10 марта -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

10 марта

Народився Вільям ЕТТІ (10 березня 1787, Йорк — 13 листопада 1849, там само) — англійський живописець. Відомий як видатний колорист. Головною темою його творчості стала оголена жіноча натура.

Народився в багатодітній сім'ї мельника, з раннього дитинства проявив інтерес до живопису. Етті протягом 7 років навчався в гравера в Галлі. В 1807 році поступив у Королівську академію мистецтв, де його наставником став Генрі Фюзелі. Великий вплив на Вільяма Етті в ті роки справив художник Томас Лоуренс, в домі якого Етті жив в часи навчання в Лондоні.

В 1816 році Етті ненадовго відвідав Париж і Флоренцію. В 1820 його «Шукачі коралів», показані в Королівській Академії, привернули велику увагу. Ще більший успіх був у картини «Прибуття Клеопатри в Кілікію», показаної в наступному році. В 1822 він вирушив в Італію, де більшу частину часу провів у Венеції, вивчаючи старих венеціанських майстрів (таких як Тіціан, Тінторетто, Паоло Веронезе) і набуваючи досвіду роботи з кольором. В 1840 і в 1841 Етті здійснив паломництво в Нідерланди для вивчення картин голландських художників, в тому числі і Рубенса в церквах і громадських галереях цієї країни.

Автопортрет, 1823 «Шукачі коралів (Венера та її молоді супутники)», 1820


Народився Віллем РУЛОФС (10 березня 1822, Амстердам - 12 травня 1897, Berchem, Бельгія) - голландський пейзажист і натураліст.

Картини цього художника зображують майже виключно голландські рівнини або горбисті місцевості Арденн, пожвавлені здебільшого фігурами тварин. Їх переваги - хороший малюнок, теплий колорит і сильна передача переважно суворого, меланхолійного враження природи. Крім живопису, Рулофс успішно займався гравіюванням, і його офорти власної композиції дуже поважають любителі подібних творів. Як натураліст, Рулофс займався ентомологією: він вивчав комах і видав кілька наукових статей про них.

«Літній пейзаж з коровами»


Народилась Марія Евфросіна СПАРТАЛІ, потім - СТІЛЛМАН (10 березня 1844, Лондон — 6 березня 1927, Лондон) — британська художниця-прерафаеліт.

Народилась в Лондоне в сім'ї заможного грецького торговця, відрізнялася рідкісною красою. У 20-річному віці почала займатися живописом у Форда Медокса Брауна. Багато художників звертались до неї із проханням позувати для їх картин. Її зображали Браун, Бьорн-Джонс, Джулія Маргарет Камерон, Россетті, Спенсер-Стенхоуп. У 1871 рок, всупереч бажанню батьків, Марія Спарталі вийшла заміж за американського журналіста і художника Вільяма Джеймса Стіллмана.

Теми картин Спарталі-Стіллман типові для прерафаелітів: жіночі фігури, сцени із Шекспіра, Петрарки, Данте, Боккаччо, також італійські пейзажі. Виставки Спарталі проходили у багатьох галереях Англії й США, включаючи Королівську академію мистецтв та Всесвітню виставку у Філадельфії (1876). Понад сто робіт художниці зберігаються в музеях Великобританії та США.

Портрет Марії Спарталі роботи Россетті. 1869 «Посланник кохання». 1885


10 березня 1914 року суфражистка Мері Річардсон (1889-1961) зайшла в Лондонську Національну галерею і сім разів вдарила сокирою полотно Веласкеса «Венера з дзеркалом». Згодом вона написала, що це був акт протесту проти арешту її подруги, лідера британських суфражисток пані Панкгерст.

Мері Релей Річардсон була родом з Канади і на початку ХХ століття вважалася однією з найбільш войовничих англійських суфражисток (рух за надання жінкам виборчих прав і проти їх дискримінації в цілому в політичному та економічному житті). Вона займалася підпалами, била вікна в Міністерстві внутрішніх справ, підривала залізничні станції. Її заарештовували 9 разів, в цілому вона провела в ув'язненні близько 3 років. Пізніше вона стала одним з лідерів жіночого підрозділу Британського союзу фашистів. Залишила політику в 1935 році. Мері Річардсон в 1953 році написала автобіографію "Сміх і непокора".

Про свій акт вандалізму Річардсон розповідала так: «Ця картина - безцінний твір, виставлений в Національній галереї, спала мені на думку абсолютно випадково. Якщо я її зможу пошкодити, то це приверне увагу світової громадськості до наших вимог...

Дієго Веласкес. «Венера з дзеркалом», близько 1647-1651

Моя сокира, куплена на останні шилінги, влаштувалася в лівому рукаві куртки і утримувалася на місці ланцюжком на шпильці ... Це був вихідний день, було багато людей. Я продовжувала йти з натовпом, не привертаючи до себе уваги. На першій площадці сходів я зупинилася і звідти побачила "Венеру"... Я кинулася до картини, і мій перший удар сокирою просто зламав захисне скло. Звук розбитого скла привернув увагу чергового біля дверей, але на моє щастя він доклав занадто зусиль, щоб добігти до мене, і послизнувся на полірованій поверхні підлоги і впав обличчям вниз. Це дозволило мені вільно вдарити сокирою ще чотири рази, перш ніж я була атакована... Я намагалася знищити картину найкрасивішої жінки в міфологічній історії в знак протесту проти уряду і в честь місіс Панкгерст».

Мері Річардсон Пошкодження картини


Народилась Олена Петрівна ГОДЕНКО-НАКОНЕЧНА (10 березня 1954, Мінськ) – дніпропетровський мистецтвознавець, культуролог. Член Національної спілки художників України з 1989.

Закінчила Київський художній інститут (1977; викладачі - П. Білецький, Л. Міляєва, Л. Сак). Працювала викладачем історії мистецтв у Дніпропетровській дитячій художній школі; від 1982 – методистом Дніпропетровського управління культури; від 1985 – викладачем історії мистецтва, у 1992–1997 рр. – директором Дніпропетровського художнього училища. Від 1999 – викладач культурології Дніпропетровського університету внутрішніх справ. Співзасновниця у Дніпропетровську «Пан-Української галереї» (1991), організатор міжнародної бієнале «Пан-Україна» (1992, 1995). Наукові дослідження стосуються національних особливостей сучасного українського образотворчого мистецтва, семіотики культури, дитячої творчості, проблем естетичного виховання.



10 березня 1982 року в центральній частині міста Сент-Пітерсберг, штат Флорида, відкрився Музей Сальвадора Далі - американський музей, в якому зібрана колекція творів відомого іспанського художника-сюрреаліста Сальвадора Далі. Щороку музей приймає близько 200 тисяч відвідувачів, які приїжджають зі всього світу.

Це найбільше зібрання робіт художника поза Європою і друге в світі, після театру-музею Далі в Каталонії. Цю колекцію зібрало подружжя Морзе з Клівленда, штат Огайо. На них справила незабутнє враження виставка картин Далі 1942 року в місцевому музеї, і подружжя стало збирати твори художника і виставляти у себе вдома в Клівленді. За більш ніж 40 років колекція розрослася до повноцінного музею. 1971 року вони перенесли всю свою експозицію в спеціально відведену колишню офісну будівлю в Бічвуді, штат Огайо, а в 1882 музей переїхав до Флориди. У 2011 році було побудовано дуже незвичайну окрему будівлю музею на набережній Сент-Пітерсберга.

До складу колекції музею входять 96 полотен олією, понад 100 акварелей і малюнків Сальвадора Далі, 1300 його графічних творів, фотографій, скульптур і художніх об'єктів, а також велика архівна бібліотека.

Навколо музею розкинувся Даліанський сквер, в якому стоять лавки-вуса, з яких звисають знамениті м'які годинники Далі, різні сюрреалістичні експозиції. Клімат Флориди відмінно підходить для зовнішніх інсталяцій Далі і має схожість з кліматом Іспанії - батьківщини художника. Яскрава тропічна зелень служить чудовим оформленням любовно створених інтер'єрів та екстер'єрів музею.