14 мая -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

14 мая

Хрещений Томас ГЕЙНСБОРО (14 травня 1727, Садбері, Саффолк, Англія — 2 серпня 1788, Лондон) — англійський художник на зламі епох бароко, рококо, класицизму. Малював пейзажі, жанрові картини, портрети. Один з видатних портретистів Англії.

Був дев’ятою, останньою дитиною в родині заможного торговця. Художню освіту отримав у Лондоні, куди переїхав у віці 13 років, у гравера — француза Юбера Гравло. Близько 1745 року відкрив свою студію в столиці. З 1750-х років працював в місті Іпсвіч, де жила старша сестра Томаса і де мав замовлення. У 1759 р. Гейсборо переїздить в курортне місто Бат, де мешкали заможні люди і де він мав замовлення на портрети відпочиваючих аристократів. З 1774 р. художник знову працює в Лондоні.

В ранішніх творах Гейнсборо занадто відчувається вплив рококо. Гейнсборо закоханий в пейзажі, які він залюбки малює. Але в моді поки що історичні картини італійців, героїчні пейзажі Ніколя Пуссена, класичні пейзажі Клода Лоррена. Англійські пейзажі Гейнсборо ніхто не купує. Художник заробляє на малюванні портретів. А для себе пише пейзажі. Пейзажі Гейнсборо різні за якостями. Є як реалістичні і конкретні, так і фантастичні, вигадані.

«Портрет Герцогині Де Бофор (Леді у блакитному)», 1770. Музей Ермітаж, С.-Петербург

«Повернення селян з ринку», 1768

У своїх портретах Гейнсборо спирався на авторитет Ван Дейка, що довгий час працював у Лондоні і створив тип елегантного, аристократичного портрету, який успадкували всі англійські портретисти. Гейнсборо навіть іноді запозичав костюми у Ван Дейка (наприклад, портрет хлопчика в блакитному костюмі). Поступово популярність художника зростає, він створює власний жанр, об’єднавши на картині портрет і пейзаж. Здебільшого Гейнсборо писав представниць вищої аристократії, навіть англійську королеву. Кількість замовлень почала перевищувати можливості художника, й 1763 року він навіть захворів від перевтомлення настільки, що місцева галета повідомила про його смерть.

У грудні 1768 року Гейнсборо став одним з тридцяти шести членів-засновників Королівської Академії. У 1777 році, після повернення до Лондона, художник після великої перерви бере участь в Академічній виставці. Але вже на виставці наступного року йому не сподобалось, як були розвішані його картини, й до кінця життя Гейнсборо не бере участі у виставках Академії.

…Останніми словами художника, який помирав від раку, були: «Всі ми вирушимо на небо, і Ван Дейк з нами».

«Автопортрет» «Портрет Джонатана Баттла (хлопчик у блакитному костюмі)», 1770


14 травня 1905 року відкрилася панорама «Оборона Севастополя 1854 - 1855 рр.».

Одними з перших її відвідувачів були ветерани кримської війни, яких вразила реальність відтворених подій. Площа живописного полотна - 1610 кв. м (115 м х 14 м), предметного плану - 900 кв. м. Оглядаючи панораму, глядач перебуває ніби в центрі подій битви - на вершині Малахова кургану в Севастополі 6 червня 1855 року.

Автор панорами - професор класу батального живопису Петербурзької Академії мистецтв Франц Олексійович Рубо. Художник почав роботу в 1901 році - вивчав історичні документи, спогади, зустрічався з учасниками і очевидцями боїв. Рубо приїхав до Севастополя, щоб вивчити місцевість і зробити замальовки. Ескіз панорами художник писав у Петербурзі.

Полотно для панорами було виткане в Брюсселі. Над створенням гігантської картини Ф. О. Рубо працював у передмісті Мюнхена. Йому допомагали художники Шенхен, Мерте, Фрош і 20 студентів Баварської академії мистецтв. Для експозиції панорами в Севастополі було побудовано спеціальну круглу будівлю діаметром 38 метрів і висотою 36 метрів.

25 червня 1942 року, під час другої оборони Севастополя, будівля панорами була зруйнована під час обстрілу, почалася пожежа. Вдалося врятувати 86 окремих частин картини. При евакуації уцілілих фрагментів з обложеного міста до Новоросійська на лідері есмінців «Ташкент», вони опинилися в затоплених трюмах.

Дві третини живописного полотна були врятовані, але його стан виключав можливість реставрації. Картину довелося писати заново, грунтуючись на вцілілих залишках і фотографіях. Був створений великий колектив художників під керівництвом академіка живопису В. М. Яковлєва, а після його смерті групу очолив академік живопису П. П. Соколов-Скаля. До 100-річчя першої героїчної оборони Севастополя, 16 жовтня 1954 року, панорама знову була відкрита.

Будівля панорами на Історичному бульварі Фрагмент панорами


Народився Антоніо БЕРНІ (14 травня 1905, Росаріо, Санта-Фе, Аргентина - 13 жовтня 1981, Буенос-Айрес) - аргентинський живописець, майстер колажу.

У 1930-х рр. - один з основоположників "нового реалізму" в Аргентині. Уже на початку своєї кар'єри отримав міжнародне визнання. Спільно з Сікейросом (в 1934) і аргентинськими художниками Х. К. Кастаньїно, Л. Е. Спілімберго виконав ряд розписів у Буенос-Айресі і Нью-Йорку, головним чином на теми життя і історії аргентинського народу. В середині 20 ст. зазнав впливу модернізму. За останні 25 років свого життя Антоніо Берні створив величезний цикл картин під загальною назвою «Хуаніто і Рамона», що показує хроніку життя двох вигаданих персонажів - простих аргентинців, які стали народними героями вже за життя художника.

«Маніфестація»


Народився Річард ЕСТЕС (14 травня 1932, штат Іллінойс) — американський художник, представник нового художнього напрямку - гіперреалізму, засновиком якого він є разом з Ральфом Гоінзом, Чаком Клоузом та Двеном Генсоном.

У 1952–1956 Річард навчався у школі Чиказького інституту мистецтв. Прикладом для його творчості став спадок художників Едґара Деґа, Едварда Гоппера, який був яскраво репрезентований у колекції інституту. Після завершення навчального курсу Естес переїхав до Нью-Йорка, де працював графіком на газетні видавництва й рекламні агенції. У 1962–1966 рр. мешкав в Іспанії, де став фінансово забезпеченим чоловіком і зміг залишити щоденну працю.

На початку 1960-х рр. Естес зображував в основному середньостатистичних жителів великого міста, проте від 1967 пише будівлі й вулиці, що відображаються в магазинних вітринах. Оскільки життя великого міста динамічне, змінюється впродовж дня, тому Естес фіксував його за допомогою фотоплівки. Більш того, відтворення специфіки фотографії, детальне копіювання зафіксованого буденного життя міста стало характерною ознакою художнього методу Естеса та гіперреалізму загалом. Для Естеса було важливим, щоб основні будівлі й споруди на його картинах були впізнаваними, проте ефект передачі мінливого міського життя залишався.



Народився Джорж ГРІЄ (14 травня 1962, Росія) - один з перших художників неосюрреалістов у цифровому мистецтві. Він широко відомий численними творами, виконаними в двомірній і тривимірній комп'ютерній графіці.

Народжений в СРСР (справжнє прізвище - Юрій Грибановський), він не прийняв традиційний і політично правильний на той час стиль соціалістичного реалізму, а вибрав протилежний і маловідомий шлях сучасного сюрреалізму в живопису та графіці. Художній стиль Джорджа Гріє утворився під впливом таких відомих сюрреалістів як Рене Магрітт і Сальвадор Далі, фантастиків-реалістів Здіслава Бексінські і Вейцеха Сюдмака і сюрреал-фотографа Джеррі Весманна. Його нео-сюрреалістичні роботи - це поєднання класичного сюрреалістичного символізму і сучасного стилю фентезі.

Учасник виставок в ЕХО - експериментальному художньому об'єднанні, і ВЕЖА, які діяли в Омську в роки перебудови - з 1985 по 1989. У 1990-х рр. Джордж жив і працював у Санкт-Петербурзі, де він був активним членом групи Пушкінська, 10 (арт-центр) і зустрів багато відомих пізніше художників і музикантів, таких як Сергій Курьохін, Юрій Шевчук і Борис Гребенщиков. Наприкінці 1990-х Джордж емігрує в Торонто, Канада. Він стає професійним мультимедійним графіком-дизайнером і починає працювати провідним фахівцем з інтерактивної реклами в корпорації IBM. Твори Джорджа Гріє поміщені в підручники з мистецтва для старших класів канадської і французької школи.