Пам’яті художника слова. -Музей українського живопису

Пам’яті художника слова.

alt
15 січня цього року пішов з життя відомий дніпропетровський мистецтвознавець, член Національної спілки художників України Володимир Володимирович Кулічихін.

 

Мистецтвознавці. Про людей цієї професії рідко пишуть розлогі матеріали у пресі чи, навіть, у профільних виданнях. Часто-густо і в гуглі інформації обмаль. Як свідоцтво співпричетності — маленька строчка авторського підпису під матеріалом. А решта часу — вони в тіні. Іноді можуть з’являтися на екрані — у новинних сюжетах. Журналісти цінують їх за можливість отримати інформацію про певного художника, його манеру письма, якісь особливості та нюанси творчості.

Майстер експозиції

Володимир Кулічихін — професійний мистецтвознавець, викладач художнього училища, співробітник Дніпропетровського художнього музею. Був там і головним зберігачем, і директором музею близько шести років.

222551162

У Ленінградському інституті живопису, скульптури і архітектури імені Іллі Рєпіна вчився у О. Савінова та А. Когана. Вже по закінченню його професійним майданчиком були профільні видання — «Образотворче мистецтво» та «Мистецький провулок». В Художньому музеї його вважали одним з майстрів побудови експозиції. Експозиція — процес творчій, кропіткий. У залах вибудовується історія формування певної колекції, періодика, професійне зростання художника. Тут важливо кожній картині знайти правильне місце, місце, яке підкреслить роботу і зробить сприйняття виставки цілісним та гармонічним. Втім, цей напрямок роботи у музейників — серйозне поле для професійних суперечок. А як же — кожен має свій погляд, знає, як краще. Втім, Володимир Володимирович завжди досить стримано та інтелігентно пояснював власну думку, — каже колега та друг Людмила Тверська. Цікаво, що була одна зала у Художньому музеї, куди Кулічихін нікому не дозволяв втручатися. Зала іконопису. Тут він панував одноосібно і результат виходив неймовірним.

DSC_7395

Романтичний PRник

Як привернути увагу до музейної справи? Як збільшити потік відвідувачів? Цікаві виставкові проекти. Топові, відомі художники. Ймовірно, Володимир Володимирович відчував, що музею потрібний інформаційний струс, а може просто відчайдушно вірив у те, що картина «Женщина в жемчужном ожерелье» дійсно належить пензлю Рембрандта Харменса ван Рейна. В запасниках музею ця робота зберігалася давно.

Голодний сберігач  Дніпропетровського художнього музею Семен Шило розказував, що у 1962 році купив її за пляшку горілки у якогось волоцюги в якості наглядного матеріалу для реставраторів. А далі таке — відмили від пилу, оголилася фарба і проступив напис «Rembrandt,1632». Диво? Початок дослідів. Київська реставраційна майстерня: там відновили зображення — на картині дама в капелюшку із ниткою перлин на шиї.

картина

Оригінал чи вдала копія? Інтрига. Бо і манера письма і підпис — усе натякало на те, що картина дійсно належить Рембрандту. Кулічихін повіз картину до Москви. У Музеї західно-європейського мистецтва ім. А. Пушкіна підтвердили, що на 90% — оригінал. Тоді до 400-річчя художника у Дніпропетроському художньому музеї відбулась гучна виставка та серія лекцій. І побувала купа ЗМІ. Сенсація — в Дніпропетровську справжній Рембрант. В людей — шок, подив, захоплення. І … потік відвідувачів до Художнього музею. Вже трохи згодом фізико-технічна експертиза виявила — склад фарби такий, яким Рембрандт точно не міг скористатися, у ті часи коли жив і творив. Отже «Женщина в жемчужном ожерелье» — не належить пензлю великого майстра. Втім, мистецтво — така тонка матерія… і бути впевненим на 100% у будь-якій експертизі ймовірно — не варто. Варто бути романтиком і закоханим у свою справу, таким як пан Кулічихін.

 1

Загадка Сапожникова

Справою його життя можна вважати роботу над книгою про видатного катеринославського художника-символіста Михайла Сапожникова. Сама назва — серйозна заявка на цілу історію — «Таємний світ Михайла Сапожникова». Почав збирати матеріали про цього художника Семен Шило, тоді головний зберігач Художнього музею. А у 70-х роках передав зібране Володимиру Кулічихіну. І той «загорівся». По суті, відомостей про Сапожникова було обмаль. Його картини в музей передав син. Отже Дніпропетровський художній володіє повноцінною колекцією робіт майстра. Український художник-символіст — явище дивне, рідкісне — на ті часи.

Портрет-Сапожникова

На початку 20 століття Михайло Сапожников був відомий у Катеринославі, як художник і як педагог. Його роботи експонувалися на виставках у Катеринославі, Харкові, Петербурзі й інших містах Росії. У той період він писав реалістичні пейзажі, портрети і тематичні картини. Проте на межі 19-20 століть в Європі з’явилося таке художнє явище, як символізм. І Сапожникова пройняло, зачепило. Відтоді він рухався лише в цьому напрямку. У його картинах постає таємничий світ символів. Міфологічні образи і герої казок, природна стихія і містика. Тут вже не конкретні образи й події, а ніби діалог зі світом, що закритий від загалу. Він ніби осмислює історію людства у глобальних, космічних масштабах.

Сaпожников_Волна

У цей світ Кулічихін занурився з головою. Книга про унікального українського символіста Сапожникова — готова. Автора… не стало. Це можна вважати маячнею, але в історії з художником Сапожниковим та дослідниками його творчості є шлейф дивних, моторошних фактів. Семен Шило передав Кулічихіну матеріали про художника і … пішов з життя. Коли Володимир Володимирович знайшов рідних Сапожникова і домовився про зустріч задля інтерв’ю, плани поламали трагічні події — тих людей не стало. Раптова, загадкова смерть. Володимир Володимирович був знатним оптимістом, втім, помітивши дивний збіг обставин, частенько глузував на цю тему — мовляв художник Сапожников проти власної публічності, тому й боронить себе у такий страшний-міфічний спосіб. Але… Книгу завершено. Матеріал готовий до друку. Володимир Володимирович 13 січня відкрив виставку молодих художників у Музеї українського живопису, 15 січня вийшов на роботу до Художнього музею. Екскурсія, лекція…і стало зле. У швидкій сказали — немає машин. Чекали на лікаря годину. Не дочекалися. Володимира Кулічихіна не стало…

Ірина Скосар

Похожие записи: