АРТ-терапією по військовому синдрому -Музей українського живопису

АРТ-терапією по військовому синдрому

У рамках акції «Лікарі рятують тіло, а мистецтво - душу» в  Музеї українського живопису відбувся Благодійний аукціон художніх робіт бійців АТО.

На милицях, із перебинтованими кінцівками - хлопці прийшли до Музею і були приємно вражені. Їх роботи вподобали відвідувачі. Цікавість до проекту виявила преса. Журналістам хотілося показати кожного з героїв. Такі щирих, справжніх, мужніх - не здолати! А самі бійці, пройшовши військове пекло ніяковіли перед камерами і потім, казали - на передовій - простіше. Перед камерою - перехвилювалися.




Мистецтвознавці Володимир Кулічихин та Людмила Тверська  високо оцінили художній замисел та виконання. «Непідробна щирість, подекуди навіть видно професійне накладання фарби». Головне, - сюжети малюнків. Тендітні квіти, натюрморти, пейзажі і навіть копія Мадельяні, - жіноча оголена постать.





Гості музею йшли на аукціон за своїми роботами. Багато хто через сторінку Фейсбук вподобав конкретні картини і вже в процесі змагався за певні лоти. Стартували зі ста гривень. Ціну збільшували на 50. На кількох роботах розігналися аж до 450 гривень. У ціні виросли картини «Маки» та «Пес Путін».



Ідея, з допомогою малювання розрадити бійців, що народилася у Музею українського живопису та Спілки дизайнерів України, і виявилася неймовірно успішним проектом.

У шпиталь пішли художники волонтери.  Прийшли і запропонували хлопцям МАЛЮВАТИ.  Аби підтримати проект Музей українського живопису встановив у своїх залах прозорі бокси для збору коштів на придбання матеріалів для малювання. 

Чому малювати? Бо давно відомо - аби розвантажити мізки - потрібно перемикнути свідомість. На щось кардинально інакше. Чому не на мистецтво. Про чудодійні властивості  АРТ - терапії відомо давно. Що можуть у лікарні, шпиталі? Тут шиють рани. Волонтери, медсестри, близькі допомагають добрим словом. Втім, іноді цього замало.  Бо прийти до тями після пекла - досить важко. Військові психологи - виділяють такий термін - ПТСР. Це посттравматичний синдром, військовий синдром. Медичний діагноз. 


Хлопці, які повертається зі Сходу - мають навчитися жити знову мирним життям. А це досить складно. Бо в голові - жахливі картинки - бої, втрата бойових побратимів, власний відчай та біль.   Його не вивітрити , як запах гарі, його нереально стерти чи забути. Тому, психологічна реабілітація - то окрема ланка. 

Вони прості, зовсім юні, або вже дуже зрілі, але такі справжні ЧОЛОВІКИ! Захисники. Гідні захоплення.  Відстоюють територіальну цілісність, національні інтереси України. Тримають удар агресора. Ціною свого життя та здоров ‘я. Потрапляючи до шпиталю, намагаються видохнути жахи війни. 

Малювання - дитяча забавка? А вони дорослі дядьки. Дехто не хотів, дехто стидався, відмовлявся, але потім тихенько брав пензля і починав творити. З історій, що  почули художники  у тому живому  спілкуванні , - книга набереться. 

Юра  - розвідник. Про нього кажуть - таланти ще. На аукціон представив кілька картин. «Сливи», «Нарциси» і роботу під назвою: «Пес Путін». Мовляв, очі у собаки на очі російського керманича схожі. До війни, Юра працював у рекламній агенції. Звідси - і здібності до малювання.  



Хлопець із позивним Філ - має поранення руки. Втім, узявся за пензель. Написав натюрморт. 

Цікава історія пов’язана з  картиною під назвою «Різдво».  Автор Дядя Коля. Боєць  виховує п’ятирічного сина. Каже, коли повернеться додому - вчитиме малого малювати. 

Хлопчина з поетичним позивним Кобзар написав пейзаж і назвав роботу:   «Крим Наш».  Символічно ж?  Автор змальовує знайому скелю у воді. Здається це славнозвісні Золоті ворота вулканічного масиву Кара-Дагу. Туристична Мекка, яка, і в це вірить художник, обов’язково буде  у складі України.


Позивний Фріц.  Хлопцю всього 24 роки. Він десантник. Рука в апараті Єлізарова. Робота має назву: «Перехрестя». Можна сприймати, як просто - міську замальовку, а хтось побачить тут потаємний замисел. Усі ми завжди стоїмо на перехресті. Перед вибором.

Іван Фокшик змалював  «Берег Орілі». Життєствердна картина. Тут практично професійне відчуття кольору. Ймовірно, автор мешкає на такому березі, або там живуть його батьки. В будь-якому разі - відчутно, що цей пейзаж доже дорогий серцю автора.

Каламбур від бійця з позивним Тихий. Картина Шторм.   Отже, Шторм від Тихого чи Тихий. Шторм.  Придивляєшся і відчуваєш -  запах соленого моря. 

Від Панди - «Серпень». Стиглий. Соковитий. З картини ніби дмухає легкий вітерець. 




Дніпропетровець Анатолій  на аукціон  прийшов з дружною і донькою.  «Ранок перед виїздом в АТО», - така його картина. Він сфотографував тривожний схід сонця. А потім вирішив з фото зробити картину. Сів і написав. Хоч востаннє малював у школі. Дружина і донька - найсильніша група підтримки і перші ж шанувальниці.        




Усі зібрані гроші, а це майже 7000 гривень, Музей українського живопису передає у шпиталь. Художники придбають матеріали для малювання. Аби хлопці творили. Проект Арт-терапія для бійців триває. Вони пишуть, одужують, приходять до тями. За мир. Аби збулося


Ірина Скосар, журналіст

{loadposition video_player}

Похожие записи: