13 января -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

13 января

Ян БРЕЙГЕЛЬ Старший (Оксамитовий) (1568, Брюссель - 13 грудня 1625, Антверпен) - відомий південнонідерландський (фламандський) художник, син Пітера Брейгеля Старшого. Батько відомого художника Яна Брейгеля Молодшого.

Точна дата народження невідома. Ян був другим сином знаменитого П. Брейгеля, він з'явився на світ незадовго до смерті батька. Виховувався бабусею, художницею-мініатюристкою М.Вергюльст. Навчався живопису в Антверпені. У 1590-1596 роках працював в Неаполі, Римі та Мілані. По поверненню до Фландрії 1597 року, як син майстра, він був прийнятий в антверпенську гільдію художників.

«Пейзаж раю і завантаження тварин в Ноїв ковчег», 1596

Був деканом антверпенської гільдії художників і придворним художником ерцгерцогів Альбрехта і Ізабелли, іспанських намісників Фландрії.

Творча спадщина Брейгеля представлена чудовими пейзажами з маленькими людськими фігурками, що «оживляють» картини, іноді на біблійні сюжети. Також художник відомий своїми детальними зображеннями квітів у вигляді натюрмортів або квіткових вінків, які він завжди писав з натури, і картинами на міфологічні теми і алегоріями (наприклад, «Чотири елементи і п'ять почуттів», 1617-1618, написана разом з Рубенсом, з яким його пов'язувала тісна дружба). Ян Брейгель Оксамитовий помер 13 січня 1625 року від холери, жертвою цієї хвороби разом з ним стали троє його дітей (Пітер, Елізабет і Марія).

Сім'я Яна Брейгеля, портрет роботи Рубенса «Букет», 1603. Стара пінакотека, Мюнхен


Родился Ян ван ГОЙЕН (13 января 1596, Лейден — 27 апреля 1656, Гаага) — выдающийся нидерландский художник-пейзажист XVII века.

Родился в семье сапожника. Первые уроки живописи получил в 10 лет. Продолжил образование в Хорне у мастера пейзажа Виллема Герритса. После поездки во Францию Гойен в течение года обучался у Эсайаса ван де Вельде. В 1618 г. Гойен женился в Лейдене на Аннетье ван Ралст и открыл собственную мастерскую. Помимо живописи и продажи собственных работ Гойен занимался оценкой произведений искусства и торговал ими, а также недвижимостью, земельными участками и участвовал в ажиотажной торговле тюльпанами, однако выдающихся материальных успехов не достиг. В 1632 г. Гойен вместе с семьёй переехал в Гаагу, где прожил до конца жизни, продолжая свои безуспешные попытки преуспеть на ниве предпринимательства.

Вместе с Саломоном ван Рёйсдалом и Питером де Молином является представителем так называемого тонального пейзажа, появившегося в конце двадцатых годов XVII в. Композиции картин Гойена, отличающиеся уверенными напряжёнными диагоналями перспективы к линии горизонта, экономность в цвете — практически монохромная палитра, отличающая поздние произведения художника, и просвечивающий грунт придают им невероятную глубину и неповторимое очарование.

«Вид на Эммерих», 1645. Музей искусств, Кливленд


Народився Адріанус ЕВЕРСЕН (13 січня 1818, Амстердам – 1 грудня 1897, Дельфт) - відомий голландський художник.

Навчався у свого сучасника Корнеліса Спрінгера, який був визнаним майстром міських ландшафтів цього періоду, і конкурував з ним протягом всього свого життя. Еверсен жив і працював в Амстердамі між 1840 і 1885 рр. Художник був високо оцінений за життя і продав багато картин в Бельгії і Великобританії, а також в Голландії. Його роботи є докладними топографічними зображеннями, які цікаві як з художньої, так і з історичної точки зору.

«Люди на вулицях голландського містечка»


Народилася Лідія КЕБОТ ПЕРРІ (більш відома як Ліла Кебот Перрі) (13 січня 1848, Бостон - 28 лютого 1933, Хенкок, Нью-Гемпшир) - американська художниця-імпресіоніст.

Народилася в сім'ї відомого бостонського хірурга доктора Кебота. У родині дівчинку називали Ліла. Кебот отримала блискучу класичну освіту, вивчала літературу, мови і музику. 1874 року Кебот вийшла заміж за професора англійської літератури з Гарварда Томаса Перрі і народила в цьому шлюбі трьох дочок.

«Вид на Фудзі від каналу Івабучі»

Займатися живописом Л. К. Перрі почала вже після заміжжя і народження дітей. Деякий час провела в Японії і у Франції, де багато малювала. Після знайомства з Клодом Моне, що відбулося 1894 року, художниця різко змінює свій стиль і техніку зображення.

«Автопортрет» (близько 1884) «Леді у вечірній сукні», 1911


Народився Едмон Франсуа АМАН-ЖАН (13 січня 1858, Шеврі-Коссіньї, деп.Сена і Марна - 23 грудня 1936, Париж) - французький художник-символіст епохи Fin de siècle (фр. «Кінець століття»), який працював також в стилі «арт-нуво».

Навчався в паризькій Школі красних мистецтв, в класі Анрі Леманна, де зав'язав дружні стосунки з Сера. Після отримання диплома 1885 року художник удостоївся академічної стипендії і поїхав до Риму. Аман-Жан спочатку створює свої полотна на історичну та алегоричну тематику (наприклад, «Жанна д'Арк»). Згодом був відомий головним чином своїми декоративними, повними фантазії, картинами («Венеція»). Знамениті також його жіночі портрети, що відрізняються сентиментальною витонченістю рис і меланхолійно затемненим другим планом. У 1925 році засновує, спільно з Роденом, Салон Тюїльрі. Він також був членом спілки художників «Набі» (Nabis).

«Автопортрет» «Дама в рожевому»


Народився Володимир Давидович БАРАНОВ-РОССІНЕ (13 січня 1888 Таврійська губернія - 1944 (?), Освенцим) - майстер українського авангарду, живописець і скульптор.

Справжнє ім'я — Шулим Вольф Лейб Баранов. Народився і виріс на півдні України, навчався у Одеському художньому училищі та в Петербурзькій Академії мистецтв. Учасник першої виставки авангардистів в Україні «Ланка» (Київ, 1908). 1910 року поїхав до Парижа. В 1912 році разом з Марком Шагалом, Осипом Цадкіним, Олександром Архипенком, Хаймом Сутіном стає мешканцем знаменитого паризького будинку «Вулик», бере участь у паризьких салонах під псевдонімом Даніель Россіне. Після Лютневої революції повернувся в Росію й брав участь в авангардному русі. У 1918 році організував майстерню в будинку колишньої АХ в Петрограді.

Писав в різних стилях, змішуючи кубізм, футуризм і абстракціонізм. 1925 року емігрував до Франції. Багато років прожив у Парижі. Під час фашистської окупації міста був заарештований гестапо і загинув у концтаборі.

Художник Юрій Анненков писав про Баранова-Россіне: «Протягом багатьох років, або - вірніше - протягом усього свого творчого життя, він незмінно опинявся (хронологічно) в перших рядах найрізноманітніших авангардних течій, будь то кубізм або сюрреалізм, футуризм, експресіонізм і так далі до абстракції. Він був супутником і соратником у дуже важких боях, що схвилювали художній світ».

«Автопортрет», 1905 «Адам і Єва», 1912


Народився Лев Юрійович КРАМАРЕНКО (13 січня 1888, м. Умань, тепер Черкаської області — 5 березня 1942, Самарканд) — український живописець і педагог. Одна з центральних постатей художнього життя України 1920-1930-х років.

Навчався у 1906—1908 роках у Петербурзькій академії мистецтв у Дмитра Кардовського, 1911 року — у паризькій Академії Рансона (викладачі П. Боннар, М. Дені). Вивчав мистецтво в Італії, Туреччині, Греції. Учасник художніх виставок від 1913.

Від 1918 – в Україні. Директор Глинської керамічної школи на Полтавщині, керівник Керамічного технікуму в Межигір'ї (під Києвом). Був членом Об'єднання сучасних митців України (від 1927 року) з орієнтацією на авангардне мистецтво. Автор фресок та розписів у Києві, Москві, Маріуполі. У живопису розвивав художні принципи, близькі до творчості П. Кончаловського, О. Осмьоркіна, І. Машкова. Писав олійні пейзажі, портрети, натюрморти. Малював пейзажі Донбасу, Криму, Середньої Азії.

Від 1923 – у Київському художньому інституті: ректор, керівник майстерні монументального живопису; 1931–32 – керівник майстерні монументального живопису Харківського художнього інституту. Відтоді – у Москві. 1935–41 – професор Інституту підвищен¬ня кваліфікації художників.

«Бузковий ставок», 1941


Народився Хайм СУТІН (13 січня 1893, Мінська губернія - 9 серпня 1943, Париж) - французький художник «Паризької школи», родом з Білорусі.

Син бідного кравця, Хайм в 14 років втік з дому, щоб навчатися живопису - спочатку в Мінську, потім - у Вільно. 1913 року Сутін приїжджає в Париж, де продовжує свою освіту, живучи в повній убогості. Його об'єднує міцна дружба з геніальним Амедео Модільяні, а також з Марком Шагалом, Фернаном Леже, Осипом Цадкіним, Олександром Архипенком та іншими молодими і поки невизнаними художниками і скульпторами. У 1927 році пройшла перша персональна виставка Сутіна. Хайм Сутін створив свій неповторний стиль, який можна назвати сполучною ланкою між класичними традиціями і розвитком абстрактного експресіонізму. Сьогодні його картини прикрашають зали провідних музеїв світу.

«Пейзаж в Каньє»


Народився Валентин Данилович БЕРНАДСЬКИЙ (13 січня 1917, с. Озеряни Бобровицького району, Чернігівська обл. - 21 вересня 2011, Сімферополь) - живописець, майстер тематичної картини, портрета, пейзажу, натюрморту.

Один із засновників кримської школи живопису. Народний художник України і Росії, заслужений діяч мистецтв і лауреат Державної премії АР Крим, почесний член Академії мистецтв РФ.

Навчався в Ленінграді в Академії мистецтв у О. Ейснера і Б.Йогансона. За блискучі успіхи вже після першого курсу був відзначений Сталінською стипендією. Після закінчення АМ з групою кращих учнів (Ф. Захаровим, М. Бортником, В. Апановичем та ін.) був спрямований міністерством культури СРСР до Криму. Разом вони викладали в Кримському ХУ ім. М. Самокиша і виховали ряд талановитих українських художників.

Валентин Бернадський жив і працював у Сімферополі. З 1970 по 1980 рр. - голова правління Кримської організації Спілки художників СРСР. Персональні виставки В.Бернадського проходили в Парижі (виставковий зал Друо), Лондоні, Гаазі, Києві, Севастополі, Сімферополі.

«Автопортрет» «Півонії». 1966


Народився В’ячеслав Опанасович ПРИХОДЬКО (13 січня 1940, Золотоноша Черкаської обл. – 12 січня 2011) – закарпатський живописець, народний художник України (2004).

В 1955–1959 роках здобував художню освіту у Ужгородському училищі прикладного мистецтва, згодом продовжив навчання у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1959-1965), викладачами з фаху були В. А. Монастир¬сь¬ки¬й, І. В. Севера, І. М. Скобало, М. І. Смирнов. Член Національної спілки художників України з 1973 року. З 1990 року - заслужений художник України, з 2004 року - народний художник України, 1997 рік - лауреат премії ім. И. Бокшая та А. Ерделі в жанрі образотворчого мистецтва. Персональні виставки: 1981, 1984 pp. - м. Ужгород, 1990, 1992 pp. - м. Мюнхен (Німеччина), 1994 р. - м. Требішов (Словаччина), 1995 р. - м. Будапешт (Угорщина), 2000 р. -м. Ужгород.

Пейзажист, автор жанрових картин і натюрмортів. Останні роки викладав живопис у Закарпатському художньому інституті. Жив і працював в Ужгороді.

«Вечірні тіні. Спогади про старий Ужгород», 2009