Майстер пейзажного живопису -Музей українського живопису

Майстер пейзажного живопису

До дня народження художника 5 червня у залах Музею українського живопису - виставка-спомин.  Урочисте відкриття експозиції робіт Віктора Матюшенка.

Зустрічає гостей донька художника – Світлана. Жінка каже, що пам’ятає, як батько вчив її маленьку малювати. Від трьох рочків пензля з рук не випускає. А от сам Віктор виборював в батька можливість стати художником. Батько не вважав це заняття серйозною справою. Та й закарлючки усі можуть ставити, а от у люди вийти з писанням - то для обраних. Матюшенко довів - обраний, бо талановитий. В нього була можливість залишитися у Москві, вступити там до художнього вишу. Такі на той час масштабні перспективи. А він, після війни демобілізований, узяв і подався на рідні землі. Бо душа прагнула. Бо в Україні - колір. Живий, соковитий, рідний. Пейзажами можна надихатися, напитатися і виплеснути на полотно.


 

 

 

 

 

Писав багато. З кожної мандрівки привозив купу ескізів й готових пейзажів. Об’їхав всю північ. Суворий край. І навіть там побачив романтику, ліричність та витонченість. Втім, більш за все любив рідні українські землі. Воно ж й не дивно - своя Батьківщина в крові. Можливо тому краса рідного краю - особлива тема.
Найулюбленіша його тема - усе те природнє, що бачить око. От здається, ну що тут такого: весна, літо, листопад, сніжинки лопаті, гори у шапках… Та йому вдавалося так змалювати, так повернути сюжетну лінію пейзажу, що картина починала звучати своєю мелодією. Співати власної пісні, відблискувати такою насиченою палітрою кольору, що приходило розуміння: він відчуває серцем. Малює, проводячи картинку через душу. Це Віктор Матюшенко. Пейзажист.


«Північна-мозаїка», 1979 

«Вітряний день», 1974

«Рання весна»

«Світлий день», 1974

«Річка Снов», 1975

«Холоднеча», 1969

Він пройшов війну. І вже після вступив до Художнього училища. Душа вистояла. А може навпаки: через побачені жахи так прагнула зануритися у прекрасне? Вибір професійного направлення - живописний вимір.


 

 

 

 

 

 

У Матюшенка, зауважують мистецтвознавці, особливий ритм кольорових плям, фарба нанесена так, що видна динаміка. Колір органічно перетікає у напівтони. Віктора Матюшенка не дарма називають найліричнішим майстром пейзажу всього Придніпров’я. Через його полотна приходить розуміння - ось вона краса України. Рідні куточки, рідні землі. Прекрасні і взимку, і літом. Шумлять багатоголоссям трави, художник чує і занотовує фарбою кожен звук, напівтінь і стан природи. На віки. Аби пам’ятали, цінували і любили.

Ірина Скосар, журналіст

Адреса музею: м. Дніпропетровськ, вул. Червона площа, 5-А.
Тел.: /096/ 610 37 96, /099/ 068 31 68, /0562/ 32 04 31

{loadposition video_player}

Похожие записи: