У Харкові виставили емалі з Дніпра -Музей українського живопису

У Харкові виставили емалі з Дніпра

alt
Виставка «Мистецтво емалі» працює у Харківському художньому музеї. У трьох залах представлені художні емалі із зібрання дніпровського Музею українського живопису, при якому створений перший і єдиний в Україні Музей художньої емалі.
Всього в рамках виставки «Мистецтво емалі» представлено 50 робіт 18 художників з різних етнографічних регіонів України, які демонструють різноманіття цього древнього виду мистецтва.

 

Термін «емаль» став застосовуватися художниками та мистецтвознавцями на зламі ХІХ та ХХ століть. До цього часу активно побутувала назва «фініфть» (від грец. χυμευτόν, χυμεύω – «змішую»).

Перший досвід у розвитку мистецтва емалі в нашій країні належить заслуженому художнику України Олександру Бородаю. Саме він спільно із заслуженим художником України В’ячеславом Даниловим починав у тогочасному Дніпропетровську власні творчі розробки у царині емалі. Сплеск працездатності Олександра Бородая-емальєра припадає на 1980-ті – 2000-і роки та безпосередньо пов’язаний із київським періодом його творчості, коли митець став лідером мистецтва гарячої емалі. Бородай виховав цілу плеяду своїх талановитих учнів, які вже стали відомими художниками-емальєрами. Вперше із технікою емалі у майстерні Бородая познайомився знаний дніпровський монументаліст та дизайнер Станіслав Юшков. Довершені оригінальні твори демонструють непересічний талант справжнього живописця. Відтепер Станіслав Юшков працює та водночас виховує когорту талановитих учнів у майстерні художньої емалі, що розпочала свою роботу у травні 2015 року в стінах Музею українського живопису (м. Дніпро). Серед учнів митця відомий дніпровський живописець В’ячеслав Апет, молоді художники Аліна Набока та Олександр Антонюк.

Пристрастним колекціонером емалі виступив засновник Музею українського живопису Олег Наумов. Завдяки його діяльності в музеї була зібрана колекція емальєрних творів, що дозволила створити перший та єдиний в Україні музей художньої емалі. Головна мета музею – познайомити широке коло глядачів – мешканців та гостей міста з цим унікальним мистецтвом, відроджувати та розвивати його на теренах України.

00

Основу зібрання музею склали кращі зразки емальєрного мистецтва Китаю, Японії та Франції кінця ХІХ – початку ХХ століть: вази, композиції та портрети, предмети малої пластики, декоративний посуд.

Інший експозиційний розділ музею, комплектування якого триває дотепер – це твори сучасних митців-емальєрів. Майстерню художньої емалі дійсно можна назвати єдиним в Україні центром численних експериментів та мистецької праці як вітчизняних емальєрів, так і художників з країн ближнього зарубіжжя.

На базі майстерні з моменту її заснування (травень 2015 року) відбулося понад 10 симпозіумів. Результати плідної праці багатьох художників у рамках кожного із них відтепер є частиною музейного зібрання.

Наразі мешканці та гості міста Харкова мають нагоду якомога ближче познайомитися із маловідомим, але дуже оригінальним та незвичайним видом мистецтва у виставкових залах Харківського художнього музею.

Експозиція виставки об’єднала півсотні робіт вісімнадцятьох митців, демонструючи своєрідність художників різних етнографічних регіонів України, індивідуальність творчих шляхів різних авторів, відмінності у володінні емальєрною лексикою, багатство невичерпних можливостей матеріалу, єднання традицій з інноваціями.

Станіслав Юшков – знаний дніпровський митець, невпинно відчуваючи жагу нового, протягом власного мистецького буття віднайшов власний стиль, мова якого однаково дзвінко лунає у його гобеленах, акварелях та пастелях. Виключенням не стали емальєрні знахідки художника. Декоративні соковиті фактурні плями, символи та знаки «родом із Трипілля», жіночі силуети, уявні риси облич, архітектурних масивів, зооморфних мешканців певного сюжету – усе в сумі являє ту чи іншу образну структуру кожної композиції. Його роботи позбавлені назв, оскільки поява будь-якого словесного означення неодмінно обмежить вкрай дивовижну нескінченність кольорових просторів та розгорнутих дійств.

2_Юшков

Станіслав Юшков (1950). Дніпро. Без назви.2015. Мідь, емаль, левкас

За плечима киянина, метра українського емальєрства Олександра Бородая безліч експериментів, творчих спроб та відкриттів. Кожний його крок відзначився особливою метафоричністю, внутрішньою експресією, лірикою та романтизмом, незмінною філософією. Космічні роздуми майстра відбилися у нових роботах «Всесвіт» (2015) та «Сонцесвіт» (2017).

3_Бородай

Олександр Бородай (1946). Київ. «Сонцесвіт», 2017. Мідь, емаль, ДВП

Емалі дружини Олександра Бородая – Тамари Турдиєвої привертають увагу символіко-містичним спрямуванням, камерністю сюжетів та декоративною ошатністю: «Розмова» (2006), «Портрет» (2016).

4_Турдыева

Тамара Турдиєва (1944). Київ. Портрет. (2015). Сталь, емаль

Яскравим національним колоритом, глибиною та переконливістю образу вирізняється «Портрет козачки Ганни Кошманенко» (2009) у виконанні Івана Кириченка (м. Київ). Художня композиція акцентує увагу на технічних аспектах її виконання – робота складається з окремих мозаїчних декоративних частин та єднає дві техніки: емаль та гравірування на мідних поверхнях.

5_Кириченко

Іван Кириченко (1960). Київ. «Портрет Ганни Кошманенко», 2009. Мідь, емаль, ДВП

За стилістикою та манерою завжди упізнаваними є твори дніпровського живописця В’ячеслава Апета. І хоча у царині емалі майстер працює нещодавно, результати його роботи істинно вражають. Тематичне наповнення композицій художника досить різноманітне: від аскетичних мотивів до вільних жанрових оповідей. Мова художника також вирізняється певною мінливістю, коливаючись від графічності ліній та монохромного колориту до складної живописності багатошарових плям та контрастних тональних кольорів. Символічна складова виразною константою лунає як у натюрмортах – «Груші» (2015), так і у алегорично-філософських інтерпретаціях естетики жіночої краси – «Жінка з рибою» (2015), «Перлина» (2015).

6_Апет

В’ячеслав Апет  (1962). Дніпро. «Жінка з рибою», 2015. Мідь, емаль

Інший цикл робіт В’ячеслава Апета можна умовно об’єднати у серію, що творить новий архетип жінки: дещо міфологізовані образи вирізняються вишуканістю пластики, ліричною чуттєвістю та тонким еротизмом – «Вечір» (2017), «Споглядаючи» (2016), «Троянда з часом» (2016).

Варто відзначити успішність кроків у царині емалі юної генерації дніпровських митців – живописця Олександра Антонюка, а також майстра живопису, графіки та емалі Аліни Набоки, яка наразі плідно працює над створенням монументальних декоративних емалевих панно.

7_Антонюк

Олександр Антонюк  (1994). Дніпро. «Захід сонця», 2015. Мідь, емаль, левкас

8_Набока

Аліна Набока (1995). Дніпро. Без назви. 2017. Мідь, емаль, МДФ

Символіко-філософські обрії творчих думок закарпатського митця Василя Тимка знаходимо у його творах «Гніздо фенікса» (2015) та «Вільна» (2015).

9_Тимко

Василь Тимко (1954).  Ужгород. Диптих «Гніздо фенікса», 2015. Мідь, емаль, гофрований картон

Слід зауважити, що регламент проведення симпозіумів на базі Музею українського живопису час від часу вимагав спільності тем, у яких художники мали творити. Таким чином, світ побачили окремі тематичні розділи. Один із таких – «Країна сонця, що сходить». Роботи із означеного циклу презентують імена талановитих киян: Устима Федька, Анастасії Рябчук та Марії Луцик.

10_Федько

Устим Федько (1971). Київ. Без назви. 2017. Сталь, емаль, OSB.

11_Рябчук

Анастасія Рябчук (1978). Київ. «Зимовий погляд», 2017. Мідь, емаль, фанера

12_Луцик

Марія Луцик. Київ. Без назви. 2017. Мідь, емаль, OSB

Окреме ядро експозиції утворили роботи чуваського монументаліста, графіка, живописця та емальєра Віталія Петрова, більш знаного під псевдонімом Праскі Вітті. Його авторські фольклорні композиції красномовними образами здатні переповісти історію та легенди чуваського етносу.

13_Петров

Праскі Вітті (Віталій Петров). Чуваська Республіка. Без назви (1936). 2015. Мідь, емаль, ДВП

Окремої уваги заслуговують спроби художників поєднати емаль із елементами оформлення. Винахідливість авторів втілена у варіативності матеріалів: кольорове скло, тканина, фольга, кахлі, дерево; а також техніках: левкаси, акварелі та енкаустика.

Складно описати хвилюючу мить, коли художник щойно дістає з печі металевий лист, і доводиться чекати, допоки червоний відтінок жару народжує остаточні кольори новостворених емалей. Майстри зізнаються: часто доводиться бачити дещо інший результат, відмінний від того, про який мріялося. Однак саме він врешті буде володіти тією магнетичною силою, що буде бентежити уяву багатьох, хто захоче відкрити для себе Всесвіт сучасних українських емалей.

Володимир Маліков,
провідний науковий співробітник
Музею українського живопису

Похожие записи: