13 марта
Народився Карло МАРАТТА (13 березня 1625, Камерано поблизу Анкони - 15 грудня 1713, Рим) - італійський художник і архітектор доби бароко, що належав до римської школи живопису.
У віці 12 років був відправлений батьками до Риму, в навчання до живописця Андреа Саккі. У Саккі Маратта залишався протягом багатьох років і розглядав його все своє життя як старшого друга і вчителя. У 1650 році до молодого художника приходить популярність: після того, як він вдало виконав замовлення на вівтарну картину, Маратта був представлений папі Олександру VII, який потім забезпечував художника замовленнями. Ряд вівтарних полотен роботи К. Маратта досі перебувають у римських церквах. У 1704 році К.Маратта був посвячений папою Климентом XI в лицарі, нагороджений церковним орденом і стає придворним живописцем французького короля Людовика XIV, який був підкорений мистецтвом майстра, побачивши його полотно, що зображало Дафну. У той же час Людовик дозволив К.Маратта продовжувати свою роботу в Римі. Маратта був також талановитим архітектором, що розробив проекти численних будівель. У 1700 році художник стає президентом римської Академії Святого Луки.
К.Маратта писав свої полотна в академічній традиції свого вчителя Саккі, що бере свій початок ще в творчості Рафаеля. В кінці XVII століття Маратта і Саккі були провідними римськими художниками. Крім вівтарних картин для церков, майстер писав також портрети, фрески, створював скульптури. Найцікавіший він як портретист.
 |
 |
| «Автопортрет» | «Портрет папи Климента IX» |
Родился Иоганн ЦОФФАНИ (13 марта 1733, Франкфурт — 11 ноября 1810, Лондон) — немецкий художник-неоклассик, большую часть жизни работавший в Англии.
При рождении – Иоганн Иосиф Цауфелли. Учился в Регенсбурге у Мартина Шпеера, а позже в Риме. Уехал в 1761 году в Лондон. В 1762, покровительствуемый Георгом III, он пишет портреты членов королевской семьи. В 1769 году Цоффани становится членом-корреспондентом Академии и в 1772 выставляет картину «Класс анатомии в Королевской Академии», сразу же приобретённую Георгом III. В 1773 он уезжает во Флоренцию, где пишет композицию «Трибуна Уффици» (1776), и в 1779 возвращается в Англию, сделав по дороге остановку в Вене. В то время, когда «сцены собеседования» начали выходить из моды, Цоффани исполняет свой шедевр, картину «Чарльз Таунли в своей галерее скульптур» (1782).
Помимо полотен на темы театра, одним из ярчайших мастеров которых он остаётся, его «сцены собеседования» были оценены и королевской семьёй. Картины, написанные для Георга III, ввели в английскую живопись свободное изображение семей аристократии. Работы Цоффани выставляются во многих известных британских галереяx, таких как Национальная галерея в Лондоне, Галерея Тейт и в королевской коллекции, Оксфорде.
 |
 |
| «Автопортрет» | «Чарльз Таунли в своей галерее скульптур» (1782) |
Родился Йозеф Матиас ТРЕНКВАЛЬД (13 марта 1824, Прага — 28 июля 1897, Перхтольдсдорф) — австрийский живописец.
Учился в Пражской академии искусств у Христиана Рубена. В 1840-е годы писал крупные полотна на сюжеты из чешской истории, особенно из эпохи гуситских войн. Проиллюстрировал «Книгу песен» Генриха Гейне. С 1852 года работал в Вене, затем в течение пяти лет жил в Риме. По возвращении в Вену в 1861 году обратился преимущественно к религиозной тематике, однако не оставлял и исторической темы: известны его крупные полотна «Леопольд Славный въезжает в Вену по возвращении из Крестового похода» (1872), «Томас Мюнцер», «Король Энцо» и др. Кроме того, Тренквальд много работал с фресками в венских и пражских церквях.
В 1867—73 годах — директор Пражской академии искусств, затем преподавал в Венской академии художеств. Среди его известных учеников — Богумир Роубалик.
 |
 |
| «Пржемысл Отакар I и Владислав III» |
Родился Ханс Фредрик ГУДЕ (13 марта 1825, Осло — 17 августа 1903, Берлин) — норвежский художник-пейзажист и маринист романтического направления, много лет проработавший в Германии, представитель Дюссельдорфской художественной школы.
Учился в 1838—1841 годах в Королевской художественной школе в Осло, затем с 1841 года в Дюссельдорфе, у Андреаса Ахенбаха. В 1842 году Гуде поступил в Дюссельдорфскую академию художеств, где обучался у Иоганна Вильгельма Ширмера. В 1852 году работы Х.Гуде были отмечены золотой медалью Берлинской академии искусств.
С 1854 года Х.Гуде — профессор Дюссельдорфской академии (по классу пейзажа). В 1864—1870 годах Гуде возглавил Академию искусств в Карлсруэ, затем преподавал как профессор пейзажную живопись в той же Академии (в 1874-80 годах). В 1880 году переехал в Берлин, где проживал у своего зятя, скульптора Отто Лессинга, и преподавал в Берлинской Академии (в 1880—1901 годах). Член сената Берлинской Академии искусств.
 |
 |
Народився Максимільєн ЛЮС (13 березня 1858, Париж - 6 лютого 1941, там само) - французький художник-неоімпресіоніст.
Максимільєн Люс навчався на офортиста, пізніше навчався в майстерні Вільної паризької школи художників Académie Suisse та у Ежена Фромана. За політичними поглядами - анархіст. Разом з Люсьєном Піссарро, сином знаменитого художника Каміля Піссарро, він заснував в Ланьї художню групу Groupe de Lagny, поставивши своїм завданням розвиток теорії кольору Жоржа Сера і його техніки поділу кольорів. Люс також високо цінував творчість Каміля Коро. Крім пейзажів, в його творчості з 1887 з'являються портрети. Збережена творча спадщина художника налічує 4200 картин і близько 3000 малюнків.
 |
 |
| Портрет Максимільєна Люса роботи Поля Сіньяка. 1891 | «Набережна Сен-Мішель і Нотр-Дам», 1901. Музей Орсе, Париж |
Народився Вільям Джеймс ГЛАКЕНС (13 березня 1870, Філадельфія - 22 травня 1938, Уестпорт, Коннектикут) - американський художник.
Починав свою кар'єру художника як ілюстратор при видавництві Філадельфія прес, потім навчався в Пенсильванській академії красних мистецтв у Роберта Генрі. У 1895 на рік виїжджав у Париж; після повернення до Філадельфії почав писати пейзажі в стилі Дж. Макнейла Уістлера. У 1908 виставляв свої роботи разом з представниками нью-йоркської «Школи сміттєвих відер».
 |
| «Купання в Беллпорті, Лонг-Айленд» |
Переїхавши в Нью-Йорк, продовжував малювати на свою улюблену тему - сцени життя великого міста. Стилістично його роботи близькі до творчості імпресіоністів, зокрема Едуарда Мане. Входив до числа членів Ешканської групи.
 |
 |
| «Дівчина в зеленій сукні», 1915 |
Народився Олексій Опанасович КОКЕЛЬ (13 березня 1880, Тархани, Симбірська губернія — 4 лютого 1956, Харків) — чуваський та український живописець.
Народився в багатодітній чуваської сім’ї. У 1902 -1903 рр. навчався в Нормальній рисувальній школі при Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, в 1904 р вступив до Імператорської Академії мистецтв. Навчався у Савінського, Ціонглінського, Залемана, з 1907 - в майстерні І. Ю. Рєпіна та Д. Н. Кардовського. У 1905 р. змінив прізвище Афанасьєв на Кокель. За конкурсну (дипломну) картину «У чайній» (1912) був удостоєний поїздки в Італію. Ця робота отримала доброзичливі відгуки критиків, експонувалася в 1913 р. на XI-й Міжнародній виставці "Сецесіон" в Мюнхені.
З 1916 О.О. Кокель жив і працював в Україні, брав участь у становленні та розвитку системи вищої мистецької освіти. Викладав у Харківському художньому училищі та Харківському художньому інституті (від 1939 року — професор). Серед його учнів - Борис Косарев, М. Дерегус, В. Сизиков, Л. Шматько, В. Яценко, Л. Чернов, Є. Світличний.
В роки навчання в Академії Кокель написав портрет сестри Агрипини в чуваській народному костюмі (т.зв. «Портрет чуваської жінки», 1906). З 1910 р Кокель був учасником виставок творчого об'єднання "Союз молоді". В українському періоді творчості Кокель є членом Товариства харківських художників (1916-1920), Асоціації художників Червоної України (1925-1935), Спілки художників України. В радянські часи був широко відомий своїми картинами «Страж революції» (1927), «Нагородження ударниці» (1931),«Лікнеп» (1935),«На соляних промислах» (1936),«К. Є. Ворошилов у танкістів» (1937) та багатьма іншими.
 |
 |
| «Автопортрет», 1936 | «Колгоспний ринок», 1934 |
Народився Іван Федорович КОЛЕСНИКОВ (13 березня 1887, с. Андріаполь, Катеринославська губ. (нині в Луганській обл.) - 31 березня 1929, Ленінград) - живописець, графік.
Народився в селянській родині, в якій було четверо художньо обдарованих дітей. Батько дозволив займатися живописом («відпустив від господарства») старшому - Степану, який став популярним художником, що удостоївся царського портсигара і помер в еміграції в Белграді, і молодшому - Івану.
Іван Колесников закінчив Одеське художнє училище (1901-1907), потім по 1912 рік навчався в Академії Мистецтв у відомих живописців М. Н. Дубовського і О. О. Кисельова. За картину "Осінь" отримав звання художника і закордонне пенсіонерство на 2 роки, жив у Франції і Іспанії. Працював переважно в жанрі пейзажу. Учасник пересувних виставок, член товариства ім. А. І. Куїнджі, Товариства південно-російських художників.
Після 1917, не залишаючи пейзаж, писав картини на історико-революційну і сучасну тематику, ілюстрував книги, виконував плакати і малюнки для Червоної газети, журналів.
 |
 |
| «Осінь». 1912 |
Народилася Діна Михайлівна ФРУМІНА (13 березня 1914, м.Троїцьке Ананьївського повіту Херсонської губ. - 30 липня 2005, Одеса) - видатний одеський художник і педагог.
Її батько був ремісником-столяром і художником-самоуком. Діна рано захопилася малюванням, у 15 років вступила в Художню профшколу в Одесі, де навчалася у М. К. Гершенфельда, учасника паризьких «Салонів». Продовжила освіту в Одеському художньому інституті (викладачі - М. І. Жук, Т. Б. Фраерман, М. Д. Муцельмахер). З 1935 року - навчання в Київському художньому інституті в майстерні Ф. Г. Кричевського.
У роки війни Діна Фруміна евакуювалася в Самарканд, де в Об'єднаному художньому інституті (Москви, Ленінграда, Харкова, Києва) захистила дипломну роботу (керівник - видатний художник Сергій Герасимов), була прийнята до Спілки художників Узбекистану. У 1943-1945 роках жила і працювала в Москві, у вересні 1945-го повернулася до Одеси.
Брала активну участь у виставках, 1946 року відбулася її перша персональна виставка «Етюди Самарканда». Фруміну звинуватили у «формалізмі», називали «Ахматовою у живопису» (в ті роки це була зовсім не похвала), і багато робіт Діни Михайлівни довгі роки залишалися відомі тільки колу близьких друзів. Лише у 2002 році в тому ж одеському Музеї західного та східного мистецтва з величезним успіхом пройшла її друга персональна виставка. Основні жанри у творчості художниці - пейзаж, портрет, натюрморт.
З 1948 по 1968 роки Фруміна викладала в Одеському художньому училищі ім. М. Грекова, де виховала багатьох талановитих художників. На будинку, де жила і працювала художниця, встановлено меморіальну дошку.
 |
 |
Народився Валерій Павлович ЖАВОРОНКОВ (13 березня 1940, село Мукша-Боришковецька, нині Кам'янка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) — український графік і педагог. Заслужений працівник культури України (2006).
Навчався на відділі художнього килимарства Вижницького училища прикладного мистецтва в Чернівецькій області. Серед його педагогів був живописець Яків Очеретько. Після закінчення училища Жаворонков працював у 1962–1967 роках учителем малювання у Вижниці. Від 1962 року навчався заочно в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова у Львові (нині Українська академія друкарства). Педагоги з фаху — Валентин Бунов, Ростислав Сильвестров. Від 1967 року працював викладачем рисунку і живопису Вижницького училища прикладного мистецтва. Був директором (у 1981–1985 роках) цього навчального закладу. Нині працює в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича заступником декана факультету образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.
Член Національної спілки художників України від 1971 року. Від 1967 – учасник художніх виставок. Персональні – у Празі (1990), Чернівцях (1998), м. Ядов (Польща, 2008). Основні галузі творчості – станкова графіка та живопис, декоративно-ужиткове мистецтво. У 1960–70-х рр. створював ліногравюри. Для тематичних композицій та пейзажів характерні стилізація, лаконізм деталей, узагальнена композиція.
 |
 |
| «Осінь у Карпатах», 1997 |
Народився Анатолій Григорович КРА́ВЧЕНКО (13 березня 1956, с. Гринівці Любарського р-ну Житомирської обл.) – живописець, графік. Заслужений художник України (2012).
Закінчив Український поліграфічний інститут у Львові (1991; викладачі - В. Гурмак, А. Попов). Працював 1979–2000 в Одеському відділенні Художнього фонду України. Зараз – на творчій роботі. Основні галузі – монументальний живопис, книжкова графіка. Головний жанр – пейзаж. Член НСХУ від 1992. Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних (від 1979), міжнародних (від 1986) мистецьких виставок. Численні персональні виставки Анатолія Кравченка пройшли в багатьох містах України і за кордоном. Реставрував розписи у храмах Тернопільщини та Одеси. Чоловік заслуженого художника України Галини Кравченко.
Твори: серії акварелей – «Львівські мотиви» (1989–96), «Джерела пам’яті» (1990), «Пейзажі Баварії» (1992–97), «Одеса морська» (1995–2003); акварелі – «Шляхами Брейгеля» (1980), «Вечір в Одесі» (1991), «Блакитна мечеть» (2008), «Норвезький фіорд» (2009); живопис – «Пале-Рояль» (2009), «Коблево. Лиман» (2010).
 |
 |
Народилася Алла Вілієвна ІЛІНГ (13 березня 1958, Київ) - мистецтвознавець, головний зберігач фондів Національного музею «Київська картинна галерея» (від 1993 року). Заслужений працівник культури України (2009).
У 1987 році закінчила Київський державний художній інститут, за фахом - мистецтвознавець. Від 1978 року працює в Київському національному музеї російського мистецтва, нині - НМ «Київська картинна галерея» (екскурсовод, старший науковий співробітник, завідувач сектором). Від 1993 року по теперішній час - головний зберігач фондів музею.
Алла Ілінг - автор наукових публікацій, статей, каталогів, альбомів. Учасник, куратор і організатор численних вітчизняних і міжнародних виставкових проектів.
 |