12 сентября -Музей українського живопису

12 сентября

Народився Лодовіко КАРДІ, також відомий як ЧІГОЛІ (12 вересня 1559, Чіголі, поблизу Флоренції — 1613, Рим) — італійський живописець і архітектор.

Ім'я, під яким художник тепер широко відомий, походить від назви його рідного міста. Початкове навчання Чіголі відбулося у Флоренції під керівництвом Алессандро Аллорі. Пізніше під впливом найзначніших живописців тієї епохи — Санто ді Тіто, Корреджо, Федеріко Бароччі — стиль Чіголі розкривається в повній мірі. Крім живопису Чіголі займається архітектурою, його наставником в цій області був Буонталенті.

«Жертвопринесення Ісаака»


Родился Ансельм фон ФЕЙЕРБАХ (12 сентября 1829, Шпайер — 4 января 1880, Венеция) — один из наиболее значительных немецких исторических живописцев XIX века.

Племянник философа Людвига Фейербаха. Изучал живопись в Дюссельдорфе и Мюнхене, Антверпене и Париже. С1855 года Фейербах надолго поселился в Риме. Здесь были созданы его лучшие произведения: «Данте, прогуливающийся с благородными дамами в Равенне» (1857), «Ариосто в обществе знатных дам в Ферраре» (1862), «Франческа да Римини и Паоло Малатеста» (1863), «Лаура и Петрарка», «Богоматерь и св. жены, оплакивающие усопшего Спасителя» (1863), «Тиволийская идиллия», «Медея пред её отъездом в изгнание» (1870), «Суд Париса» (1871), «Ифигения» (1871), «Битва амазонок» (1872), «Пир у Платона» (1873) и некоторые другие. Соединяя в своём творчестве классицизм с романтизмом, Фейербах отличался способностью изобретать величественные, живописные, глубоко осмысленные композиции строгой выработкой форм, пластичностью моделировки фигур, уменьем давать им красивое и естественное движение и большую экспрессивность; но стремление сообщать картинам известное настроение нередко лишало его краски свежести и блеска, делало его живопись туманной, матовой и плоской.

«Смерть Пьетро Аретино», 1854


Родился Георг Хендрик БРЕЙТНЕР (12 сентября 1857, Роттердам — 5 июня 1923, Амстердам) — голландский художник и фотограф, крупный представитель голландского импрессионизма.

Родился в семье торговца зерном. В 1876 году Георг поступает в Королевскую академию изящных искусств в Гааге. Здесь Брейтнер знакомится с представителями гаагской школы — такими, как Йозеф Израэльс, Якоб Марис и Антон Мауве. По собственному признанию, он у этих художников научился большему, нежели в закостенелой Академии, откуда, впрочем, он был отчислен в 1880. Первую известность художнику приносят изображения лошадей. Брейтнер начинает сам преподавать рисование в Лейденской академии. В 1882 году у художника завязалась искренняя дружба с Ван Гогом, вместе с которым они бродили по улицам Гааги, делая зарисовки.

Брейтнер является представителем так называемого «тёмного» или «чёрного» импрессионизма, в отличие от яркого и жизнерадостного французского импрессионизма. Художник рисует виды Амстердама, разыгрывающиеся на его улицах сценки, изображает городских ремесленников, домохозяек, докеров, бездомных собак... Зачастую эти его работы вызывают у зрителя чувства уныния и безысходности. Кроме «уличной» живописи, художник также писал натюрморты, портреты и женские ню. Искусство Г. Х. Брейтнера было весьма популярно. В последний путь его пришло проводить множество амстердамцев.

«Мост песен у Дворцовой площади в Амстердаме», 1890


Родился Фернан КНОПФ (12 сентября, 1858, Гремберген, Восточная Фландрия — 12 ноября 1921, Брюссель) — бельгийский художник, график, скульптор и искусствовед, главный представитель бельгийского символизма.

Занимался в брюссельской Академии художеств, где его учителем был Ксавьер Меллери. В Париже на Фернана большое впечатление произвели картины Эжена Делакруа, в Англии он заинтересовался прерафаэлитами. В 1878 году на Всемирной выставке в Париже Кнопф познакомился с художником Гюставом Моро и в последующем обратился к символизму. Со временем Кнопф получил признание и почёт, был награжден бельгийским Орденом Леопольда.

В целом для картин Кнопфа характерны тёмные, болезненно-мертвенные тона, подчеркивающие его мистические фантазии. На полотнах Кнопфа часто встречаются женские образы в виде сфинксов и химер. Фернан Кнопф также писал портреты и пейзажи.

«Воспоминания», 1889


Родился Бен ШАН (12 сентября 1898, Каунас, Российская империя — 14 марта 1969, Нью-Йорк) — американский художник и фотограф, выходец из Литвы, сочетавший в своем творчестве декоративную манеру изображения и остросоциальную тематику.

Б. Шан принадлежит к числу крупнейших художников США — представителей критического реализма. Отец будущего художника участвовал в революционном движении в России, и в 1902 году был сослан в Сибирь. В 1906 году семья Б. Шана перебирается в Нью-Йорк. Вначале Шан учился литографии, затем посещал различные курсы рисования и Национальную академию дизайна. К началу 1930-х всерьёз заинтересовался фотоискусством. Многие снимки Шана, сделанные на нью-йоркских улицах, послужили ему впоследствии как материал для картин и настенных панно.

Одной из наиболее социально ангажированных была, созданная в 1931-1932 годах серия из 25 полотен «Страсти по Сакко и Ванцетти», в которой несправедливое осуждение и казнь двух рабочих-анархистов представляется как чудовищное повторение Страстей Христовых в буржуазном обществе XX столетия. Эта работа сделала Б. Шана известным в мире.



Народився Олександр КОБЗДЕЙ (12 вересня 1920, м. Олесько нині Буського району Львівської області, Україна – 25 вересня 1972, Варшава) — художник, скульптор, професор Академії мистецтв у Варшаві.

Дитинство Ко́бздей провів у Львові. Паралельно зі шкільною наукою вчився в приватному порядку графіки і скульптури. У 1939–1941 роках навчався на факультеті архітектури Львівської політехніки. Продовжив навчання у Гданській політехніці, яку закінчив 1946 року й отримав диплом інженера-архітектора. Водночас навіть під час німецької окупації навчався живопису. Після Другої світової війни навчався в Академії мистецтв у Кракові під керівництвом Євгена Ейбіша. У 1947 р. працював доцентом у Державній вищій школі скульптурного мистецтва в Сопоті.

Спочатку займався живописом в дусі постімпресіонізму і колоризму, Наприкінці 1940-х років став працювати у жанрі реалістичного живопису. У період соціалістичного реалізму став художником № 1, офіційно задекларованим комуністичним урядом.

«Подай цеглу», 1950. Національний музей у Вроцлаві.

З 1951 року працював викладачем на кафедрі дизайну інтер'єру Варшавської академії мистецтв, згодом став професором кафедри живопису Варшавської академії мистецтв, де працював до самої смерті.

Відійшов від соцреалізму 1955 року і звернувся до абстрактного мистецтва, мистецтва матерії. Митець працював на структуру і текстуру зображення – створив серію "Szczeliny" («Щілини»), над якою працював з 1966 року. Продовженням цього циклу стали творені з 1969 роботи під назвою "Hors cadre" ("Без рамок").

Створював просторові об'єкти, об'єкти живопису і скульптури, також займався дизайном, плакатом і книжковими ілюстраціями.

«Горизонтальна щілина у темно-червоному», 1967


Народився Олександр Михайлович ЛОПУХОВ (12 вересня 1925, Городня, нині Чернігівська область - 14 серпня 2009, Київ) - український живописець. Народний художник України (1964). Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1975). Дійсний член Національної академії мистецтв України (1997). Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1980).

Навчався в середній художній школі ім. Т. Шевченка в Києві. У 1953 році закінчив Київський державний художній інститут (КДХІ), де його педагогами за фахом були О. Шовкуненко, С. Григор'єв, К. Єлева. У 1957 році закінчив аспірантуру при інституті. У 1962-1968 роках - заступник голови правління Спілки художників України. У 1973 році Олександр Лопухов очолив майстерню станкового живопису в Київському художньому інституті, в 1973-1985 роках був ректором КДХІ. З 1979 року - професор. У 1983-1989 роках - голова правління СХУ.

Автор творів на історико-революційні і військові теми, написаних у широкій пастозній манері, в тому числі - «Арешт Тимчасового уряду» (1955-1957), «Війна» (1968-1969), «Вихор Жовтня» (1977), «Кроки історії»" (1985). Майстер портретного живопису, плідно працював у жанрах натюрморту і пейзажу.

Відзначений Золотою медаллю ім. М.Б. Грекова (1985 г.), Золотою медаллю Академії мистецтв України (2005 р). Заслужений діяч мистецтв Польщі.

«Війна», 1969


Народився Йонатан КІС-ЛЕВ (Кіслов) (12 вересня 1985, мошав Мішмар Аялон, Ізраїль) - ізраїльський художник і актор, активіст боротьби за мир. Здобув популярність завдяки своїм яскравим, барвистим картинам, виконаним в манері наївного мистецтва.

Народився сім'ї репатріантів з Радянського Союзу, дитинство провів у невеликому поселенні під Єрусалимом. З 5 років почав брати уроки акварелі і масла у російського художника, який жив неподалік, потім продовжив художню освіту в школі мистецтв «Іроні Алеф» в Тель-Авіві, займався живописом і скульптурою. У 16 років отримав стипендію на навчання в міжнародному Коледжі імені Лестера Пірсона в Канаді, де протягом двох років вивчав живопис, скульптуру та мистецтво гравюри.

Молодий художник захоплено розробляє певні прийоми і техніки, що дозволяють йому «забути» все те, що він з дитинства вчив про «правильний живопис», і знову почати малювати «як дитина». Стиль живопису Йонатана Кіс-Лева характеризується як наївний, та деякими критиками визначається як псевдонаївний, оскільки манера письма «очима дитини» обрана художником свідомо.