13 сентября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

13 сентября

Андреа МАНТЕНЬЯ (близько 1431, Ізола-ді-Картуро, область Венето — 13 вересня 1506, Мантуя) — італійський художник і гравер епохи раннього Відродження, представник падуанської школи живопису. На відміну від більшості інших класиків італійського Ренесансу, писав у жорсткій і різкій манері.

Точних відомостей про день і рік народження великого художника не збережено.У 1441 році хлопця всиновив художник Скварчоне, який і був його першим вчителем. У віднайдених документах за 1445 рік позначений вступ молодого Мантеньї в цех живописців міста Падуя, що давало право на фахове заняття живописом. Дослідники вважають, що на художню манеру молодого Мантеньї мав великий вплив художній стиль Донателло. У 1453 році Мантенья бере шлюб з дочкою художника з Венеції Якопо Белліні. Ніколозе була рідною сестрою художників Джентіле і Джованні Белліні. У 1460 році Мантенью обирає придворним художником герцог Гонзага. У 1466-1467 Мантенья відвідав Тоскану, а в 1488-1490 Рим, де на прохання папи Інокентія VIII прикрасив фресками його капелу.

«Христос в Гетсиманському саду», 1455. Національна галерея, Лондон

Його мистецтво відрізняється строгою архітектонікою композиції, карбованістю форм, сильними ракурсами. Мантеньї властива майстерність перспективи, драматичний стиль. У своєму живописі він дотримувався традиції венеціанця Мазаччо, але віддавав перевагу більш стійкій темпері, як це було прийнято у майстрів Венеції.

Ймовірний автопортрет «Мертвий Христос», бл.1500 р., Брера, Мілан


Томмазо САЛІНІ (1575, Рим — 13 вересня, 1625, Рим) — італійський художник доби бароко, майстер натюрмортів. Брав замовлення на біблійні композиції, створив декілька картин побутового жанру. Римська художня школа.

Належав до призабутих майстрів. Походив з родини римського скульптора. Підтримував дружні стосунки з художником і історіографом Джованні Бальйоне (1566–1643). Як і Бальоне належав до табору ворогів Караваджо. Від 1605 року — член Гільдії святого Луки в Римі. Мав нещастя посваритися із Антіведуто Граматіка, котрий зробив усе можливе, аби позбавити художника членства в гільдії. Кількість членів гільдії була обмежена. Вивільнене після Томмазо Саліні місце віддали художникові-французу Симону Вує. Томмазо Саліні вдалося відновити своє членство в римській гільдії лише 1618 року. Був кавалером ордену «Золотої шпори».

«Карикатура на людство», бл. 1620 р.


Народився Ян БРЕЙГЕЛЬ Молодший (13 вересня 1601, Брюссель - 1 вересня 1678, Антверпен) - нідерландський (фламандський) художник, представник династії художників Брейгелів, онук Пітера Брейгеля Мужицького.

Будучи первістком, Ян продовжив батьківську династію і, як і Ян Брейгель Старший, став художником. У віці десяти років він вступив в учні до батька. Протягом свого творчого шляху Ян створював полотна в схожому стилі. Разом зі своїм братом Амброзієм писав пейзажі, натюрморти, алегоричні композиції та інші роботи, повні дрібних деталей. Ян копіював роботи свого батька і продавав їх під його іменем. Твори Яна Молодшого відрізняють від робіт Яна Старшого за трохи гіршою якістю і освітленістю. Він досяг значного положення і став деканом Гільдії Св. Луки (1630). Кращі роботи Яна Брейгеля Молодшого - великі пейзажі.

«Бог створив Сонце, Місяць і зірки»


Народився Жан ГРАНВІЛЬ (справжнє прізвище Жерар, 13 вересня 1803, Нансі, - 17 марта 1847, Ванв, О-де-Сен) - французький художник-ілюстратор, один з найзнаменитіших карикатуристів.

Походив з родини художників і акторів: Гранвіль - сценічне ім'я його предків. Його батько, художник-мініатюрист, був першим його вчителем. Приїхавши в Париж на 20-му році життя, без будь-яких засобів на існування, Гранвіль став працювати для сатиричних журналів. Сталу популярність він набув з 1828, коли з'явилися його «Метаморфози» - типи відомих в Парижі діячів, зображених у вигляді різних тварин; художник зумів завдяки своїй тонкій спостережливості схопити найдивніші і вражаючі риси подібності між цими діячами і представниками тваринного світу. Після революції 1830 року при порівняно великій свободі преси Гранвіль майже виключно присвятив себе політичній карикатурі. Після смерті дружини і дітей Гранвіль збожеволів і помер у лікарні.

Із серії «Інший світ», 1844

Гранвіль ілюстрував велику кількість літературних творів; між ними особливою популярністю користуються «Байки Лафонтена», «Робінзон Крузо», «Лабрюйер», «Дон-Кіхот», «Подорожі Гуллівера», «Байки Флоріана», «Пісні Беранже», «Жером Патюро» Луї Ребо, «Одушевлені квіти» і деякі інші.

Важливою властивістю його таланту була блискуча, незвичайно багата фантазія, яка зміцнювалася і підтримувалася тонкою спостережливістю і їдким гумором. Гранвіль у своїх малюнках відтворив історію всіх смішних сторін і дивацтв свого часу. Але пристрасть надавати фізіономію і пороки людини спочатку тваринам і рослинам, а згодом і всякого роду неживим предметам під кінець життя Гранвіля зробилася настільки великою, що деякі його малюнки сьогодні незрозумілі.

Автопортрет


Народився Фелікс Жозеф БАРРІА (13 вересня 1822, Париж — 24 січня 1907, там само) — французький художник. Брат скульптора Луї-Ернеста Барріа.

Барріа вчився спочатку у Леона Коньє, потім, отримавши1844 року Римську премію за полотно «Цинціннат приймає римське посольство», протягом чотирьох років удосконалював свою майстерність в Римі. Потім послідували: «Полонений галл і його дочка в Римі», «Римські патриції, гнані Тиберієм», «Сократ, який прощається з друзями» (на виставці у Відні в 1873 році) і багато інших. Серед декоративних робіт Барріа - фриз довжиною в 162 фута в галереї герцога Вестмінстерського в Лондоні, який зображає «Науки і Мистецтво», три великих панно в Гранд Опера в Парижі (гармонія, драматична і еротична музика) і настінний живопис у церкві Сент-Есташ.

«Висадка французької армії в Оулд-Порт під командуванням маршалів Канробера і Сент-Арно, в присутності Наполеона в 1854 році». Палац у Версалі, Франція


Народився Юлій (Дьюла) Георгійович ВІРАГ (13 вересня 1880, Хуст, Закарпатська область - 22 березня 1949, Мукачево) - український художник, представник реалістичної школи, один із засновників закарпатської школи живопису.

Навчався у Мюнхенській АМ (1898 - 1899) у Ш. Голлоші і Л. Лефтце, згодом - у будапештській Школі зразкового рисунка у професора Балло і в академії Р. Жюльєна в Парижі. У 1901 виїхав до Нью-Йорка, де створив величезну композицію «Коронація Діви Марії», за яку одержав першу премію. Повернувшись в Україну, жив спочатку в Ужгороді, в подальшому - у Мукачеві. Виконував розписи церков, зокрема - Миколаївського монастиря на Чернечій горі, над якою працював 7 років. У 1928 був призначений урядовим живописцем Мукачівської єпархії.

Досконало володів технікою академічного рисунка, працював у жанрі портрета і в жанровому живописі. Творчість Вірага - важливий етап в історії мистецтва Закарпаття. Він стає одним із перших художників-реалістів, хто своєю творчістю розвиває світський живопис у рідному краї. Герої портретних творів Вірага – люди з соціальних низів (плотогони, ремісники, селяни, мешканці містечок). Жваві й задерикуваті дітлахи, колоритні образи старих і молодих верховинців складають переконливу достовірністю й життєвістю відтворених характерів галерею, де носієм позитивного начала виступає людина з народу. На жаль, ґрунтовно його творчість ще не досліджена, потребують аналізу його монументальні розписи.


«Прогулянка»


Народився Роберт ІНДІАНА, ім'я при народженні Роберт Кларк (13 вересня 1928, Нью Касл, США - 19 травня 2018, Vinalhaven, Мен, США) - американський художник, представник руху поп-арт.

У 1954 році Роберт Індіана переїхав у Нью-Йорк, де приєднався до поп-арт руху. У 1958 році він змінив своє прізвище (Кларк) на Індіана. У 1961 році почав серію картин, образотворчий ряд яких близький графічному дизайну і американській рекламі. Зачіпаючи споживчі тенденції чи політичні ексцеси в американській культурі, образи Індіани поєднують текст, числа і колірні поля з чіткими контурами. Перша персональна виставка Роберта Індіани в Нью-Йорку пройшла в 1962 році в Stable Gallery.

Найвідоміша робота художника - зображення англійського слова LOVE (любов), яке зроблене шрифтом Times Roman, а оклична «O» - курсивом, що наділяє чотири літери виразністю і силою односкладового вірша.


Це зображення, що вперше з'явилося на різдвяній листівці МоМА 1964 року, у 1970 році було виконано у вигляді скульптури, а в 1973 було надруковано на поштовій марці США. Пізніше слово LOVE було виконано у вигляді об'єктів, встановлених у багатьох містах світу. Художник перевів це слово-образ на кілька мов, включаючи іврит, іспанську та китайську.

Роберт Індіана працював на межі, що розділяє традиційні види і техніки образотворчого мистецтва (живопис, малюнок, гравюра, шрифтовий плакат) і концепцію арт-об'єкту, пов'язану з перетворенням на витвір мистецтва реальних предметів. Пильний інтерес до геометричної абстракції і виразної сили чистого кольору, відкритої авангардом початку ХХ століття, дозволив Індіані виробити впізнаваний стиль і зробити «LOVE» одним з маніфестів не тільки напрямку поп-арт, а й самої епохи народження принципово нової естетики, яка змінила хід розвитку мистецтва США і багатьох інших країн. Картини художника, що з'єднують візуальне і вербальне, де слово постає як зображення, долають рамки станкової картини або графічного листа.