10 апреля -Музей українського живопису

10 апреля

Народився Альфред КУБІН (10 квітня 1877, Літомержице, Богемія — 20 серпня 1959, Вернштайн-на-Інні) — австрійський графік, письменник та книжковий ілюстратор.

Відвідував у Мюнхені приватну художню школу Людвига Шмідта-Ройтте, у 1899 році був зарахований до Королівської академії мистецтв, проте незабаром кинув навчання. У 1909 році Кубін разом із Василем Кандинським, Олексієм Явленським, Адольфом Ербслє, Габріелой Мюнтер, Маріанною Верьовкіною та Карлом Хофером став співзасновником «Нового мюнхенського художнього об’єднання», яке було попередником «Синього вершника», й брав участь в його першій виставці в 1911 році. На творчість Кубіна великий вплив мали Франсіско Гойя, Джеймс Енсор, Оділон Редон, Едвард Мунк та Макс Клінгер.

У своїх романах і гравюрах Альфред Кубін зображав світ галюцинацій й пророцтв кінця світу. Є автором ілюстрацій до 60 книг, серед яких твори Ф. М. Достоєвського і Едгара По. У творчому спадку Кубіна тисячі малюнків пером.

«Переляк»


Родился Бен НИКОЛСОН (10 апреля 1894, Денхэм, Бэкингемшир — 6 февраля 1982, Лондон) — английский художник и скульптор-абстракционист.

Сын художника Уильяма Николсона. Образование получил в школе Гришем в Норфолке. В 1911 году один семестр учится в лондонской Школе искусств Слейд. Поддерживал творческие контакты с Питом Мондрианом и Наумом Габо. Б.Николсон был трижды женат, все его жёны были художниками, скульпторами или художественными фотографами. Работы Б. Николсона были представлены на 19-м (в 1934-м году) и 27-м (в 1954-м году) биеннале в Венеции. В 1955 году лондонская галерея Тейт организует ретроспективу работ Б. Николсона. В 1968 художник был награждён королевой Елизаветой II орденом Заслуг.

Для творчества Б. Николсона характерны пейзажи, натюрморты и скульптурные рельефы. Художник находился под влиянием работ Пикассо и П.Мондриана, его произведения относятся к неопластическому направлению в современном искусстве.



10 квітня 1900 року заснована Національна художня галерея Греції (Національна Пінакотека) - художній музей в Афінах, присвячений грецькому і європейському мистецтву від 14 століття до сучасності. Також відомий як Музей Александроса Суцоса. Скульптурна колекція в повоєнний час виділилася в окремий музей-супутник - Національну Гліптотеку.

Ідея заснування музею виникла в 1878 році, тоді музею передав частину свого зібрання Афінський університет. У 1896 юрист за фахом і шанувальник мистецтв Александрос Суцос передав свою приватну колекцію у власність Грецької держави. На момент свого відкриття в 1900 році колекція музею налічувала всього 258 робіт.

Постійна експозиція музею займає перший і другий поверхи і представлена художніми роботами 19-20 століть. Всі картини представлені в хронологічному порядку і згруповані тематично. Однак головний зал присвячений пост-візантійському живопису представників так званої критської школи. Зокрема, тут виставлені роботи Доменікоса Теотокопулоса, більш відомого під іспанським ім'ям - Ель Греко.

Знайомство з новогрецьким живописом починається з робіт художників Іонічних островів. Окрема тематична група присвячена новогрецьким живописцям, які отримали академічну художню освіту в Мюнхені; вони формують так звану Мюнхенську школу грецького живопису. Другий поверх присвячений творчості виключно сучасних грецьких художників. Їх відрізняє експериментальність, іноваційність техніки і оригінальність сюжету, серед яких, в той же час, не втрачаються грецькі національні риси.

Експозиційні зали «Дитячий концерт», Яковідіс, Георгіос


В апреле 1931 года состоялась очередная продажа картин из коллекции Эрмитажа. В частности были проданы следующие шедевры: Рембрандт, «Турок» (сегодня атрибутирован как работа мастерской); Ван Дейк, «Портрет фламандской дамы»; Перуджино, «Распятие с Марией, Иоанном, Иеронимом и Магдалиной»; Рафаэль, «Мадонна Альба»; Тициан, «Венера перед зеркалом» - все куплены американским банкиром Эндрю Меллоном. Меллон завещал картины правительству США. После его смерти они, вместе с другими шедеврами из его коллекции, вошли в собрание Национальной галереи искусства в Вашингтоне.

Всего в 1929—1934 годах из залов и запасников музея было отобрано 2880 картин, 350 из которых представляли собою произведения значительной художественной ценности, а 59 — шедевры мирового значения; небольшая часть из них, не найдя покупателя, всё же вернулась обратно, но 48 знаменитых шедевров навсегда покинули СССР. Кроме того, из Эрмитажа распродавали художественное серебро, бронзу, нумизматические коллекции, византийские эмали.

Доход от продаж составил не более одного процента от валового дохода страны, и значимого влияния на ход индустриализации не оказал, нанеся при этом значительный ущерб национальному культурному достоянию и международной репутации.

Рафаэль Санти. «Мадонна Альба». 1511. Национальная галерея искусства, Вашингтон Тициан. «Венера перед зеркалом». Теперь — в Национальной галерее искусства, Вашингтон


10 квітня 2008 року бізнесменом і меценатом В. Мороховським був створений Музей сучасного мистецтва Одеси на основі збірки робіт майстрів «другої хвилі одеського авангарду» колекціонера М. Кнобеля.

Сайт музею розповідає: «Наприкінці 80-х в Одесі виникла плеяда молодих художників, яка орієнтувалася на трансформовані ідеї італійського трансавангарду, принесені з Києва молодим Олександром Ройтбурдом. Цитування великих попередників, синтез різних стилістичних традицій і іронічно-шанобливе ставлення до класичного живопису логічно перемогло в Одесі.

На відміну від інших постмодерністських течій «Південно-російський» трансавангард надовго оселився в Одесі, став візитною карткою одеського мистецтва 80-х і 90-х, зробив істотний вплив на стилістику творів ХХI століття. Про це свідчить сучасна творчість багатьох одеських художників, в тому числі , що експонується в Музеї сучасного мистецтва Одеси.

Гордістю музею є зали, присвячені нонконформістському мистецтву Одеси: окремий зал, присвячений легендарній «парканній» виставці Валентина Хруща і Станіслава Сичова, що поклала у 1967-му початок історії заборонених у СРСР виставок, а також експозиція, що відтворює «квартирну» виставку нонконформістів 70-х.

Не менш цікаві зали, що відображають революційні події в образотворчому мистецтві Одеси 80-90-х років: формування в середовищі одеського андеграунду групи концептуалістів і «південно-російського» трансавангарду.

Зали, присвячені першому радянському абстракціоністу Одеси, художнику і дисиденту Олегу Соколову, зародженню Одеської школи і її лідеру Юрію Єгорову, безсумнівно, доставлять глядачам глибоке естетичне задоволення.

Експозиція мистецтва ХХI століття підтверджує відому істину, що життя триває - в Одесі з'являються нові художники з новими ідеями і сюжетами, здатні прославити наше Місто».

Адреса музею: Одеса, вул. Белінського, 5