського живописця-пейзажиста Єгора Єгоровича Шрейдера. Одночасно навчався у Харківській малювальній школі Марії Раєвської-Іванової (1875—1878). Освіту продовжив в Петербурзькій академії мистецтв (1878—1887). Успіхи в навчанні дали право на пенсіонерську подорож до Італії, куди він відбув у 1888.

В Італії працював плідно, створив декілька скульптур, надихаючись літературними чи біблійними сюжетами. Повернувшись з Італії, він показав свої твори на академічній виставці в Петербурзі, після чого 1892 року отримав звання академіка Петербурзької академії мистецтв, від 1894 — професор академії. У 1901-1911 — ректор Вищого художнього училища при академії. Будучи самим затребуваним російським скульптором свого часу і, як наслідок, досить заможною людиною, Беклемішев незадовго до революції придбав маєток у князів Мещерських.

Творчість Беклемішева розвивалась під впливом реалізму передвижників (жанрова скульптура, портрети). Скульптуру «Раб-втікач», створену в Італії, визнавали особливо вдалою. Саме вона представляла скульптурне мистецтво Російської імперії в Чикаго на Всесвітній виставці в 1893. Автор пам’ятників Єрмаку (Новочеркаськ, 1904), Грибоєдову (Тегеран, 1904), С. Боткіну (Петербург, 1908). Серед творів на українську тему — портрети Тараса Шевченка (1898, 1899). 1909 і 1913 брав участь у конкурсах на проект пам’ятника Тарасові Шевченку для Києва.

Скульптура «Раб-втікач» довгий час вважалася втраченою, лише 2010 року була випадково знайдена замурованою в стіні Ермітажу.

«Раб-втікач»


Народився Олександр Романович МРЕВЛІШВІЛІ (15 серпня 1866, Мцхета - 25 січня 1933, Тбілісі) - грузинський живописець, представник реалістичного напряму в грузинському мистецтві.

Мревлішвілі у 1884-1890 роках навчався в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, а в 1898-1901 - в Парижі, в Академії Жюліана. Відомий картинами «Біля сільської канцелярії» (1899), «Низький паркан» (1901), «Збір податі» (1900-ті роки).

«Біля сільської канцелярії», 1899


15 августа 1893 года состоялось официальное открытие музея под названием «Московская городская галерея Павла и Сергея Михайловичей Третьяковых», ныне Государственная Третьяковская галерея.

Годом основания Третьяковской галереи принято считать 1856 год, когда Павел Третьяков приобрел две картины русских художников: «Искушение» Н. Г. Шильдера и «Стычка с финляндскими контрабандистами» В. Г. Худякова. В августе 1892 года Павел Михайлович передал свою художественную галерею в дар городу Москве. В собрании к этому времени насчитывалось 1287 живописных и 518 графических произведений русской школы, 75 картин и 8 рисунков европейской школы, 15 скульптур и коллекция икон. Галерея находилась в доме, который семья Третьяковых купила ещё в 1851 году. По мере роста собрания к жилой части особняка постепенно пристраивались новые помещения, необходимые для хранения и демонстрации произведений искусств. В 1902—1904 годах появился знаменитый фасад, разработанный в 1900—1903 годах архитектором В. Н. Башкировым по рисункам художника В. М. Васнецова. 3 июня 1918 года Третьяковская галерея была объявлена «государственной собственностью Российской Федеративной Советской Республики» и получила название Государственная Третьяковская галерея. В

1985 году Государственная картинная галерея, располагавшаяся на Крымском Валу, 10, была объединена с Третьяковской галереей в единый музейный комплекс. В настоящее время коллекция включает русскую живопись, графику, скульптуру, отдельные произведения декоративно-прикладного искусства XI — начала XXI веков.

Государственная Третьяковская галерея Из собрания музея: Андрей Рублёв «Троица», начало 15 века.


Родился Юрий Михайлович НЕПРИНЦЕВ (15 августа 1909, Тбилиси — 20 октября 1996, Санкт-Петербург) — советский живописец, график, педагог. Народный художник СССР (1965). Действительный член АХ СССР, лауреат Сталинской премии первой степени (1952 год), профессор.

Родился в семье архитектора. В детстве Юрий занимался в студии художника Бориса Фогеля при тбилисском Доме Красной Армии. В 1926—1930 годах Непринцев в Ленинграде посещал занятия в студии академика В. Е. Савинского, известного педагога, ученика и последователя П. П. Чистякова. В 1934 году Юрий Непринцев поступил на отделение живописи ЛИЖСА имени И. Е. Репина, где занимался у П. С. Наумова, А. М. Любимова, В. А. Серова, И. И. Бродского. В 1938 году Непринцев окончил институт по мастерской И. Бродского. После защиты диплома Непринцев был принят в аспирантуру Академии художеств, где занимался под руководством Р. Р. Френца и Б. В. Иогансона.

Юрий Непринцев участвовал в выставках с 1928 года, экспонируя свои работы вместе с произведениями ведущих мастеров изобразительного искусства Ленинграда. Помимо тематических картин писал портреты, пейзажи, много работал в технике литографии и книжной графики: им созданы известная серия «Мы пришли защищать Ленинград» (1948), иллюстрации к роману В. Гюго «Труженики моря» (1950), «Морским рассказам» К. М. Станюковича (1951) и другие. С 1948 по 1996 год Юрий Непринцев преподавал в ЛИЖСА имени И. Е. Репина, в качестве профессора (1954), руководителя персональной мастерской.

«Отдых после боя», 1951. Государственная Третьяковская галерея, Москва


Широкую известность получила картина Ю. М. Непринцева «Отдых после боя. Василий Тёркин» (1951), отмеченная Сталинской премией первой степени 1952 года. Сам художник ушел на фронт добровольцем в 1941, участвовал в обороне Ленинграда. Сюжет для картины кроме личных впечатлений подсказала знаменитая поэма А. Твардовского «Василий Тёркин». Эта картина была очень популярна в Советском Союзе и репродуцировалась миллионными тиражами. Оригинал картины «Отдых после боя» был подарен руководителю КНР Мао Цзэдуну. В 1953 году Юрий Непринцев написал вторую авторскую версию картины для Георгиевского зала московского Кремля, а в 1955 году — третью версию для Государственной Третьяковской галереи.

«Молодость мира (Борьба за мир)», 1974


Народився Яніс БРЕКТЕ (15 серпня 1920, Рига - 27 січня 1985, Рига) - латиський художник, заслужений діяч мистецтв Латвійської РСР (1981), один з найпопулярніших і плідних акварелістів радянського часу.

Яніс Бректе народився в Ризі в родині садівника. Дитинство провів в маленькому містечку Лізума, від 1934 року і до кінця життя жив у Ризі. У 1936 році вступив на курси малювання художника Карліса Андрійовича Бренценса. У 1940 році Яніс продовжив навчання в Латвійській Академії мистецтв. Серед його педагогів були відомі пейзажисти Лео Свемпс, Карліс Міесніекс і Ніколас Брейкш. 1950 року Яніс Бректе стає членом Спілки художників, в 1981 році йому присвоюється звання Заслуженого діяча мистецтв Латвійської РСР.

Бректе спеціалізувався на пейзажах і натюрмортах. Але якщо в ранній творчості художник зосередився на індустріальному пейзажі (він написав багато видів гавані і порту), то в наступні роки Яніс приділяв більше уваги природі. Великі персональні виставки художника пройшли в Ризі (1977, 1980) і Єлгаві (1981). Але, перш за все, ім'я художника нерозривно пов'язане зі Старої Ригою. Бректе написав чимало серій акварелей з видами вуличок Старого міста в різні пори року і з різними станами природи. У творчому доробку Яніса Бректе кілька тисяч робіт

Із серії «Стара Рига»


Народився Антонович ЯРЕМЧУК (15 серпня 1954, м.Судова Вишня Львівської обл.) — український скульптор. Заслужений художник України (1999).

Закінчив відділ художньої кераміки Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша (1973, учитель з фаху – Тарас Драган), Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (1978, учитель з фаху – професор Дмитро Крвавич). Лауреат Обласної премії в галузі літератури та мистецтва ім. О. Гаврилюка. Член Національної спілки художників України від 1984. Деякий час завідував секцією скульптури Львівської організації Спілки художників. Член утвореного 1989 року Клубу українських митців. Працює в галузі станкової та монументальної скульптури.

«...Повіяв вітер степовий»