1 октября -Музей українського живопису

1 октября

Родился Николас (Клас) Питерс БЕРХЕМ Старший (1 октября 1620, Харлем — 18 февраля 1683, Амстердам) — голландский живописец, график и гравёр. Один из виднейших представителей итальянского направления в голландской пейзажной живописи XVII в.

Родился в семье живописца Питера Класа. Обучался в мастерской Яна ван Гойена и именно тогда взял себе имя «Берхем». Продолжил занятия в Амстердаме у Николаса Муйарта, писавшего главным образом сюжеты из Священного Писания и аркадийские пейзажи с животными. Затем сменил еще несколько учителей. С 1642 г. Берхем — член харлемской гильдии живописцев св. Луки. У него появляются ученики. После поездки в Италию для живописца типичными стали написанные в тёплых тонах южные виды, подчас населённые мифологическими или библейскими персонажами. Произведения этого жанра были в большой моде в Голландии. Помимо них, Берхем писал городские пейзажи, зимние и пасторальные сцены в традициях нидерландского натурализма, аллегорические и жанровые картины, портреты. Ему также принадлежат 50 или 80 гравюр и около 500 графических работ. Один из сыновей художника, Николас, также стал живописцем (Николас Берхем Младший).

«Южная гавань»


Умер Ян (Жан, Янус) АССЕЛИН известный по прозвищу Маленький краб (около 1610, Дьеп, Франция — 1 октября 1652, Амстердам) — художник и рисовальщик Золотого века голландской живописи. Пейзажист, анималист, баталист.

В 1621 с семьёй переселился из Франции в Амстердам. Учился у Эсайаса ван де Велде. Путешествовал по Франции и Италии. В 1635—1642 жил в Риме, где стал членом общества художников «Перелётные птицы». В числе его учеников — Жак Куртуа, которому в 1640 году во Флоренции художник давал уроки батальной живописи, и Фредерик де Мушерон.

В начале своего творчества писал, главным образом, сцены с лошадьми, кавалерийских атак и сражений. Позже, продолжая батальную живопись, занялся пейзажами и анималистикой, изображая сцены из жизни животных и птиц. В своих пейзажах соединял мотивы родной природы с элементами видов Италии. В работах Асселина ощутимо влияние Клода Лоррена, с которым он дружил в Риме. Живостью красок и золотистым колоритом его пейзажи напоминают стиль Яна Бота.

«Испуганный лебедь», 1650


Народилася Джулія ЛАМА (1 жовтня,1681, Венеція — 7 жовтня, 1747, Венеція ) — венеціанська жінка-художниця доби бароко.

Належала до забутих майстрів. Біографія художниці погано документована. Практично була невідомою впродовж 19 ст. Довгий час твори художниці відносили до творчості художників-чоловіків венеціанської школи (Йоган Лісс, Джованні Баттіста П'яцетта).

За припущеннями, вона могла бути донькою венеціанського художника Агостино Лама (помер 1714). За документами народилась в кварталі Санта Марія Формоза. За висновками італійських дослідників художниця досить пізно звернулася до творчості, приблизно в тридцять років. Є відомості, що вона була творчою натурою і без звертання до живопису, писала вірші і навіть займалась математикою. Художниця не мала власної родини і власних дітей. Не була в гільдії художників Венеції.

Серед картин майстрині - чимало релігійного живопису і навіть вівтарні композиції («Мадонна з немовлям і св. Августином та Франциском із Паули»). Майстриня мала хист до драматичних композицій і могла знати твори римських караваджистів чи представників болонської школи. Джулія Лама виробила власну, індивідуальну художню манеру і робила власні композиції, не копіювала попередників. Образи в картинах художниці не відрізнялись прагненням їх ідеалізувати, таким притаманним художницям-жінкам. Не пормічено прагнення ідеалізації і в автопортреті Джулії Лами, котрий передано в галерею автопортретів в Уффіці.

Автопортрет. 1725 «Бог Сатурн пожирає власну дитину», 1735


Родился Георге ТАТТАРЕСКУ (1 октября 1818, Фокшаны — 24 октября 1894, Бухарест) — румынский художник, один из основоположников неоклассицизма в этой стране.

Родился в историческом княжестве Молдова. Учился живописи у своего дяди Николае Теодореску, церковного художника. Затем поступил в художественную школу города Бузэу. Благодаря связям дяди, совершил учебную поездку в Рим, где занимался с профессорами Академии святого Луки.

Вернувшись на родину, художник принимает активное участие в революционных событиях в Валахии в 1848 году. Будучи в своём раннем творчестве представителем радикального национального романтизма, Г.Таттареску создаёт аллегорические полотна, подчинённые революционным идеям и задачам возрождения Румынского государства, портреты румынских революционеров. В 1860 году Г.Таттареску начинает создавать «Национальный альбом», в который входят его рисунки видов родины и её исторических памятников. В то же время он пишет ряд полотен на крестьянскую тематику, например «Крестьянин на Дунае» (1875). Кроме портретов и пейзажей, создавал картины исторического и религиозного содержания.

В 1864 году Г.Таттареску, вместе с живописцем Теодором Аманом, открывает в Бухаресте Национальную школу изящных искусств. Г.Таттареску длительное время был профессором этой школы и возглавлял её в 1891—1892 годах. В 1951 году в Бухаресте, в доме, где с 1855 года жил и работал художник, был открыт мемориальный музей Г.Таттареску с коллекцией его полотен.

«Автопортрет» «11 февраля 1866 года - Современная Румыния»


Народився Карл Теодор фон ПІЛОТІ (1 жовтня 1826, Мюнхен — 21 липня 1886, Амбах) — німецький художник. Писав картини на історичні й літературні сюжети.

Народився в родині художника. З 1840 року навчався у мюнхенській Академії образотворчих мистецтв у Юліуса Шнора фон Каролсфельда. Протягом 1847—1858 років відвідав Італію, Бельгію, Францію. З 1856 року — професор класу історичного живопису у мюнхенській Академії образотворчих мистецтв. З 1874 року — директор Академії.

Серед його учнів багато німецьких та європейських майстрів. Протягом усієї творчості створював полотна в дусі костюмованої європейської історичної картини, що зблизилась у середині XIX століття з побутовим живописом. Полотна художника мали великий успіх на Міжнародних виставках у Парижі (1856, 1867). Монументальний твір Пілоті «Allegory Monachia» у Великій залі Нової мюнхенської ратуші за своїми розмірами (15,30 м × 4,60 м) вважається найбільшою картиною Баварії. На ній зображені 128 особистостей з історії міста Мюнхена.

«Вбивство Цезаря» (1865)


Родилась Ирена ВЕЙС, творческий псевдоним Арени (1 октября 1888, Лодзь — 1981, Краков) — польская художница, витражистка.

Урождëнная — Силберберг. Обучалась в варшавской Школе изящных искусств под руководством Конрада Кржижановского и К. Тихого (рисунок и живопись), К. Дуниковского (скульптура). Затем продолжила учëбу на частных курсах у художника Войцеха Вейса, за которого вышла замуж в 1908 году. Взяла себе псевдоним «Анери» (анаграмма имени Ирена), чтобы еë работы не путали с полотнами мужа. В 1913 посетила Венецию, где под впечатлением от атмосферы этого города, создала ряд замечательных пейзажей. Во время первой мировой войны училась в Школе художественных ремëсел в Вене. С 1925, почти каждое лето проводила у сестры на Лазурном Берегу в Ницце. Писала виды Монте-Карло и Виллефранша. Участвовала в выставках «Общества польских художников».

Писала, в основном, пейзажи, портреты и отличающиеся живыми, насыщенными цветами натюрморты. Проектировала витражи и мозаику.

«Автопортрет», около 1920 «Розы»


Народився Іван Іванович БОНДАР (1 жовтня 1944, с. Яснозір'я Черкаської обл.) - український живописець. Заслужений художник України (2000). Професор.

Закінчив Одеське художнє училище і факультет живопису Київського державного художнього інституту (педагоги: В.Шаталін, В.Гурін, Л.Вітковській). З 1975 року працював художником-живописцем в Черкаських художньо-виробничих майстернях. Член НСХУ з 1985 року. Професор Черкаського національного державного університету ім. Б. Хмельницького. Учасник понад 40 обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок. Автор понад 2000 робіт.

Улюбленим жанром Івана Івановича є пейзаж. Пейзажі митця сповнені ліризму та душевності і розкривають дуже важливу грань його творчості – уміння переконливо відтворювати неповторне розмаїття української природи: розлогі степи Луганщини і Донеччини з шахтами і териконами, Карпати з їх характерною архітектурою і стрімкими ріками, Чернігівське Полісся і, звичайно ж, рідну Черкащину. Іван Іванович – майстер натурних замальовок, пише дуже швидко, а потім допрацьовує в майстерні, але при цьому його пейзажі не втрачають свіжості бачення і кольорового звучання.

«Жнива»


Народився Сергій Володимирович БУРБЕЛО (1 жовтня 1985, Дніпропетровськ, нині – м.Дніпро) - дніпровський художник, директор Музею українського живопису, м.Дніпро.

Закінчив з відзнакою Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж (викладачі: Г.Чернета, І.Коваленко, Л.Антонюк, О.Пахомова), також архітектурний факультет Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Працює в жанрі пейзажу. Учасник виставок з 2005 року. Дипломна робота «Симфонія» 2006 року перебуває в постійній експозиції Дніпропетровської обласної філармонії. Член Національної спілки художників України від 2013 року. У 2015 році Сергій Бурбело переміг у престижному обласному конкурсі молодих живописців «Germinal» з картиною «Крим. Україна. 2015».

З циклу «Крим. Україна. 2015»