Три виставки. Три автори. -Музей українського живопису

Три виставки. Три автори.

alt
Початок року - і Музей дає слово молодим. Вони абсолютно різні. З несхожим світосприйняттям. Втім, спільне - талант! В кожного свій рідкісний.

1

2

3

101

103

4

5

6

7

8

9

11

12

DSC_7384

13

14

15

Сергій Бурбело, директор Музею українського живопису говорить про Крим. Почав створювати цю серію, ще до анексії Криму. А нині ця тема отримала нове таке пронизливе звучання. На виставку молодого художника завітали гості з Дніпропетровського осередку Землячества кримських татар. Були не просто вражені, а ще й отримали змогу відчути атмосферу рідного краю. Сергій додав спецефектів, аби гості занурилися в атмосферу кримської ночі: тріщали цикади, а димова машина наповнила зали музею таємним туманом.

Бурбело-фото

Сергій Бурбело.

Народився 1 жовтня 1985 року у Дніпропетровську. Закінчив з відзнаками Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж (викладачі: Г. Чернета, І. Коваленко, А. Антонюк, О. Пахомова); архітектурний факультет Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Працює у жанрі пейзажу. Учасник 25-ти молодіжних Всеукраїнських, гуртових художніх виставок з 2005 року. Персональна виставка «Визбиране» у Дніпропетровську 2013 року. Твори зберігаються у Музеї українського живопису, приватних колекціях України, Росії, Німеччини. Дипломна робота «Симфонія» знаходиться у постійній експозиції Дніпропетровської обласної філармонії.

Qirim

Персональна виставка молодого художника Сергія Бурбело дає можливість автору продемонструвати власні роботи. Практично усі вони написані за період останніх п’яти років. Тобто, коли автор вже устиг сформуватися у цікавого художника з усталеними колом тем, власним світосприйняттям та певною направленістю пошуків.

IMG_2750

 

IMG_2754

Формуванню його творчої індивідуальності сприяла своєрідність його особистих якостей: це людина із сильним, яскравим характером. Вміє досягати поставленої мети, впевнено і наполегливо. Звідси і певні образні рішення його пейзажних творів. Здавалося б вибір лірично-поетичного жанру не притаманний такому темпераменту живописця, але Бурбело упевнений — саме природа краю об’єднує людські душі народу, характеризує національну приналежність. Тому — він обирає Крим. Пейзажі півострова крізь призму багаторічної історії. Болюча, заполітизована тема, тому художник ніби закодовує у картини таємні символічні послання. Шукає, знаходить і зображує свій Крим, з неймовірною атмосферою.

IMG_2742«Херсонес Таврійський», 2014

IMG_2741

«Каламіта. Інкерман», 2014

IMG_2738

«Мангуп- Кале», 2013

«Пам’ять звідки ти і що ти є?», — ця поетична строфа звучить лейтмотивом серії «Крим. Україна». Аби глибше увійти у складний світ історичного літопису цього унікального краю, художник об’їздить увесь півострів, як то кажуть «вздовж і впоперек», вивчає його міфи і легенди, пише замальовки та етюди знаменитих фортець і руїни старих міст («Ески-Кармен» 2013, «Чафут Калс» 2014, «Каламіта» 2014) .

Разом зі змістовною особливістю творів цієї серії визначається і своєрідність пластичної лексики мистецтва художника. Він бачить в історичних пейзажах Криму щось величне, вічне, монументально вагоме («Киз Куле», 2012, «Чембала» 2015, «Каламита», 2014). Ефекти вечірнього та нічного світла створюють настрій та додають певної утаємниченості. На різкому контрасті світла та пітьми полягає емоційна сила впливу багатьох творів Сергія Бурбело («Херсон», 2014, «Солдая», 2015, «Мангупкале», 2013). Тут присутня потужна тональна розробка. Аскетизм кольору додає в образний ряд нотки святковості і особливої мужньої простоти. І це перемикає сприйняття глядача з конкретики мотиву на емоційну атмосферу пейзажного характеру. Художник намагається вселити відчуття значущості від зіткнення з землею древньої Кіммерії, дає можливість сповнитися повагою до неї, відійти від метушні сьогодення. Краса для багатьох незвична, іноді навіть невідома.

IMG_2751

IMG_2732

«Неаполь Скіфський», 2015

IMG_2743

Серії «Крим. Україна» по суті, перша серйозна робота Сергія Бурбело. Вона підбиває певний підсумок початкового етапу творчого шляху молодого художника. Початок багатообіцяючий, свідчить   про його вперте і наполегливе бажання знайти своє «я» у багатоголоссі сучасного мистецтва.

Людмила Тверська

Ірина Скосар

 Андрій Карпович

Карпович_фото

Народився 9 серпня 1985 року в місті Запоріжжі.

У 2010 році закінчив Львівську національну академію мистецтв за фахом «монументальний живопис».

Учасник виставок:

2006 – «Осінній салон» (Палац мистецтв, Львів);

2007 – «Гротеск в сучасному мистецтві» (Музей етнографії, Львів);

2013 – «Місто: єдність несхожих» (Музей «Літературне Придніпров’я», Дніпропетровськ);

2014 – «Нічний пленер» (Музей українського живопису, Дніпропетровськ);

2015 – «Зимовий пленер» (Музей українського живопису, Дніпропетровськ);

2015 – «Дніпровський колайдер» (Музей українського живопису, Дніпропетровськ).

карпович-Зима.-Сутінки.-2014.-Полотно,-оліяЗима. Сутінки. 2014. Полотно, олія.

Карпович_Лиман.-2015.-Полотно,-олія

Лиман. 2015. Полотно, олія.

карпович_Дерево.-2015.-Полотно,-олія

Дерево. 2015. Полотно, олія.

Етюди з натури

Творчість Андрія Карповича ще мало знайома дніпропетровцям. Його твори експонувалися на виставках у Музеї українського живопису.

Андрій одержав спеціальну освіту у Львівській національній академії мистецтв. Під час навчання добре засвоїв основи академічного живопису та малюнку. У творчості обрав власний неповторний шлях. Глядачі виставок у Дніпропетровську мали нагоду познайомитися з його безпредметними композиціями. Нинішня експозиція демонструє писані з натури пейзажі. Зазвичай художники виходять на пленер для того, щоб відчути та передати на полотні подих повітря, адже природа вчить живописця відчувати кольорові нюанси. Проте автор не ставить перед собою завдання писати виключно в академічній манері, вдаючись до реалістичної передачі особливостей конкретної місцевості.

Карпович_Вежа-біля-моря.-2015.-Полотно,-олія

Вежа біля моря. 2015. Полотно, олія.

Карпович_Дерева-зимою.-2014.-Полотно,-олія

Дерева зимою. 2014. Полотно, олія.

карпович-Останній-спалах.-2015.-Полотно,-олія

Останній спалах. 2015. Полотно, олія.

У роботах, що були створені Андрієм Карповичем за останні два роки, перш за все передаються почуття художника, його сприйняття світу. І хоча кожне полотно сприймається глядачами як завершений художній твір, ми бачимо невпинні пошуки власної мови та творчої манери молодим автором. Виставка свідчить про можливості художника творчо розвиватися.

Карпови_Вечірнє-мерехтіння.-2015.-Полотно,-олія

Вечірнє мерехтіння. 2015. Полотно, олія.

Карпович_Вітер-в-полі.-2015.-Полотно,-олія

Вітер в полі. 2015. Полотно, олія.

карпович-Сонце-сідає.-2015.-Полотно,-олія

Сонце сідає. 2015. Полотно, олія.

У кожному творі художник сміливими, енергійними експресивними мазками створює гармонійну картину, що відтворює певний пейзажний мотив. Теплі чи холодні кольорові плями, лінійний ритм створюють настрій, що викликає у автора той чи інший вид природи. Кожний твір передає спектр відчуттів: будь-то радість чи легкий сум. Своїм баченням художник ділиться з глядачем. А сучасний світ автор сприймає неоднозначно. Іноді ми бачимо, як Андрій передає безмежні степові простори нашої землі, створює монументальний образ рідного краю. Деякі твори написані особливо динамічно. В них не відчувається застиглість, вони передають активний рух. Таким чином художник передає своє ставлення до змін у світі. Його творчість уже сьогодні органічно вписується у розвиток сучасного українського мистецтва в наш складний суворий час.

Володимир Кулічихін, мистецтвознавець

Олександр  Антонюк

Антонюк_фото

Народився 21 березня 1994 у м. Дніпропетровську.

2008-2012 – навчання у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі (майстерня Л.О.Антонюка, О.А.Пахомової).

Участь у Всеукраїнських виставках з 2009 р.

З 2012 року – студент Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (НАОМА). Майстерня народного художника України В.І.Гуріна.

2012 – Член Молодіжного об`єднання Національної спілки художників України.

2014 – Лауреат премії ім. Віктора Шаталіна.

Учасник виставок:

2009 – Всеукраїнський пленер «Шляхами Васильківського».

2011 – Міжнародний пленер «Хортиця крізь віки».

2014 – Міжнародний пленер в Чеській республіці «Plener Venkow»

2015 – Пленер «Мішурін Ріг»

2015 – Міжнародний конкурс «Artlevel Design Festival»

2015 – Арт-резиденція «Великий Перевіз».

Роботи зберігаються в музеях Харкова та Запоріжжя, а також в Музеї українського живопису, приватних колекціях Франції, Польщі, Китаю, Чехії, Росії.

антонюк_Вечір-в-поліВечір в полі. Полотно, олія.

антонюк-Софія.-2015.-Полотно,-олія

Софія. 2015. Полотно, олія.

антонюк-Марія.-Полотно,-олія

Марія. Полотно, олія.

Співпричетність

Стати художником Олександру Антонюку було, як кажуть, на роду написано. Батьки — відомі художники-педагоги: заслужений діяч мистецтв України Л.О.Антонюк та О.А.Пахомова. А коли родина живе світом мистецтва, коли тато й мама ретранслюють емоції у власних роботах, дитя вже з мистецьким смаком.

Молодість художника – щасливий час. Світ здається свіжим та яскравим, душа відкрита назустріч усім враженням та прагне дії.

Творча атмосфера, що оточувала Олександра з народження, без сумніву, прискорила його суто професійне дозрівання. Навчання у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі, що проходило здебільшого під керівництвом батька — чудового живописця, сприяло швидкому розвитку закладених у ньому природних якостей, почуття колористичного багатства, напружене емоційне переживання у процесі сприйняття природи, ясність мислення та безпосередність світовідчуття. Саме такі якості допомогли Олександрові — учню живописного відділення коледжу — заявити про себе на виставках у якості талановитого колориста. Пейзаж стає головним жанром молодого живописця. Звісно, у подібних, ще учнівських роботах, багато чого було запозичено із творчої практики батьків, особливо Антонюка старшого, для якого пейзаж завжди був улюбленим жанром у процесі спілкування з природою. Батько допоміг сину відчути смак живопису, розкрити секрети колористичної гармонії, наповнити живописну пластику твору емоційно-поетичним звучанням.

антонюк-Соняхи.-2014.-Полотно,-олія

Соняхи. 2014. Полотно, олія.

антонюк-Дорога-в-Кольчугине-.-Полотно,-олія

Дорога в Кольчугине . Полотно, олія.

антонюк-весна-в-балціВесна в балці. 2013. Полотно, олія.

Отже, споглядаючи ранні пейзажі Антонюка, одразу можна відзначити батьківські уроки, які допомагали зростанню професійної майстерності, але водночас і стримували свободу самостійного рішення пластичного образу.

Втім, сильний вплив батьківського художнього авторитету, особливо у період навчання Олександра у ДТХК, був позитивним, і дав можливість прискорити період дозрівання молодого таланту, стати більш самодостатнім у творчому плані вже у період навчання в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. Олександру і тут поталанило із викладачем. Він потрапляє до майстерні народного художника України, відомого живописця В.І.Гуріна — «не наставника, а вчителя», як часто говорять про нього студенти. Саме він здатний вчасно допомогти, звернути увагу на професійні помилки та підказати, яким чином їх можна виправити.

Головним жанром у самостійній творчій роботі Олександра в Академії лишається пейзаж. При цьому відбуваються помітні зміни у образному вирішенні кожного твору. По-перше, трансформується їхнє композиційне трактування, яке будується на просторовій глибині пейзажної панорами, спокійних ритмах горизонтальних ліній землі та хмарного неба. Змінюється і колористичне рішення, що базується на гармонії великих кольорових площин, зближених за тональним опрацюванням. А все разом дозволяє надати пейзажному образу деяку монументальну картинність.

Окрім звичного пейзажу О.Антонюк нині звертається до портретного жанру. Подібні роботи — це певні художні проби. Втім, у них уже є композиційний задум, виразні моменти кольорового рішення, однак портретам поки бракує образної значущості.

антонюк-Софія-взимку.-2014.-Орталіт,-олія

Софія взимку. 2014. Орталіт, олія.

антюнюк-Самотність.-2014.-Полотно,-олія

Самотність. 2014. Полотно, олія.

антонюк-Літак.-2014.-Полотно,-олія

Літак. 2014. Полотно, олія.

антонюк-Портрет-художниці-Тофан-В.-2--2013.-Полотно,-олія

Портрет художниці Тофан В. 2013. Полотно, олія

Проте сміливість людини, що здобуває знання та не боїться звернутися до одного із найскладніших жанрів образотворчого мистецтва, заслуговує поваги. І сповнює надією — це складне мистецьке завдання художник здатен вирішити. Про це свідчать більшість творів Олександра Антонюка.

Молодий художник прямує творчим шляхом. Він прагне показати власні можливості. І це для будь-якого митця є цілком природньо. Він знову й знову відновлює цінні якості авторських творчих пошуків, розширює сферу власних думок та почуттів. Шлях важкий. Втім, якщо було б легко, то навряд чи — цікаво.

Людмила Тверська,
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України

Похожие записи: