12 апреля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

12 апреля

12 квітня 1752 року королем Іспанії Фердинандом VI була заснована Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо (ісп. Real Academia de Bellas Artes de San Fernando, скор. RABASF) - державна академія мистецтв Іспанії, розташована в Мадриді. Відома своєю картинною галереєю.

Академія спочатку називалася «Королівська академія трьох шляхетних мистецтв імені святого Фердинанда». У число цих трьох «шляхетних мистецтв», яким навчали в академії, тоді входили живопис, скульптура і архітектура. Біля витоків академії стояли Луї Мішель ван Лоо і Луїс Мелендес.

Нинішню назву академія носить з 1873 року, після того як в ній окремим факультетом стала викладатися музика. У 1987 році додалися такі відділення, як фотографія, відеомистецтво, кінематографія і телебачення.

У музеї академії виставлене багате зібрання іспанського та західноєвропейського живопису XVI-XX століть, в тому числі роботи Рубенса, Корреджо, Белліні, Сурбарана, Мурільо, Гойї, Х.Гріса і ін.

Будівля, в якій розташована академія, була побудована в 1689 році видатним іспанським архітектором епохи бароко Чуррігерой. В даний час Королівська академія є також штаб-квартирою Мадридської академії мистецтв.

Палац Гойенече, де розміщується академія


Народився Людвіг МІННЕГЕРОДЕ (12 квітня 1847, Стрий, нині Україна - 1930, Зальцбург) - австрійський художник.

Представник жанрового і портретного живопису. Навчався у Едуарда фон Енгерта. Протягом багатьох років викладав у віденській художньо-промисловій школі, де найбільш відомим його учнем був Густав Клімт. У 1917 році залишив Відень і провів останні роки життя в Зальцбурзі.

«Портрет художника (Автопортрет?)» Портрет Рудольфа I


Народився Робер ДЕЛОНЕ (12 квітня 1885, Париж - 25 жовтня 1941, Монпельє) - французький художник, один з основоположників «орфізму».

Перші роки своєї творчості Делоне перебував під впливом постімпресіоністів, перш за все - Сезанна. У 1910-і разом зі своєю дружиною Сонею Терк-Делоне, теж художницею, виробив новий стиль, який Гійом Аполлінер назвав «орфізмом». Художники-орфісти прагнули передати динаміку руху і музикальність ритмів за допомогою «закономірностей» взаємопроникнення основних кольорів спектра та взаємоперетину криволінійних поверхонь.

Делоне був близький до творчого об'єднання експресіоністів «Синій вершник», листувався з Кандінським і Маке. Написав кілька програмних і теоретичних робіт з живопису. У 1937 році Робер і Соня Делоне разом брали участь в оформленні Всесвітньої виставки в Парижі.

«Автопортрет» «Данина поваги Блеріо», 1922. Художній музей, Базель


Народився Георгій Васильович КУРНАКОВ (12 квітня 1887, Маріуполь — 20 жовтня 1977, Херсон) — український художник-пейзажист, заслужений діяч мистецтв УРСР (1967).

Походив з бідної родини.1907 року закінчив Херсонську учительську семінарію, першим вчителем малювання вважав викладача семінарії О. Іконнікова. Працював народним вчителем в селі Британи. Продовжив навчання, закінчивши 1916-го року Київське художнє училище, де вчився у О. Мурашка, В. Менка, Ф. Кричевського.

З 1916 року брав участь у виставках Київського товариства художників — «Кільце». З 1919 року викладав у Херсонській учительській семінарії, працював керівником майстерні живопису та малювання в робітничій мистецькій студії, був інструктором художньо-декоративної справи у відділі народної освіти.

На 1920-1930-ті роки припадає період піднесення його творчої діяльності. 1924 року починає спроби живопису «пастозними мазками». Творив в Алушті, Ялті, любив працювати у Старому Криму. Протягом майже 60 років малював милу йому Херсонщину. Завдяки його старанням у Херсоні була створена пейзажна школа самодіяльних художників «Дніпровська палітра».

З 1956 року — в складі Спілки художників України, 1967 йому присвоєне звання заслуженого діяч мистецтв УРСР.



Народився Василь Теофанович СЕДЛЯР (12 квітня 1899, Христівка Миргородського повіту — 13 липня 1937, в'язниця НКВС) — український художник, митець-монументаліст, графік, художній критик, педагог, належав до творчої групи «бойчукістів».

Навчався у Києві в художньому училищі (1916–1917) і в Українській державній академії мистецтв (1919–1923), учень і послідовник М. Бойчука; один із засновників та ідеолог-теоретик Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ); член художнього об"єднання «Жовтень» (з 1930 р.), викладач і директор (в 1923-1930 рр.) Межигірського художньо-керамічного технікуму (1923–1928) та Технологічного інституту кераміки і скла в Межигір'ї (1928–1930), викладач Київського художнього інституту (1930–1936). Страчений органами НКВС СРСР 13 липня 1937 року.

Седляр працював у ділянках монументального і станкового малярства, станкової ти книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Брав участь у стінописах Межигірського художнього керамічного технікуму (1924), Червонозаводського театру в місті Харків (1933–1935) та ін. Всі ці розписи знищені. Збереглося лише кілька картин Седляра: «У школі лікнепу» (темпера; 1929), «Портрет Оксани Павленко» (1926–1927), «На току», «Розстріл» (пошкоджено, 1927), ескізи тощо.

«У школі лікнепу», 1929

Особливістю портретів Седляра є орієнтація на фресковий монументальний розпис з узагальненістю форм і площинністю. Графіка Седляра тушшю схожа на керамічні розписи (ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка разом з В. Вайсблатом, видання 1931 і 1933). Седляр працював й у кераміці: фаянс, майоліка (1924–1929), виготовляв картони для тематичних килимів (1936). Також зробив ілюстрації до книжок В. Маяковського, Г. Шкурупія, І. Франка, А. Головка та інші.

У 2009 році в Києві було видано «Кобзар» з усіма ілюстраціями Василя Седляра. Того ж року в Національному художньому музеї України відбулась перша персональна виставка художника.

В. Седляр. Ілюстрація до «Кобзаря» Т. Г. Шевченка


Народився Юрій Іванович ХИМИЧ (12 квітня 1928, Кам'янець-Подільський — 23 липня 2003, Київ) - український архітектор і художник-графік. Заслужений діяч мистецтв України (1990).

У 1950 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. В 1955 - 1958 навчався в аспірантурі Академії архітектури УРСР. Викладачі - Я. Штейнберг і О. Шовкуненко. Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1956.

Ю.І. Химич викладав у Київському інженерно-будівельному інституті (1964 - 1985), Київському художньому інституті (з 1989 - професор). Провів десятки персональних виставок в Україні та за кордоном. Працював переважно в техніках акварелі, гуаші та монотипії, зображав архітектурні пам'ятки України, Росії, Прибалтики, Середньої Азії, Кавказу, Фінляндії, Польщі та ін. Ілюстрував журнали, книги з історії та культури.

Член Національної Спілки архітекторів України (1955), член Національної Спілки художників України (1962), почесний член Академії архітектури України.

«Львів. Собор Святого Юра», 1999