14 июня -Музей українського живопису

14 июня

Родился Карл (Карел) СВОБОДА (14 июня 1824, Планице, Австрийская империя (ныне Пльзенского края Чешской Республики) — 13 сентября 1870, Вена) — чешский живописец исторического жанра с элементами немецкого романтизма.

Рано осиротел и воспитывался в семье дяди. Рисунки Карла случайно увидел князь Ф. Тун и был ими очарован. В 1842 он помог Сво́боде поступить в Пражскую академию изобразительных искусств. Уже в годы учебы работы молодого художника вызывали восторг у публики. С 1851 года жил в Вене. Участник первой международной выставки в Вене в 1869 году.

Наиболее удачными произведениями этого художника считаются: «Смерть короля Вацлава IV», «Белогорская битва», «Палестрина», «Коронация Вратислава, первого чешского короля», «Въезд императора Максимилиана I в Гент», «Ян Фридрих в темнице» или «Оглашение смертного приговора курфюрсту Иоганну Фридриху Саксонскому (1503—1554) в 1547 году».

«Оглашение смертного приговора курфюрсту Иоганну Фридриху Саксонскому в 1547 году» или «Ян Фридрих в темнице»


14 июня 1905 года из-за разногласий во взглядах на искусство Густав Климт покинул Венский сецессион вместе с некоторыми другими художниками (например, Карлом Моллем).

Венский сецессион был основан в 1897 г. группой 19 венских художников австрийского модерна — «сецессионстиля», которые ушли из Ассоциации. Первым президентом был Густав Климт. В венском сецессионе состояли порвавшие с господствовавшим в венском Доме художников консерватизмом и традиционными понятиями в искусстве, ориентированными на историзм австрийские художники-реформаторы. Среди них были такие известные творцы своего времени как: Г. Климт, К. Мозер, Й. М. Ольбрих, К. Молль и др. Примером для них стали Берлинский и Мюнхенский сецессионы. Первая выставка Венского сецессиона состоялась в 1898 году.

Особую известность получила 14 выставка Сецессиона 1902 г., которая была посвящена Людвигу ван Бетховену. Выставка была организована Йозефом Хофманом. В центре размещалась статуя Бетховена работы Макса Клингера, которую окружал «Бетховенский фриз» Климта.

Выставочный зал Венского сецессиона — Дом сецессиона Густав Климт. «Бетховенский фриз» (фрагмент: Враждебные силы). 1902. Дом сецессиона


14 июня 1925 года в галерее Кунстхалле (Мангейм, Германия) открылась первая выставка группы «Новая вещественность», организованная директором Кунстхалле Густавом Хартлаубом. Среди художников были Макс Бекман, Отто Дикс, Георг Гросс, Александр Канольдт, Георг Шримпф.

Термин «новая вещественность» был введен Густавом Хартлаубом в 1923 году, отметившим стремление «возвратиться к позитивной и конкретной реальности», которое объединило многих немецких живописцев вскоре после Первой мировой войны. Общим для них было чувство нестабильности, сомнение в постоянстве той реальности, которую они изображали. В болезненных и настороженных лицах, в пасмурных, невзрачных пейзажах отразилась одна из самых печальных эпох в судьбе Германии - период между поражением в Первой мировой войне 1914-1918 гг. и столь же драматической капитуляцией немецкого народа перед нацизмом в 1933 г.

Свой метод художники «Новой вещественности» называли «магическим реализмом», поскольку в их искусстве проявились особая отчужденность от изображаемой жизни, специфичность ее веристского описания, сдвигающего акцент от натурализма как такового к его предельной форме – гротеску, в рамках которого подчеркнутая реалистичность и детализированность изображения была призвана порождать эффект ирреальности и неправдоподобия изображаемой среды. Отсюда шли и поиски участников направления в области художественной техники, локализующиеся в сфере реанимации жесткости рисунка, преувеличенной пластики формы, подчеркнуто строгой перспективы и статичной композиции, что сближало движение «Новая вещественность» с итальянской метафизической живописью.

Александр Канольдт. «Натюрморт с гитарой» , 1926 Георг Гросс. «Затмение солнца»


Народилася Єлизавета Людвігівна КРЕМНИЦЬКА (БЕДЗІР) (14 червня 1926, Ужгород – 11 березня 1978,Ужгород) - український живописець, яскравий представник нонконформізму. Дружина художника Павла Бедзіра.

Народилася в звичайній угорсько-словацькій сім'ї. Батько - офіціант Людвик Кремницький, помер у 1949. Жила з мамою та молодшим братом Оттою, що згодом скульптором. У 1950 стала однією з перших випускниць Ужгородського художньо-промислового училища, заснованого в 1945 році Адальбертом Ерделі та Йосипом Бокшаєм. Живописна манера і художні пріоритети сформувалися під впливом цих майстрів - основоположників закарпатської школи живопису.

Після училища почала працювати в Художфонді, що став першим і єдиним її робочим місцем. У 1952 році вперше виставила свої роботи на обласній виставці і з тих пір її виставкова діяльність не припинялася, ставши загальноукраїнською та всесоюзною Також брала участь у зарубіжних виставках: Чехословаччина, 1972; Угорщина, 1974; Румунія, 1976. З 1958 подавала заявки на членство в НСХУ і лише в 1968 року була прийнята. Працювала в галузі станкового живопису та графіки. Картини прикметні експресивністю та ненав’язливою спонтанно-вишуканою декоративністю.

«У церкві», 1973


Народилася Зоя Наумівна ЛЕРМАН-ЛУЦКЕВИЧ (14 червня 1934, Київ - 1 січня 2014, Київ) - український живописець і графік.

Закінчила у 1959 році Київський художній інститут, де навчалася у С. Григор'єва, В. Костецького і Г. Меліхова. Від 1960 року Лерман З.Н. - член Національної спілки художників України. Учасниця міських, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок.

Зоя Лерман яскравий представник другої хвилі авангарду - андеграунду, поряд зі своїм чоловіком Юрієм Луцкевичем, Іваном Марчуком, Юлієм Шейнісом, Євгеном Волобуєвим та іншими київськими художниками.

У 2008 році була презентована книга "Світ Зої Лерман" (укладач - Селім Ялкут, художник - Павло Фішель). Твори мисткині зберігаються в колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного мистецтва України, Дирекції художніх виставок НСХУ, приватних колекціях Європи, США, Ізраїлю.

Виродова-Готьє В.Г. «Портрет Зої Лерман» «Клоун і співачка», 2001


Народився Йорг ІММЕНДОРФ (14 червня 1945, Блеккеде - 28 травня 2007, Дюссельдорф) - німецький художник і скульптор. Представник фігуративного живопису.

У 1960-х роках навчався в Академії мистецтв Дюссельдорфа у Тео Отто і Йозефа Бойса. У студентські роки Іммендорф вступає в маоістську КПН, для якої створює художній пропагандистський матеріал, вступає в «Лігу проти імперіалізму». Після проведення кількох мистецьких акцій був з Академії відрахований.

З 1968 по 1981 рік художник викладає в школі малювання. У 1972 році він бере участь у виставці сучасного мистецтва в Касселі документа 5, виставляючи на ній свої антикапіталістичні роботи. З 2-ї половини 1970-х років Іммендорф звертається до історичного живопису, зближується з рухом Нові дикі. У 1976 році він бере участь у венеціанському бієнале.

Міжнародну популярність принесли Іммендорфу його 16 великоформатних полотен «Кафе Німеччина», навіяні творчістю Ренато Гуттузо. У 1982 році майстер виставляє свою скульптуру «Бранденбурзькі ворота» на документа 7. У 1980-і роки Іммендорф стає одним з найвідоміших художників Німеччини. З 1989 року він - професор Державної вищої школи образотворчого мистецтва у Франкфурті-на-Майні, від 1996 року - професор Академії мистецтв Дюссельдорфа.

Картина з циклу «Кафе Німеччина»