11 февраля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

11 февраля

Народився Ламберт ДОМЕР (11 лютого 1624, Амстердам - 2 липня 1700, там само) - нідерландський художник епохи бароко.

Син червонодеревника. Користуючись тим, що батько постачав Рембрандту рами для його картин, Ламберт часто відвідував майстерню художника і близько 1644 вступив до нього учнем. У 1646 році відправився морем до Франції, а в 1663 – подорожував вниз по Рейну до Швейцарії. Результатом цих поїздок було велике зібрання топографічних малюнків, що з часом стало його спеціалізацією.

Домер був також колекціонером. На аукціоні він придбав велику кількість рисунків і альбомів Рембрандта після банкрутства художника в 1657.

Портрет Ламберта Домера
роботи Фердинанта Бола
«Подружня пара з глобусом», 1658


Народився Наполеон Матеуш Тадеуш О́РДА (11 лютого 1807, Мінська губернія - 26 квітня 1883, Варшава) - білоруський і польський літератор і композитор, музикант, художник, скульптор, педагог.

1823 року вступив у Віленський університет, де вивчав математику. Був заарештований за участь в діяльності нелегального студентського товариства «Зоряне». За участь у повстанні 1831 року нагороджений хрестом ордена «Virtuti Militari». Після придушення повстання оселився в Парижі, де подружився з Адамом Міцкевичем, Фредеріком Шопеном. Брав уроки композиції та гри на фортепіано у нього і Ференца Ліста. Від 1833-го Орда брав уроки малювання в студії Ф. Жерара. У подорожах по Франції, Австрії, Шотландії, Бельгії, Голландії, Іспанії, Португалії, Північній Африці малював пейзажі, головним чином міські види.

«Палац Толлочко в селі Вердомичі»

Починаючи з 1872 під час щорічних літніх подорожей Наполеон Орда систематично замальовував визначні місця Волині, Білорусі, Литви, Жмуді, Ліфляндії, Галичини і Східної Пруссії... Видавалися окремі альбоми його рисунків, каталоги творів. До нашого часу дійшло 177 творів художника, на яких зображені архітектурні пейзажі України. Його малюнки були використані під час підготовки проектів реставраційних робіт Андріївської церкви в Києві, костелу в Білій Церкві, Кам'янець-Подільської фортеці, Підгорецького, Дубенського, Острозького, Летичівського замків.

«Кам'янець-Подільська фортеця»


Народився Юзеф БРАНДТ (11 лютого 1841, Щебрешин, нині Люблінського воєводства — 12 червня 1915, Радом) — польський художник-реаліст.

Спершу вчився на інженера в Парижі, проте з 1862 року вирішив присвятити себе живопису. Навчався малюванню в Мюнхені у Франца Адама і у Карла Теодора фон Пілоті. У 1867 році Брандт відкрив власне художнє ательє. Писав полотна переважно на історичну тематику, зображуючи батальні сцени з історії Польщі XVII століття; створював також жанрові роботи на теми з життя співвітчизників. Історичні картини Ю. Брандта мали значний вплив на розвиток польського образотворчого мистецтва і літератури, надихнувши Генріка Сенкевича на написання його історичної трилогії. Ю. Брандт організував приватну художню школу і виховав ряд талановитих художників.

«Битва під Хотином у 1621 році»

Брандт — автор багатьох творів на українську тематику («Військо йде», «Бій з татарами», «Ярмарок на Україні», «Вітання степу» тощо). Його картини часто репродукувались в українських періодичних виданнях 2-ї половини 19 — початку 20 століття.

Болеслав Шанковський.
Портрет художника Юзефа Брандта.
«Козацьке весілля»


Народився Ерік Теодор ВЕРЕНШЕЛЛЬ (11 лютого 1855, Ейдскуг - 23 листопада 1938, Осло) - норвезький художник і графік.

Від 1874 року навчався в Осло, у 1875 переїхав до Мюнхена, продовживши там свою освіту. Натхненний французьким живописом і рухом натуралізму, відправився 1881 року в Париж. У 1883 році повернувся до Норвегії.

Вереншелль - автор жанрових картин із зображеннями селянства, численних портретів, пейзажів, ілюстрацій до народних казок і легенд.

«Автопортрет» «Селянські похорони», 1885. Національна галерея, Осло


Народився Джуліо Арістід САРТОРІО ( 11 лютого 1860, Рим — 3 жовтня 1932, Рим) - італійський художник і скульптор зламу 19-20 століть, представник академізму, символізму і формальних пошуків.

Походить з артистичної родини. Дід майбутнього художника Джироламо та його батько Рафаелло займались мистецтвом. Навчався в Інституті образотворчих мистецтв у Римі. Відомо, що він багато малював і копіював різні картини і твори у римських церквах (фрески, мозаїки, живопис, скульптури). Це був етап пошуків себе і авторитетів у мистецтві. На якийсь час автортетами для Сарторіо стають твори прерафаелітів Холмана Ханта, Джона Еверета Мілле, Форда Медоска Брауна. До цього періоду належить картина «Сини Каїна», показана у Парижі, де здобула перший приз. Деякий час (два роки) працював викладачем у академії міста Веймар. До цього періоду належить його зближення із німецькими символістами. Художник добре засвоїв малюнок людського тіла і починає перенасичувати ними власні композиції.

«Свято» (Приготування до свята), фрагмент

Сарторіо таки виборов фінансовий успіх, витратив гроші на близькі і дальні подорожі, відвідав країни Середземного моря, Сирію, Палестину, Японію, Латинську Америку, був викладачем у Римі. 1925 року він підписав «Маніфест прихильників фашизму», що надасть урядові Італії привід зробити його академіком.

Автопортрет «Краєвид в Кампаньї» (Орання земель волами у листопаді), 1914 р.


Народився Семен Маркович ПРОХОРОВ (11 лютого 1873, м.Малоярославець Калузької губернії — 23 липня 1948, Харків) — російський та український живописець і педагог. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1941).

Закінчив у 1904 році Московське училище живопису, скульптури та архітектури, 1909 року — Петербурзьку академію мистецтв (вчився у Іллі Рєпіна і П. П. Чистякова). У 1910 році як пенсіонер АХ побував в Італії, Франції, Німеччині, Греції, Турції.

З 1913 року жив у Харкові. Викладав у Харківському художньому училищі (у 1913–1922 роках), у Харківському художньому інституті (у 1922–1948 роках, від 1936 року — професор). Серед учнів: Інна Городецька, Віктор Савенков, Єфрем Світличний, Олександр Довгаль, Сергій Стешенко.

15 червня 1944 року, до 100-річчя зі дня народження Іллі Юхимовича Репіна, заснував Харківську художню школу № 1 ім. І. Ю. Репіна.

«Автопортрет». 1935 «Жниці». 1922


Родился Гарольд Джон Уайлдер ГИЛМЕН (11 февраля 1876, Роуд, Сомерсет, Англия — 12 февраля 1919, Лондон) — английский художник-постимпрессионист.

Изучал живопись в Школе изящных искусств Слейд в 1897—1901 годах. В 1907 году Гилман совместно с Уолтером Сикертом был одним из основателей художественной группы Фицрой-Стрит. В 1911 он, также с Сикертом, образует влиятельную группу Кэмден Таун. Члены обеих этих группировок работали преимущественно в жанре пейзажа и портретной живописи. Г. Гилман был в этот период увлечён творчеством Ван Гога, Сезанна, Гогена, позднее — Матисса.

Свой собственный стиль художник называл Неореализмом (на выставке своих работ в 1914 году). Реалистические полотна Гилмана созданы короткими сочными мазками кисти, цветовая гамма разнообразна — от довольно скудного сочетания красок до настоящих фонтанов цвета. В 1912 и 1913 годах художник совершает путешествие по Скандинавии. В написанных им во время этой поездки картинах чувствуется влияние живописи Ван Гога. Гарольд Гилман скончался в Лондоне от «испанки» во время пандемии гриппа в 1919 году.

«Миссис Мунтер за завтраком», 1917


Родился Карло КАРРА (11 февраля 1881, Пьемонт – 13 апреля 1966 года, Милан) – итальянский художник и график, представитель школ футуризма и метафизической живописи, пришедший к неоклассике.

Карло Карра изучал живопись на вечерних курсах в Академии Брера в Милане и сначала работал как художник по декорациям. В 1909 году он знакомится с футуристами и год спустя совместно с Руссоло, Балла, Северини и Боччони подписывает «Манифест футуристической живописи».Среди картин этого периода – «Похороны анархиста Галли».

«Похороны анархиста Галли». Музей современного искусства, Нью-Йорк

Осенью 1911 года встречается в Париже с Пикассо, Браком, Леже, Аполлинером и другими французскими художниками, представителями авангарда. Под влиянием живописи Сезанна пишет картины в стиле кубизма. В 1913 году выходит в свет его манифест «Живопись звуков, шумов, запахов».

Около 1917 года стал писать в жанре метафизической живописи, рисуя загадочных манекенообразных персонажей в тесных интерьерах. В 1920–1930 годы сблизился с неоклассическим направлением «новеченто». Искусство Карра замкнулось в мире простых пейзажных и жанровых мотивов. Много работал как арт-критик, автор трудов по истории искусств и педагог.

«Автопортрет» «Зачарованная комната. Метафизическая муза». 1917


Родился Иван Дмитриевич ШАДР (настоящая фамилия — Иванов; 11 февраля 1887, Такташинское, ныне Курганская область — 3 апреля 1941, Москва) — русский советский художник, скульптор-монументалист, представитель направления «академический модерн». Известен скульптурными композициями «Девушка с веслом» и «Булыжник — оружие пролетариата».

Родился в семье плотника. В 14 лет без всякой подготовки Иван успешно сдал экзамен по рисунку в Екатеринбургскую художественно-промышленную школу, где учился до 1906 года у Т. Э. Залькальна. Странствовал по России, Украине, Кавказу. Пытался поступить в Академию художеств, подрабатывал уличным пением, получил стипендию для учебы на Высших драматических курсах Санкт-Петербургского театрального училища. В Санкт-Петербурге Шадр посещал также рисовальную школу Общества поощрения художеств Н. К. Рериха.

В 1910 году Иван уехал за границу. Сначала в Париж, где был студентом высших муниципальных курсов скульптуры и рисования в Академии де ла Гранд-Шомьер под руководством Ф. О. Родена и Э. А. Бурделя. В 1911 году парижские учителя отправили И. Шадра на стажировку в Рим в Институт изящных искусств. С 1912-го Иван Дмитриевич обучается в Московском археологическом институте.

«Сеятель», 1922 «М. Горький». Тонированный гипс. 1939. Третьяковская галерея. Москва

В 1926 году И. Шадр стал членом Общества русских скульпторов, в дальнейшем Союза советских скульпторов. Многочисленные мемориальные сооружения, созданные им в 1910—1930-х годах, были посвящены преимущественно жертвам Первой мировой войны. Они связаны с традициями модерна и национально-романтических течений. Его скульптуры - фигуры рабочего, крестьянина, красноармейца и сеятеля – изображались на советских почтовых марках и денежных знаках.

В 1924 году Иван Шадр создаёт натурную скульптуру «Ленин в гробу», сделавшую его главным мастером довоенной скульптурной ленинианы. За 13 лет И. Шадр создал 16 скульптурных изображений В. И. Ленина, в том числе для Центрального Музея В. И. Ленина в 1934 году. Иван Шадр создавал революционно-романтические, обобщённо-символические образы, например, горельеф «Борьба с землей» (1922), скульптуру «Булыжник — оружие пролетариата» (1927). Он также автор надгробий Н. С. Аллилуевой (1933) и Е. Н. Немировича-Данченко (1939). Иван Шадр и скульптор П. И. Таёжный были авторами макета ордена Ленина (1930).

И. Д. Шадр в своей мастерской в Москве работает над скульптурной композицией «Девушка с веслом» (1-й вариант)


Родился Алексей Ильич КРАВЧЕНКО (12 февраля 1889, Покровская слобода (ныне город Энгельс), Самарской губернии – 31 мая 1940, Москва) – российский художник, живописец, график, иллюстратор.

Выходец из крестьянской семьи, Алексей в 15-летнем возрасте поступил в Московское Училище живописи, ваяния и зодчества, где учился в мастерских под руководством А. Е. Архипова, К. А. Коровина, В. А. Серова, А. М. Васнецова. В 1905 году уехал в Мюнхен продолжать образование в студии Шимона Холлоши. В 1906 году возобновил занятия в Москве. Много путешествовал по России, в 1908 году получил премию И. И. Левитана за пейзаж «В уральской деревне».

Путешествовал с образовательными целями по Италии и Греции. Созданные в этот период пейзажи с успехом экспонировались на выставках «Союза русских художников», «Мира искусства» и «Содружества московских художников» в 1911 году. Несколько работ Кравченко были приобретены для императорской коллекции в Эрмитаже, а также Румянцевским музеем и Третьяковской галереей.

В 1913 году Академией художеств был командирован в Индию и на Цейлон, побывал в Японии, где изучал японскую гравюру. После революции стал известным мастером гравюры и офорта. Предпочитал технику гравюры на дереве. Среди лучших работ Кравченко – иллюстрации к повести Гоголя «Портрет» (1929), к сказке Гофмана «Повелитель блох», «Маленьким трагедиям» Пушкина и др.

«Древний русский город. Красные струги»

В 1925 году на Международной выставке декоративного искусства и художественной промышленности в Париже А. И. Кравченко была присуждена высшая награда – Grand Prix. Во второй половине 1920 гг. работал в городах Италии, выставлялся в Париже, ездил в Нью-Йорк для организации раздела «Современное искусство Советской России» на Международной выставке искусств и художественной промышленности.

В 1935 году Кравченко назначен профессором Московского института изобразительных искусств.

В послереволюционные годы не выставлял свою живопись, опасаясь обвинения в «буржуазном формализме».

Его картина «Индийская сказка» была продана аукционным домом Сотбис в Нью-Йорке 4 ноября 2010 года за 1 482 500 долларов США.

«Индийская сказка». 1920-е


Народився Антíн Хомич СЕРЕДА (11 лютого 1890, с. Шкарівка, Васильківський повіт, Київська губернія — 11 серпня 1961, Корсунь-Шевченківський, Черкаська область) — український графік і майстер прикладного мистецтва, мистецтвознавець, культурний діяч, педагог.

Народився в сім’ї сільської інтелігенції — фельдшера та вчительки. Закінчив Строгановське училище ужиткового мистецтва у Москві (1914). У 1916–1917 рр. керував кустарним художнім виробництвом у Галичині й Буковині. Після переїзду до Києва у 1917 р. працював у Департаменті мистецтв генерального секретарства народної освіти УНР. За Гетьманату, у 1918 р. очолював художньо-промисловий відділ Головного управління мистецтв і національної культури Міністерства народної освіти.

Середа — один з ініціаторів створення Національного музею України. Був одним з організаторів Київської картинної галереї (нині Київський музей російського мистецтва). Як дослідник українського образотворчого мистецтва працював у підрозділах Всеукраїнської академії наук. Середа — талановитий педагог, виховав плеяду визначних українських митців. У 1920–1929 — викладач, з 1934 професор Київського Художнього Інституту (один з організаторів та перший декан його поліграфічного факультету), Організатор, а у 1929-1934 рр. — зав. навчальною частиною Українського поліграфічного інституту в Харкові. Середа — тонкий графік кола Г.Нарбута. Він розвивав (головно у книжковій графіці) орнаментальні мотиви і шрифти Нарбута. Антон Середа був автором перших двох марок Української народної республіки, номіналом в 10 і 20 шагів.

Поштовий блок України (2008), присвячений 90-річчю перших марок УНР, із спецпогашенням; на купоні - портрет А. Середи


Народився Григорій Іванович ЗОРИК (11 лютого 1958, с. Кинашів, Тульчинський р-н, Вінницька обл..) – живописець-пейзажист, заслужений художник України (2016).

Походить з родини колгоспників. Після служби в армії вчився в студії художників-дизайнерів у Тульчині, в якій і залишився працювати. Весь вільний час віддавав роботі з натури, випробувавши різні техніки, але зупинившись на олійному живопису. Продовжив освіту в Одеському педагогічному інституті на факультеті художньої графіки. Улюблений жанр – пейзаж.

«На сторожі віків». 2012