«Кулебівський філософ» -Музей українського живопису

«Кулебівський філософ»

Музей українського живопису представляє виставку «Метаморфози» дніпропетровського художника Олександра Рєзніка.

 





Коли у 1993 році у Дніпропетровському художньому музеї вперше були виставлені полотна Олександра Рєзніка, тоді ще студента Київського державного художнього інституту, стало зрозуміло, що перед нами – творча особистість із яскраво вираженим оригінальним поглядом на світ та своєрідною живописною пластикою.

Концептуальна ідея Рєзніка простежується уже з ранньої авторської практики, що, за визнанням самого художника, багато чого взяла від мистецтва авангардистів. Проте, творчість дніпропетровського живописця має українські культурні витоки, особливо у тій її частині, яка увібрала в себе життєву мудрість сільських філософів та гоголівський гротеск, захоплення багатоликістю земного буття та фантасмагорією народних переказів, свят.


 «Пастушок», 2012

«Изгнание царя Ночи...», 2010

Олександр Рєзнік прийшов у мистецтво, по суті, зрілою людиною з твердим бажанням стати художником. Після служби у війську, навіть без спеціального навчання, він з першої спроби вступає до Дніпропетровського державного художнього училища. І вже з третього курсу випереджає у живопису і, особливо, у композиції багатьох своїх більш підготовлених однокурсників, немов ще раз стверджуючи загальновизнану істину – тільки працелюбність дозволяє таланту розкрити свої можливості. Інститут зробив творче огранювання отриманих вже знань і професійних навичок, дав змогу визначити молодому художникові саме його шлях у мистецтві, неординарність котрого засвідчили роботи, якими він захищав свій диплом (картини «Прощення», 1994; «Мислитель», 1995; «Дозрівання», 1995).


«Мыслитель», 1995

«Расставание», 1995

У сучасному мистецтві, де мову кожного автора фактично не можна перекласти на іншу, мотив сюжету стає ніби точкою відліку, відштовхнувшись від якої можна вирушати у тривалу подорож світом особистих інтерпретацій.

Роботи Рєзніка інколи ніби заохочують разом із ним «дотворювати» його композиційні парадокси або змушують в’язнути у асоціативній нелогічності авторських образів; вони вимагають від глядача не лише інтуїтивного, але й умоглядного сприйняття.

Неоднозначність сприйняття персонажів художника зумовлена його нестримною фантазією. Однак фантазії Рєзніка – це не містична магія образів, скажімо, Михайла Булгакова; це зображення населення лубка та балагану, персонажів коляди, або просто – героїв театру абсурду…


«Сон», 2009

«Натюрморт с мухой», 2012

Мистець Олександр Рєзнік живиться від джерел художньої премудрості майстрів ХХ століття та при цьому залишається самим собою: такий-от «сам собі на умі», «кулебівський філософ-мужичок», який лукаво експериментує зі своїми живописними притчами, користуючись принципами екстравагантних сумішей середньовічних алхіміків зі строкатими клаптиками лубочних вигадок та народних приказок («Дихання», «Картуз», «Янгол», «Ні», усі – 2001).

Інтенсивна колірна палітра полотен кінця 90-х років, їх напружена пластична драматургія – результат, так би мовити, накопичення творчої енергії, яка з кожним роком зростає і загрожує стати «вибухонебезпечною». Але наступний, майже неминучий «вибух» не обов’язково буде руйнівним; він сприятиме очищенню живописного простору для нового, глибшого витка авторських пошуків.


«Гитарист», 2014

«Дыхание», 2009

Живописець за професійним досвідом та покликанням, О.Рєзнік у періоди оновлення художньої лексики й образної виразності звертається до графіки.

Графічні метаморфози О.Рєзніка – це ланцюг нескінченних перетворень, що відбуваються в людській свідомості.

«Космічність мислення» дає змогу авторові повсякденні сценки із сільського життя піднести до розуміння всезагального. Такі його аркуші, як «Звичайний Кулебівський день», 2004; Гульбище», 2005; «Танок», 2006; «Наречена. Везуть», 2006 – це, з одного боку, зображення життєвих буднів кулебівських селян, пронизаних певною авторською посмішкою, а з іншого – своєрідні притчі про людські пристрасті.


«Дотик», 2003

Багатозначність його графічних образів визначається й складним, часом, парадоксальним ходом композиційно-пластичного рішення, у якому він більше довіряє інтуїції, несвідомому й особистому вибору культурної пам’яті.

У вигадливій в’язі та лінійних сплетеннях його малюнків поступово проявляється по-балаганному колоритний і загадковий світ, що заворожує своєю орнаментальною витонченістю, де кожний персонаж, будь-яка деталь однаково важливі, мають свій «голос».

В руках О.Рєзніка класична техніка (туш, перо) перетворюється у примхливий арабеск.


«Любовь», 2002

«Кулебовская голгофа», 2013

Іронічне ставлення О.Рєзніка до навколишнього світу, його вільне поводження із традиціями класичного мистецтва, руйнування усталених форм, еклектична мішанина різнохарактерних стилів та напрямків – усе це надає графічним образам художника життєвої енергії («Прогулянка», 2000; «Дотик», 2003; «Сватання», 2004).

Л.В.Тверська, мистецтвознавець,
Заслужений працівник культури України


«Кусочек груши», 2013

Про художника:

Олександр Рєзник . Народився 3 липня 1963 року в с. Городківка Вінницької обл. Закінчив Дніпропетровське художнє училище і Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури у Києві (1995). Педагоги з фаху - В. Чеканюк, М. Стороженко.


 

Живописець. Бере участь у виставках с 1985 року. Член Національної спілки художників України з 2002. У 2008 році був нагороджений художньою премією ім. Ф. Решетникова (живопис). Основні твори: «Мислитель» (1995), «Після нальоту» (1999), «Дихання» (2000), «Да» (2001), «Кулебівська мадонна» (2008), «Дорослі ігри» (2000), «Селянська сім’я» (2010).


«Философ», 2015

Вхід на виставку вільний!

Адреса Музею українського живопису: Дніпропетровськ, вул. Червона Площа,5-а (біля Троїцького собору).
Музей працює: середа – неділя, 11:00 – 19:00
Тел.: 32-04-31, (096) 610 3796, (099) 068 3168

{loadposition video_player}

Похожие записи: