Вадим Сідур. Доля людини… -Музей українського живопису

Вадим Сідур. Доля людини…

alt
Вперше у Дніпрі 27-28 червня Музей українського живопису проводить Дні пам’яті видатного скульптора, нашого земляка, Вадима Сідура.

У рамках програми музей запланував кілька подій: показ фільму про митця, літературні читання, відкриття меморіальної кімнати, скульптурний пленер.

 

Особистість пана Сідура – багатогранна й творча. Він був скульптором, графіком, живописцем, поетом,  автором нового напрямку у мистецтві. Отже, час почути безпрецедентну мову художника:  заборонену за часів його буття, однак вкрай актуальну сьогодні.

Не з тонких шарів мармура, а з залізних болванок, з усього того, що можна знайти на звалищі, Вадим Сідур висікав людські страждання. У масивних фігурах, за його словами, вдавалося врівноважити баланс страху.

Художник–авангардист, поет, кінематографіст, скульптор. А ще – кавалер ордена Вітчизняної війни. Народився Вадим Абрамович у Катеринославі. На Дніпрі минуло його дитинство і шкільні роки. Зовсім дитиною пішов на фронт, а вже у 19 – став інвалідом 2 групи, отримавши поранення під Кривим Рогом. Про побачені жахіття, що випали на долю Вадима Сідура згадує дівчинка-медсестра, що виходжувала бійця: « … мама з солдатами принесла ще одного пораненого. Замість обличчя – одна цілковита рана, одне м’ясо. Говорити не міг. Я здогадалася, дала йому папір й олівець. Він написав – Вадим Сідур».

11536644_original

Інший…

За іронією долі за радянської влади  Вадима Сідура різко засуджували, не розуміли його творчості та переслідували, а все через те, що його роботи, як за формою так і за змістом, різко контрастували з канонами соціалістичного реалізму. А, наприклад, після його смерті, 4 його роботи, які демонструвалися в рамках виставки «Скульптури, які ми не бачимо»  у Московському манежі, були пошкоджені православними фанатиками.

Його звинувачували у формалізмі та пацифізмі. У той же час Вадим Сідур виконував замовлення на міську декоративну скульптуру та приватні замовлення. У період хрущовської відлиги разом з Миколою Силісом та Володимиром Лемпортом він створив групу «ЛеСС». Група отримувала вигідні замовлення (наприклад, скульптурне оформлення Варшавського палацу науки та культури). У той же час Вадим Сідур був прийнятий у Спілку художників. Йому надали власну майстерню.

14690938062_5f50df32f3_o  14504773377_be69bf568e_o
1961 – Вадим Абрамович переніс інфаркт.

Сідур продовжував працювати, не визнаний радянською владою. За життя скульптор не мав змоги виставляти свої роботи в СРСР, більше 30 його виставок відбулося за кордоном.

Так його скульптури є в Німеччині («Загиблим від насилля», Кассель; «Волає», Дюссельдорф) , США – «Голова Енштейна»… Сідур працював і як графік: з його ілюстраціями у 1970 році вийшла поетична збірка Юрія Левітанського «Кінематограф». Він і сам писав вірші та прозу, друкувався в самодруці та на Заході.

Найбільш відомими роботами Вадима Сідура вважаються «Поранений» (1963), «Відчай» (1963), «Бабин яр» (1966), «Пам’ятник загиблим від насилля» (1974), «Жіночий початок» (1974), «Формула скорботи» (1981)…

11533232_original

Sidur_2_450

228687_600

11535781_original

14668204656_c35245c0c3_o

Похожие записи: