14 июля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

14 июля

Народився Густав КЛІМТ (14 липня 1862, Баумгартен - 6 лютого 1918 року, Відень) - австрійський художник, основоположник модерну в австрійському живопису.

Народився у віденському передмісті Баумгартен у великій і бідній сім'ї художника-гравера і ювеліра Ернеста Клімта, всі три сини якого стали художниками. Отримавши перші уроки малювання у батька, Густав у 1876 році вступив до художньо-ремісничого училища при Австрійському музеї мистецтва і промисловості. Вже під час навчання Клімт брав участь в створенні фресок у театральних будівлях різних міст Австрії та у Художньо-історичному музеї у Відні. У 1888 році Клімт отримав нагороду від імператора Франца Йосифа - «Золотий Хрест» за заслуги в мистецтві. Він також став почесним членом Мюнхенського і Віденського університетів.

«Портрет Соні Кніпс», 1898. Галерея Бельведер, Відень

У 1897 році Густав Клімт став одним із засновників і президентом Віденського Сецесіону - об'єднання художників-модерністів, які порвали з консервативним мистецтвом. У групи не було єдиного стилю і об'єднуючого маніфесту. У середині 1900-х через розбіжності, що виникли, Клімт покинув Сецесіон.

Багато робіт Клімта обурювали публіку своїм відвертим еротизмом. Так створені ним у 1900 році для Віденського університету картини «Філософія», «Медицина» і «Юриспруденція» так і не були виставлені (ці роботи згоріли в 1945). Єдиний нефігуративний жанр, до якого звертався Клімт, це пейзаж. Пейзажі художника вирізняються яскравою декоративністю і цінуються дуже високо.

«Алея в Шлосс Каммер Парку», 1912, Галерея Бельведер, Відень

Найзнаменитіші роботи художника були створені під час його «золотого періоду» - починаючи з «Палацу Афіни» (1898) і «Юдифі» (1901) до майже легендарних картин «Портрет Аделі Блох-Бауер» (1907) і «Поцілунок» (1907 -1908). Клімт у своїх роботах цього періоду широко використовував позолоту. Стиль художника багато в чому був навіяний мозаїками Венеції і Равенни, побаченими Клімтом під час подорожі по Італії.

Художник отримував багато приватних замовлень і міг працювати над цікавими для нього темами. Об'єктом його картин були майже виключно жінки, часто зображені у відверто еротичних позах («Даная», 1907-1908). Якщо на картині був зображений чоловік, то його обличчя, як правило, заховано.

«Водяні змії II»

Клімт ніколи не був одружений, але відомі його численні романи і позашлюбні діти. Найбільш тривалі стосунки пов'язували художника з Емілією Фльоге, сестрою дружини його рано померлого брата Ернста. У 1904 році три сестри Фльоге заснували будинок моди і одягали найелегантніших жінок імперії.

У 1911 році картина Клімта «Смерть і життя» отримала приз на Всесвітній виставці в Римі. Після 1910 року Клімт почав відходити від перевантаженого декоративністю стилю. Густав Клімт помер у Відні від пневмонії, перенісши перед цим інсульт. Чимало його картин залишилися незавершеними.

«Поцілунок», 1907-1908. Галерея Бельведер, Відень


Народився Зигмунт БАЛЬК (14 липня 1873, Львів — жовтень 1941, Львів) - художник і сценограф Львівського єврейського театру.

Вчився в Школі художніх ремесел, в майстернях сценографів у Львові — Яна Дюллена, Відні — Германа Бурхардта, Німеччині. З 1895 року працював в Скарбковському театрі та з єврейськими театрами Львова і Станіславова. 1913 року отримав Золоту медаль на Міжнародній виставці сценографії в Римі за сценічний проект до опер Ріхарда Вагнера.

Займався декоративним живописом, написав медальйони з портретами польських музик в приміщенні Філармонії, створив розписи в будовах залізничного театру та Торгово-промислової палати. Загинув у львівському гетто.

«Натюрморт з глечиком»


Народився Осип ЦАДКІН (14 липня 1890, Вітебськ - 25 листопада 1967, Париж) - видатний французький скульптор родом з Вітебська.

У 1905 був відправлений до родичів на північ Англії, брав уроки ліплення у місцевій художній школі. У 1905-09 жив в Лондоні, постійно відвідував Британський музей, навчався в Політехнічній школі.

Від 1910 влаштувався в Парижі, на Монпарнасі. У 1911 його роботи були виставлені в Осінньому Салоні і Салоні Незалежних. Цадкін зблизився з Аполлінером, Бринкуши, Пікассо, Бурделєм, Матіссом, Делоне, Модільяні. У 1914-15 виставлявся в Берліні, Амстердамі, Лондоні. У наступні десятиліття виставки робіт скульптора проходили по всьому світу.

Осип Цадкін. «Село», 1924

Скульптура Цадкіна, який пройшов через вплив кубізму, близька до експресіонізму. Особливу виразність його роботам надає використання розривів, порожнин, «контррельєфа», що наче викручує пластичний простір навиворіт.

У 1953 у Роттердамі було споруджено пам'ятник «Зруйноване місто» роботи Цадкіна, в 1961 - пам'ятник Ван Гогу в містечку Овер-сюр-Уаз, у 1964 - братам Ван Гог в Зюндерті (Нідерланди).

У 1950 році Цадкін організував в Парижі школу скульптури. У тому ж році він отримав Гран-прі Венеціанського Бієнале, в 1960 - був удостоєний Великого національного призу Франції з мистецтва, а в 1966 році став Кавалером Ордена Почесного легіону.

Пам'ятник Ван Гогу. 1961


Родился Александр (Альберт) Данилович МЕЛАМИД (14июля 1945, Москва) — художник и перформансист.

Родился в еврейской семье в Москве. Мать — Чёрная, Людмила Борисовна, публицист и переводчик. Отец — историк, доктор наук Даниил Ефимович Меламид (псевдоним Д. Мельников).

Учился в Московской государственной художественно-промышленной академии имени С. Г. Строганова, где познакомился с Виталием Комаром. В конце 1960-х они начали начали работать в соавторстве, были одними из создателей Соц-арта (параллельного Западному движению Поп-арт). Один из организаторов Бульдозерной выставки. Оба эмигрировали под давлением властей в Нью-Йорк из СССР в 1977 году. В 2003 каждый из художников решил продолжать своё творчество независимо.

«Ялтинская конференция: Суд Париса»

Наибольшую известность (за рубежом, а с перестройкой и на родине) завоевала серия картин «Ностальгия по социалистическому реализму», написанная в манере внешне-классического академизма, однако исторические персонажи (И.В.Сталин и др.) погружены здесь в атмосферу таинственного темного хаоса. История как хаос – этот мотив доминирует в их последующих произведениях, решенных в духе «полистилистического» (т.е. совмещающего радикально несхожие по стилю композиции) полиптиха.

Виталий Комар и Александр Меламид «Стук в дверь»


Народився Олег Васильович ПЕТРЕНКО-ЗАНЕВСЬКИЙ (14 липня 1965, Вінниця) – художник-ілюстратор, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2017). Лауреат численних українських премій та відзнак за найкраще оформлення дитячої книжки. Яскравий представник київської академічної школи. Доцент кафедри дизайну НАОМА.

У 1983-ому закінчив Республіканську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка. З 1986-ого по 1992-ий рік навчався у Київському державному художньому інституті в майстерні книжкової графіки В. Чебаника та Г. Галинської. У 1999 році закінчив асистентуру-стажування Академії образотворчого мистецтва і архітектури під керівництвом Г. Якутовича.

У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури працює з 2001 року як викладач шрифту, вжиткової графіки та композиції, з 2006 — керівник навчально-творчої майстерні дизайну книги на кафедрі графічного дизайну.

В різний час співробітничав з провідними видавництвами України, працював для дитячих журналів. Олег Петренко-Заневський створив понад 50 ілюстративних серій, найпомітніші з них: “Казки лірника Сашка”, “Вуйко Пампулько та пані Будьласка” Оксани Сенатович та ін.

«Дивлюся, серед папороті світло червоне загорілося!»
(“Про парубків, Тимоша і квітку-папороть”, казка О. Власюка).