Олександр Бородай - «ПЕРЕВІРЕНЕ ЧАСОМ. НЕ РОЗВІЯНЕ ПРОСТОРОМ» -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
+38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68
Музей працює: середа – неділя з 11.00 – 19.00
Понеділок - вівторок – ВИХІДНІ ДНІ

Олександр Бородай — «ПЕРЕВІРЕНЕ ЧАСОМ. НЕ РОЗВІЯНЕ ПРОСТОРОМ»

alt
Виставку художніх творів в емалі номінанта на Національну премію України імені Тараса Шевченка 2019 року Олександра Бородая відкрито у Музеї українського живопису.

 

Найвідоміший сучасний художник-емальєр України

Олександр Бородай, заслужений художник України, засновник школи вітчизняного емальєрства, автор численних монументальних робіт у Києві (Головна обсерваторія НАН України, станції метро «Видубичі», «Осокорки»), у Дніпрі, Полтаві, Кам’янці, учасник багатьох вітчизняних та міжнародних виставок і художніх симпозіумів, знана і авторитетна в українському мистецькому просторі особистість.

Музей українського живопису пропонує глядачам протягом  місяця долучитись до  «вічного мистецтва»,  оглянувши на виставці унікальні зразки творчості найвизначнішого емальєра сучасної  України, Олександра Бородая, емалі якого стали потужним і якісним внеском до скарбниці національної культури, до українського відродження загалом.

Виставка творів Олександра Бородая буде працювати паралельно з виставкою робіт майстра в столиці, у Музеї історії Києва.

Олександр Бородай неодноразово був учасником симпозіумів  емальєрів в Музеї українського живопису. В колекції музею – більше 40 його робіт та інсталяція «Колиска для ненародженого немовля», присвячена Чорнобильській трагедії. В музеї активно працює майстерня художньої емалі.

IMG_4077

IMG_4076

IMG_4075

Олександр Андрійович Бородай, знаний сучасний український митець (монументаліст, живописець, графік, емальєр), надзвичайно різнобічна, високопрофесійна та авторитетна в українському мистецькому просторі особистість. Заслужений художник України, засновник школи вітчизняного емальєрства, автор численних монументальних робіт у Києві, Дніпрі, Полтаві, Кам’янці, тощо, учасник багатьох вітчизняних та міжнародних виставок і художніх симпозіумів.

Список робіт циклу «ПЕРЕВІРЕНЕ ЧАСОМ. НЕРОЗВІЯНЕ ПРОСТОРОМ», що подаються на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка: «Енергії Всесвіту», мідь, емаль, 75х75, 2015 р.; «Остання мелодія», мідь, емаль, свинець, 75х62, 2014 р.; «Музика», мідь, емаль, дерево,100х60, 2013 р.; «Відносність часу І — VII» (серія із семи частин), мідь, емаль, 74х74, 2014 р.; «Нова ейдетика — І і ІІ», мідь, емаль, 74х74,  2014 р.; «Непередбачені закономірності І і ІІ», мідь, емаль, 75х62, 2014 р.; «Картяр» із серії на тему шевченкових поезій «Шукав козак волю, а волі немає», мідь, емаль, дерево, 220×50, 2014 р.; «Рекрут» із серії на тему шевченкових поезій «Шукав козак волю, а волі не має», мідь, емаль, дерево, 220×50, 2014 р.; «Борітеся — поборете – І і ІІ», сталь, емаль, 94х74, 2014 р.

Закінчив віддлення Монументального мистецтва у Київському державному художньому інституті (проф. Т. Яблонська), 1972 рік; член Спілки художників України з 1975 року; учасник виставок в Україні та за кордоном з 1969 року; учасник міжнародних симпозіумів з гарячої емалі (Угорщина) з 1982 року (його роботи складають окрасу Музею емалі в м. Кечкемет); керівник творчих груп художників-монументалістів у Будинку творчості Спілки художників України у м. Седневі ( 1980-і рр.); співзасновник творчого об’єднання київських монументалістів «Погляд» (1987 р.).

IMG_4080

Основні роботи в галузі монументального мистецтва: рельєфи і розписи в Державному театрі опери і балету у Дніпропетровську (у співавторстві, 1974 р.); монументальні розписи в Дніпропетровському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка (1976 р.); розписи нартексу у Михайлівському Золотоверхому соборі (м. Київ), 1999-2000 рр.; розписи церкви Івана – воїна та Свято – Покровської (Козацької) церкви у м. Києві, 2003-2004 рр.; автор перших в Україні монументальних творів у техніці гарячої емалі (декоративні  панно в Головній обсерваторії АН України (1989 р.), оформлення станцій метро «Видубичі», «Осокорки» (у співавторстві з О. Бабаком, 1991 р., м. Київ), оздоблення палацу дозвілля «Листопад» (2003 р., м. Полтава), які започаткували новий напрямок у вітчизняному монументально-декоративному мистецтві –  емалі в архітектурному середовищі; був багаторічним художнім редактором культорологічного альманаху «Хроніка — 2000»; співорганізатор і учасник Міжнародних Фестивалів емалі в Україні (з 2009 р.); автор ідеї заснування і співорганізатор першого в Україні Музею художньої емалі (Музей українського живопису, м. Дніпро), своїми знаковими роботами склав ядро колекції музею (з 2015 р.); Заслужений художник України (2008). Працював доцентом кафедри образотворчого мистецтва інституту мистецтв  Київського університету імені Б. Грінченка (2012-2018 рр.), де створив першу в українських вузах майстерню емалювання металу та керував дипломними роботами студентів. У 1990-і – 2000-і — засновник школи вітчизняного емальєрства, творчого угрупування «Майстерня Бородая», віддавав десятиліттями свої знання і сили формуванню нової генерації емальєрів (серед них:  Ю. Бородай, Т. і С. Колечки, Т. Турдиєва, У. Федько, Т. Ільїна, А. Рябчук та інші).

Слово художника: «У своїх роботах я намагаюся звести в одному потоці минуле й сучасне, відродити забуті, та ще не втрачені образи і символи, що складають основу національного самоусвідомлення особистості, а саме – почуття причетності до культури свого народу».

IMG_4060

Творча і педагогічна діяльність Олександра Бородая, художника-новатора  в галузі мистецтва емалі є наріжним каменем у розвитку сучасного українського емальєрства і беззаперечно вагомою у масштабі емальєрства світового: від станкового і монументального, до інсталяцій та експериментальних форм.

Його персональні виставки, в першу чергу, емалей стали потужним і якісним внеском до скарбниці національної культури, до українського відродження загалом, та мали значний мистецький успіх у 1980-2000-х роках на батьківщині, у Швеції, Угорщині, Румунії, Німеччині, США, Канаді і т. д., послідовно пропагуючи не просто естетичний, а дослідницький підхід у творчості, зосереджуючи увагу як на народній традиції, історичних проявах долі рідної землі, так і на універсальних темах і загальнолюдських поняттях та поліваріантності стилістичних прийомів, незаангажованості форм  і новаторстві технологічних пошуків.

Перед  нами митець, чиї високохудожні й повноцінні твори поєднують яскраву метафоричність, емоційну експресію і тонку лірику, філософську мудрість і поетичну вразливість, бунтівливу  пасіонарність і романтизм, пристрасть алхіміка до експерименту та зрілий діалог майстра, який вільно володіє матеріалом, що ріднить його творчість з творчістю Кобзаря – поета, Кобзаря – художника, адже О. Бородаєві властиві багатогранність, схильність до новаторства, оперування різноманітними техніками, як у малих, так і великих формах.

Магічні емалі Бородая фіксують нематеріальний плин часу (Серія «Відносність часу»), еманують прихованими таємницями смислів, асоціацій, притягують і довго не відпускають зір («Нова ейдетика — І і ІІ»). У них відчувається, окрім зовнішньої  краси, фактурного і кольорового багатства, динамічна потуга космосу  і спонтанність природних стихій, непереборна вітальність Творчого Духу («Непердбачені закономірності — І і ІІ», «Енергії Всесвіту»).

В той же час серед останніх творів є неймовірно точні емоційно і одночасно символічні відбитки історичних і соціальних подій, до щему близьких і впізнаваних за вираженим  національно-культурним маркером (Серія «Борітеся — поборете»,  що хронологічно апелює до подій на Майдані 2013-2014 рр.; «Картяр» і «Рекрут» із серії на тему шевченкових поезій «Шукав козак волю, а волі немає»). Роботи «Остання мелодія», «Музика» (містять частини справжніх старовинних музичних інструментів), мають присмак світлої меланхолії того, хто пізнав на власному досвіді плинність і марноту цього світу, але далі любить його щиро і глибоко.

Праці Бородая демонструють широкий діапазон глибоких інтелектуальних зацікавлень автора, стилістичних і тематичних пошуків, силу його інтуїції і невтомний труд. Звернення до джерел, пошук нового породжують глибинні інтерпретації  традиційних мотивів, класичних тем, що, частково поєднуючись з абстрактними і постмодерними формами, модифікуються у поетичний неоміфологізм.  Народна образність його ранніх робіт згодом еволюціонувала від свідомого «національного модернізму» до «загально-гуманістичних» емалей та інсталяцій останніх літ, де увагу зосереджено на універсальному значенні самого ремесла, технології, матеріалу, на важливості відчуття своєї доби, руху відповідно до її темпу, але, тим не менш, з повноцінним  переживанням кожної миті Буття як Вічності.

Технологія емалі на металі особливо потребує тяглості в передачі практичних знань від покоління до покоління. О. Бородай відродив перервану традицію емальєрства в Україні, досяг визначних професійних вершин у техніці гарячої емалі і створив унікальний Музей.

Він таки здійснив мрію кожного митця – за допомогою своїх емалей перетнув простір часу, переміг його.

Тетяна Ільїна

IMG_4061

IMG_4062

IMG_4063

IMG_4064

IMG_4065

IMG_4066

IMG_4067

IMG_4068

IMG_4069

IMG_4070

IMG_4071

IMG_4072

IMG_4074

IMG_4078

Автор фото
Олексій Шпак

 

Похожие записи: