Фестиваль Сучасного мистецтва «Дніпровський колайдер» -Музей українського живопису

Фестиваль Сучасного мистецтва «Дніпровський колайдер»

Дозріли? Провінція? Та де там. Вибух. Європейськість. Концептуальність. Поза межами. Поза шаблонами. Зі Львова та Києва. В Дніпро. Зібрав Колайдер. Арт-захід. Містика? Ні. Закономірне явище. Дніпропетровськ нашпигований тими, хто вартий називатися чи прицільно мітить у сучасних митців. Усі – тут. Під одним дахом. Зібрав музей українського живопису. Став майданчиком – для їхнього шепоту і крику. Аби ви почули!

Сучасне мистецтво – що воно таке на хлопський розум? Випєндрьож? Демонстрація амбіцій. Випинання свого «Я», своєї геніальності, якостей індивідуму індиго. А втім, - усе вище перераховане – разом. Вікіпедія відразу попереджає – поняття сучасного мистецтва – необтяжене термінологічною точністю.  А далі – так… розлого та розпливчасто…мистецтво, що твориться у теперішній момент. А ще – це ціла сукупність мистецьких напрямків і течій, що виникли у другій половині ХХ століття. Ви зрозуміли? Тобто – це так дипломатично, аби охопити усе що існує і претендує на голосну вивіску – СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО. 

А якщо детально і зрозуміло – то саме звертаючись до мистецтва, людина виходить за рамки раціональної однозначності. Мистецтво і покликано по-суті, відкрити світ загадкового, що не піддається науковому пізнанню. Будь-якій людині потрібне мистецтво, як органічна частина того, що міститься в ній самій та в світі, якій вона пізнає і яким насолоджується. Мистецтво озвучує-висвітлює проблеми загальнолюдські, тобто ‹‹вічні››: що є добро та зло, що є свобода, що являє собою людська гідність. У витворах мистецтва людина отримує можливість закріплювати тим чи іншим чином свій власний духовний світ, процес переживання, що пов’язаний з пізнанням, оцінкою та  стосунками.

Ігор Куделін, - куратор фестивалю «Дніпровский колайдер». Зібрав усіх під одним дахом. Про кожного з митців може годинами говорити. Знає деталі життя та творчості. Сам - художник. Пише в авторській манері абстракції. На фестиваль виставив і власні роботи. Інсталяція - «Сліди». Мовляв, об’єкти мистецтва - картини, графіка, інсталяції, відео-арт - це частки людської мови. І за певних умов - вони взаємодіють, між собою іншими. При зіткненні - народжують нові фундаментальні частки, емоції та явища. Весь цей творчий процес художник зафіксував на прозорих плівках. «Асеміляція».  Ще один проект Куделіна. Це серія портретів. Гаджети, - на думку Куделіна роблять з людей кіборгів.

АРТ- об’єкт – мистецький колайдер вигадали. Збудували. Запустили. Так – ніби дитяча забавка. Так – ніби абсолютна нісенітниця. Але – є ідея. Квінтесенція енергії акумулюється в промінь в пронизує картину. Класика перетворюється на мистецтво сучасне. Ефект – чарівної палички. Ілюзія. Таїнство. Ні. Мистецтво. 



Зали музею нашпиговані цим незвичним та не класичним. Тим, від чого голова обертом. Подих перехоплює. Розум сканує образи, картинки і видає – висновки – здогадки, емоції. Різні. Подив. Захоплення і здивування. Ефект досягнуто – є реакція. 




Усі хто на фестивалі в якості учасника – позбавлені головного. Шаблонності. Їм, ніколи не поступить державне замовлення на змалювання геніїв та лідерів епохи чи політично течії. А якби й мали таке завдання - писали б їх далеко не у реалістичній манері. Вони самі кого завгодно  своєю сатирою, сарказмом, іронією відшмагають. Боляче. З наслідками. З присмаком. 


Думками та образами говорять стіни. На них роботи сучасних митців. Живопис. Колаж…Портрети…Ви чуєте – вони говорять до вас. Стукають у Ваше серце. Відкривайте. Упускайте. І заварюйте чаю аби говорити…Бо спонукають думати. Або мовчати. Але не з порожнечею в собі. З інформаційним навантаженням. По вуха. Бачте насмітили. Навезли. Розгадуйте їхні ребуси. Вам вже зрозуміло, тоді ви точно з їхньої касти.


Складають букви в слова. Слова у речення. Римовані. Футуризм. Чи авангардизм. З них лізе. Делікатна агресія. Голосний протест. Власні сформульовані меседжі. Тихо! Поет говорить. Із повагою до його риторики. Чуттєво. Не спугніть. Не образьте. Можливо їм ніколи не дорости до Шевченківської премії чи власної надрукованої збірки, а вони вже збирають аудиторії! Їх чують і розуміють у світі. Україна. Європа. Америка. Пам’ятник? Їм не потрібні скульптури та корочки спілок. Вони складені з тих рим та чуттєвості.  У крові образи плавають. Дихають поезією. Живуть.


А ця ванна із штучним льодом, книгою та травичкою. І хрестик…

А ще чолов’яга з грубої тканини у червоних нитках… І жінка з пакетом на голові. Сучасна скульптура. Відповідь абсурдній реальності. Замість скиглення та меседжу з «багатьох літер» Від Владислава Новаковського 




Чи вартує у сучасному світі так вже дорого оригінал шедевру, якщо його фотокопія легкодоступна широкому загалу? «Конвертація» - це проект молодих митців Жені Образцова та Насті Омеліч. Вони задумалися - якщо зробити «авторську» копію, а потім знешкодити оригінал, то ця задокументована копія - вже стає об’єктом, який набуває цінності. Тому вони створили картини, сфотографували їх, а потім знешкодили оригінали. Отака інсталяція.


Даніїл Галкінна фестивалі представляє проект - «Смутное время», який є частиною проекту  «Нижнее государство». Друга назва:  Диссоциативна ресоциализация». Суть? Автор пропонує зануритися у поле свого  художнього дослідження індивідума, який має власні установки, цілі та життєві цінності. Сукупність цього - це психологічний захист. Людина починає сприймати реальність наче  чужу історію життя.  Це явище художник аналізує як симптом стану сучасного суспільства.
Александр Король - підриває глядацьке світосприйняття.  Розмірковує про внутрішню суть людини, яка ховається за маскою. Маска наросла на душу. Дикі. Примітивні полотна. В них живуть сміливі фантазії . Публіка впадає у ступор. Але роздивляється. Виставки не лишає. Король загадковий, мутний. Втім, чіткі лінії, є деталі та образи. І всюди діти та янголи. Йому радять перечитати дитячу літературу, бо ніби проскочив повз дитинство. Або зазирнути на прийом до психіатру. Втім, якщо розгледіти і задуматися. Це сучасний реалізм. У тому, що люди сліпі - художник не винен.

Андрій Барна - Художник. Автор серії епатажних інсталяцій. Чого лише варта його виставка «Соц-реінкарнація» в Історичному музеї 2001? Історичний заявив - глядач - не зрозумів арт - об’єктів Барни. Тому відтоді молодим та креативним митцям в історичний - зась. На фестивалі Барна виставляє класичні полотна великих майстрів надрукованими у 3D. Зберігає символіку та дух.  Караваджо «Медуза Горгона»: куб на підставці. Лабиринт з багетних рамок. Людські страхи.  Триптих Босха « Сад земної насолоди»  та частина роботи «Блудний син». Знову друк у 3 D. Озвучити людські страхи. Віддзеркалити підсвідомість. З допомогою комунікаційного пристрою - побілки. Проілюстривати симфол у звичній зоні, що відбиває реальність. 3 D - друк - це можливість перенести шедевр у сучасні реалії. Аби той красномовно говорив про вічне. 


Гарника Хачатрян -скульптури з заліза. Крайня художня знахідка майстра. Вони залізні, а таке враження ніби легкі та планерують у повітрі. Ісус із  Хрестом, жінка…настільки тонко та вишукано. Очі не вірять матеріалу. Здається - залізо має тиснути, додавати ваги та монументальності. А в Гарніка - легкі образи. Свої ідеї - власною мовою.


Незрівняна та автентична Алена Загребельна  - у творчості орієнтується лише на себе. Висловлює образу, любов, гнів, надію. Прагне не просто бути почутою, а викликати полярні суперечливі відчуття. Епатажна у всьому. Коли починає читати вірші - мурашки по шкірі  біжать. Так сказали дві жінки: її мама та знаний мистецтвознавець Людмила Тверська. І це для Альони - відзнака.  Вона - поза стандартами та зоною комфорту. Вважає - творчість - зближує людину з Богом.



Андрій Єфименко   та Творче об’єднання  RENADE 

Епатує публіку - зеленими дверима. Кличе у мандрівку. Далеко. Демонструє - наскільки завдяки власній уяві можна  переміщуватися крізь простір та час. Глядачі із зав’язаними очима. Ведучий вводить у транс та оперує свідомістю присутніх. Мавки? Опера? Океан? Вбивство? Долю можна рухати та міняти. Варто лише - відпустити розум.




Сучасний живопис - це гра наввипередки з інтелектом та світосприйняттям. Стіни музею на фестивалі «Дніпровський колайдер» прикрашають роботи: В’ячеслава Юшкова, Ігора Куделіна, Даши Сури, Тараса Триндика, Ірини Юрової, Олександра Короля, Світлани Маркитанової, Люсі Іванової, Егора Анцигіна, Анатолія Мінківа, Андрія Саласа,  Антон Бузмакова,  Андрій  Карпович. Царина художніх роздумів. Гра з глядачем. Включайтесь в діалог з мистецтвом. Воно того вартує.

Ірина Скосар, журналіст

{loadposition video_player}

Похожие записи: