13 июля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

13 июля

Народився Вацлав (Венцель, Венцеслав) ГОЛЛАР (13 липня 1607, Прага - 28 березня 1677, Лондон) - чеський графік і художник.

Після захоплення Праги під час Тридцятилітньої війни родина Го́ллара збанкрутіла і Вацлав, що мав намір стати юристом, вирішив вчитися на художника. Найбільш ранні його роботи, які дійшли до нас, датуються 1625-1626 роками. Сильний вплив на Голлара справила творчість Дюрера.

Голлар працював у Франкфурті, Страсбурзі, Кельні, багато років прожив в Англії. Працював у техніці офорту. Часто випускав ілюстровані серії. Різноманітність його робіт вражає. Він створив близько 2740 гравюр на різноманітні теми: види міст, портрети, зображення кораблів, пейзажі, натюрморти, твори на релігійні і геральдичні теми, зображення жіночих костюмів, анімалістичні композиції. Голлар міг створювати майже точні копії творів інших художників. Помер митець у злиднях, не доживши кілька місяців до свого 70-річчя. Майже повна колекція робіт Вацлава Голлара зберігається в Британському музеї і в бібліотеці Віндзорського замку.



Родился Сергей Арсеньевич ВИНОГРАДОВ (13 июля 1869, с. Большие Соли Костромской губ. — 5 февраля 1938, Рига) — русский живописец, один из основателей Союза русских художников. Академик ИАХ (1912).

Родился в семье сельского священника. В 1880—1889 годах учился в Московском училище живописи, ваяния и зодчества (классы Е. С. Сорокина, В. Е. Маковского, В. Д. Поленова, И. М. Прянишникова). Особенно большое влияние на молодого художника оказал В. Д. Поленов, занятия с которым позволили Виноградову найти в пейзаже собственную тему – пленэр с эффектами, как правило, закатного освещения. В 1888 году С. А. Виноградов получил звание классного художника. В 1889 году учился в Академии художеств у Б. П. Виллевальде и К. Б. Венига. Преподавал в Москве в Училище изящных искусств А. О. Гунста и в Строгановском училище, также в Харькове.

Член Товарищества передвижных художественных выставок. С. Виноградов писал жанровые картины на крестьянскую тему, портреты, интерьеры, пейзажи. Со временем попытался уйти от стиля передвижников – в работах 1910-х годов появляются элементы импрессионизма. В 1903 стал одним из основателей Союза русских художников. В 1914—1917 годах создавал открытки военной тематики. После 1923 года Виноградов жил в Латвии, где открыл собственное училище. Участник многочисленных выставок в России и Европе.

«Дама на балконе», 1916


В Амстердамі в 1885 році в новій будівлі було відкрито Голландський Національний музей (Державний музей, Рейксмюзеум). Входить до першої двадцятки найбільш відвідуваних музеїв світу.

Музей заснований 1808 року братом Наполеона I, королем Голландії Луї Бонапартом у Гаазі. У 1808 переведений до Амстердама. Відкритий для публічного відвідування в 1815 році. Нова будівля побудована в 1877-1885 роках архітектором Пітером Кейперсом.

Основу художньої колекції музею складають численні роботи голландських майстрів XV-XIX століть: зокрема, Рейксмюзеум знаменитий своєю колекцією майстрів XVII століття. Це, в першу чергу, Рембрандт, Вермер і Галс, а також де Гох, Стен, Рейсдал, ван дер Гельст, ван Скорел і інші.

Чільне місце в експозиції відведено «Нічному дозору» Рембрандта (картина належить місту Амстердаму, в музеї знаходиться на тимчасовому зберіганні). У 1906 році будівлю музею було перебудовано заради розміщення цієї картини.

Із зібрання музею: Ян Вермер ван Делфт. «Молочниця», 1658


Родился Мордехай АРДОН (при рождении Макс Бронштейн; 13 июля 1896, Тухув, Галиция, Австро-Венгрия — 18 июня 1992, Иерусалим) — израильский художник.

Родился в верующей еврейской семье на территории нынешней Польши. В 1921—1825 годах он учится в школе Баухаус в Дессау, где его преподавателями были, кроме прочих, Пауль Клее, Василий Кандинский, Лионель Фейнингер и Иоганнес Иттен. Особенно сильным оказалось влияние на работы М.Ардона творчество П.Клее. В 1926 году М. Ардон поступает в мюнхенскую Академию художеств и под руководством Макса Дёрнера знакомится с техникой рисунка старых мастеров. В особенности художник находился под впечатлением живописи Рембрандта и Эль Греко.

В 1933 году, после прихода в Германии к власти НСДАП, М. Ардон эмигрирует в британскую Палестину. Здесь он преподаёт в основанной в 1906 году Школе искусств Бецалель (ныне — Академия искусств и дизайна Бецалель).

«Западная стена». Национальный музей, Варшава

Художественный стиль М. Ардона интересен прежде всего тем, что на своих картинах он старается опровергнуть тезис о несовместимости современного абстрактного искусства с техникой «старых мастеров». Используемые им знания и мастерство, полученные при изучении классической живописи, придают произведениям М.Ардона глубину и богатство изображаемых форм. М. Ардон являлся сторонником идей «чистого искусства», находящегося вне общественных и политических влияний. Свои произведения он призывал судить по чисто художественным качествам — композиции, цветности и внутреннему воздействию на зрителя. Какие-либо символические, литературные либо иные элементы, усиливавшие это воздействие, художник отвергал.

«Рыба и луна». Национальный музей, Варшава


Народився Петро Кузьмич СТОЛЯРЕНКО (13 липня 1925, с. Каштани, Крим) - кримський художник, пейзажист, мариніст, майстер натюрморту. Народний художник України (1985).

Народився поблизу Керчі в сім'ї рибалки. Відвідував майстерню К.Ф. Богаєвського. У роки Другої світової війни був зв'язковим у партизанському загоні. Після війни навчався в студії образотворчих мистецтв при Феодосійській картинній галереї у М. Барсамова. З 1948 р - учасник виставок, з 1952 р - республіканських, з 1953 р - всесоюзних, а також зарубіжних (Угорщина, Югославія, Фінляндія, Албанія, Франція, США, Японія, Іспанія, Канада, Італія). У 1963 р - відбулася перша персональна виставка Петра Столяренка в Києві. У 1963-1978 рр. - Член республіканського правління Спілки художників.

«Крим. На пляжі»

«У дворі»

Від 1969 р - живе і працює в Ялті. З 1972 - заслужений художник України. У 1990-1995 рр. - працював у Парижі, періодично відвідував Бельгію, Люксембург, Монако, Іспанію, Італію, Голландію, Данію.

Серед улюблених мотивів художника - веранди з видом на море, що втілюють спокій і тепло курортних містечок. У своїх пейзажах П. Столяренко нескінченно експериментує з малюнком, кольором, фактурою.



Народився Нікола СІМБАРІ (13 липня 1927, Сан Лючідо, Калабрія - 11 грудня 2012, Фраскаті, Лаціо) - сучасний італійський художник.

Будучи підлітком Нікола переїхав до Риму, де його батько (за професією архітектор) трудився для потреб Ватикану. В Римі, перебуваючи на архітектурному факультеті, Сімбарі вивчав архітектуру і живопис в Academy delle Belle Arte. Порівняно рано він домігся визнання як художник - його перша персональна виставка пройшла в Лондоні у 1957 році. За цим, починаючи з 1959 (і аж до наших днів), пішли численні виставки в США: Нью-Йорк, Палм-Біч, Лос-Анжелес, Чикаго, Сент-Луїс, Філадельфія. За свою професійну діяльність Нікола Сімбарі удостоєний багатьох нагород. У 1958 році він виграв право на художнє оформлення Італійського Павільйону на Всесвітній Виставці в Брюсселі.

«Оголена біля вікна», 1967


13 липня 1937 року в Києві у в’язниці НКВС були розстріляні українські художники: Михайло Бойчук (1882-1937), Софія Налепинська-Бойчук (1884-1937), Василь Седляр (1899-1937), Іван Падалка (1894-1937), Іван Липківський (1892-1937).

Всі вони належали до творчої групи так званих «бойчукістів» - учнів і послідовників художника-новатора Михайла Бойчука, професора Київського художнього інституту. Михайло Бойчук намагався синтезувати українське народне мистецтво, старовинний сакральний живопис і досягнення сучасного живопису в нове українське мистецтво. Творчість школи М. Бойчука стало знаковим явищем в українському мистецтві 1910-1930 років. Його сподвижниками і учнями були М. Касперович, С. Налепинська-Бойчук, І. Падалка, В. Седляр, Т. Бойчук, А. Іванова, М. Шехтман, О. Павленко, К. Гвоздик, Є. Сагайдачний, М. Рокицький та інші. Створення оригінальної школи українського живопису, глибоко національного за своїм духом, суперечило політиці радянської влади. Бойчукісти були звинувачені в приналежності до націоналістичної фашистської терористичної організації і засуджені до смертної кари. Майже всі їхні твори були знищені. Лише після 1991 року деякі збережені в запасниках роботи представників «розстріляного Відродження» стали доступні українському народові.

В.Перевальський. «Портрет М.Бойчука», 1984 Василий Седляр. «У школі лікнепу», 1924-1925


Народився Анатолій Миколайович КАЛИТКО (13 липня 1942, с. Оринин, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область) — український художник-живописець, педагог. Член Національної спілки художників України (2002). Заслужений художник України (2013). Живе і працює у Косові на Івано-Франківщині.

У 1967 році поступив на художньо-педагогічний факультет Київського державного художнього інституту. Серед його вчителів були народний художник України, професор Карпо Трохименко, професор Олександр Сиротенко, відомі українські живописці Юлій Ятченко, Анатолій Пламеницький. Закінчив інститут у 1971 році. З 1973 року став викладати в Косівському художньому училищі, яке з 1993 року отримало статус коледжу, а з 2000 — Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. У 2016 році отримав звання доцента.

Анатолій Калитко відомий, як майстер пейзажу і натюрморту, як добрий портретист. Карпатські краєвиди, багатоваріантні композиції квітів — лейтмотив творчості художника. Він створив чималу живописну галерею талановитих людей гуцульського краю. Твори представлялися на понад 20 персональних виставках в різних містах України та за її межами. Митець постійно бере участь у роботі міжнародних пленерів та симпозіумів.



Народилася ЕЛ КОЗОВСЬКИЙ (Олена Козовська) (13 липня 1948, Ленінград, ніні - Санкт-Петербург - 21 липня 2008, Будапешт) - угорський художниця.

Олена Козовська народилася в Ленінграді. Її мати - мистецтвознавець Ірина Путолова, батько - фізик, знаменитий колекціонер китайського фарфору Юхим Козовський. Після розлучення батьків її мати вийшла заміж за угорського архітектора Луї Шкода, і в 1965 році родина переїхала жити до Угорщини. У 1977 році Олена Козовська закінчила Будапештську академії красних мистецтв за спеціальністю «живопис». Її вчителями були Дьордь Кадар та Ігнатій Кокаш.

Олена Козовська вибрала собі чоловічий псевдонім Ел Козовський, постійно носила чоловічі костюми. Вона все життя створювала міфи, як на своїх картинах, які зробили її однією з головних фігур мистецького життя Угорщини, так і з власної долі. Брала участь у численних персональних та групових виставках в Угорщині і за кордоном (Амстердам, Нью-Йорк, Париж, Берлін, Рим і Санкт-Петербург).

Крім картин, він (вона) створював предмети дизайну, перформансу, інсталяції, воскові скульптури, ескізи костюмів, писав вірші.