15 апреля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

15 апреля

Народився Леонардо да ВІНЧІ (15 квітня 1452, селище Анк'яно, біля містечка Вінчі поблизу Флоренції — 2 травня 1519, замок Кло-Люсе, Амбуаз) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.

Повне ім'я художника - Leonardo di ser Piero da Vinci, тобто «Леонардо, син пана П'єро з Вінчі». Леонардо був незаконнонародженим сином 25-річного нотаріуса П'єро і селянки Катерини. У три роки батько забрав його на виховання, розлучивши з матір'ю. В 1466 Леонардо поступає в майстерню Верроккйо у Флоренції підмайстром художника. У цьому культурному центрі Італії юнак вивчає різні гуманітарні та технічні науки. У 20 років він стає майстром у Флорентійської гільдії художників і скульпторів. Своїми першими ж полотнами («Благовіщення», «Мадонна Бенуа», «Поклоніння волхвів») Леонардо заявив про себе як великий художник, а подальша творчість лише збільшувало його славу.

«Благовіщення», 1472—1475. Галерея Уффіці, Флоренція

Леонардо да Вінчі вважав себе в першу чергу інженером і вченим. Живопису він віддавав набагато менше часу, працював досить повільно і залишив нам не дуже багато робіт. Але в своїй творчості Леонардо вивів образотворче мистецтво італійського Відродження на якісно новий етап розвитку, створивши досконалу живописну техніку. Він відмовився від чітко окреслених фігур, які нагадували розфарбовані картинки. Леонардо розробив прийом сфумато, пом'якшуючи обриси фігур і колірні контрасти, створюючи легку розмитість відповідно до реальних особливостей людського зору. З майстерні митця вийшло чимало виданих художників, яких називають «леонардесками».

Пензлю Леонардо з Вінчі належать такі знамениті роботи як «Таємна вечеря», «Мадонна Літта», «Мадонна у скелях», «Пані з горностаєм», і найвідоміша у світі картина, неперевершена «Мона Ліза» (Джоконда)… У 2017 році за 450 млн.доларів на аукціоні «Крістіс» у Нью-Йорку була продана картина «Спаситель світу», яка приписується Леонардо да Вінчі. Це стало найбільшою ціною, яку коли-небудь заплатили за твір мистецтва.

«Автопортрет» (??) «Мона Ліза» («Джоконда»), 1503-1505/1506. Музей Лувр, Париж


Родился Ян ван ХЁЙСУМ (15 апреля 1682, Амстердам — 8 февраля 1749, Амстердам) — нидерландский художник.

О жизни Яна ван Хёйсума известно немногое. Его отец Юстус ван Хёйсум-старший, как и три его брата Юстус-младший, Иаков и Михаил, были художниками. Очень быстро стал ведущим нидерландским художником, мастером натюрморта. Среди его покровителей были принц Уильям Гессен, герцог Орлеанский, короли Польши и Пруссии, курфюрст Саксонии, сэр Роберт Уолпол, граф Орфордский.

О прижизненной популярности художника свидетельствует тот факт, что после смерти художника его четыре пейзажные акварели были проданы на аукционе за 1032 флорина, а живописный цветочный букет — за 1245 флоринов, в то время как за «Голову старика» Рембрандта, две картины Яна Стена, натюрморт Виллема ван Алста и картину Альберта Кейпа было уплачено соответственно всего 25, 30, 19 и 13 флоринов.

Кисти Яна принадлежит несколько пейзажей, однако основное внимание он уделял натюрмортам. Цветочные натюрморты Яна ван Хёйсума можно разделить на две группы: одни из них, ранние, написаны на тёмном фоне, другие — на светлом, что требует более высокого мастерства художника для световой моделировки.

Портрет работы Арнольда Бонена, около 1720 «Плоды и цветы». 1723


Родился Чарльз Уилсон ПИЛ (15 апреля 1741, Сент-Поль-Пэриш, Мэриленд — 22 февраля 1827, Филадельфия, США — американский живописец рубежа XVIII—XIX столетий.

Обучался рисованию в Бостоне в мастерской Джона Синглтона Копли, крупнейшего американского портретиста и пейзажиста своего времени. Позднее Ч. У. Пил покидает Америку и продолжает своё образование в Лондоне в течение трёх лет, у Бенджамина Уэста. Работы Пила также повторяют тематику его учителей — это преимущественно пейзажная и портретная живопись. Его картины известны подробнейшим исполнением мельчайших деталей, а также искусной передачей игры светотени на полотне. Ч. У. Пил и его сын, Рембрандт Пил, были одними из основателей Пенсильванской академии изящных искусств.

«Автопортрет», 1822 «Эксгумация первого американского мастодонта», 1806. Музей Пила, Балтимор


Родился Теодор РУССО (15 апреля 1812, Париж – 22 декабря 1867, Барбизон) – французский художник-пейзажист, основатель барбизонской школы.

Будущий художник родился в семье состоятельного портного. С 15 лет учился в Школе изящных искусств у Ж.-Ш. Ремона, много времени проводил в Лувре, копируя лучших пейзажистов прошлого. С 18 лет Руссо путешествовал по Оверни и Нормандии, занимаясь живописью самостоятельно. В 1831 его «Пейзаж Оверни» в духе романтизма был принят для участия в парижском Салоне и получил положительные оценки. Следующие четыре Салона, где он выставил работы более реалистичного направления, были для художника неудачными, в 1835 году его полотно «Спуск коров с высокогорных пастбищ Юры» было отвергнуто, поскольку представляло «низкий сюжет». С тех пор Руссо не участвовал в публичных выставках вплоть до 1849 года.

«Рынок в Нормандии». 1830-е

Молодой художник работает на пленэре, запечатлевая нетронутые уголки природы Франции, старинные провинциальные городки и скромные сельские виды. Теодор Руссо вместо выдуманных романтических пейзажей просто и правдиво изображает родную природу, вкладывая в эти полотна своё состояние души. Особенно полюбились ему окрестности деревни Барбизон в лесу Фонтенбло, недалеко от Парижа. Руссо начал приезжать туда каждый код, а с 1848 окончательно переселился в Барбизон. Со временем вокруг Руссо образовался круг его коллег-художников, как и он работавших на пленэре – Каба, Добиньи и Дюпре. Так постепенно возникла барбизонская школа.

Отношение критики к работам Теодора Руссо постепенно изменилось. Всемирная выставка в Париже в 1855 году приносит ему успех и золотую медаль. В Салоне 1866 года он был членом жюри, а на Всемирной выставке 1867 года стал уже председателем жюри.

В. В. Стасов высоко оценил барбизонцев, которые не «сочиняли более пейзажей, а творили с натуры, ничего не аранжировали, ничего не украшали и не подслащали, а передавали истинные формы природы, природы отечественной, французской, а вместе с тем – истинные свои собственные душевные впечатления».

«Лес Фонтенбло»


Народився Теофіл Дорофійович КОПИСТИНСЬКИЙ (15 квітня 1844, м. Перемишль — 5 липня 1916, Львів) — український художник-реаліст, портретист, а також реставратор. Один із провідних західноукраїнських художників другої половини ХІХ – початку ХХ століть.

Народився у Перемишлі (тепер Польща) 1844 р. У 1868–1871 рр. навчався у Краківській школі малювання і живопису, 1872 р. — у Віденській академії образотворчих мистецтв. 1873 року переїхав до Львова, де брав участь у виставках товариства прихильників красних мистецтв, ілюстрував журнал «Дзвінок», працював як книжковий ілюстратор, зокрема творів Івана Франка.

Як реставратор відомий своїми реставраційними роботами в костелі отців бернардинців у Лежайську (1896 р.), кафедральному костелі на Вавелі, костелі отців домініканців та Маріацькому костелі в Кракові (1897–1898 рр.), в костелах Св. Андрія (1883 р.), Марії Сніжної і Св. Мартина (1886[1]) у Львові. Окрім того Т. Копистинський розробив і запропонував методику реставрації фрески «Тайна вечеря» Леонардо да Вінчі у Мілані.

В історії українського образотворчого мистецтва Теофіл Копистинський відомий широким жанрово-тематичним репертуаром, зокрема портретом та іконописом. У творчому доробку митця близько п’ятдесяти портретів, що відтворюють образи провідних суспільно-культурних і церковних діячів та історичних постатей. Полотна відзначаються продуманим трактуванням образів і ретельним виконанням у традиціях укр. портрет. живопису 17–18 ст. Митець створив також понад 1500 ікон для сотні храмів як в Україні, так і в Польщі. Останні роки життя провів у притулку Р. Домса. Творчість Теофіла Дорофійовича Копистинського посіла вагоме місце в українському образотворчому мистецтві.

«Автопортрет», 1871-1872 «Далматинка». 1872


15 квітня 1874 року в Парижі на бульварі Капуцинок у майстерні фотографа Надара відкрилася перша велика виставка художників, яких згодом назвали імпресіоністами. В експозиції було представлено 165 робіт 30 художників, серед них пейзаж Клода Моне «Враження. Схід сонця» (Impression, soleil levant). Маловідомий журналіст Луї Леруа в своїй рецензії «Виставка імпресіоністів» у журналі «Le Charivari» не соромився в оцінках: «Шпалери, і ті виглядали б більш закінчено, ніж це „Враження“!»

Знущальне слово «імпресіоністи», використане для вираження зневаги до художників-новаторів, з часом втратило негативний зміст і стало цілком нейтральною назвою мистецького спрямування. А його винахідник Леруа увійшов в історію.

Картина Клода Моне «Враження. Схід сонця» була написана 1872 року з натури в старому аванпорті Гавра. Полотно зараз виставлено в паризькому музеї Мармоттан. У 1985 році картина була вкрадена з музею разом з іншими роботами Моне, Ренуара і Морізо. П'ять років по тому полотно було знайдено і повернуто в музей.

Клод Моне. «Враження. Схід сонця», 1872. Музей Мармоттан-Моне, Париж


Родился Арши́ль ГОРКИ (настоящее имя Востаник Манук Адоян; 15 апреля 1904, Хорком, Ван, Османская империя — 21 июля 1948, Шерман, Коннектикут, США) — американский художник армянского происхождения, один из основателей «абстрактного сюрреализма».

В 1915 году во время геноцида армян бежал вместе с матерью и тремя сёстрами в российское Закавказье. После того, как мать в 1919 году умерла от голода в Ереване, Горки эмигрировал в 1920 году в США, к отцу. В поисках себя он меняет свое имя на «Аршиль Горки», намекая на любимого писателя Максима Горького.

Посещал художественную школу штата Род-Айленд в Провиденсе. В 1922 Горки поступает в Новую школу дизайна Бостона, сначала рисует под влиянием импрессионистов, позже — постимпрессионистов (в это время он живёт в Нью-Йорке). В 1926−1931 годах преподавал в художественной школе и Центральном художественном училище в Нью-Йорке. В 1930-e годы Горки тесно сотрудничал с Стюартом Дэвисом, Виллемом де Кунингом и Джоном Грэмом. В 1944 году он познакомился с Андре Бретоном и другими известными сюрреалистами.

Последний год жизни Горки был полон трагических событий: сгорает мастерская Горки вместе с работами, у художника обнаруживается рак, он попадает в автокатастрофу и, сломав руку, лишается возможности рисовать, а жена покидает его, забрав с собой ребёнка. В возрасте 44 лет Горки совершает самоубийство, повесившись.

Горки считается одним из влиятельнейших американских художников XX века, его картины выставлены во всех крупнейших галереях США, а также в лондонской «Тэйт».

«Механика полёта»


Народився Георгій Сергійович КОЛОСОВСЬКИЙ (15 квітня 1913, с.Первомайське, нині смт Миколаївської обл. – 13 лютого 1988, Запоріжжя) - відомий запорізький художник. Провідним в його творчості був ліричний пейзаж, який мав активну і витончену колористичну природу.

Закінчив Одеську художню профшколу і Одеський художній інститут, де вчився у видатних українських живописців О.О. Шовкуненка і П.Г. Волокидіна. У 1945 році Георгій Колосовський переїжджає до Запоріжжя, де і починається його творча діяльність, в тому ж році стає членом Спілки художників. Він бере участь у створенні Запорізького товариства художників і обласної організації Спілки художників УРСР.

Г.С. Колосовський - учасник численних всесоюзних, республіканських і обласних виставок. У його роботах природа центральної України постає в усьому її багатстві, насиченому авторськими відчуттями форм і фарб.

Георгій Сергійович Колосовський виховав цілу плеяду запорізьких художників. Його учнями є такі художники як Акіньшин, Гайдук, Коробов, Фомін, Смирнов, Пашканіс, Чуйков. У Запорізькому художньому музеї зберігається колекція робіт Георгія Сергійовича.

«Літня тиша», 1970-і


Народився Григорій Гордійович ШИШКО (15 квітня 1923, с. Велика Костромка Апостолівського р-ну Дніпропетровської обл. – 29 серпня 1994, Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.) — український живописець, перший криворізький художник – член Спілки художників України.

Дитячі роки художника пройшли у Запоріжжі, де хлопець захопився малюванням. Потім родина переїхала до Кривого Рогу. Під час Другої світової війни Григорій був вивезений на примусові роботи до Німеччини. У 1948 поступив, а у 1953 році закінчив одеське художнє училище й повернувся до Кривого Рогу. З 1957 року брав участь у багатьох виставк. 1960 року відбулась його перша персональна виставка. У 1964 був прийнятий до Спілки художників СРСР – першим у місті.

Провідною темою творчості Григорія Шишка була сувора краса «залізного краю» - кар’єри, шахти, рудники, види індустріального Криворіжжя. Одночасно художник створює ліричні пейзажі, оспівуючи красу природи. Його роботи написані широкими, сміливими мазками, світяться переливами кольорів. Шишка називають «українським Сезанном». В доробку Григорія Гордійович а також численні натюрморти, портрети. Багато творів присвячені Тарасові Шевченку, чиєю постаттю художник захоплювався все життя.

Роботи Григорія Шишка крім України демонструвалися у Великобританії, куди було вивезено значну кількість його робіт, а також у Бельгії, Голландії, Нігерії й Ірландії. Починаючи з 1993 року відбулося 9 персональних виставок художника, і найважливіша з них — у 2001 році в «Молл-Геллеріз» Лондона.

«Диня с помідорами», 1987


Народився Роман Михайлович БЕЗПАЛКІВ (15 квітня 1938, с.Глушин Львівської обл. - 20 листопада 2009, Львів) - український живописець. Заслужений діяч мистецтв України (1998).

За першою освітою - медик. Від 1965 до 1971 року навчався на вечірньому відділенні у Львівському інституті декоративного і прикладного мистецтва (педагоги - Р. Сельський, Д.Крвавич і В.Патик). Від 1970 року викладав живопис у Львівському коледжі декоративного і прикладного мистецтва імені Івана Труша. Учасник міських, республіканських та всесоюзних художніх виставок. Персональні виставки Романа Безпалківа пройшли у Львові, Тернополі, Івано-Франківську та Києві.

«У пошуках дороги». 1990


Народився Леонід Федорович ДАВИДЕНКО (15 квітня 1954 р. у с. Вільна Слобода Глухівського району Сумської обл.) – живописець, графік, заслужений художник України (2012), голова Криворізької організації Національної спілки художників України, доцент, викладач кафедри образотворчого мистецтва ДВНЗ «Криворізький національний університет».

Закінчив художньо-графічний факультет Криворізького педагогічного інституту. Його твори позначені індивідуальністю і водночас нерозривним зв’язком з давніми традиціями, світом образів легенд і дум. У творчому доробку митця понад 1000 творів живопису та графіки. Живописні полотна Леоніда Федоровича поділяються на три цикли: козацький, лірико-метафоричний та фольклорно-міфологічний. Образні засоби майстра надихаються українською орнаментикою, іконою, народною картиною. Найбільшим за обсягом є козацький цикл митця. В основі — антологічні образи «козаків Мамаїв» як найулюбленішого сюжету народної картини, поєднані з чуттєво-романтичним творчим баченням автора.

«Сон», 2002.