10 февраля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

10 февраля

Народився Анжело КАРОСЕЛЛІ (10 лютого 1585, Рим - 8 квітня 1652, там само) - італійський живописець епохи бароко.

Син торговця творами мистецтва. Вважається, що Кароселлі був самоуком, не отримав спеціального навчання, не був пов'язаний з майстрами живопису, не мав покровителя, з великими трудами зробив кар'єру. Мав твердий характер, прагнув догодити дамам. Писав картини на релігійні і міфологічні теми. Творчість майстра є з'єднанням різних художніх стилів, в яких відчутно вплив, в першу чергу, караваджистів і бамбочадів *. Кароселлі був прекрасним імітатором, ефективно копіював роботи Тиціана і Рафаеля, часом видаючи їх за оригінали, в зв'язку з чим набув низької репутації.

Кароселлі займався також дослідженням оптичних ефектів у живописі. На полотні «Відьма з увігнутим дзеркалом», видно відображення самого художника за мольбертом.

* Бамбочади - низький жанр європейського живопису XVII-XVIII ст., картини сценок з повсякденного життя в селі, на міських вулицях, ярмарках, будинках розваг і т.п.

«Відьма з увігнутим дзеркалом»


Народився Франческо ГАЄС (10 лютого 1791, Венеція - 21 грудня 1882, Мілан) - італійський живописець, один з провідних художників романтизму середини XIX століття, відомий своїми історичними картинами, політичними алегоріями і портретами.

Син вихідця з Франції. Був учнем живописця Франческо Маджотто. 1809 року Гаєс виграв конкурс, влаштований Венеціанською Академією, після чого протягом року навчався в Академії Св.Луки в Римі. У 1814 переїхав до Неаполя, де за завданням Йоахіма Мюрата створив свою головну роботу - картину «Одіссей в палаці Алкіноя».

Пізніше довгий час викладав живопис в Академії Брера в Мілані, 1860 року став її директором. Працював Гаєс в основному з релігійними, історичними та міфологічними сюжетами. Крім того, був чудовим портретистом.

Автопортрет у 88 років «Одіссей в палаці Алкіноя», 1813-1815


Родился Ари ШЕФФЕР (10 февраля 1795, Дордрехт, Нидерланды — 15 июня 1858, Аржантёй, близ Парижа) — французский исторический и жанровый живописец. Брат Анри Шеффера.

Происходил из семьи художников: его отец, Иоганн Баптист Шеффер, был учеником Тишбейна; мать, Корнелия Шеффер, также с успехом занималась живописью. В пятнадцать лет Ари написал портрет, который был принят на амстердамскую художественную выставку. Лишившись отца, Шеффер вместе с матерью переселился в 1811 году в Париж, поступил в ученики к Пьеру Герену и вскоре смог участвовать в луврских салонах.

Сентиментальный, мечтательный, иногда болезненно-плаксивый характер исторических и жанровых произведений этого художника сколь нельзя более соответствовал духу его времени; этим обстоятельством, вместе с бесспорным мастерством его техники объясняется слава, какой он пользовался при жизни и довольно долго после своей смерти. Его сентиментальные, патетические и назидательные картины вроде «Смерть Людовика Святого», «Вдова солдата», «Сироты на кладбище», «Возвращение молодого инвалида домой» и многие другие издавались в виде литографий и доставили художнику огромную популярность. Создал также немало работ религиозного и исторического содержания, был прекрасным портретистом. На родине, в Дордрехте, художнику установлен памятник.

«Автопортрет» «Орфей оплакивает смерть Эвридики», 1814


Родился Ойген (Евгений Эдуардович) ДЮККЕР (10 февраля 1841, Курессааре, Эстония — 6 декабря 1916, Дюссельдорф, Германия) — немецко-российский художник-пейзажист родом из Эстонии.

Родился в дворянской семье балтийских немцев. В 1858—1862 годах изучал живопись в Санкт-Петербургской Академии художеств под руководством С. М. Воробьёва. В 1864 году приезжает в Дюссельдорф, а в 1872 году занимает место преподавателя пейзажной живописи в Дюссельдорфской академии художеств и занимается преподавательской деятельностью в течение 44 лет.

«Автопортрет на Балтийском море»

Находясь в Европе, часть своих картин он отсылал на академические выставки в Петербург. Большая же часть картин раскупалась западноевропейскими частными коллекционерами и музеями. В 1908 году за работы «Болото», «Морской берег», «Поле после жатвы» Дюккер был удостоен звания академика.

Художник неоднократно выезжал «на этюды» в различные страны — в Бельгию, Францию, Голландию и в Италию, однако больше всего любил писать суровую природу северной Германии. Большинство его работ показывают морские виды, сделанные со стороны побережья. Полотно Дюккера «Вид на острове Рюген», которое украшало русский отдел на Берлинской выставке в 1866 году, получило высшую награду — большую золотую медаль.

«Берег у Тискре», 1866


Родился Евгений Андреевич АГАФОНОВ (10 февраля 1879, Харьков – 12 июня 1955, Ансония, шт. Коннектикут, США) – украинско-американский живописец и график.

Сын купца. В 1889–1896 учился в Харьковском реальном училище. В 1899 поступил в Императорскую академию художеств в Петербурге, где занимался у П. О. Ковалевского и Ф. Рубо. В революцию 1905–1907 иллюстрировал харьковские сатирические журналы «Штык, «Меч», «Злой дух». В 1906 принял участие в выставке Кружка местных художников Харькова. Осенью 1907 получил звание художника за картину «Ломовики». В 1910 за эту же картину был удостоен золотой медали на Южнорусской выставке в Екатеринославе (ныне Днепр, Украина).

Окончив ИАХ, работал в Харькове. Писал портреты, картины и панно в условной декоративной манере с использованием украинских народных мотивов. Исполнил иллюстрации к «Майской ночи» Н. В. Гоголя.

«Весенний праздник»

С 1908 участвовал в выставках Товарищества харьковских художников, в 1908 – в выставке «Звено», организованной в Киеве Д. Д. Бурлюком, А. А. Экстер и М. Ф. Ларионовым. Руководил студией «Голубая лилия» (1907–1912), при которой возникла авангардистская группа художников. В 1909 группа провела одноименную выставку и организовала экспериментальный театр-кабарэ «Голубой глаз». В начале 1911 с группой молодежи вышел из Товарищества харьковских художников и организовал авангардистское объединение «Кольцо». В 1913 стал членом «Бубнового валета» и участвовал в его выставках в Москве и Петербурге.

В 1914–1918 находился на фронте. В сентябре 1918 вернулся в Харьков. Принял участие в издании «Театрального журнала» (оформил обложки №№ 5–8 за 1918), помещал в них свои работы. Был членом «Художественного цеха», участвовал в двух его выставках в конце 1918 – январе 1919. В 1919 руководил мастерской рисования и живописи Пролеткульта и участвовал в 1-й выставке Подотдела искусств Харьковского Совета рабочих депутатов.

В начале 1920-х эмигрировал в США. Занимался станковой живописью, графикой и торговой рекламой. Многие работы Е.Агафонова, находившиеся в Харьковском художественном музее, погибли во время Второй мировой войны, сохранились лишь отдельные рисунки и театральные эскизы.

«Роза»


Народився Охрім Севастьянович КРАВЧЕНКО (10 лютого 1903, село Кищенці, Уманський повіт, Київська губернія (тепер Маньківський район Черкаської обл.) - 31 жовтня 1985, Львів) - український художник-монументаліст і живописець, педагог, яскравий представник школи Михайла Бойчука.

Навчався у робітничо-селянській художній студії в Білій Церкві та в театральній студії Л. Курбаса (1920), в Київському художньо-індустріальному технікумі (1921–1924). Педагоги з фаху – М. Козик, К. Єлева, Ю. Михайлів. Продовжив освіту на художньому факультеті Київського художнього інституту, де був зарахований до групи професора М. Бойчука, також вчився у М. Крамаренка.

Після закінчення інституту в 1930 році Кравченко був заарештований та відісланий з України за «систематичну антирадянську діяльність». У 1940 р. повернувся на батьківщину - в м.Кривий Ріг. Залишившись в окупації, працював художником у журналі «Дзвін», займався оформленням книг (1941-1942). Влітку 1943 перебирається до Києва. Працював у майстерні монументального розпису церков, в червні 1943 взяв участь у Другій художній виставці українських художників (акварель «Кам'яна гора в Чигирині» і малюнок «Портрет бандуриста»).

«Звільнення Бесарабії та Південної Буковини», 1970

В 1946 р. оселився у Львові, викладав у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. Згодом був звинувачений у формалізмі і звільнений. Працював старшим лаборантом кафедри оформлення книги Українського поліграфічного інституту. Звільнений за формалізм. У 1956–1959 рр. займався стінописом і створював іконостаси для церков у Золочеві, Оброшині, Сихові, Соколівці, Яворові.

Персональні виставки відбулися в Києві (1967) та Львові (1968, 1969, 1974). Член Національної спілки художників України з 1972. Автор портретів, історичних і тематичних полотен. До теперішнього часу збереглося близько 170 художніх творів, 140 малюнків, акварелей і пастелей, альбомів ескізів і замальовок.

Меморіальна табличка Охріму Кравченку у Львові «Українська пісня». 1968


Народився Георгій Васильович МАЛАКОВ (10 лютого 1928, Київ – 14 червня 1979, Київ) - видатний український графік. Заслужений художник України (1974).

Георгій народився, виріс і прожив усе життя в Києві. Малював з дитинства, альбоми замальовок Гоги Малакова - винятковий документ епохи (особливо щодо військового часу і періоду окупації). Спеціальну освіту здобув в Київській художній середній школі імені Т.Шевченка (1944-1949) і Київському державному художньому інституті (1949-1955, викладачі В. Касіян, І. Красний, І. Плещинський). Працював в галузі станкової та книжкової графіки - у техніках акварелі, рисунка пером, естампа. Роботам Малакова властиві поєднання глибокої реалістичності та яскравої образності, вигадливої композиції, точності зображення деталей історисних стилів, зброї, військового спорядження, одягу… Неперевершений майстер військової тематики.

«Хрещатик горить»

Георгій Малаков встиг проілюструвати 138 книг, особливо любив працювати з дитячою та пригодницької літературою. Широко відомі дотепні екслібриси Малакова . У 1982 р проведено персональні виставки творів Г. Малакова в багатьох містах: Києві, Дніпропетровську, Одесі, Маріуполі, Донецьку, Харкові, Львові, Вінниці, Керчі. У 1984 р була проведена виставка в Москві.

Ілюстрація до роману В.Скотта «Квентін Дорвард». 1972. Лінорит.


10 февраля 2008 года средь бела дня в результате вооружённого ограбления из частного художественного музея в Цюрихе (собрание Фонда Эмиля Бюрле) были похищены четыре картины общей стоимостью в 180 миллионов швейцарских франков. Речь идёт о картинах «Мальчик в красной жилетке» Поля Сезанна, «Цветущие ветви каштана» Винсента Ван Гога, «Маковое поле близ Ветя» Клода Моне и «Людовик Лепик и его дочери» Эдгара Дега.

19 февраля в машине, припаркованной недалеко от музея, нашлись работы Ван Гога и Моне. В 2009 году обнаружили картину Дега. 12 апреля 2012 года в Белграде полиция нашла полотно Сезанна. При этом воры так и не были задержаны – все картины были найдены случайно.

«Мальчик в красной жилетке» Поля Сезанна «Маковое поле близ Ветея» Клода Моне