11 декабря -Музей українського живопису

11 декабря

ПІНТУРІККІО (1454, Перуджа — 11 грудня 1513, Сієна) — італійський живописець. Представник умбрійської школи кватроченто. Робив також декоративні стінописи та мозаїки.

Син Бенедетто ді Б'яджо. Пінтуріккіо - прізвисько, бо художник був дуже малим на зріст. Прізвисько він зробив своїм підписом. Навчався у Фьоренцо ді Лоренцо, разом з Рафаелем — у Перуджіно, якому допомагав при створенні фресок Сикстинської капели а (1481—1482), а за деякими даними — ще й у Бенедетто Капоралі, творця палацу кардинала Пассеріні, згодом розписаного Сіньйореллі. Близькість до художніх манер Перуджино та Рафаеля доводять деякі твори самого Пінтуріккіо.

Пінтуріккіо працював у багатьох містах Італії — Перуджі, Римі, Орв'єто, Сполето, Сієні. Найвідоміші розписи — в церкві Санта Марія дель Пополо, Апартаментах Борджіа і Сієнському соборі (бібліотека Пікколоміні). На його фресках часто з'являються «гротески» (елементи рослинного і архітектурного орнаменту). З його полотен виділяється «Портрет хлопчика», що зберігається у Дрезденській галереї.

Автопортрет
(фреска в каплиці Бальоні у Спелло)
«Портрет невідомого хлопчика», Дрезденська галерея


Йодокус (Йос ван) ВИНГЕ (1542-1544, Брюссель – 11 (или 18) декабря 1603, Франкфурт-на-Майне) – нидерландский художник.

Художник эпохи маньеризма, Винге учился, вероятно, в кругу Спрангера, а затем в Риме, где провел четыре года, он был знаком и с венецианским искусством. По возвращении в Брюссель Винге стал придворным художником Александра Фарнезе, а в 1584 он переехал во Франкфурт. Сохранились лишь немногие работы Винге, но до нас дошли его рисунки. Так, в «Ночном празднике» (Брюссель, Королевский музей изящных искусств) художник отходит от эстетики венецианского маскарада и школы Фонтенбло. По многим рисункам Винге были исполнены гравюры, созданные его сыном Иеремией, который в своих собственных рисунках подражал манере своего отца.

«Предательство Далилы и порабощение Самсона». 1580. Дюссельдорф. Художественный музей


Крещён Питер КОДДЕ (крещён 11 декабря 1599, Амстердам — похоронен 12 октября 1678, Амстердам) — голландский художник. Жанрист, близкий к кругу Ф. Халса.

Начинал в мастерской художника Барента ван Сомерена (1572—1632), который кроме создания картин торговал произведениями искусства, был владельцем корчмы и актёром (членом камеры риторов). В 1623 году Питер Кодде женился на 18-летней Маритье Арентс Шилт. В акте, составленном о браке, он впервые упомянут как художник. Материальное положение художника было неплохим, и он взял в аренду дом в центральном районе Амстердама, где жило большинство популярных художников, и где жил сам Рембрандт с 1631 до 1635 года. Лада в семье не было. Когда художника обвинили в измене с горничной, хотя доказательств не было найдено, Питер Кодде даже провёл одну ночь в заключении. Супруги развелись в 1636 году, и жена переехала к Питеру Поттеру, соседу и художнику. Из акта инвентаризации известно, что на 1636 год художник был владельцем собрания картин разных художников.

Расцвет творчества Кодде приходится на 1630-е-1640-е. Изображал интерьерные сцены с группами галантных дам и кавалеров, с отды¬хающими офицерами и солдатами. Для интерьеров Кодде ха¬рактерно почти полное отсутствие реквизита. В то же время он стремится достичь единства человека и среды, используя для этой цели — первым среди жанристов — тональный колорит. Обращался также к мифологическим и библейским сюжетам, писал портреты.

«Автопортрет» (?) «Элегантная компания музицирует»


11 грудня 1871 року в Петербурзькій Академії мистецтв відкрилася перша виставка передвижників – живописців і скульпторів реалістичного, демократичного спрямування, які входили до новоствореного творчого об'єднання «Товариство пересувних художніх виставок».

На виставці були показані роботи 16-ти художників. Були представлені портрети пензля Івана Крамського, історичне полотно Миколи Ге «Петро I допитує царевича Олексія», пейзажі Івана Шишкіна, жанрова сценка Василя Перова «Мисливці на привалі» та інші. Головним «хітом» заходу став написаний незадовго до відкриття експозиції пейзаж Олексія Саврасова «Граки прилетіли».

У квітні-листопаді 1872-го експозиція зробила турне Москва - Київ - Харків. Всього було показано 82 твори 20-ти художників. Виставка мала комерційний успіх: від продажу картин було виручено до 23 тисяч рублів, чистий прибуток «Товариства» склав близько 4 тисяч рублів. Надалі виставки передвижників проводилися в багатьох містах Росії, а остання, 48-а, відбулася в Москві у 1923 році.

З експозиції виставки: О. Саврасов. «Граки прилетіли», 1871 В.Перов. «Мисливці на привалі», 1871


Народився Ежен ГАЛЬЄ-ЛАЛУ (11 грудня 1854, Париж - 18 квітня 194, Шеранс) - французький художник - імпресіоніст.

У 22 роки він вперше виставив в Музеї Реймса свою картину "Квіти під снігом", а в 1877 році дві його картини були виставлені в "Salon des Artistes Français". Художник Ежен Гальє-Лалу був автором картин, на яких були зображені, в основному, осінні або зимові види вулиць Парижа, визначні пам'ятки міста. Його картини початку 1900-х років точно відображають час і місце, в якому він жив. Це був час щасливого і галасливого Парижа, Прекрасної епохи (la Belle Époque) з кінними екіпажами, трамваями і першими міськими автобусами. Творчість Ежена Гальє-Лалу цінується не тільки за його внесок в мистецтво 20-го століття, а й за майже документальне відтворення фрагменту історії міста Парижа.

«Париж: Театр Порт-Сен-Дені»


Родился Марк ТОБИ (11 декабря 1890, Центервиль, США — 24 апреля 1976, Базель, Швейцария) — американский художник, представлявший северо-западную школу абстрактного экспрессионизма.

Образование получил в чикагском Институте искусств. Большое влияние на его художественный манеру оказало искусство восточной Азии, которое Тоби изучал во время поездки в Японию и Китай в 1934 году. Здесь почувствовал он, по его собственным словам, «каллиграфический импульс»: острые, тонкие как иглы линии рисунка проносятся через полотно и создают впечатление пространства, центр которого невозможно с точностью определить. Названия картин связаны с личными мотивами автора — «Переплетённые» (1959), «Тихоокеанское течение» (1959/1962), «Пространства Луча» (1960), «Над Землёй» (Институт Искусств, Чикаго).

Марк Тоби прославился благодаря созданию уникального стиля «белой записи». Все довольно просто и сложно одновременно. Стиль представляет собой нанесение на абстрактный фон, состоящий из тысяч мазков, белых или окрашенных в «уютные» светлые тона каллиграфических символов. Широкое международное признание Марк Тоби обрёл на закате жизни.

Автопортрет


Родился Феликс НУССБАУМ (11 декабря 1904, Оснабрюк — 2 августа 1944, Освенцим) — немецкий художник, представитель художественного стиля Новая предметность.

Родился в семье торговца среднего достатка еврейского происхождения. Учился в Государственной школе прикладного искусства в Гамбурге, в классе Фрица Бенке. Продолжил образование в Берлине в Объединённой школе свободных искусств у Цезаря Кляйна и Пауля Планте. 1932 — государственная стипендия и Большая государственная премия Прусской Академии искусств, за счёт которой художник едет в Рим, студент — гость на Вилла Массимо. В том же году погибло большое количество работ художника при пожаре в его берлинском ателье.

1934 год — бегство от нацистов в Бельгию. Осенью 1942 Ниуссбаум был вынужден бросить своё ателье в Брюсселе и скрываться от нацистских властей. 20 июля 1944 года Феликс и его жена были арестованы: их нашли на чердаке во время облавы немецкие солдаты. Их сначала отправили в лагерь Мехелен, а 2 августа под номерами XXVI/284 и XXVI/285 доставили в Освенцим. Через неделю Феликс и Фелка были убиты в газовой камере. Художнику было всего 39 лет.

«Автопортрет с еврейской идентификационной карточкой», 1943 «Триумф смерти», 1944 – последняя картина Феликса Нуссбаума


Народився Юрій Іванович ПАЦАН (11 грудня 1963, с Пархомівка Володарського району Київської обл.) – живописець, заслужений художник України.

Працював токарем (за фахом технік-технолог, організатор виробництва). У 1999 році потрапив в автомобільну катастрофу, отримав спинно-мозкову травму, став інвалідом І групи та залишився прикутим до інвалідного візка.

Спочатку розплавляв пластикові пляшки і робив композиції у вигляді квітів, листя, гілочок винограду. Виходили оригінальні прикраси. Потім узяв в руки пензля і почав малювати. Першою серйозною темою в творчості Юрія Івановича стали ікони. Не маючи професійної освіти, він навчився перемальовувати образи. І дві найкращі свої роботи художник подарував Покровській церкві, розписаній за ескізами Миколи Реріха, в рідному селі Пархомівка. По книгах і журналах вивчав художні прийоми і принципи створення мальовничих полотен. Основний напрям творчості Юрія — пейзажі.

Починаючи з 2001 року створив понад 1500 картин. Член Академії творчості інвалідів України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Почесний громадянин Києво-Святошинського району. Учасник багатьох всеукраїнських та міжнародних мистецьких фестивалів і виставок. Проживає в селищі Чабани під Києвом.

«Зима в Пирогові», 2014