1 октября -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

1 октября

Народився Ніколас (Клас) Пітерс БЕРХЕМ Старший (1 жовтня 1620, Гарлем - 18 лютого 1683, Амстердам) - голландський живописець, графік і гравер. Один з найвизначніших представників італійського напрямку в голландському пейзажному живописі XVII в.

Народився в родині живописця Пітера Класа. Навчався в майстерні Яна ван Гойена і саме тоді взяв собі ім'я «Берхем». Продовжив заняття в Амстердамі у Ніколаса Муйарта, писав головним чином сюжети зі Святого Письма і аркадійські пейзажі з тваринами. Потім змінив ще кілька вчителів. Від 1642 року Берхем - член гарлемської гільдії живописців св. Луки. У нього з'являються учні. Після поїздки в Італію для живописця типовими стали написані в теплих тонах південні види, часом населені міфологічними або біблійними персонажами. Твори цього жанру були у великій моді в Голландії. Крім них, Берхем писав міські пейзажі, зимові та пасторальні сцени в традиціях нідерландського натуралізму, алегоричні і жанрові картини, портрети. Йому також належать 50 або 80 гравюр і близько 500 графічних робіт. Один з синів художника, Ніколас, також став живописцем (Ніколас Берхем Молодший).

«Південна гавань»


Ян (Жан, Янус) АССЕЛІН відомий на прізвисько Маленький краб (близько 1610, Дьєп, Франція - 1 жовтня 1652, Амстердам) - художник і рисувальник Золотого століття голландського живопису. Пейзажист, анімаліст, баталіст.

У 1621 з сім'єю переселився з Франції в Амстердам. Навчався у Есайаса ван де Велде. Подорожував по Франції та Італії. У 1635-1642 жив в Римі, де став членом товариства художників «Перелітні птахи». У числі його учнів - Жак Куртуа, якому в 1640 році у Флоренції художник давав уроки батального живопису, і Фредерік де Мушерон.

На початку своєї творчості писав, головним чином, сцени з кіньми, кавалерійських атак і битв. Пізніше, не полишаючи батальний живопис, зайнявся пейзажами і анімалістикою, зображуючи сцени з життя тварин і птахів. У своїх пейзажах поєднував мотиви рідної природи з елементами видів Італії. У роботах Асселіна відчутно вплив Клода Лоррена, з яким він дружив у Римі. Жвавістю фарб і золотистим колоритом його пейзажі нагадують стиль Яна Бота.

«Переляканий лебідь», 1650


Народилася Джулія ЛАМА (1 жовтня,1681, Венеція — 7 жовтня, 1747, Венеція ) — венеціанська жінка-художниця доби бароко.

Належала до забутих майстрів. Біографія художниці погано документована. Практично була невідомою впродовж 19 ст. Довгий час твори художниці відносили до творчості художників-чоловіків венеціанської школи (Йоган Лісс, Джованні Баттіста П'яцетта).

За припущеннями, вона могла бути донькою венеціанського художника Агостино Лама (помер 1714). За документами народилась в кварталі Санта Марія Формоза. За висновками італійських дослідників художниця досить пізно звернулася до творчості, приблизно в тридцять років. Є відомості, що вона була творчою натурою і без звертання до живопису, писала вірші і навіть займалась математикою. Художниця не мала власної родини і власних дітей. Не була в гільдії художників Венеції.

Серед картин майстрині - чимало релігійного живопису і навіть вівтарні композиції («Мадонна з немовлям і св. Августином та Франциском із Паули»). Майстриня мала хист до драматичних композицій і могла знати твори римських караваджистів чи представників болонської школи. Джулія Лама виробила індивідуальну художню манеру і робила власні композиції, не копіювала попередників. Образи в картинах художниці не відрізнялись прагненням їх ідеалізувати, таким притаманним художницям-жінкам. Не помічено прагнення ідеалізації і в автопортреті Джулії Лами, котрий передано в галерею автопортретів в Уффіці.

Автопортрет. 1725 «Бог Сатурн пожирає власну дитину», 1735


Народився Георге ТАТТАРЕСКУ (1 жовтня 1818, Фокшани - 24 жовтня 1894, Бухарест) - румунський художник, один з основоположників неокласицизму в цій країні.

Народився в історичному князівстві Молдова. Навчався живопису у свого дядька Ніколае Теодореску, церковного художника. Потім вступив до художньої школи міста Бузеу. Завдяки зв'язкам дядька, зробив навчальну поїздку до Риму, де займався з професорами Академії святого Луки.

Повернувшись на батьківщину, художник бере активну участь у революційних подіях у Валахії в 1848 році. Будучи в своїй ранній творчості представником радикального національного романтизму, Г.Таттареску пише алегоричні полотна, віддані революційним ідеям і завданню відродження Румунської держави, портрети румунських революціонерів. У 1860 році Г.Таттареску починає створювати «Національний альбом», до якого входять його малюнки видів батьківщини та її історичних пам'яток. У той же час він пише ряд полотен на селянську тематику, наприклад «Селянин на Дунаї» (1875). Крім портретів і пейзажів, створював картини історичного і релігійного змісту.

У 1864 році Г.Таттареску, разом з живописцем Теодором Аманом, відкриває в Бухаресті Національну школу витончених мистецтв. Г.Таттареску тривалий час був професором цієї школи і очолював її в 1891-1892 роках. У 1951 році в Бухаресті, в будинку, де від 1855 року жив і працював художник, було відкрито меморіальний музей Георге Таттареску з колекцією його полотен.

«Автопортрет» «11 лютого 1866 року - Сучасна Румунія»


Народився Карл Теодор фон ПІЛОТІ (1 жовтня 1826, Мюнхен — 21 липня 1886, Амбах) — німецький художник. Писав картини на історичні й літературні сюжети.

Народився в родині художника. З 1840 року навчався у мюнхенській Академії образотворчих мистецтв у Юліуса Шнора фон Каролсфельда. Протягом 1847—1858 років відвідав Італію, Бельгію, Францію. З 1856 року — професор класу історичного живопису у мюнхенській Академії образотворчих мистецтв. З 1874 року — директор Академії.

Серед його учнів багато німецьких та європейських майстрів. Протягом усієї творчості створював полотна в дусі костюмованої європейської історичної картини, що зблизилась у середині XIX століття з побутовим живописом. Полотна художника мали великий успіх на Міжнародних виставках у Парижі (1856, 1867). Монументальний твір Пілоті «Allegory Monachia» у Великій залі Нової мюнхенської ратуші за своїми розмірами (15,30 м × 4,60 м) вважається найбільшою картиною Баварії. На ній зображені 128 особистостей з історії міста Мюнхена.

«Вбивство Цезаря» (1865)


Народився Аршак Абра́мович ФЕТВАДЖЯН (1 жовтня 1866, Трабзон, Османська імперія — 10 жовтня 1947 Медфорд, Массачусетс, США) — вірменський художник, живописець і дизайнер. Найбільш відомий як автор акварелі архітектурних пам'яток середньовічного вірменського міста Ані, а також як проектувальник грошових знаків і поштових марок Демократичної Республіки Вірменії.

Навчався в національному художньому інституті в Трапезунді, а потім продовжив своє навчання в Державній художній школі, відкритій в Константинополі вірменським скульптором Ерванда Восканом. Тут Аршак навчався техніці акварелі у італійця Валері. В 1887 році Фетваджян продовжив навчання за кордоном. Він поїхав до Риму і був прийнятий в академію Сан-Лука, де навчався у італійського живописця і скульптора Чезаре Маккарі.

У 1891 році Аршак Фетваджян взяв участь в італійській національній художній виставці. У тому ж році він їде на навчання до Відня. У 1895 році А. Фетваджян переїжджає в Санкт-Петербург. У Росії він брав участь у художніх виставках і приєднався до Союзу російських художників. На початку 1900-х років А.Фетваджян поїхав в Закавказзя, де організував кілька своїх виставок в Батумі, Тбілісі і Баку. Як художник-дослідник він брав участь в археологічних розкопках середньовічної вірменської столиці Ані і зробив понад тисячу акварелей і малюнків каплиць, палаців, церков і монастирів, зафіксувавши в найдрібніших подробицях їх деталі і декор. Багато що з того, що зобразив художник, потім або зовсім зникло, або сильно змінилося.

У травні 1918 року була проголошена Демократична Республіка Вірменія (ДРВ). Через рік керівництво республіки доручив Аршаку Фетваджяну підготувати зразки грошей і знаків поштової оплати ДРВ. У 1922 році художник переїхав в США. Кілька разів він звертався до радянського уряду Вірменії з проханням про повернення, проте кожного разу отримував відмову. Перед смертю художник пожертвував всі свої картини, малюнки та архів Національній галереї Вірменії.

«Кафедральний собор Ані» (акварель, 1905)


Народилася Ірена ВЕЙС, творчий псевдонім АРЕНІ (1 жовтня 1888, Лодзь – 20 березня 1981, Краків) - польська художниця, вітражистка.

Уроджена - Зілберберг. Навчалася у варшавській Школі витончених мистецтв під керівництвом Конрада Кржижановського і К. Тихого (рисунок і живопис), К. Дуніковського (скульптура). Потім продовжила навчання на приватних курсах у художника Войцеха Вейса, за якого вийшла заміж у 1908 році. Взяла собі псевдонім «АНЕРІ» (анаграма імені Ірена), щоб її роботи не плутали з полотнами чоловіка. У 1913 відвідала Венецію, де під враженням від атмосфери цього міста створила ряд чудових пейзажів.

Під час Першої світової війни вчилася в Школі художніх ремесел у Відні. Від 1925 майже кожне літо проводила у сестри на Лазурному Березі в Ніцці. Писала види Монте-Карло і Віллефранша. Брала участь у виставках «Товариства польських художників».

Писала, в основному, пейзажі, портрети і натюрморти, які вирізняються живими, насиченими кольорами. Проектувала вітражі і мозаїку.

«Автопортрет», близько 1920 «Натюрморт з квітами»


Народився Іван Іванович БОНДАР (1 жовтня 1944, с. Яснозір'я Черкаської обл.) - український живописець. Заслужений художник України (2000). Професор.

Закінчив Одеське художнє училище і факультет живопису Київського державного художнього інституту (педагоги: В.Шаталін, В.Гурін, Л.Вітковській). З 1975 року працював художником-живописцем в Черкаських художньо-виробничих майстернях. Член НСХУ з 1985 року. Професор Черкаського національного державного університету ім. Б. Хмельницького. Учасник понад 40 обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок. Автор понад 2000 робіт.

Улюбленим жанром Івана Івановича є пейзаж. Пейзажі митця сповнені ліризму та душевності і розкривають дуже важливу грань його творчості – уміння переконливо відтворювати неповторне розмаїття української природи: розлогі степи Луганщини і Донеччини з шахтами і териконами, Карпати з їх характерною архітектурою і стрімкими ріками, Чернігівське Полісся і, звичайно ж, рідну Черкащину. Іван Іванович – майстер натурних замальовок, пише дуже швидко, а потім допрацьовує в майстерні, але при цьому його пейзажі не втрачають свіжості бачення і кольорового звучання.

«Жнива»


Народився Ерлінг СТІН (1 жовтня 1945, Копенгаген) - сучасний данський художник-гіперреаліст.

Дебютував персональною виставкою на початку сімдесятих років. Більшість його картин - натюрморти, виконані в ефектному стилі, що виник, мабуть, під впливом картин класичного реалізму XVII-го століття голландських та іспанських художників.

Сьогодні Ерлінг - провідний художник Данії в стилі сучасного реалізму. Член Данської Спілки художників і Товариства художників-реалістів, член Данської королівської академії, ділить свій час між Данією і південною Францією, але в основному живе і працює в містечку Жуан ле Пін, Приморські Альпи.



Народився Сергій Володимирович БУРБЕЛО (1 жовтня 1985, Дніпропетровськ, нині – м.Дніпро) - дніпровський художник, директор Музею українського живопису, м.Дніпро.

Закінчив з відзнакою Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж (викладачі: Г.Чернета, І.Коваленко, Л.Антонюк, О.Пахомова), також архітектурний факультет Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Працює в жанрі пейзажу. Учасник виставок з 2005 року. Дипломна робота «Симфонія» 2006 року перебуває в постійній експозиції Дніпропетровської обласної філармонії. Член Національної спілки художників України від 2013 року. У 2015 році Сергій Бурбело переміг у престижному обласному конкурсі молодих живописців «Germinal» з картиною «Крим. Україна. 2015».

З циклу «Крим. Україна. 2015»