Живопис і графіка Георгія Чернявського. До 95-річчя від дня народження. -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок -вівторок – ВИХІДНИЙ

Живопис і графіка Георгія Чернявського. До 95-річчя від дня народження.

alt
Персональна виставка творів народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Георгія Чернявського, яку було відкрито у залах Музею українського живопису, присвячена 95-річчю від дня народження та 65-річчю творчої діяльності нашого співвітчизника.

 

Музейна колекція творів художника налічує 86 живописних полотен, 58 акварелей, 13 пастелей та 9 малюнків. Можна впевнено стверджувати, що це одне із найбільших за чисельністю, а головне, за значущістю серед зібрань творів Георгія Чернявського у художніх музеях України. Збірка дає змогу прослідкувати усі етапи мистецтва майстра. Комплектування цієї масштабної колекції починається з часів становлення музею (2013 рік).

Первинним ядром її стали картини та акварелі, що були придбані засновником Музею українського живопису паном Олегом Наумовим. Наступним важливим кроком у розширенні колекції став 2015 рік, коли паралельно із організацією вечора пам’яті художника було розгорнуто експозицію усіх наявних на той час його творів. На вернісаж було запрошено сина Георгія Георгійовича Володимира та онука Костянтина Чернявських, які передали у дар значну колекцію творів живопису та графіки свого батька та діда. Самі художники чудово розуміли, що роботи ці мають жити посеред людей, лише тоді вони сповнюються духовною енергією. Розумів це і сам Георгій Чернявський, лишаючись усе життя щирою та відкритою для людей життєлюбною особистістю, незважаючи на лихоліття війни, яку він пройшов бійцем за часів власної юності, тривалий період осягнення основ професійної майстерності у Дніпропетровському художньому училищі та Київському художньому інституті протягом голодних повоєнних часів, важкого початку творчого шляху у розрізненому колективі дніпровських митців у п’ятдесятих роках ХХ століття. Однак завдяки його невичерпній енергії відбувалося поступове становлення творчої організації, завершення якої означилося заснуванням у 1958 році Дніпропетровського відділення Спілки художників України, першим головою якого було обрано Георгія Чернявського. Зібраність та вміння спілкуватися з таким складним співтовариством, як митці, допомогли йому згуртувати їх у межах одного творчого колективу, що зумів протягом короткого терміну активно заявити про себе на республіканській виставковій арені.

Володіючи значним досвідом викладацької діяльності у рідному Дніпропетровському художньому училищі, де він пропрацював майже десять років після закінчення навчання, Георгій Чернявський успішно продовжив її у Київському художньому інституті, куди його було запрошено у 1974 році. Не зважаючи на таке завантаження, Георгій Чернявський до останнього продовжував серйозно працювати у творчій царині (1981 рік). Свідченням цього є величезна кількість живописних та графічних творів, вісім персональних виставок, що проходили у Дніпрі, Києві, Москві. Він був невтомним мандрівником. Складно знайти на мапі колишнього СРСР місцини, у яких не побував би художник та не створив там серію пейзажів, що передають своєрідність побаченої природи. Однак, незмінною любов’ю його завжди лишалася Україна, кожний куточок якої був виплеканий у його творчості душевною прив’язаністю.

Чернявський-Г.-Г.-(1924-1981).-)-«Покошені-поля»,-1960,-полотно,-олія

«Покошені поля», 1960, полотно, олія.

Чернявський-Г.-Г.-(1924-1981).-«Млини-під-Дніпродзержинським-морем,-с.-Дереївка»,-1965,-полотно,-олія

«Млини під Дніпродзержинським морем, с. Дереївка», 1965, полотно, олія.

Колекція творів Г. Чернявського в Музеї українського живопису – яскраве свідчення пластичного різноманіття його пейзажів: від ліричної пісенності образного рішення до всесильної його героїки, від камерної інтимності до панорамної привільності. Для живописця природа стала істинним джерелом, з якого він енергійно брав власні враження, їхнє пластичне тлумачення. Його здатність передавати мистецьку неповторність суворої природи Півночі, яскравих сонячних мотивів Півдня, неосяжну широту сибірських ландшафтів була істинно вражаючою. Георгій Чернявський міг годинами писати з натури, незважаючи на холод чи спеку, в будь-яку годину доби. Він невтомно милувався природою протягом різних пір року, тонко відзначав її кольорову та фактурну вибагливість. Цей найбагатший натурний матеріал пізніше у майстерні втілювався у завершену пейзажну картину. При усьому їхньому сюжетному різноманітті, чільне місце було відведено образу найбагатшої української землі, якій автор присвятив цілу серію полотен. З метою підкреслити її значущість, художник будує композицію або з високим горизонтом, змушуючи шари землі здійматися до небес, або розсуваючи межі простору, ставлячи акцент на неосяжності її кордонів. Значну роль в художньому вирішенні теми відіграє також колорит, що підкреслює особливу в’язкість чорнозему, головної переваги української землі.

Чернявський-Г.-Г.-(1924-1981).-«Восени»,-1965,-полотно,-олія

«Восени», 1965, полотно, олія.

Загалом пластична розробка творів Георгія Чернявського є різноманітною і виразною, та свідчить про багату художню лексику майстра. Яскравий приклад – два пізніх полотна «Вівці мої вівці» (1981) та «Пломеніють Карпати» (1980) підтверджують, що з роками зміна живописної пластики у бік більшої декоративності стимулює появу нових кольорових ефектів, що дають змогу надати зображенню особливої ошатності, що є настільки властивою для народної вишивки Закарпаття.

Чернявський-Г.-Г.-(1924-1981).-«Вівці-мої,-вівці»,-1981,-полотно,-олія

«Вівці мої, вівці», 1981, полотно, олія.

Загалом, звернення до національних витоків художньої майстерності стає особливо оглядною протягом пізнього періоду творчості живописця. Часті подорожі до Західної України народжують численні твори, що дають змогу судити, наскільки глибоко він відчуває народне та професійне мистецтво цього краю. Однак особливо яскраво ці тенденції знаходять прояв у графіці художника. Виступаючи більш мобільним видом образотворчого мистецтва, вона дає можливість створювати цілі серії творінь, що глибоко та всебічно розкривають оригінальність рішень обраної теми. Саме у графіці, головним чином, наочно прослідковуються творчі пошуки зрілого майстра. Прагнення передати яскраву соковиту барвистість, що є характерною для пастелі, можна бачити у зображенні природи Півдня України та Криму з її пишними весняними цвітіннями, сліпучими барвами літніх сонячних днів, святковим та піднесеним сприйняттям живописцем оточуючого світу. За усієї натурності пастельних пейзажів, точних акцентів у зображенні деталей, глядач відчуває руку саме даного автора, специфіку його бачення, де кожний малюнок є своєрідним автопортретом майстра, у якому наочно висловлено його художній образ.

Ранок-у-Феодосії

«Ранок у Феодосії». папір, пастель

Акварелі, що представлені на виставці, є більш оповідними. Присвячені різноманітним місцинам, де бував та працював митець, вони дають змогу глядачеві побувати разом із ним чи то у країнах Європи, чи то у сибірських містах та лісових хащах Півночі. І, безумовно, об’їздити усю Україну.
Акварель – техніка примхлива та вимагає істинного артистизму у роботі алла-прима, тобто творенні робіт без попередньої підготовки протягом одного сеансу. Тут помилитися – означає зіпсувати роботу. Саме тому подібна властивість акварелі вимагає, з одного боку, технічної досконалості автора, з іншого – вона дозволяє більш інтенсивно передавати відчуття художника, його безпосередні переживання у момент творчого процесу. Звідси – дивовижна властивість акварелі одразу линути до серця глядача. Невипадково декілька персональних виставок Георгія Чернявського демонстрували лише акварельні аркуші та, виходячи з записів у книгах відгуків, користувалися великим успіхом.

У цілому живопис та графіка майстра з колекції творів, що зберігається в Музеї українського живопису, збагачуючи наше уявлення про мистецтво Георгія Чернявського, дають змогу глибше зрозуміти та оцінити творчість цього відомого українського художника ХХ століття, нашого співвітчизника, для якого земля дніпровська назавжди лишилася істинною Батьківщиною. Тому наявність такої розгорнутої колекції його робіт у зібранні Музею українського живопису є цілком закономірною.

Людмила Тверська,

мистецтвознавець, заслужений працівник культури України

Похожие записи: