10 ноября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

10 ноября

Народився Вільям ХОГАРТ (10 листопада 1697, Лондон - 26 жовтня 1764, Лондон) - англійський художник, засновник і знаний представник національної школи живопису, ілюстратор, автор сатиричних гравюр.

Походив з небагатої сім'ї. З дитинства захоплювався малюванням, але був змушений допомагати батькам. У 1713 році Хогарт став учнем у гравера по сріблу. Він виготовляв комерційні візитки, невеликі герби та інші дрібні вироби. Незабаром почав брати уроки живопису в одній з лондонських приватних художніх академій. У 1720 році Хогарт відкриває власну невелику граверну майстерню. Його першими самостійними роботами були графічні сатири на актуальні події та на театральне життя Лондона. Перший живописний твір Хогарта з'явився в 1728 році, це було полотно на сюжет популярної тоді п'єси Джона Гея «Опера жебрака».

Хогарт закинув академію, а з 1724 року став відвідувати школу живопису й малюнка, засновану в домі придворного художника Джеймса Торнхілла, відомого своїми розписами в лондонському соборі святого Павла. У домі Торнхілла Хогарт закохався у дочку художника Джейн. Не сподіваючись на згоду батьків на шлюб, Хогарт вирішив викрасти дівчину й 1729 року таємно одружився з нею. Примиритися зі своїм тестем Хогартові вдалося лише після того, коли він досяг матеріального добробуту і визнання як художник.

«Родина Фаунтейн», 1730-32, Музей мистецтв Філадельфії

В кінці 1720-х років Хогарт написав ряд групових портретів англійських сімей, так звані «розмовні портрети». Художник завоював популярність своїми серіями картин і гравюр: «Кар'єра повії» (1730-31), «Кар'єра марнотратника» (1735), «Модний шлюб» (1745), «Старанність і лінощі» (1747), «Чотири стадії жорстокості» ( 1751), «Вибори в парламент» (1753-54) та інші. Хогарт виконав також безліч окремих гравюр, кілька портретів і ряд історичних картин. У 1753 році вийшов у світ його трактат «Аналіз краси». У 1757 році Георг II призначив Хогарта надвірним живописцем. В середині 50-х років XVIII століття майже в будь-якій англійській лавочці або книжковому магазині можна було купити гравюри Вільяма Хогарта.

«Автопортрет», 1745 «Тріумф обраних до парламенту»


Родился Фредерик Артур БРИДЖМЕН (10 ноября 1847, Таскиги, Алабама, США — 13 января 1928 Руан, Франция) — американский художник-ориенталист.

Начинал учеником гравёра в Нью-Йорке, посещая вечерние занятия сначала в Бруклинской Ассоциации искусств, а затем в Национальной Академии дизайна. В 1866 году Фредерик отправился во Францию, где поступает в студию Жана-Леона Жерома. Вскоре его работы выставляются на парижских салонах. Его картина «A Provincial Circus» имела большой успех в Салоне 1870 года.

Зиму 1872-73 гг. он провёл в Испании и Алжире. Работы, созданные за этот период, с большим успехом были выставлены в Салоне 1873 года, и в результате художник следующей зимой снова посетил Северную Африку, на этот раз Египет, совместно с Чарльзом Спарком Пирсом. Здесь он рисует фрагменты уличной жизни Каира и памятники исламской культуры, а также сюжеты по мотивам его путешествия вверх по течению Нила, которое длилось 3,5 месяца. В Салоне 1877 года особую популярность имела его картина «The Mummy's Funeral».

«Развлечение ассирийского царя»

Пик его карьеры пришёлся на 1881 год, когда была проведена его персональная выставка в American Art Gallery, на которой было представлено более 300 его работ. После этого Бриджман был избран членом Национальной Академии дизайна. В 1907 году его удостаивают Ордена Почётного легиона. После Первой мировой войны его популярность снизилась и он перебрался в Нормандию, где продолжил занятия живописью вплоть до своей смерти.

«Армянская женщина»


Народився Теофіль-Олександр СТЕЙНЛЕН (10 листопада 1859, Лозанна - 14 січня 1923, Париж) - французький і швейцарський художник, графік та ілюстратор, який працював як в реалістичному стилі, так і в стилі модерн.

Починав у Парижі в 1878 році техніком-креслярем. Поступово зблизився з художнім та артистичним середовищем Монмартра, особливо з відвідувачами кабаре «Чорний кіт» - в першу чергу, з художниками Анрі де Тулуз-Лотреком і Адольфом Вілеттом. Авторству Стейнлена належать численні плакати кабаре «Чорний кіт», крім цього він ілюструє газети, журнали і книги, співпрацює в гумористичних журналах. У 1893 році художник вперше виставляє свої роботи в паризькому Салоні незалежних, потім виставлявся в Салоні гумористів.

«Літо. Кіт на перилах»

Т.-А. Стейнлен знаменитий своїми паризькими плакатами, сценами з нічного життя Монмартра і, звичайно, його «котячими» картинами і графікою, які зробили йому ім'я. Стейнлен був самоуком і, тим не менш, спадкоємцем багатих художніх традицій. Популярність художника зробила його центральною фігурою в європейському мистецтві початку XX століття, його роботи стали джерелом натхнення для численних майстрів авангарду, в тому числі й Пікассо.

Афіша кабаре «Чорний кіт»

Родилась Бланш ОШЕДЕ-МОНЕ (10 ноября 1865, Париж — 8 декабря 1947, Живерни) — французская художница-импрессионист, падчерица Клода Моне. Картины Бланш Моне, особенного раннего периода, трудно отличимы от работ Клода Моне, так как она использовала его палитру, кисти, краски и холсты.

Её отец Эрнест Ошеде был предпринимателем, собирал картины импрессионистов и был известным меценатом. После его банкротства семья переехала в дом Клода Моне. Эрнест, однако, проводил большую часть времени в Париже, в конце концов, бросил свою семью и уехал в Бельгию. В 1892 году Бланш стала падчерицей великого художника.

У Бланш Ошеде-Моне обнаружилась любовь к живописи, она проводила много времени в мастерской Клода Моне, стала его помощницей и ученицей. В 1897 году она вышла замуж за сына Клода Моне - Жана. Бланш Ошеде-Моне ухаживала за Клодом Моне до самой его смерти. Её старшая сестра Сюзанна была замужем за американским художником-импрессионистом Теодором Батлером. Бланш участвовала во многих групповых выставках; в 1927, 1931, 1942 и 1947 годах провела персональные выставки. Её работы находятся преимущественно в музеях Франции.

Бланш Моне (возле мольберта) с сестрой Сюзанной
на картине Клода Моне
Бланш Моне «Гортензии. Сад Моне в Живерни», 1942


Народився сер Джейкоб ЕПСТАЙН (10 листопада 1880, Нью-Йорк - 19 серпня 1959, Лондон) - англійський та американський скульптор і графік, один з піонерів скульптури стилю модерн.

Джейкоб народився в сім'ї емігрантів єврейського походження з російської Польщі. Після навчання на курсах нью-йоркської Загальної студентської ліги в 1894-1902 роках він продовжує вивчати мистецтво в Парижі, в Академії Жюліана і в Національній школі образотворчих мистецтв. Від 1905 року Епстайн живе у Великобританії, і в 1910 отримує британське громадянство. У 1954 році скульптор, за видатний внесок у сучасне мистецтво, був посвячений у лицарі.

Вибрані роботи: пам'ятник на могилі Оскара Уайльда (1911), Париж, цвинтар Пер-Лашез; «Венера» (мармур, 1917), Нью-Хейвен, Єльський університет; «День і Ніч» (1928/29), Лондон, станція Сент-Джеймський парк; Ecce Homo (1934), Ковентрі, Кафедральний собор; «Адам» (алебастр, 1939), Лідс; «Яків і ангел» (1940), Лондон, Тейт; «Лазар» (1947), Оксфорд, Нью-Коледж; «Мадонна і дитя» (1950), Лондон; «Перемога Св. Михайла над Дияволом» (бронза, 1958), Бірмінгем і Ковентрі, Кафедральний собор.

Дж. Епстайн є також автором скульптурних портретів-бюстів видатних діячів політики, науки і мистецтва: Ієгуді Менухіна, Вінстона Черчілля, Оскара Уайльда, Рабіндраната Тагора, Вільяма Блейка, Альберта Ейнштейна, Джозефа Конрада, Джавахарлала Неру, Джорджа Бернарда Шоу, Поля Робсона і інших.

«Перемога Св. Михайла над Дияволом» (бронза, 1958), Бірмінгем і Ковентрі, Кафедральний собор.


Народився Дік КЕТ (10 листопада 1902, Ден-Хелдер - 15 вересня 1940, Беннеком) - нідерландський художник, один з представників течії магічного реалізму в Нідерландах.

У 20 років вступив до художньої школи в Арнемі. Через свої фобії - страх відкритого простору і чужих людей - Дік Кет мало коли залишав будинок, де продовжував жити з батьками. Наприкінці 1920-х років художник експериментував з живописом і графікою в стилях модернізму і експресіонізму. У 1930-ті ж роки він розвинув власний стиль. Його часто зараховують до напрямку магічного реалізму, який отримав поширення в 1930-і роки в Нідерландах. В основному його полотна представляють натюрморти і портрети. Від 1926 року Дік Кет брав участь у групових виставках, його роботи були помічені, і він був запрошений брати участь в найбільш престижних художніх виставках сучасного нідерландського мистецтва. У 1933-1934 роках пройшла його персональна виставка в Амстердамі, що залишилася для Кета найбільшим прижиттєвим успіхом. Дік Кет помер у віці 37 років від зупинки серця.

«Автопортрет», 1932 «Натюрморт з яйцями», 1935


Народилася Параска Петрівна ХОМА (у дівоцтві — Процюк) (10 листопада 1933, с. Чернятин, нині Городенківський район Івано-Франківської обл. — 23 вересня 2016, там само) — майстер народного декоративного розпису. Член Національної спілки художників України (1973), лауреат Всеукраїнської премії імені Катерини Білокур, обласної премії ім. Ярослава Лукавецького. Заслужений майстер народної творчості УРСР (1973).Нагороджена Срібною медаллю Академії мистецтв України.

З 14-ти років працювала в колгоспній ланці. Любила малювати з дитинства, але для суспільства її талант відкрився тільки у 1968 році, коли її син Ярослав, який вчився у Косівському училищі прикладного мистецтва, показав її малюнки своєму вчителеві, професійному художнику Юліану Савці. Того ж року за допомогою директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького було організовано першу виставку творів Параски Хоми, що проходила у Львівській картинній галереї.

Параска Хома працювала в галузі декоративного розпису. У її картинах переважають квітково-рослинні композиції. Упродовж понад 40 років майстриня намалювала на папері гуашшю й аквареллю понад 5 тисяч творів, на яких показала красу рідної землі, її історію, долю українців образами-символами — декоративними квітами та птахами. Видано альбом кольорових репродукцій малюнків Хоми з текстом українською, російською, англійською, французькою, іспанською та німецькою мовами. Картини художниці зберігаються в музеях Києва, Львова, Канева, Івано-Франківська, Снятина, частина — в збірках Москви, Санкт-Петербурга, в приватних колекціях США, Канади, Польщі, Австралії.



Народився Володимир Владиславович ЧЕРНЯВСЬКИЙ (10 листопада 1948, м. Івано-Франківськ - 14 жовтня 2010, там само) – відомий прикарпатський художник-модерніст.

Класичну художню освіту здобув закінчивши у 1974 році Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури ім. Іллі Рєпіна. До 1983 року жив і працював у Криму. 1986 року Володимир Чернявський повернувся до Івано-Франківська. Від 1986 року був членом Національної спілки художників України.

Володимир Чернявський був академіком-сенатором Римської академії модерного мистецтва (Італія), яка п’ять разів присуджувала прикарпатському митцеві свою відзнаку «Золота медуза». Окрім того, був нагороджений спеціальною нагородою в сфері мистецтв області Лаціо (Італія). Картини Володимира Чернявського зберігаються в музеях та приватних колекціях 22 країн світу. 2012 року відбулося відкриття Меморіальної квартири-музею Володимира Чернявського у Івано-Франківську.