Дніпро – центр емальєрної справи. -Музей українського живопису

Дніпро – центр емальєрної справи.

alt
Музей українського живопису вкотре проводить симпозіум з художньої емалі. Всеукраїнський і вже традиційний. За три роки – Майстерня художньої емалі у Дніпрі стала центром розвитку художньої емалі в Україні.

 

Курує майстерню художник Станіслав Юшков. Отже робота кипить завжди. Професійні симпозіуми збирають у майстерні найкращих художників.

Нині, на початку червня, у майстерні працюють імениті й знамениті. Кияни Олександр Бородай, Тамара Турдиєва, Устим Федько, Анастасія Рябчук, Марія Луцик, художник з Запоріжжя Степан Марчук, митець з Ужгорода Василь Тимко, лучанин Ігор Бурмистенко, а також колеги з Дніпра: Станіслав Юшков, В’ячеслав Апет, Аліна Набока, Юрій Євдущенко, а також у ролі учня-підмайстра – засновник Музею Олег Наумов. Доречі, пан Наумов вже неодноразово брався за пензля і має серію успішних робіт у техніці гарячої емалі.

Тема симпозіуму – Японія. Поле для творчості – широчезне й благодатне. Найкращі роботи ємальєрів поповнять колекцію Музею художньої емалі (м.Дніпро).

1

2

3

00

4

5

6

9

7

10

8

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

Емаль в Україні. Технологія. Освіта. Майстри.

Художня емаль з кожним роком стає все більш привабливою для українських художників різних спеціальностей, а також для замовників, колекціонерів, дизайнерів і архітекторів. З кожним роком вдосконалюється технологія емалювання, відкриваються нові й нові пластичні якості емалі. Змінюється також і сприйняття емальєрного мистецтва, що в останні десятиріччя активно і впевнено розвивається як повноцінна станкова галузь.

Однак вивчення складної технології емалі та спадкоємність передачі секретів емальєрної майстерності в Україні все ще має недостатню й, можна сказати, хаотичну організацію.

Відсутність в Україні освітніх закладів, в яких вивчають художню емаль, а також практична відсутність наукового обґрунтування необхідності таких освітніх установ підтверджують актуальність відродження технології та цього особливого виду мистецтва.

Здебільшого українські художники оволодівають емальєрною справою за кордоном — на курсах майстерності, в навчальних закладах або на творчих симпозіумах. У Франції, Німеччині, США, Іспанії, Голландії та ін. проводяться конференції, видаються періодичні видання і книжки, присвячені емалі та її сучасному розвиткові. Художники-емальєри об’єднуються в асоціації, які діють на громадському рівні.

Тому Дніпровський музей художньої емалі та майстерня при ньому нині відіграють особливу роль, роблять важливу справу, згуртовують найкращих майстрів завдяки симпозіумам, даючи змогу ділитися досвідом, навчати підмайстрів та вдосконалювати власну техніку іменитим професіоналам.

Вагомий внесок у популяризацію емальєрного мистецтва зробила відомий мистецтвознавець Зоя Чегусова, яка значну кількість своїх статей присвятила творчості емальєра Олександра Бородая та його учнів.

Тема емальєрної освіти в Україні досі залишається майже недослідженою з наукової точки зору.  Працює парадокс, коли практика йде попереду теорії. До цього виду мистецтва долучаються переважно вже визнані професійні митці, які закінчили вищі мистецькі навчальні заклади та мають значний професійний досвід. Це монументалісти, художники декоративно-прикладного та ювелірного мистецтва, скульптори, живописці. Всі вони розглядають емаль як синтетичне мистецтво, що може доповнити класичні станкові і монументальні види — живопис, кераміку або вітраж. Досвід, нові технології секрети емальєрного мистецтва здебільшого передаються від одного майстра до іншого.

Похожие записи: