Арман Дюран - гравер Рембрандта. -Музей українського живопису
Довідки за телефонами:
(056) 794 09 88, +38 (096) 610 37 96, +38 (099) 068 31 68

Арман Дюран — гравер Рембрандта.

alt
Виставка «Золотий вік. Голландія. Рембрандт» у Музеї українського живопису стала своєрідним відлунням діалогу епох. У аркушах - унікальні сюжети Рембрандта XVIІ століття в майстерному виконанні майстра століття ХІХ, чий досвід у відтворенні техніки старих майстрів виявився більш, ніж вдалим. Його ім’я – Арман Дюран (1831 – 1905).

Французький гравер майже повністю присвятив власний творчий шлях вивченню та відтворенню технічних прийомів старих майстрів. Окрім того, художник зумів зібрати рідкісну та досить змістовну колекцію естампної графіки митців минулих століть. Слід відзначити, що Дюран із особливим захопленням ставився до творчого спадку Рембрандта ван Рейна. Тут відзначилися і його колекційна діяльність, і робота справжнього мистецького дослідника – коли художник шукав як гравюри, так і дошки Рембрандта серед численних тодішніх приватних зібрань, проводив незліченні години, вивчаючи особливості отриманих предметів. Коли митець відчув, що володіє достатнім технічним арсеналом у царині друкованої графіки, він взяв на себе сміливість працювати із дошками Рембрандта з метою порятунку сюжетів видатного майстра, надаючи їм нового життя.

Примітно, що Арман Дюран ніколи не давав собі творчої волі інакше трактувати первозданний сюжет або вносити композиційні чи стилістичні корективи. Художник брав друкарські матриці Рембрандта та з філігранною точністю власноруч переносив малюнок на нові дошки. У подальшому із виготовлених матриць Арман Дюран виконував власний друк естампів. Подібні експерименти митця тяжіють до 80-х років ХІХ століття.

Виставка «Золотий вік. Голландія. Рембрандт» — приклад майстерного відродження рембрандтівських сюжетів  у ХІХ столітті.

5

Як відомо, творчий спадок Рембрандта ван Рейна нараховує близько 500 картин, 1000 малюнків та майже 300 гравюр.

Однак для багатьох роботи Рембрандта-гравера стають справжнім мистецьким відкриттям. Свого часу у естампній техніці майстром було створено понад 300 автопортретів та портретів сучасників, пейзажів, релігійних мотивів та жанрових сцен.

Офорт/ фр. eau-forte – «міцна вода»/ – різновид, а також назва техніки глибокої гравюри на металі. Процес передбачає спосіб нанесення малюнку шляхом продряпування ґрунту із подальшим травленням кислотою. Тривалістю протравлювання зумовлюється глибина і, відповідно, соковитість штрихів під час друку на папері. Техніка офорту з’явилася на зламі ХV – XVI століть, однак свого розквіту досягла у XVII столітті. Саме на цю епоху припадає розквіт творчості Рембрандта ван Рейна.

Працюючи над офортами, Рембрандт приділяв значної уваги розробці світлотіньових ефектів, експериментував над фактурністю ліній, повсякчас удосконалював техніку гравірування. Попередники художника, досліджуючи на практиці друкарські техніки, досить часто знищували власні твори, вважаючи їх невдалими або недосконалими спробами. Рембрандт, на відміну від інших, не боявся того, що може підказати незвідана мова техніки. Саме тому він зумів вивести власні друковані аркуші на рівень самостійних станкових творів. Довгий час певні прийоми митця трактувалися як сліди недбалості та художньої незавершеності. Лише з плином століть погляди змінилися – подібні кроки Рембрандта розкрили невловимість та неповторність його авторської манери. Сталося так, що красу «мистецької неохайності» художника не вдалося повторити професійним митцям майбутнього.

DSC_7369

Як правило, на кожному етапі розвитку образотворчого мистецтва гравюра мала власний неповторний вигляд. Естампна графіка, зазвичай, була результатом колективної творчості: художника, різьбяра та друкаря. Приклади подібного роду співтворчості відомі у країнах Сходу, де саме так народжувалися кращі зразки ксилографії. Цей же принцип так званого «мистецького розподілу праці» став відомий і європейським митцям (Альбрехт Дюрер, Лука Лейденський, Жак Калло). Не став виключенням і Рембрандт ван Рейн: роботу над певними сюжетами він міг розділити із підмайстрами. Однак були й інші витвори, знакові та певною мірою сакральні, над якими геній волів працювати лише сам.

DSC_7218

Експозиція виставки «Золотий вік. Голландія. Рембрандт» максимально наближає глядача до розуміння тематичних та жанрових спрямувань митця. Один із розділів демонструє ключові теми лейденських офортів 1620-х – 1630-х років: численні автопортрети-настрої та образи представників так званого третього стану.

Графіка амстердамського періоду творчості Рембрандта, що бере свій початок з 30-х років XVII століття, переважно є результатом численних замовлень: портретні зображення бюргерів та членів магістрату. У той же час з’являється ряд штудій у жанрі ню.

І, врешті, останній тематичний розділ репрезентує епоху творчого розквіту художника (1653 – 1655 рр.) шляхом експонування серії естампів на тему історії земного життя Ісуса Христа.

DSC_7327

Похожие записи: