Старіший дніпровський графік - Марія Євгенівна КОТЛЯРЕВСЬКА -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

Старіший дніпровський графік — Марія Євгенівна КОТЛЯРЕВСЬКА

alt
8 лютого 2016 року відзначається 116-річчя від дня народження старішого дніпровського графіка Марії Євгенівни Котляревської (08.02.1902 – 18.06.1984), творчість якої по праву займає чільне місце серед класиків українського образотворчого мистецтва.

 

Рідкісне естетичне бачення оточуючого світу, прагнення долучити до царини власної художньої уваги усю практику світового мистецтва, що, власне, до нині дивує у творчості М. Котляревської, багато у чому визначається її вчителями у Харківському художньому інституті (1922 – 1927). Це були роки навчання у відомих українських графіків В. Єрмилова, О. Маренкова, а згодом і у майстерні І. Падалки, метод навчання якого був ідентичним системі школи М. Бойчука.

Починаючи з 1927 року, ще будучи студенткою, Марія Котляревська починає брати участь у всіх міських та республіканських виставках, на неї звертають увагу відомі критики та журналісти.

Марія Котляревська стає визначним українським графіком, вона – член СРХУ (Спілка радянських художників України), а з 1939 року – член Спілки художників СРСР.

Сучасність стає головною темою графіка протягом 20-х років. Для її втілення мисткиня знаходить характерні для часу сюжетні ситуації і влучне пластичне їхнє трактування.

Художниця застосовує для цього різноманітні техніки естампу. Тонко відчуваючи матеріал, особливо лінолеум та дерево, вона вміло виявляє їхні можливості виразності.

IMG_9349

Ліногравюри Марії Котляревської  із зібрання Національного художнього музею України на виставці «Бойчукізм. Проект «Великого стилю»» у Мистецькому Арсеналі в Києві (грудень 2017 – січень 2018).

Особливу сторінку творчої біографії М. Котляревської складає робота над оформленням книги. Цікаві книжкові ансамблі, а їх можна налічити понад 50, були створені у 30-х роках. Вона зверталася до української класики (Т. Шевченко, П. Мирний), творчості сучасних митців (П. Панч, Л. Первомайський), до зарубіжної та російської літератури (Г. Гейне, А.-Р. Лесаж, Ф. Шиллер, О. Пушкін).

Здатність М. Котляревської тонко відчути манеру письменника дозволяє художниці вільно інтерпретувати її у власних творах.

У повоєнні роки змінюються не лише тематичні пріоритети – пейзаж стає провідним жанром її ліногравюр (1950-ті – 1970-ті рр.), але й відбуваються зміни навіть у стилістиці робіт. З’являється невластива їй до недавнього часу оповідність, поступово спостерігається відхід від «великої форми». Однак, у цій же гравюрі стає явним те нове, що до кінця життя визначало творчий почерк художниці – значна живість  та безпосередність зображення, більш проникна ліричність образної будови, врешті – більша конкретність жанрових та пейзажних мотивів.

г198-(1)

Із зібрання Музею українського живопису (м.Дніпро): ліногравюра «Козлик», 1965. 250х320 (160х220).

Наведені якості «нової» Котляревської виявляються особливо яскраво та послідовно і у циклі українських пейзажів, і у великій серії гравюр, присвячених рідному Дніпропетровську.

Цікаву ланку графічної діяльності М. Котляревської складають екслібриси (книжкові знаки), над якими вона працювала понад 50 років. У роботі над екслібрисом з особливою силою проявилися доброта та мудрість зрілого таланту художниці, яка була здатна у графічній мініатюрі, за усієї лімітованості та небагатослівності її засобів, створити точний та ємний образ власника бібліотеки, передати характер його книжкового зібрання.

Графіка 60-х – 70-х років стає своєрідною квінтесенцією пластичних та образних пошуків художниці, спрямованих у бік дедалі більшої відточеності, графічної майстерності, декоративної вишуканості лінії та штриха, багатства мотивів та малюнка, орнаментальних композицій, про що свідчать два аркуші із зібрання Музею українського живопису: «Лихо війни». (1944) та «Козлик» (1950-ті рр.).

Твори мисткині зберігаються у найбільших музеях України та Росії: Національний художній музей України (м. Київ), Дніпропетровський художній музей (м. Дніпро), Державний музей образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна (м. Москва).

Людмила Тверська

мистецтвознавець,

Заслужений працівник культури України

г197-(1)

Із зібрання Музею українського живопису (м.Дніпро): ліногравюра «Лихо війни», 1944. 250х345 (205х305).

IMG_9350

Ліногравюри Марії Котляревської  «Дівчина з сачком» (1927, НХМУ) та «Безпритульні» (1926, НХМУ) на виставці «Бойчукізм» у Мистецькому Арсеналі в Києві (грудень 2017 – січень 2018).

Махновці

Марія Котляревська. «Махновці» (1927, папір, лінорит. НХМУ). На виставці «Бойчукізм» у Мистецькому Арсеналі в Києві (грудень 2017 – січень 2018).

Похожие записи: