Проект Сергія Алієва-Ковики ЖЕБРАКИ -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

Проект Сергія Алієва-Ковики ЖЕБРАКИ

alt
Музей українського живопису презентував новий проект дніпровського художника Сергія Алієва-Ковики – ПОЗА ЗОНОЮ комфорту.

Серія великих полотен, на яких зображені звичайні люди. Їх кожен з нас називає БОМЖАМИ, ЖЕБРАКАМИ, БЕЗПРИТУЛЬНИМИ.

 

Чому ж у поле зору художника потрапили ці люди? Бо він бачить у кожному — ЛЮДИНУ! І не виокремлює жодного до іншої, нижчої касти…

Художник, змальовуючи «мешканців вулиць», ніби ставить питання до себе та глядачів: «Хто ми? І куди їдемо?». І ніхто не знає, що саме з нами буде завтра. Тож, ніколи не зарікайся.

Примітно, що тема знедолених була втілена художником на початку 1990-х років у серії лаконічних та переконливих естампів.

Нинішня серія «Жебраки» народилася невипадково. Як-то кажуть – захотів, сів та написав. Однак, ні. Сергій давно спілкується з тими, хто коло церкви просить подати копійчину, він знає їхні історії, допомагає гривнею чи добрим словом, іноді фотографує, а декого навіть до майстерні запрошує – пригостити чаєм з цукерками і накидати ескіз…

За певними персоніфікованими портретами-типами можна впізнати реальних прототипів. Однак більшість малярських полотен являють узагальнений образ українського жебрака, у якому закодовано біль та втому, а іще – певне спонукання до роздумів.

DSC_4421

DSC_4405

DSC_4379

DSC_4396

DSC_4408

DSC_4409

DSC_4417

DSC_4387

DSC_4394

DSC_4425

DSC_4357

DSC_4426

DSC_4431

DSC_4429

DSC_4436

DSC_4433

DSC_4330

DSC_4335

DSC_4338DSC_4342

DSC_4341

DSC_4374

DSC_4371

DSC_4362

DSC_4442

DSC_4339

DSC_4406

DSC_4340

DSC_4438

DSC_4336

DSC_4404

DSC_4349

DSC_4441

Біографічна довідка:

Сергій Якович АЛІЄВ-КОВИКА народився 29 жовтня 1956 року у селі Бабайківка Царичанського району Дніпропетровської області. Лауреат обласної літературно-художньої премії ім. В. Підмогильного (2006).

Протягом 1978–80-х рр. працював художником-оформлювачем Дніпропетровського трубопрокатного заводу. У 1988 закінчив Московський поліграфічний інститут (майстерня М. Митурича). Від 2006 року — викладач живопису, малюнку та композиції кафедри дизайну Київського університету культури та мистецтв.

Основні галузі роботи – дизайн книги, станкова графіка (гравюра на дереві), живопис, скульптура (у камені, залізі, дереві), фотографія. Учасник міських, обласних художніх виставок від 2001 року. Персональні виставки – у м. Загорськ (Московська область, 1986), Дніпрі (2001, 2006, 2008, 2017).

Оформив книги «Любій малечі про цікаві речі» (1999), «Листи на світанку: Епістолярна спадщина, документи, фотографії» І. Сокульського (2001, кн. 1–2), «Слово про письменників та літературу Придніпров’я», «Наївне та народне малярство Придніпров’я» (обидві – 2005), «Шевченкіана Придніпров’я», «І поліг наш народ, наче скошене жито… Голодомор на Дніпропетровщині 1932–1933 рр.», «Народні казки Придніпров’я» (усі – 2008), «Сяєво Жар-птиці: Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я» (2009), «Трьомсин-Богатир: Українські народні казки Нижньої Наддніпрянщини» (2011; усі – Дніпропетровськ); а також книги літературних серій: «Українська класика», «Світло Світогляду», «In Corpore», «До джерел» (К., 2007–09). Розробив дизайн часопису «Пороги», «Січеслав» (обидва – Дніпро), «Хроніка–2000» (Київ).

Графічні серії – «Українські народні балади» (1987), «Жебраки» (1989–91), «Старе місто» (1991), «Брама» (1991–92), «Мати з дитиною» (1993–94), «На Дніпрі» (1995); скульптура – свічники «Одинці» (1992–93); серії – «Птахи», «Комахи» (обидві – 1992–2000).

Твори митця зберігаються в музейних та приватних зібраннях в Україні та за кордоном.

Похожие записи: