13 августа -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

13 августа

Герард ДАВІД (біля 1460, Аудеватер, Утрехт — 13 серпня 1523, Брюгге) — нідерландський живописець, представник раннього Північного Відродження.

Працював у майстерні батька, пізніше переїхав до міста Гарлем. З 1484 року оселився в Брюгге, того ж року ім'я художника згадується в регістрі живописців Брюгге, і відтоді він там і працює, посівши після смерті Ганса Мемлінга провідне місце серед художників міста.

Навчався у Ганса Мемлінга, під впливом якого стиль Герарда зазнав значних змін. Від 1494 був міським живописцем у Брюгге. 1515 року вступив до антверпенської гільдії Святого Луки, але 1521 року його ім'я знову згадується в записах Брюгге, де художник залишається до кінця життя.

«Суд Камбіса» (зліва - «Арешт неправедного судді Сісамна»;
праворуч - «Страта неправедного судді Сісамна»), 1498.
Муніципальна художня галерея в Брюгге.


Твори м'які й соковиті, гарна передача освітлення. Поетичність пейзажних мотивів. Здебільшого є безособовим повторенням усталених у нідерландському живопису композиційних схем XV століття. Однак, не відступаючи від традиційної іконографії, художник вводив у свої твори фантастичний краєвид, надалі так творитимуть усі наступні нідерландські майстри.

«Автопортрет» «Вівтар св. Михаїла», близько 1510


Народився Балтазар ПЕРМОЗЕР (13 серпня 1651, Траунштайн, Баварія - 20 лютого 1732, Дрезден) - німецький скульптор доби бароко, баварець за походженням. Працював і як ювелір. Представник пізнього бароко і рококо в німецькій скульптурі.

Син простого селянина. Ще в дитинстві виявив художні здібності, батьки віддали його до навчання у різьбяра. Скульптор за фахом. Від 1670 року у Відні. Бажання удосконалити свою майстерність привело до подорожі в Італію, де працював у місті Флоренція. Серед його вчителів - Вулф Вейссенкірхен та італієць Джованні Баттіста Фоджині.

Слава про австрійського майстра перетнула кордони, і Балтазар Пермозер отримав запрошеня на працю в княжий Дрезден. Вдруге подорожував по Італії у 1697-98 рр. На зворотному шляху відвідав Зальцбург, Відень і Берлін.

В повну силу талант скульптора розкрився в Дрездені, особливо під час будівництва палацового комплексу Цвінґер на початку 18 століття.

Портрет Пермозера, гравюра Моріца Боденера Фонтани Цвінґера у Дрездені


Михаил Иванович ПЕСКОВ (1834, Иркутск — 13 августа 1864, Ялта) — российский исторический и жанровый живописец, литограф, один из основателей Санкт-Петербургской Артели художников. Считался одним из самых талантливых художников своего поколения.

Родился в семье военного. В 1855 поступил в Императорскую Академию Художеств. В 1859 году за этюд с натуры получил вторую серебряную медаль и, в том же году, другую такую же медаль за картину «Домик в Коломне» на сюжет из повести Пушкина, а в следующем (1860) году — первую серебряную медаль за картину: «Ермак Тимофеевич, сговаривающий атаманов волжских шаек к походу на Сибирь». В 1861 году он получил вторую золотую медаль за картину: «Воззвание к нижегородцам гражданина Минина». В 1862 году за картину «Кулачный бой при Иоанне IV Васильевиче Грозном» он получил золотую медаль «за экспрессию».

«Воззвание к нижегородцам гражданина Минина в 1611 году», 1861.
Самарский областной художественный музей


В 1863 году Песков вместе с товарищами вышел из Академии в знак протеста против академической косности («Бунт четырнадцати») и принял участие в устройстве организовавшейся тогда Санкт-Петербургской Художественной артели. Умер Песков в Ялте от чахотки 1 (13)-го августа 1864 года, прежде, чем талант его успел получить полное развитие.

Алексей Корзухин.
Портрет художника М.И. Пескова
«Кавалер», 1861.
Пензенская областная картинная галерея имени К. А. Савицкого


Народився Крістіан КРОГ (13 серпня 1852, Осло - 16 жовтня 1925, Осло) - живописець і письменник, один з найбільших норвезьких представників реалізму. Широку популярність здобули його численні жанрові роботи, що зображували скагенскіх моряків і рибалок.

Був сином відомого юриста і сам вивчав право. Одночасно Крістіан отримав художню освіту в школі Ю. Ф. Еккерсберга (1869-1870) і в Королівській школі рисунка (1870-1871). Крог продовжив художню освіту в Німеччині - в Карлсруе і Берліні у Ганса Гуде і Карла Гуссова. У 1879 році Крог приїхав у данське місто Скаген, де утворилася скандинавська художня колонія. Сюди він буде повертатися ще не раз. Крог також жив у Франції, де на його творчість справили великий вплив Едуар Мане і Жюль Бастьєн-Лепаж. У 1881 році художник повернувся в Осло, де почав викладати в Державній академії мистецтв і художніх ремесел. Одним з його учнів став молодий Едвард Мунк. У 1902-1909 роках Крог жив у Парижі і викладав в академії Колароссі. Від 1907 року він був головою Спілки норвезьких художників, з 1909 року - професором і директором Академії мистецтв в Осло.

Видатний художник-реаліст. Разом з тим, у ранніх полотнах Крога помітно вплив імпресіонізму, а в пізніх - експресіонізму.

«Лейф Ерікссон відкриває Америку», 1893


Народився Іполит Данилович МАЙКОВСЬКИЙ (13 серпня 1885, Ромни Полтавської губ., нині Сумська обл. - 2 лютого 1963, поблизу Льєжа, Бельгія) - живописець з України.

Закінчив Київське художнє училище (1910) і живописне відділення Московского училища живопису, скульптури та архітектури, де навчався у Костянтина Коровіна, Леоніда Пастернака і Абрама Архипова. Працював художником в театрах Москви і Києва. У 1915 потрапив до Туреччини, залишався там в роки революції і громадянської війни. У 1920 перебрався до Королівства сербів, хорватів і словенців. Викладав малювання в гімназіях.

Писав морські пейзажі і види старих рибальських селищ на Адріатичному узбережжі, рідше - портрети та натюрморти. Провів персональні виставки в Спліті (1922, 1927, 1930, 1937), Сараєві (1930), Белграді (1934, 1936), Любляні (квітень і вересень 1935 1940), Загребі (1935, 1939). Брав участь у групових виставках, в тому числі у Великій виставці російського мистецтва в Белграді (1930). У 1944-1951 жив в Австрії, потім переїхав до Бельгії.

«Захід сонця на затоці»


Народився Григорій Семенович КО́РОБОВ (13 серпня 1934, с. Середній Бурлук Великобурлуцького р-ну Харківської обл.) – живописець, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1999).

Закінчив Харківське художнє училище у 1956 (викладачі - М. Сліпченко, І. Стаханов), Київський інститут фізкультури (1963), Курський педагогічний інститут (РФ, 1969). Працював 1969–99 директором Харківського художнього училища. Учасник мистецьких виставок від 1952. Персональні – у Харкові (2004, 2009). Член харківського відділення СХУ від 1994. Автор пейзажів, натюрмортів і портретів у реалістичному та імпресіо-ністичному стилях. Живопису Григорія Коробова притаманні вільна манера, світла та яскрава палітра. Основні мотиви – квіти, фрукти, синь рік, буяюча зелень, осінні дерева.

«Художник за работою». 1963 «Безкрайні луки», 1996


Народилася Ніна Іванівна ТУРЧИН (13 серпня 1941 р. у с. Петриківка Дніпропетровської обл.) - художник народних промислів «Центр народного мистецтва "Петриківка"». Заслужений майстер народної творчості України (2007). Член Національної спілки художників України (1990).

Закінчила Петриківську дитячу художню школу ім. Т. Я. Пати (вчитель – Ф. С. Панко). Працювала на фабриці «Петриківський розпис» та в Експериментальному цеху петриківського розпису Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату. Нині працює у Центрі народного мистецтва «Петриківка». Учасник обласних, республіканських та міжнародних виставок. Твори зберігаються в Україні та за кордоном.

Панно «Перше побачення», 2008 р.


Народився Леонід Іванович СОТНИК (13 серпня 1943, село Канава Вінницької області) — український художник, від 2001 — заслужений діяч мистецтв України, доцент по кафедрі живопису (2016).

1971 року закінчив Київський державний художній інститут, педагогами були В. Шаталін та М. Дерегус. 1975 року закінчує аспірантуру Академії мистецтв СРСР. Від 1976 — член НСХУ. Починаючи з 1992 року працює викладачем Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука. З 2009 по 2013 рік — голова Київської організації Національної спілки художників України. Як художник працює у різних жанрах.

Серед його творів: 1984 — «Шахтарська дивізія», 1992 — «Козацькі чайки», 1998 — «І. Сірко», «Андрій Первозваний», 1999–2000 — розписи Михайлівського Золотоверхого собору.

«Фронтова весна», 1971