«Поетика буття Анатолія Жежера» -Музей українського живопису

«Поетика буття Анатолія Жежера»

У Музеї українського живопису відкрилась персональна виставка творів відомого художника-пейзажиста із Дніпродзержинська, заслуженого художника України Анатолія Михайловича Жежера.





У наш швидкоплинний час із його переосмисленням усього, що вже знайдено, стилістично усталено, поряд із прагненням творця в будь-який спосіб висловити своє, «сучасне» слово у мистецтві, неабияке значення має чесність художника, яка не дозволяє пристосуватися до модних течій.

Анатолій Жежер не піддався спокусам зробити «сучасними» свої твори, залишаючись завжди вірним реалістичній традиції, що давала змогу зрозумілою мовою розповідати про найпотаємніше.


«Бузок», 2009 

«Весняне сонечко», 2000

Першим кроком на шляху осягнення мистецтва була студія образотворчого мистецтва при палаці культури заводу ім. Ф.Е.Дзержинського. Зовсім інший світ, сповнений краси та духовності, відкрив Анатолію Г.А.Латунов - чудовий педагог та художник.

Наступний крок залучення Жежера до творчості – Дніпропетровське художнє училище з такими відомими майстрами, як народний художник України Г.Г.Чернявський, заслужені художники України М.І.Родзін та М.С.Боровський, які викладали основи професійної майстерності.


«Рідна хата»

«Прометей (Дніпродзержинськ)», 2010

Після успішного закінчення художнього училища відкрилася приваблива перспектива – подальше навчання у Ленінграді, в Інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю.Рєпіна. Жежер із легкістю стає студентом (1962). Проте життя внесло свої корективи. Молода дружина, дитина. Відповідальність перед ними не дозволила лишатися на вільних студентських хлібах ще шість років. Він повертається додому.

Починаються пошуки свого місця у житті та мистецтві. Він був і художником-оформлювачем, і дизайнером реклами, багато працював як монументаліст, сім років віддав викладанню спецдисциплін у дитячій художній школі міста Рівного.

А паралельно йшла напружена творча робота, наполегливе прагнення пробитися у професійне середовище художників Дніпропетровщини.


«Вечір у Карпатах (село Сукіль)», 2005-2007

«Бухта А.П.Чехова в Гурзуфі», 2014

Робота у композиційній картині та портреті, до яких часто-густо звертався художник, стикалися, особливо у 70-их – 80-их роках ХХ століття, із майже неминучими компромісами.

Не дивно, що Анатолій Жежер віддав перевагу піти у більш незалежну «тиху» оселю пейзажу та натюрморту. Ці жанри найбільш повно втілили характерні якості обдарування художника.

Особливості сучасного світосприйняття проявляються у його творах у поєднанні дбайливого, шанобливого ставлення до натури із яскраво вираженим ліричним відчуттям.

Неважко помітити, як його пейзажі легко трансформуються у жанрові полотна з цікавим сюжетним підтекстом («Циганський табір». 2004, «Купальські вогні». 2006). Або інші приклади: «Пісня глухаря» (2003), «Початок весни» (2004), «Зимовий вечір» (1992).


«Вечір», 2008-2009

«Степові квіти»

Сучасна людина частіше за все живе у відриві від землі, посеред галасливої міської метушні. Вона забуває, що є нескінченна глибина синього неба й дивовижні води річок, відрадний спокій лісів та кольорове розмаїття степових просторів. Жежер належить до тих художників, мистецтво яких допомагає людям повертатися у світ природи. Він пише, як відчуває, а відчуває, як живе. І у епоху розповсюдження умоглядних художніх вигадок його щирість сприйняття природи особливо зворушує.


«Сонечко прокинулось», 2009

У нього немає раз і назавжди знайдених художніх прийомів. Лише натура диктує пластичне рішення, вона – стрижень його мистецтва. Саме етюди з натури – пожива живописця у створенні пейзажів-картин, одні із яких народжуються одразу, без болючих пошуків, інші потребують особливих роздумів та довготерпіння: «Шпаки прилетіли». 1982 - 2001, «Весняні сутінки». 1996 – 2001, «Зимовий вечір». 1992. І все це буде не про сніг, що розтане, чи про весняне буяння вітрів. Це про нас. Про наш настрій і наші думки, про нашу печаль чи радість. Бо пропущений крізь серце художника зримий ряд знаходить постійно мінливі звучання струн його душі.


«Седнів», 2002

«Вечір на Дніпрі», 2007-2008

Художник не замикається у рамках одного жанру пейзажа. У творчому арсеналі Жежера значне місце посідає натюрморт. З особливим почуттям зображує він польові та лісові квіти («Календули і волошки», «Польові квіти». 2000, «Карпатські рожини». 2006), свідомо віддаючи перевагу їхнім простим суцвіттям вишуканим садовим трояндам.

Останнім часом Жежера хвилює тема духовного відродження людини, потяг до релігії, до усвідомленого божественного начала усього сущого на землі.

Яскравий приклад – триптих «Молитва». 2006

Сам художник каже, що зроблене – це лише початок у осмисленні неосяжного сюжетного матеріалу. Але і тут він залишається вірним собі, намагаючись вловити поетичний нерв у образно-пластичному вирішенні теми.


«Унылая пора», 1981

«Курличуть в небі журавлі», 2005

Анатолій Михайлович Жежер – зрілий живописець із своїм баченням, своєю темою. Привабливість його творчості – у справжній любові до рідної землі.

Л.В.Тверська, мистецтвознавець,
Заслужений працівник культури України


«Ще сніг лежить», 2004

«Ромашки», 2012

Про художника:

Анатолій Михайлович Жежер. Народився 5 грудня 1937 р. у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області. Живописець.
Закінчив Дніпропетровське державне художнє училище у 1961 р.,викладачі - народний художник України Г.Г. Чернявський,заслужені художники України М.І.Родзін та М.С.Боровський.
Член Спілки художників України з 1978.


 

Учасник обласних виставок з 1961, республіканських – з 1967, всесоюзних – з 1969.
Персональна виставка у Дніпропетровському художньому музеї (2007).
Нагороди: ювілейна медаль «За доблесну працю» (1970).
Роботи зберігаються: у Дніпропетровському художньому музеї, Дніпропетровському історичному музеї ім. Д.І.Яворницького, Музеї історії міста Дніпродзержинська, приватних колекціях (Україна, Росія, США, Угорщина, Польща, Швейцарія, Франція, Німеччина, Люксембург, Австрія, Фінляндія).

У 2014 році Анатолію Михайловичу було присвоєно почесне звання «Заслужений художник України».

Вхід на виставку вільний!

Адреса Музею українського живопису: Дніпропетровськ, вул. Червона Площа,5-а (біля Троїцького собору).
Музей працює: середа – неділя, 11:00 – 19:00
Тел.: 32-04-31, (096) 610 3796, (099) 068 3168

{loadposition video_player}

Похожие записи: