Майстер тематичної картини -Музей українського живопису

Майстер тематичної картини

alt
Першим живописцем у Дніпропетровській організації Спілки художників України, який заявив про себе як автор масштабних епічних полотен іще наприкінці 1960-х – початку 1970-х років, був заслужений художник України Микола Степанович Боровський (1930-1988).

 

Проглядаючи рік за роком створені їм роботи, маєш змогу побачити, яким чином намітилися немов дві тематичні лінії його творчої діяльності. З одного боку – робота над історичними сюжетами, у вирішенні яких особливо яскраво виявляється характерна для цього художника схильність до філософських роздумів про долі людей та час. З іншого – звернення до сучасної теми, що дає йому багатий матеріал для вивчення образу сучасника.

В Музеї українського живопису представлені здебільшого живописні твори на сучасну тематику. Зображуючи теперішнє, М. Боровський трактує його монументально та значуще. Усе зайве, що відволікає від головного, відтинається – лаконічне вирішення композиції, узагальнений енергійний малюнок, стриманий за тонами колорит чітко та ясно окреслюють художній образ, як в музейній картині «Програма «Час»» (1984).

Боровс_кий_Микола_Степанович_(1930-1988)

«Програма “Час”», 1984, полотно, олія

Більш ліричним за інтонацією є інший твір М. Боровського, що є в колекції музею, «Пісня» (1974). Він немов відкриває  не характерну для цієї емоційно стриманої людини, глибинну поетичність. У цьому художнику безперечно допоміг сюжет картини із зображенням  дівчини в українському народному вбранні, образ якої живописець трактує як символ самої України, для якої пісня – поетика душі народу.

Загалом пісня у житті митця відігравала величезну роль. Він і сам був прекрасним виконавцем української пісні. Вона допомагала долати емоційну скутість, давала вихід глибоко прихованим в душі почуттям. Для підсилення чуттєвої виразності образу, художник відмовляється від звичної для нього суворої стриманості колористичної гами. Декоративність кольорових відношень, розкутість пластичної лексики у поєднанні з відкритою живописною фактурою допомогли створити ліричний образ самої юності.

Пiсня,_1974,_дошка,_олiя

«Пiсня», 1974, дошка, олiя

М. Боровський любив сучасність, відчував своєрідний характер людини свого часу 1970-х – 1980-х років. Тому цілком логічним було звернення майстра до портрету. В Музеї українського живопису зберігається п’ять творів, присвячених цьому жанру. Для художника робота над портретним образом набуває сенсу вираження сутності постійних якостей, що не змінюються зовнішніми проявами, станами та навіть настроями людини. Їх він бачить, перш за все, у професії, яка завжди залишає свій відбиток на особистості.

Так, вирішуючи образ лейтенанта міліції Є. М. Горна (1972), живописець досягає того, аби за зовнішньо спокійними рисами обличчя героя відчувалася сильна особистість, що за уявленням художника має вирізняти природу людей цього роду занять.

Портрет_лейтенанта_Горна_E._М

«Портрет лейтенанта Горна Є.М.»

Своєрідною героїкою сповнений портрет робочого-скелелаза, одного із учасників будівництва Саяно-Шушенської ГЕС. Він трактується як прообраз одного із героїв картини «Саянські скелелази» (1972). Вирішений у скромній кольоровій гамі із переважаючими золотаво-вохристими та брунатно-червоними тонами, портрет привертає увагу енергійною пластикою ліплення образу героя, зображеного  у рішучому розвороті. Його рублено-виразний профіль видає натуру життєстійку та енергійну, яка є типовою для роботи скелелаза.

Продивляючись портретну галерею живописця, мимоволі звертаєш увагу на особливу схильність його до характерів цілісних, упевнених у собі.

М. Боровський уміє відшукати художні засоби, аби якомога повніше виявити ці якості у своїх героях, як, наприклад, в музейному «Портреті Мігальова К. Ф.» (1977), що вирізняється особливою природністю та простотою пози, що підкреслює почуття власної гідності, з яким цей простий робочий позує художнику.

Портрет_Мiгал_ова_К._Ф

«Портрет Мiгальова К.Ф.»

Однак при зображенні доньки М. Боровський постає зовсім іншим – м’яким та ліричним. З душевною ніжністю він показує Олю, яка яскраво осяяна променями літнього сонця, неначе оповиту сердечною ласкою батьківської любові.

Портрет_дон_ки_Олi,_полотно,_олiя

«Портрет доньки Олi», полотно, олія

Творчий діапазон художника зосереджений не лише у роботі над тематичними картинами та портретами. Він пише і пейзажі, такі як музейні роботи, що вирізняються тією ж емоційною та живописною стриманістю, яка притаманна усій його творчості. Однак це не заважає автору із щирістю та теплотою передавати різноманітні стани природи.

Пейзаж,_1979,_картон,_олiя

«Пейзаж», 1979,  картон, олія

Пейзаж,_1985,_полотно,_олiя

«Пейзаж », 1985, полотно, олія

Музей може пишатися багатим графічним матеріалом М. Боровського, що розкриває важкий шлях народження його картин. Ескіз змінюється ескізом, від першого начерку олівцем на листку блокнота до розробки композиції того єдиного варіанту, який буде покладений у основу твору і точно висловить задум живописця. Цікаво прослідкувати, наприклад, за музейними композиційними розробками. Як саме проходив процес виникнення однієї із найбільш значущих картин, присвячених рядовим військовим Другої світової війни «Хвилина мовчання» (1970-1978).

Відмовляючись від надмірних побутових подробиць перших ескізів, художник приходить до лаконізму пластичної лексики, що підкреслює виразність суворого мовчання військових, які зібралися згадати полеглих товаришів.

Інший приклад – цикл експресивних за малюнком начерків до картини «У заводській лабораторії» (1979), що дозволили конкретизувати образи дівчат-лаборанток, зробити їх більш життєво переконливими.

Про це ж свідчать численні музейні замальовки імовірних героїв історичної картини «Земля» (1967). Для прикладу, дуже цікавим є те, як відбувався хід творчого перевтілення натурного зображення сучасника, конкретний вигляд якого у погрудному малюнку перевтілюється у картині в історично переконливий образ центрального героя-робітника.

Ескiз_до_роботи_Земля,_1967,_папiр,_олiвец__(2)  Ескiз_до_роботи_Земля,_1967,_папiр,_олiвец_

Примітним також є поколінний  малюнок чоловіка у міліцейській формі, у спокійному виразі обличчя та стійкій позі можна упізнати характерні риси провідного героя картини «Тривожний ранок» (1972). Але не дивлячись на упізнаваність, одразу стає помітним, наскільки картинний образ є більш психологічно глибоким та емоційно виразнішим. Перед нами уже не конкретний капітан міліції, а узагальнений образ енергійного, внутрішньо зібраного представника органів правопорядку.

Ескiз_до_роботи_Тривожний_ранок,_1972,_папiр,_соус

І хоча живописних та графічних творів М. Боровського у зібранні Музею українського живопису не так багато, їхнє тематичне та пластичне різноманіття дасть багатий матеріал для роздумів про творчість одного із найбільш відомих майстрів дніпровської мистецької школи, який зробив значний внесок у ствердження пріоритету серйозної тематичної картини у мистецтві Придніпров’я.

Людмила Тверська,
мистецтвознавець, эаслужений працівник культури України

Похожие записи: