14 марта -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

14 марта

Похоронен Якоб Исаакс ван РЁЙСДАЛ (1628/1629, Харлем —14 марта 1682, там же) — наиболее значительный нидерландский художник-пейзажист.

Предполагается, что первые уроки живописи Якоб ван Рёйсдал получил от своего дяди, художника Саломона ван Рёйсдала. Известно, что Рёйсдал освоил также профессию хирурга и практиковал в Амстердаме. Якоб Рёйсдал вступил в харлемскую гильдию художников в 1648 г., с 1659 г. стал гражданином Амстердама. Талант художника не был в должной мере оценён при его жизни. Умер Рёйсдал в марте 1682 г. По всей видимости, смерть настигла его в Амстердаме, но затем его прах перевезли в Харлем.

Творческое наследие Рёйсдала составляют около 450 картин. Рёйсдал считается ведущим мастером пейзажной живописи Нидерландов. Ему удалось превратить ландшафтную живопись в зеркало человеческих эмоций. Манера письма маленькими мазками характеризует разнообразие форм увиденного в пейзажном мотиве и вместе с тем эмоциональное их переживание, образное восприятие. Рёйсдал любил писать лесные чащи, болота, водопады — места, где человек только прохожий, — маленькие нидерландские города или деревни, теряющиеся в пространственной дали равнин под огромным, торжествующе властным небом. Вольфганг Гёте назвал его «подобно поэту, мыслящим художником».

«Мельница около Дюрстеде», 1670. Рейксмузей. Амстердам


Народився Йозеф ЗІМЛЕР (14 березня 1823, Варшава - 1 березня 1868, там само) - польський живописець.

Учень Мюнхенської академії мистецтв. Був популярний як хороший портретист, яки використовував приємну кольорову гаму; писав також історичні картини, не позбавлені достоїнств, але дещо театральні за композицією та експресією, які, наприклад, «Смерть княгині Радзивілл», «Клятва королеви Ядвіги» та ін. Під кінець свого життя (з 1867) мав звання почесного вільного общника Санкт-Петербурзької академії мистецтв.

«Смерть княгині Радзивілл», 1860


Народився Жюль Жозеф ЛЕФЕВР (Лефебвр) (14 березня 1836, Турне - 24 лютого 1911, Париж) - французький салонний художник XIX століття, що спеціалізувався на зображенні прекрасних дівчат.

Отримав початкову художню освіту в Ам'єні, був потім учнем французького пейзажиста Леона Коньє в Парижі і вперше виступив перед публікою на паризькій Всесвітній виставці 1855 року зі чоловічим портретом.

У 1861 році за картину «Смерть Пріама» отримав головну Римську премію, після чого кілька років працював в Римі. Повернувшись в Париж, незабаром зайняв чільне місце серед французьких художників як приємний колорист і витончений, хоча й трохи манірний рисувальник, особливо вправний у зображенні жіночої краси і в портретах.

«Марія Магдалина в гроті»


Родился Лоренцо КАЗАНОВА РУИС (14 марта 1844, Алькой, Аликанте - 23 марта 1900, Аликанте) – один из крупнейших испанских художников второй половины девятнадцатого века.

Лоренцо был сыном мясника, но с детства увлекся рисованием. Он учился у Даниэля Кортины в Валенсии и у Федерико Мадрасо в Мадриде. Получив грант от Совета провинции Аликанте, Казанова отправился в Рим, где прожил четыре года в качестве стажера и затем остался еще на четыре года. После возвращения на родину, художник был награжден орденом Изабеллы Католической и поступил в Королевскую Академии искусств Сан-Фернандо.

В 1873 году Казанова переехал в Италию. В Академии Чигги он встречается Фортуни, которого знает по Мадриду. Испанские художники в то время составляли большую общину в Риме. В Риме созданы самые известные картины Казановы: «Водовоз», «Гитарист», «Винодел», «Монах-францисканец», «Сцена в гостинице», иллюстрации к «Дон Кихоту» Сервантеса и др. В 1879 году Лоренцо пришлось вернуться в Алькой, поскольку умер его отец. Казанова открыл в Аликанте художественную академию и Центр искусств.

«Автопортрет». Музей Прадо, Мадрид «Монах и бакалейщик»


Народився Фердинанд ГОДЛЕР (14 березня 1853, Берн — 19 травня 1918, Женева) — швейцарський художник. Один з провідних представників «модерну».

Народився в небагатій родині тесляра. У віці 8 років втратив батька і двох молодших братів, які померли від туберкульозу. Мати вийшла заміж за художника-декоратора, але 1867 року теж померла від туберкульозу. До 10 років вітчим вчив Годлера декоративному живопису, потім він був відправлений до Туна, де навчався у місцевого художника Фердинанда Зоммера. Ранні роботи Годлера представлені пейзажами, які він продавав туристам. У 1871 році пішки дістався до Женеви, де став учнем Бартелемі Менна.

Писав у ті роки пейзажі, портрети в дусі реалізму. У роботах 1890-х років простежується вплив кількох жанрів, в тому числі символізму та «модерну». Годлер розробив стиль, який назвав «паралелізм», що характеризується симетричним розташуванням фігур у танцювальних чи ритуальних позах. 1916 став професором Школи красних мистецтв в Женеві.

«Лісоруб», 1910. Художній музей, Берн

Годлер також відомий своїми картинами, що зображали людей під час праці. Одна з картин — «Лісоруб» — була зображена на купюрах номіналом 50 швейцарських франків, надрукованих у 1911 році.

«Автопортрет», 1912 «Обрана», 1893-1994. Художній музей, Берн


Народився ГОРСТКІН-ВИВЮРСЬКИЙ (14 березня 1861, Варшава - 30 травня 1926, Берлін) - польський художник.

Був сином російського офіцера і польки, але завжди вважав себе поляком. Вивчав хімію в Ризькому політехнічному інституті, потім в Цюріху. У Швейцарії почав займатися аматорським живописом. У 1883-1887 роках навчався живопису в Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені у професорів Рауппа та Гисіса і в приватних майстернях Юзефа Брандта і Альфреда Веруш-Ковальського. Багато подорожував по Європі. До 1896 року проживав в Мюнхені, потім у Берліні, від 1904 року оселився в Познані.

«Козацький табір», близько 1890

Спочатку займався жанровим живописом, головним чином, східної тематикою. Близько 1890 року розпочав займатися пейзажем. Міхал Вивюрський був також успішним автором морських пейзажів.

Портрет пензля Я.Мальчевського. «Захід сонця над морем», 1901


Народився Олекса (Олексій Харлампійович) НОВАКІВСЬКИЙ (14 березня 1872, Слободо-Ободівка, Ольгопільський повіт, Подільська губ. - 29 серпня 1935 Львів) - український живописець і педагог, один з лідерів мистецького процесу в Галичині.

Народився художник на Вінничині в родині лісника. У 1888-1892 Новаківський навчався в Одеському художньому училищі у художника-декоратора Пилипа Клименка, продовжив освіту в Краківській Академії красних мистецтв (1892-1900) у Владислава Лущкевича, Леона Вичульского, Яна Станіславського. Молодий художник під час навчання познайомився з новітніми художніми течіями в Європі, його живописна манера сформувалася на принципах імпресіонізму. Академію Олекса закінчив із золотою медаллю.

«Коляда», 1907-1910

Довгий час працював у с. Могила біля Кракова. Популярність художник отримав після своєї персональної виставки в Кракові в 1911 році, де представив понад 100 картин. На запрошення митрополита Андрея Шептицького, який оцінив його самобутній талант, Новаківський у 1913 році переїхав до Львова. Владика і далі підтримував художника, допоміг йому відкрити у Львові Художню школу, першу в Галичині з чіткою українською орієнтацією. За підтримки Шептицького школа проіснувала до смерті художника в 1935 році. Учнями Новаківського в різний час були такі художники, як Роман Сельський, Святослав Гординський, Софія Зарицька, Мирон Левицький, Василь Дядинюк і багато інших.

«Мойсей (Портрет митрополита Шептицького)», 1915-1919

Галицька публіка тепло прийняла відомого майстра. Його перша львівська персональна виставка в 1921 році отримала хороші відгуки критиків. Новаківський працював в різних жанрах - пейзаж, портрет, натюрморт, сюжетні картини, виконав ескізи декоративних панно для Музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові. Його «агресивна колористика» і бурхливий «колірний темперамент», постійний пошук нових форм і висока внутрішня напруга картин зближують творчість Новаківського з європейським експресіонізмом того часу.

«Леда»

У березні 1972 року, в зв'язку зі святкуванням під патронатом ЮНЕСКО 100-річчя від дня народження художника, на "Віллі Стики" у Львові, де він жив і працював протягом більше 20 років, було відкрито художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського.

«Автопортрет». 1911 «Гора Грегіт». 1931


Родился Шмуэль ЛЕВИ (14 марта 1884, София, Болгария — 1966, Израиль) — болгарский и израильский художник, график.

Родился в семье ортодоксального иудея в Софии. По окончании гимназии поступил в Национальную Академию искусств Софии. С учреждением Академии Бецалель в 1906, Леви по приглашению Бориса Шаца переехал в Палестину (Израиль). Он считается одним десяти студентов первого набора Академии Бецалель.

В 1912 его выставка успешно прошла в России; помимо хорошей прессы, экспозиция принесла и финансовый успех. На вырученные средства молодому художнику удалось совершить поездку во Францию. В 1913 году в Париже он совершенствуется в Академии Жюлиана. В Париже он участвует в выставке Ассоциации французских ориенталистов. В Европе на Леви оказали определённое влияние и фовисты, и экспрессионисты.

По возвращении в землю Израиля, в годы Первой мировой войны, Леви активно выступает на местной художественной сцене. В 1920 Леви стал сооснователем Ассоциации еврейских художников и председателем первого её комитета. В живописи неуклонно следовал ориенталистским темам, выбирал для своих картин сюжеты, связанные с еврейской культурой.

«Шабат»


Родился Владимир Андреевич ФАВОРСКИЙ (14 марта 1886 года, Москва – 29 декабря 1964, Москва) – русский художник, мастер ксилографии и книжной графики, педагог и теоретик изобразительного искусства. Действительный член Академии художеств СССР (1962), народный художник СССР (1963), лауреат Ленинской премии (1962).

Мать, Ольга Шервуд, и дед Владимира были художниками. В Москве Фаворский учился у И. Дудина в частной художественной школе К. Юона, по вечерам посещал занятия по скульптуре в Строгановском училище. В 1905 году поехал в Мюнхен, где занимался в частной художественной академии профессора Шимона Холлоши, слушал лекции по искусству К. Фолля в Мюнхенском университете. Путешествовал по Италии, Австрии, Швейцарии. В 1907–1913 учился в Московском университете на искусствоведческом отделении историко-филологического факультета. Был членом объединения «Четыре искусства». С 1909 года начал целенаправленно заниматься гравюрой на дереве. Всего В. А. Фаворский нарезал более 500 больших гравюр. Был также тонким мастером портрета (гравюры «Ф. М. Достоевский», 1929; «Пушкин-лицеист», 1935).

Фаворский участвовал в Первой мировой войне, был представлен к Георгиевскому кресту 4-й степени, произведен в прапорщики. По мобилизации воевал в составе Красной Армии на Царицинском фронте.

В 1920-х годах заведовал кафедрой ксилографии графического факультета Московских Высших художественно-технических мастерских (ВХУТЕМАС), в 1923–1926 годах был ректором ВХУТЕМАСа. В 1930-е был профессором Архитектурного института и Института изобразительного искусства в Москве. В 1941–1948 — профессор кафедры керамики Московского института прикладного и декоративного искусства.

Участвовал в многочисленных выставках, в том числе в XIV Международной художественной выставке в Венеции (1924), Международной выставке декоративных искусств в Париже (1925, удостоен Гран-при за гравюры). Первая персональная выставка прошла в Казани (1926, представлено 120 гравюр).

Другие награды: Гран-при на Всемирной выставке в Париже (1937) за работы по оформлению советского павильона. Золотая медаль Международной книжной выставки в Лейпциге (1959), Золотая медаль Международной художественной выставки Сан-Паулу (1961, Бразилия).

Автор искусствоведческих работ: «Теория композиции», «Теория графики» и «Теория книги». О своем подходе к оформлению книг Фаворский говорил «Я не иллюстрирую произведения, а создаю книгу».

Работал также в монументальном искусстве: росписи сграффито в Центральном музее охраны материнства и младенчества в Москве (1932–1933), мозаичное панно «1905 год» (Золотая медаль Всемирной выставки в Брюсселе в 1958 году) и др.

Иллюстрация к "Маленьким трагедиям" А. С. Пушкина. "Скупой рыцарь". 1961


Родился Адольф ГОТЛИБ (14 марта 1903, Нью-Йорк — 4 марта 1974, там же) — американский художник и скульптор-абстракционист, работавший в стиле абстрактного экспрессионизма.

Адольф Готлиб начал изучать живопись в 1920-е годы, сперва в нью-йоркской Студенческой лиге искусств и в Школе дизайна Парсона, а затем в парижской академии «Гран Шомьер». Тогда же совершил путешествие по Франции и Германии, во время которого познакомился с современным европейским искусством. В результате общения с европейскими сюрреалистами пришёл к выводу, что искусство может быть выражением бессознательного, что усиливало его интерес к мотивам, порождённым психологическими архетипами. На этой основе с 1941 года начал создавать первую из своих двух крупнейших художественных циклов под названием «Пиктографы». Эти работы сделаны под «архаический», или «примитивный» художественный язык, характерный для художественных символов американских индейцев.

«Мужчина, смотрящий на женщину»

Вторая значительная серия работ А. Готлиба — «Взрывы», начатая им на рубеже 1956/1957 годов — сопровождалась значительным упрощением мотивов: на крупноформатных холстах расположены две вертикально уложенные формы, верхняя — круглая и чётко очерченная, нижняя — скорее, хаотично-размытая. На мотивы «Взрывов» Готлиб создал также серию скульптур, что является редкостью для мастеров, работавших в стиле абстрактного экспрессионизма.

Взрыв 1


Народився Олексій Прокопович ОЛІЙНИК (14 березня 1914 року, с.Іванівці, нині Петриківського району Дніпропетровської обл. - 11 листопада 1977, Київ) - скульптор, педагог. Народний художник УРСР (1963). Лауреат Державної премії СРСР (1951).

Навчався в Дніпропетровському художньому училищі. У 1947 році закінчив Київський художній інститут (педагоги М.І.Гельман і М.Г.Лисенко), в тому ж році почав в ньому викладати, з 1960 року - професор КХІ.

Автор станкових скульптур і пам'ятників - Т.Г. Шевченку (Канада, Донецьк), В.І. Леніну (Дніпро, Харків), Богдану Хмельницькому (Хмельницький), С.П. Королеву в Житомирі, Меморіального комплексу жертвам фашизму в селі Кортеліси (Волинської обл.) та ін.

Пам'ятник Богдану Хмельницькому (м. Хмельницький), 1955


Народився Леонід Іванович АНДРІЄВСЬКИЙ (14 березня 1942, м. Лубни Полтавської обл.) - живописець, графік, мистецтвознавець. Народний художник України (1998), лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка (1995).

Мистецьку освіту здобув у народних студіях в Лубнах і Хабаровському краї. У 1976 закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Працював головним художником Київського рекламного комбінату, а також у видавництвах. З 1994 - заслужений художник України. З 1998 - директор видавництва «Криниця». З 2000 - професор Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Заступник голови Українського фонду культури.

У живопису віддає перевагу пейзажу, в книжковій графіці - комплексному оформленню книг. Оформив альбоми "Крізь віки. Київ в образотворчому мистецтві ХІІ-ХХ ст." (1982), "Українське народне малярство ХІІІ-ХХ ст. Світ очима народних митців "(1991), "Музей західноєвропейського та східного мистецтва в Києві "(1983), "Український портретний живопис першої половини ХІХ століття" (1984), "Одеський музей західноєвропейського та східного мистецтва "(1984), "Мистецтво, народжене Жовтнем "(1987) і багато інших - загалом понад 100 книг.



Народився Олександр ВАЙСМАН (14 березня 1967, Чернівці, УРСР) - ізраїльський художник, ілюстратор, графік.

Народився в сім'ї архітектора Іллі Вайсмана (родом з міста Галац). Малювати почав з ранніх років. У 1986 році закінчив Чернівецьке музичне училище по класу скрипки. У 1988 році, після служби в армії, поступив у Московський державний університет тонких хімічних технологій ім. М. В. Ломоносова, але не закінчив його, виїхавши 1991 року разом з сім'єю в Ізраїль.

У творчості художника провідне місце посідає єврейська тематика - тема єврейського містечка. Автор ілюстрацій до книг, виданих в Ізраїлі, Росії, Франції, США. Учасник ізраїльського фестивалю «Майн штетеле» («Моє містечко»), присвяченого пам'яті Марка Шагала. Неодноразово виставляв свої роботи на художніх виставках в Ізраїлі і США. У 1993 році в Чернівецькому художньому музеї відбулася персональна виставка робіт О. Вайсмана. Сім картин художника знаходяться в постійній експозиції музею.

«Адам і Єва», 1998