13 ноября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

13 ноября

Народився Бартоломей БРЕЕНБЕРГ (до 13 листопада 1598, Девентер - після 5 жовтня 1657, Амстердам) - голландський художник і графік епохи бароко.

У 1620 році Б.Бреенберг їде в Рим, де стає учнем художника Пауля Бриля. Творчість молодого голландця знаходилася також під сильним впливом таких майстрів, як Корнеліс ван Поленбург і Адам Ельсгаймер. Разом з кожним з цих художників Б.Бреенберг писав спільні картини, проте до наших днів дійшли лише деякі з них. У 1627/1628 роках він повертається до Нідерландів, і від 1633 року живе в Амстердамі.

Бартоломей Бреенберг писав переважно картини міфологічного і релігійного змісту; під час перебування в Італії створив серію італійських пейзажів.

Портрет Б.Бреенберга роботи Я.Баккера «У володіннях Каллісто»


Народився Віктор Іванович ЗАРУБІН (13 листопада 1866, Харків — 5 листопада 1928, Ленінград) — український і російський художник, графік, сценограф.

Народився в Харкові в сім'ї професора. Вихованець харківської Першої гімназії. У 1893 році закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету. У 1893 році відправився в Париж для навчання живопису. У Парижі протягом трьох років він займався в Академії Жюліана під керівництвом професорів Жуля Лефевра і Робера-Флері.

Восени 1896 року Зарубін переїхав до Петербурга і був прийнятий до Санкт-Петербурзької Академії мистецтв, де навчався у А. І. Куїнджі. На конкурсі 1898 року удостоєний звання художника першого ступеня за картини «Дім Божий» і «Вечірній аккорд». Від 1897 року брав участь у виставках Академії мистецтв.

«Село біля річки»

У 1909 році був удостоєний звання академіка. У роки радянської влади займався оформленням революційних свят, організацією виставок ленінградських художників; ілюстрував дитячі книги. Член Товариства передвижників, Товариства російських акварелістів, Громади художників (1921), АХРР (1925, 1926), Товариства художників ім. А. І. Куїнджі (1926—1928).

«Каплиця Святогорського монастиря»


Народилася Олена Костянтинівна ЛУКШ-МАКОВСЬКА (13 листопада 1878, Санкт-Петербург - 15 серпня 1967, Гамбург) - російська і німецька художниця і скульптор.

Олена народилася в заможній родині придворного художника Костянтина Єгоровича Маковського. Навчалася образотворчому мистецтву в художній школі при Імператорському товаристві заохочення мистецтв і в Художній академії. У 1897 році здійснила важливу для її майбутньої творчості поїздку по Волзі від Рибінська до Самари, під час якої нею були створені численні ескізи. Згодом Маковська вчилася у Антона Ажбе в Мюнхені, в майстерні якого познайомилася з багатьма російськими художниками.

«Волзький човняр»

У 1900 році Маковська вийшла заміж за віденського скульптора Ріхарда Лукша. Олена продовжила займатися творчістю і брала участь у кількох виставках Віденського сецесіону, ставши першою жінкою в його складі. Найбільш помітною роботою того часу є іконографічне полотно Adolescentia («Отроцтво»). У 1926 році скульптура роботи Лукш-Маковської «Доля жінки» була встановлена в гамбурзькому міському парку. У 1933 році Олена Лукш-Маковська спробувала налагодити відносини з новою владою, вступивши в націонал-соціалістичний Союз німецьких художників і графіків при Імперській палаті образотворчих мистецтв, але це не принесло їй очікуваних державних замовлень. У повоєнні роки Лукш-Маковська займалася дослідженнями гамбурзької культури.

«Автопортрет з сином Андреасом», 1908 «Отроцтво», 1903, галерея «Бельведер», Відень


София ЛАСКАРИДУ (1882, Афины — 13 ноября 1965, Афины) — греческая художница и феминистка XX века. Первая женщина, поступившая в Афинскую школу изящных искусств.

София родилась в богатой, просвещенной и известной в греческой столице семье. В доме часто гостило афинское высокое общество. В числе гостей были Георг I (король Греции) и члены королевской семьи. София проявила свой талант ещё в детстве, писала картины непрерывно и в 14 лет организовала свою первую выставку в здании «Общества любителей искусств». В 1900 году София совершила шестимесячную учебную поездку за границу. Посещала галереи, уроки живописи в Академии Жюлиана, в ателье Жана-Жозефа Бенжамена и Жан-Поля Лорана. В 1903 году ей было разрешено поступить в Афинскую школу изящных искусств, что вызвало негативную реакцию консервативных кругов общества и её сокурсников. София завершила обучение «Школе» в 1907 году. Получив стипендию Фонда Бозиоса в 1908 году уехала продолжить учёбу в Германии, затем снова в Париже.

Много легенд в Греции породила любовная связь Софии Ласкариду с молодым литератором и журналистом Периклисом Яннопулосом. Когда они расстались, меланхолия одолела Яннопулоса и он осуществил «идеальное самоубийство»: верхом на белом коне вошёл в море и, удалившись на достаточное расстояние, выстрелил себе в голову.

София вернулась в Грецию и возглавила «Училище дошкольных преподавателей», которое в своё время было основано её матерью. Здесь София преподавала рисунок и живопись на протяжение 31 года. Одновременно она давала частные уроки живописи. В 1951 году она издала книгу «Серия школьного рисования и живописи», в которой представила систему своего преподавания. София продолжала писать картины и принимать участие в выставках (1917, 1919, 1924, 1927). Тематика работ художницы включала жанровые сцены, портреты, натюрморты и пейзажи, исполненные в манере импрессионизма. В 2002 году в отреставрированном доме Ласкаридисов была открыта Муниципальная галерея Калитеи — София Ласкариду.

«Монастырь Фанероменис», прибл. 1930


Родился Вацлав РАБАС (13 ноября 1885, Крушовице — 26 октября 1954, Прага) — чешский живописец-пейзажист, один из первых народных художников Чехословакии.

Родился в семье мельника. Учился в пражской Академии изобразительного искусства (не закончил). Образование живописца он завершил у Макса Швабинского, под руководством которого работал до 1911 года. Затем В.Рабас совершает поездки в северную Италию и в Париж. Участвовал в Первой мировой войне, был тяжело ранен. 1920-е годы были успешны для В.Рабаса: прошла его первая персональная выставка (1921), полотна художника выставляются в Вене, Венеции, Париже, Варшаве, Питтсбурге, презентуя там новое чехословацкое искусство. После окончания Второй мировой войны, 9 ноября 1945 года, В.Рабасу одному из первых было присвоено почётное звание Народного художника Чехословакии. В художественных работах В.Рабаса чувствуются различные влияния, которые он успешно адаптировал и перерабатывал в свой собственный, оригинальных стиль. Много взял из аллегорической живописи XIX столетия, а также из импрессионизма, особенно Поля Сезанна. Написал также несколько книг по теории живописи, занимался иллюстрированием.



Родился Реувен РУБИН (при рождении Ру́бин Зелико́вич; 13 ноября 1893, Галац, Румыния — 13 октября 1974, Тель-Авив) — израильский художник-модернист, один из основоположников израильской живописи.

Начал рисовать ещё в школе. В 1912 году отправился в Палестину, входившей ещё в состав Османской империи, и затем принял решение эмигрировать туда (как писал сам Рубин, когда он сошёл с корабля в Яффе, он понял, что это его земля, где он будет жить). В 1912 году учился в Бецалельской школе в Иерусалиме, ведущем художественном заведении Палестины, где были собраны на тот момент ведущие художники. Однако сам Рубин решил, что ему требуется более основательное художественное образование, и поехал в Париж.

В Париже в 1913—1914 годах учился в Школе Изящных Искусств и в Академии Коларосси. В 1914 году началась Первая мировая война, и возвращение в Палестину стало невозможным. Посетив в 1915 году Италию, художник отправился в Румынию, где работал с 1916 по 1920 год (с 1918 года — в Черновцах). Затем Рубин совершил путешествие в США, где прошла его первая крупная персональная выставка. С 1922 года поселился в Тель-Авиве, хотя до конца жизни много путешествовал.

В 1920-е годы Рубин разработал собственный стиль, близкий модернизму, но основанный на палестинской тематике. В 1924 году прошли его первые персональные выставки, в Иерусалиме и в Герцлии, в 1926 году — персональная выставка в галерее Бернхейма в Париже. В дальнейшем его персональные выставки проходили практически ежегодно. В 1940-е и 1950-е годы его художественный стиль полностью меняется. Рубин отходит от полностью фигуративной живописи и начинает писать в стиле, близком символизму. В 1973 году Реувен Рубин был удостоен Государственной премии Израиля за достижения в области искусства. В доме Рубина в Тель-Авиве (улица Бялика, 14) открыт музей художника.

Автопортрет, 1914


Родился Аурель БЕРНАТ (13 ноября 1895, Марцали — 1982) — венгерский живописец и график.

Учился в 1915‒16 в художественной колонии в Надьбанье (ныне Бая-Маре, Румыния). Прошёл через увлечение кубизмом и экспрессионизмом. С 1945 профессор будапештской Академии художеств. Автор красочных, тонких по живописи росписей, тематических картин, пейзажей, натюрмортов («Ривьера», 1926‒27, эскиз фрески «Народный спорт», темпера, 1951‒52, ‒ в Венгерской национальной галерее, Будапешт). Лауреат премий им. М. Мункачи и им. Л. Кошута.



Народився Володимир Павлович СЛЄПЧЕНКО (13 листопада 1947, м.Алексєєвка Бєлгородської обл.) - живописець, графік. Народний художник України (2009).

У 1968 році закінчив живописне відділення Іванівського художнього училища. У 1981 році - факультет графіки Українського поліграфічного інституту ім.І.Федорова у Львові. З 1970 року провів більше 60 персональних виставок по всьому світу. Майстер психологічного портрета і портрета-картини. Працює в стилі романтичного символізму, винайшов свою власну техніку художньої творчості. Професор, академік АН України. Заслужений діяч мистецтв України (1998).

В. Слепченко - дипломант фестивалів і конкурсів, лауреат обласної та республіканської премій. Живописні та графічні твори Володимира Слепченка знаходяться в музеях Львова, Києва, Братислави, Тель-Авіва, Бернау (Німеччина), Росії, а також в генеральному консульстві України в Торонто, в державних, адміністративних установах і приватних колекціях у багатьох країнах світу.

Автопортрет, 2005 «Золоте століття»


Народилася Розмарі ТРОКЕЛЬ (13 листопада 1952, Шверт, Арнсберг, Німеччина) - німецька художниця, важлива фігура міжнародного сучасного мистецтва. Живе і працює в Кельні, викладає в Дюссельдорфській академії мистецтв.

Навчалася (від 1974 до 1978) в Академії витончених мистецтв Кельна, перебувала під сильним впливом Йозефа Бойса. Художниця часто вдається до змішування високого і низького, до переміщення акцентів і повалення цінностей. Виготовляючи з вовняної пряжі за допомогою в'язальної машини "картини-коментарі", Розмарі Трокель виводить пародії на штампи свідомості сучасників (про гендерні впливи або про роль домогосподарки) на рівень критики великих стилістичних утворень: поп-арту, нео-гео.

Розмарі Трокель виявилася на початок 2010-х років найбільш комерційно успішною серед десяти сучасних художниць, чиї твори користуються максимальним попитом. Наприклад, її в'язана робота 1987 року "Made in Western Germany" була продана в 2012 за $ 1 000 000. А 14 травня 2014 на аукціоні Sotheby's, інша в'язана робота «Untitled», створена в 1985-1988 роках, пішла майже за 5 млн.дол.

“Made in Western Germany”


На торгах післявоєнного і сучасного мистецтва Sotheby's 13 листопада 2013 року (на наступний день після аналогічних торгів Christie's, де триптих Френсіса Бекона був проданий за рекордні 142,4 мільйона) шовкографія Енді Воргола «Срібна автокатастрофа (Подвійна аварія)» встановила новий рекорд ціни на твори художника - 105,4 мільйона доларів.

«Срібна автокатастрофа (Подвійна аварія)» входить в групу з чотирьох двочастних робіт Воргола 1963 року з зображенням автокатастроф. Три інші роботи серії зберігаються в музеях США, Швейцарії та Австрії, і тільки «Срібна автокатастрофа» залишається в приватних руках: вона побувала в колекціях Гюнтера Закса, Чарльза Саатчі і Томаса Аммана. На торги Sotheby's роботу виставив приватний європейський колекціонер, який володів нею більше 20 років.

Художник використав знімки дорожніх аварій з газет, які багаторазово друкував на полотні методом шовкографії, використовуючи сріблясту фарбу. Робота досягає розміру 2,4 х 4 метри; на одній половині - 15 фотографій автомобіля, що врізався в дерево; друга частина - монохромна срібляста поверхня, яка протягом останніх 13 років не виставлялася.

Енді Воргол. «Срібна автокатастрофа (Подвійна аварія)» 1963