Михайло Олександрович Кокін -Музей українського живопису

Михайло Олександрович Кокін

alt
Завдання даного матеріалу познайомити широке коло поціновувачів образотворчого мистецтва з роботами народного художника України Михайла Олександровича Кокіна, котрі являються надбанням Музею українського живопису.

 

На початку 70-х рр. ХХ століття троє дніпровських художників, співтоваришів за мистецькою діяльністю, найбільш яскраво проявили себе на всеукраїнській арені як талановиті майстри живопису та графіки. Це народні художники України, живописці Г. Г. Чернявський та М. О. Кокін, заслужений художник України, графік М. І. Родзін.

Не випадково, що на першій звітній виставці, що  проходила у Києві у 1962 році, вони виступили утрьох.

Це митці одного покоління, учасники Другої світової війни. Вони майже одночасно закінчили Дніпропетровське художнє училище, Київський та Харківський художні інститути. Вони разом почали свого часу власну творчу та педагогічну діяльність у Дніпропетровську.

В Музеї українського живопису представлені роботи названих авторів. Про одного із них – Георгія Чернявського уже вийшов розгорнутий матеріал. Хотілося б продовжити  розповідь про творче тріо, яке відіграло неоціненну роль у становленні Дніпропетровської організації Спілки художників України, що була створена у 1957 році.

У цій співдружності кожний його представник вирізнявся особистісною своєрідністю як у житті, так і у творчості: кожному з них була притаманна власна тематика, своєрідне бачення світу, особлива пластика, неповторне відчування.

Завдання даного матеріалу познайомити широке коло поціновувачів образотворчого мистецтва з роботами народного художника України Михайла Олександровича Кокіна, котрі являються надбанням Музею українського живопису. Кількість їхня невелика – трохи більше, ніж 25 творів. Однак вони дають переконливе уявлення  про жанрове різноманіття творчих пошуків М. Кокіна – від поетичного живописання пейзажних образів, до вивчення людських характерів, від захоплення щедрістю української землі, до суворої композиційної вивіреності зображень промислових новобудов. В художньому арсеналі живописця увесь класичний репертуар: картина, портрет, пейзаж, натюрморт.

Кокин

У зібранні музею українського живопису знаходяться три портрети: ранній «Автопортрет» (1940-і рр.), що відноситься ще до часів навчання у Дніпропетровському художньому училищі. Виконаний у техніці туші та пера, він цікавий тим, що розкриває час входження майбутнього художника у світ мистецтва. Пластика його зображення ще по-учнівськи скута, композиційне вирішення є маловиразним. Однак це не лише найбільш рання робота М. Кокіна, але й один із небагатьох його автопортретів.

Ж1

Найбільш значущою музейною роботою живописця у цьому жанрі є «Дівчина у червоному. Портрет дружини художника Наталії Кокіної» (1959). Скільки сердечної теплоти та чарівності випромінює даний твір, у якому явно відбилися почуття автора, його закоханість у свою модель. Незважаючи на усю композиційну стриманість, художник зумів вловити особливу духовну красу молодої жінки, яку також підкреслює просвітлений та тонально багатий колорит.

Кокин-Михаил-Александрович-(1921-2009).-Передовой-комбайнер-Иван-Дудкин.-1973.-Холст,-масло

Зовсім інакше трактується «Портрет передового комбайнера колгоспу «Україна» Івана Дудника» (1973). Робота є характерним твором свого часу, коли дніпровські художники групами їздили у творчі відрядження до колгоспів та радгоспів області, писали, ліпили та малювали портрети сільських трудівників, створюючи своєрідний художній літопис про їхні трудові досягнення. Головне в музейному портреті – прагнення висловити узагальнений образ типового представника свого класу – сильної, впевненої у собі людини «від землі». У цьому криється спокійна простота його пози, сонячна насиченість кольорового вирішення.

«Хмарний-день»-1970-ті

«Хмарний день» 1970-ті

Але, певно, найбільш цікавими та різноманітними є музейні пейзажі М. Кокіна. Схарактеризувати зміст творчості художника, її географічну амплітуду можна так: «Від Камчатки до Парижа через Україну і миле серцю українське село Єгорине – головного героя багатьох його творів». Однак, М. Кокіна перш за все можна назвати співцем прекрасної природи України. Він розповідає про лірику сільської природи, виражену у одязі різноманітних пір року, про чуттєву тишу погожих літніх днів, про осіннє золото степового привілля, захоплюється красою самобутніх вуличок старого Криму, вічною динамікою морських хвиль.

«Берег»-1980-ті-(орієнтовно)

«Берег» 1980-ті (орієнтовно)

При цьому живописець точно вловлює своєрідність пластичних форм природи Чукотки та Камчатки, які є зовсім іншими за своєю суворою кольоровою тональністю. А логічна чіткість задуму, структурна вивіреність композиції надають пейзажам картинності.

«Селище-Тар'я»,-1971

«Селище Тар’я», 1971

Натюрморти М. Кокіна – не просто прекрасний мікросвіт. Вони – невід’ємна частина великого світу, тому і живуть серед живої природи. Палітра його – чиста, прозора, дзвінка – знайшла шанувальників у Мецці художників усіх часів – Парижі. Там його охрестили українським імпресіоністом. Його твори розійшлися по всій Європі. Вони знаходяться майже в усіх музеях України, у приватних зібраннях Канади, Великобританії, Росії, Білорусі.

«Літо»,-2006

«Літо», 2006

Невелика, але дуже насичена за тематичним та жанровим різноманіттям, пластичним вираженням образної характеристики, колекція робіт М. Кокіна в Музеї українського живопису є істинною окрасою його зібрання. Вона дає наочне уявлення про творчий розвиток художника від автопортрету студентських часів до творів зрілого майстра, дозволяючи на власні очі бачити усю самобутність його творчої індивідуальності.

Людмила Тверська,

мистецтвознавець,

заслужений працівник культури України

 

«Бузок»-1990-ті-(орієнтовно)

«Бузок» 1990-ті (орієнтовно)

Осінь-в-Криму»-1974

«Осінь в Криму» 1974

«Гурзуф»-1990-ті-(орієнтовно)

«Гурзуф» 1990-ті (орієнтовно)

Ранок

«Ранок»

«Стожки»-1989

«Стожки» 1989

ж398-(1)

Похожие записи: