Творчий дует. Враження. -Музей українського живопису

Творчий дует. Враження.

alt
Виставка творів двох відомих українських художників - живописця Тараса Григорука та скульптора Віктора Проданчука, яку зараз відкрито в Дніпровському культурно-діловому центрі «Менора», дає багатий матеріал для знайомства із сучасною ситуацією розвитку даних видів мистецтва у нашій країні.

Представники львівської художньої школи, вони втілили у власній творчості найбільш характерні її риси, головною з яких є синтетичність мистецтва, збагачена асоціативністю мислення та тяжінням до європейської сучасної образності. У той самий час в роботах цих художників яскраво проступає неповторна індивідуальність кожного як у виборі свого кола тем, так і в пластичній їх інтерпретації.

Так у творах Тараса Григорука, який жив кілька десятиліть у Франції (Париж), виражено своєрідний пластичний симбіоз двох мистецьких систем: з одного боку — прагнення осягнути європейську образотворчу традицію з чіткою композиційною вибудуваністю та продуманою закономірністю колірного рішення, як, наприклад, у вітражах знаменитих паризьких соборів; з іншого – наявність помітного генетичного зв’язку з народним мистецтвом України, гуцульською вишивкою, розписом по склу з його опоетизованістю світосприйняття, пісенною гармонією пластичної інтерпретації художнього образу і, головне, барвистим багатством колориту, наділеного не лише естетичним почуттям краси, а й своєрідною символікою міфотворчості. Складна та багата пластична лексика його живописних полотен, що орнаментована комбінаціями лінійних сплетень та колірних плям, дозволяє створювати образи дивовижної візуальної експресивності, що, без сумніву, посилює гостроту їхнього емоційного впливу.

Стисло про Тараса Григорука-художника можна сказати, що він -послідовник європейської естетики фігуративності на межі абстракції із виходом на «астральний космічний рівень» (Кандинський), і, разом з тим, художник зберігає підкреслене прагнення не відриватися від національних коренів. Тому художній образ, народжений немов на зламі двох культур, отримуючи різнопланову природу змісту його вираження, свідчить про багатогранність творчого методу майстра.

001

Зовсім, здавалося б, по іншому сприймаються твори Віктора Проданчука. І не лише тому, що вони, на відміну від робіт колеги, представляють інші види мистецтва — скульптуру та графіку. Цілком природно, що це відбивається на своєрідності тематичного вибору і його пластичному вирішенні. Однак, їх творчість, головним чином, зближує спільна авторська стурбованість проблемою складного взаємопроникнення художнього та народного бачення навколишнього світу. Тому цей творчий дует є таким гармонійним завдяки єдності власного духовного тяжіння, а тому і сприймається на виставці так природно.

Невелика експозиція малої пластики Віктора Проданчука стає переконливим прикладом тематичних та стилістичних пристрастей скульптора, у яких панує культова антропоморфна заданість трипільського мистецтва та неолітичних «кам’яних баб» Придніпров’я, з їх потужною внутрішньою енергетикою. Вони немов несуть відбиток сакральної безмовності архаїки та тимчасової нескінченності. Аби підкреслити культове призначення жіночих фігурок, що мають уособлювати образ Праматері світу, Берегиню, Матір-землю, скульптор так само, як і стародавній майстер, акцентує анатомічні особливості будови жіночого тіла, покликаного сприяти продовженню роду людського. Незважаючи на невеликі розміри та певну камерність, роботи ці за своїм звучанням монументальні. Їх легко уявити і величезними статуями, оскільки архітектонічність форм, що поєднана із гостро виразною естетикою витонченої пластики, дозволяє «побачити в малому велике».

005

Інший напрямок творчих пошуків художника вводить глядача у світ фантастичних образів, народних легенд та переказів, де все просякнуте добрим гумором та теплотою авторської інтонації. Його Полісун, лісовики, чудовиська-страховиська, немов вискочили з лісової гущавини, органічно вписуються в уявлення Віктора Проданчука про світосприйняття наших предків, міфологізм їхнього мислення.

Не можна не звернути увагу іще на один виставковий розділ, який презентує графіку скульптора, стаючи доказом різнобічності його захоплень.

Сама по собі техніка гравюри на оргаліті вимагає від художника окрім технічної майстерності ще й високого рівня образотворчого вміння у вирішенні образно-художньої майстерності, що із такою наочністю демонструє на виставці художник у серіях чорно-білих гравюр. Цикл робіт «Ліс» — яскравий тому доказ. Тут розкрилася ще одна сторона таланту Віктора Проданчука — здатність відчувати та передавати духовну ауру зображення. І саме у такий спосіб, аби глядач сповнився казковою утаємниченістю лісових нетрів, їх ворожістю до людини. Автор вміло варіює декоративну орнаментальність лінійних сплетінь гілок дерев, їхню колючість. Посилює враження похмурої поетики гравюр витончена світлоносність складної колористичної взаємодії чорного на чорному.

Підбиваючи підсумок творчої характеристики мистецтва дуету Тараса Григорука та Віктора Проданчука, який дає змогу здійснити дана виставка, необхідно відзначити головне – вона дає можливість ще раз підкреслити особливу специфіку українського мистецтва ХХІ століття: з одного боку тяжіння до його європейської нової образності та трансформації художньої лексики, з іншого – прагнення зберегти святе ставлення до пам’яті власної столітньої культури, історичних традицій національного образотворчого мистецтва.

Людмила Тверська,

мистецтвознавець,

Заслужений працівник культури України

 006

003

004

Світлини з офіційного сайту культурно-ділового центру «Менора»

http://menorah-center.com

Похожие записи: