1 июля -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

1 июля

Народився Войцех ҐЕРСОН (1 липня1831, Варшава — 25 лютого 1901, там само) — провідний польський художник другої половини XIX століття та один з найяскравіших представників польської школи романтизму.

\У 1844 році вступив до Школи красного мистецтва у Варшаві, яку в 1850 році закінчив з відзнакою. В 1853 році Ґерсон поступає на навчання у Петербурзьку академію мистецтв, де вивчав історичне малярство у Олексія Маркова, і в 1855 році повертається до Варшави. Наступного року прямує до Парижа для навчання у відомого майстра Леона Кон'є. У 1858 році Войцех Ґерсонт остаточно повертається до Варшави і оселяється на постійно до кінця свого життя.

Войцех Ґерсон у 1860 році був співзасновником Товаристві заохочення образотворчого мистецтва. Він почав викладати у власній майстерні в 1865 році, і став професором Варшавської Школи красного мистецтва в 1872 році. Серед його учнів багато провідних польських художників. Академік Петербурзької академії мистецтв від 1873 року, оголошений її професором в 1878 році. Ґерсон також працював архітектором і мистецтвознавцем. Він шанується в Польщі за його історичні картини патріотичного характеру, сцени сільського життя та гірські пейзажі.

«Казимир Відновитель повертається до Польщі», 1887


Народився Ян СКРАМЛІК (1 липня 1860, Прага - 6 вересня 1936, Прага) - чеський художник-жанрист.

Навчався у празькій Академії образотворчих мистецтв, потім переїхав до Мюнхена, де протягом 8 років навчався у мюнхенській Академії мистецтв. Учень Вільгельма фон Лінденшміта (Молодшого). Пізніше переїхав до Парижа, де познайомився з Вацлавом Брожиком. Після того як Брожик повернувся на батьківщину і став професором празької Академії образотворчих мистецтв, став працювати в його живописній майстерні, переймаючи досвід майстра.

Автор низки портретів, жанрових полотен, картин на релігійні та історичні теми. Пізніше став займатися створенням картин малого формату і мініатюрами, в яких залишився вірним історичному жанру, костюмованим сценам і портретам.

«Кавалерська гулянка»


1 липня 1861 року у Кельні був відкритий Музей Вальрафа-Ріхарца — одна з великих картинних галерей Німеччини, що зберігає найбільшу в світі колекцію середньовічного живопису, зокрема, кельнської школи живопису, а також велике зібрання графіки.

У 1827–1860 роках в Кельні розміщувався Вальрафіум, що дав згодом початок багатьом музеям Кельна, університетській та міській бібліотекам та історичному архіву. Назвою він був зобов'язаний вченому, каноніку і ректору Кельнського університету Фердинанду Францу Вальрафу (1748–1824), який передав в дар місту своє велике зібрання «рукописів, документів, печаток, відбитків і книг, картин і гравюр, монет і посудин, старожитностей і багато чого іншого», що склало основу музею. У 1851 році кельнський комерсант Йоганн Генріх Ріхарц пожертвував 232,000 талерів на будівництво в Кельні музейного будинку. Музей Вальрафа-Ріхарца в будинку, побудованому за проектом кельнського архітектора Ернста Фрідріха Цвірнера на території колишнього монастиря міноратів, був відкритий вже після смерті Ріхарца.

Перша будівля Музею Вальрафа-Ріхарца 1861 року.

Під час Другої світової війни будинок музею був зруйнований. У повоєнні часи музей кілька разів мінв адресу. 19 січня 2001 відкрилася нова будівля Музею Вальрафа-Ріхарца, побудована за проектом архітектора Освальда Матіаса Унгерса. В новому приміщенні на площі 3500 м² розмістилися експозиції графіки та живопису, що охоплюють період від Середніх віків до XIX ст. Після того, як у 2001 році швейцарський колекціонер Жерар Корбо передав музею для тривалого користування своє зібрання імпресіоністів, музей носить офіційну назву «Музей Вальрафа-Ріхарца & Фонд Корбо».

Музей Вальрафа-Ріхарца Із зібрання музею: Альбрехт Дюрер,
«Барабанщик і флейтист», бл. 1504


Народився Альберто МАНЬЕЛЛІ (1 липня 1888, Флоренція - 20 квітня 1971, Медон, передмістя Парижа) - італійський художник, один з провідних представників «конкретного мистецтва» в Італії.

Альберто Маньеллі був художником-самоуком. Професійно починає займатися живописом від 1907 року. У Флоренції А.Маньеллі в своій ранній творчості був відомий як фовіст, однодумець Джино Северіні і Арденго Соффічі. У 1914 році він приїжджає в Париж, де знайомиться з такими майстрами як Пабло Пікассо, Фернан Леже, Олександр Архипенко та відкриває для себе кубізм. За визнанням самого Маньеллі, вивчення робіт сучасних йому французьких художників тоді, в Парижі, було єдиною в його житті художньою освітою.

«Селяни з возом», 1914

Близько 1915 року Маньеллі звертається до абстрактного живопису, створюючи також свої твори в стилях кубізму і футуризму. Після закінчення Першої світової війни художник на деякий час повертається до фігуративного живопису і віддаляється від італійського авангарду, який в цілому симпатизував фашистському руху Муссоліні, в ставленні до якого Маньеллі був в опозиції.

Після закінчення Другої світової війни Альберто Маньеллі стає широко відомий як один з найбільших представників течії «Конкретне мистецтво», бере участь у виставках сучасного мистецтва. Ретроспективні виставки робіт А.Маньеллі відбулися в1954 році в Брюсселі, в Палаці образотворчих мистецтв, і у 1963 році в Цюріху.

Композиція


Родился Илья БОЛОТОВСКИЙ (1 июля 1907, Санкт-Петербург — 22 ноября, 1981, Лонг-Айленд, США) — американский художник-абстракционист российского происхождения.

Родился в Петербурге в семье адвоката, мать, Анастасия Абрамовна Шапиро, была художником-оформителем. После революции жил в Баку, откуда Илья в 1921 году через Грузию вместе с семьёй бежал в Константинополь. Учился в изеуитской школе в Константинополе, в 1923 году приехал в США. Жил в Нью-Йорке, учился в Национальной академии дизайна. В этот период вступил в художественную группу «Десять», в которой также участвовали такие молодые художники, как Луис Шанкер, Адольф Готлиб, Марк Ротко и Джозеф Солман. Члены группы выступали против косности Академии и устраивали выставки «независимого искусства». В 1930-е под влиянием П. Мондриана и Х. Миро создал первые беспредметные картины.

В 30-е годы ХХ столетия Болотовский посвящает своё творчество геометрическому абстракционизму. В 1936 году он становится одним из основателей организации «Американские художники-абстракционисты». В 60-е годы создаёт полотна, изображения на которых лежат в 3-х измерениях, обычно пересечённых вертикальными и (или) диагональными полосами. В это же время преподаёт изобразительное искусство в университете Лонг-Айленда. Произведения живописи И. Болотовского относятся к направлениям кубизм и геометрический абстракционизм.

Илья Болотовский погиб в 1981 году. Пожилой художник по неосторожности шагнул в пустую шахту лифта с механическими дверями, когда кабина стояла на первом этаже.

Blue Structure, 1945


Народився Віктор Григорович СЕВАСТЬЯНОВ (1 липня 1923, Одеса - 2 жовтня 1993, Київ) – знаний живописець-пейзажист і професійний футболіст.

З дитинства захоплювався футболом і малюванням. Учасник радянсько-німецької війни. Після демобілізації професійно грав у футбол: в складі команди «Динамо» (Київ) ставав володарем Кубку України, у 1951 - чемпіоном України у складі київської армійської команди.

У 1953 році Севастьянов залишив великий футбол і зайнявся живописом. Ще військовослужбовцем у 1945 році він почав відвідувати заняття в Одеському художньому училищі, в Києві займався в студії образотворчих мистецтв. Від 1953 року Севастьянов - член Київського товариства художників, а з 1958 року - художник виробничо-художніх майстерень Худфонду СРСР. У 1963 Віктора Григоровича приймають до Спілки художників.

Від 1958 року Віктор Севастьянов бере участь у багатьох республіканських і всесоюзних художніх виставках. Популярність йому принесли романтичні пейзажі, що передають найтонші відтінки стану живої природи. Хоча художник жив і працював у Києві, в своїй творчості він послідовно демонстрував прихильність одеській школі живопису з її теплими фарбами і нюансами колористичної гами.

Уже після смерті художника, його сім'єю були організовані виставки в Бельгії і у Франції, добре прийняті цінителями живопису і критиками. У 2008 році в Барселоні три пейзажі Севастьянова («Похмурий Дніпро», «Ранок в лісі», «На хуторі») були продані за 180 тисяч євро. У 2012 році картини Віктора Севастьянова продавалися найкраще серед робіт українських художників 20 століття.

«Весна», 1969


Народився Володимир Андрійович ГЛУЩЕНКО (1 липня 1939, Мала Петриківка) — український художник, майстер петриківського розпису, заслужений майстер народної творчості України (з 1968), член Національної спілки художників України (з 1977).

Закінчив Петриківську дитячу художню школу. Майстерності навчався у Василя Соколенка та Федора Панка. Працює в царині декоративно-прикладного мистецтва — петриківський розпис. З 1961 року — на Фабриці петриківського розпису «Дружба». Учасник виставок від 1964 року, 1974-го в Чикаго відбулася персональна виставка.

З 1968 року — творчий майстер, протягом 1995-1997-х років — головний художник фабрики «Петриківський розпис». З 1997 року працює у Центрі народного мистецтва «Петриківка».



1 липня 1968 відкрилася перша персональна виставка малюнків Джона Леннона.

Великий британський рок-музикант, співак, поет, композитор і письменник Джон Леннон (1940 - 1980) охоче малював з дитячих років. У школі Джон видавав рукописний журнал, який сам ілюстрував. Погані оцінки і покарання за регулярні порушення дисципліни він компенсував карикатурами на вчителів. Після школи Леннон вступив у художній коледж Ліверпуля, де провчився три роки і де зустрів свою майбутню дружину Сінтію Павелл. У 1964 році Леннон несподівано для всіх випустив книгу віршів і оповідань з власними ілюстраціями, яка відразу ж стала бестселером.

Малюнок Джона Леннона


1 липня 2003 року засновано Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну в Осло (Норвегія).

Музей створений шляхом об'єднання зібрань Музею архітектури, Музею прикладного мистецтва, Музею сучасного мистецтва і Національної галереї. 1 липня 2005 року Riksutstillinger (національні виїзні виставки) також став частиною музею. Три основні експозиції розміщені в будівлях Музею прикладного мистецтва, Музею сучасного мистецтва і Національної галереї.

Національна галерея заснована у 1837 році. Містить найбільше зібрання творів норвезького мистецтва, в тому числі роботи Едварда Мунка, а також роботи зарубіжних майстрів - Пабло Пікассо, Вінсента Ван Гога, Клода Моне, Анрі Матісса. У музеї знаходяться картини майстрів до 1945 року.

Будівля Національної галереї Із зібрання музею: Ніколаі Аструп. «Свято на Івана Купала» (St. John's Fire), 1912